Рішення № 73028469, 28.03.2018, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28.03.2018 Справа №607/5061/18

28 березня 2018 року м.Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

Головуючого судді Черніцької І.М.

присяжних ОСОБА_1

ОСОБА_2

при секретарі судового засідання Бойко І.І.

з участю прокурора -Воловник М.В.

представника ТОККПНЛ -

лікаря-прихіатра-Кучмій М.Б.

ОСОБА_3, ОСОБА_4

представника управління

соціальної політики -ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою лікаря-психіатра Тернопільської обласної комунальної клінічної психоневрологічної лікарні ОСОБА_6 про госпіталізацію до психіатричного закладу ОСОБА_3 у примусовому порядку,-

В С Т А Н О В И В :

Лікар-психіатр Тернопільської обласної комунальної клінічної психоневрологічної лікарні ОСОБА_6 звернулася до суду із заявою про госпіталізацію ОСОБА_3 до психіатричного закладу, у примусовому порядку без його згоди.

В обґрунтування вимог лікар-психіатр посилається на те, що ОСОБА_3 поступив у Тернопільської обласну комунальну клінічну психоневрологічну лікарню 26 березня 2018 року о 14 год 10 хв. у супроводі брата ОСОБА_4 Причиною поступлення є погіршення психічного тану. Після огляду ОСОБА_3 лікар-психіатр дійшов висновку про необхідність його госпіталізації до психіатричного закладу у стаціонар для обстеження та лікування у зв’язку з наявність у нього тяжкого психічного розладу, що обумовлює безпорадність, завдає суттєву шкоду його здоров’ю, погіршенню психічного стану. Вказані обставини також підтвердженні висновком комісії лікарів-психіатрів Тернопільської обласної комунальної клінічної психоневрологічної. Посилаючись на наведене та те, що ОСОБА_3 не може надати усвідомлену згоду на госпіталізацію, просить задовольнити заяву.

У судовому засіданні лікар –психіатр ОСОБА_6, яка одночасно є і представником Тернопільської обласної комунальної клінічної психоневрологічної лікарні - заяву підтримала, з підстав викладених у ній. Вказала, що ОСОБА_3 є інвалідом першої групи з дитинства, страждає на тяжкий психічний розлад. З 2003 року перебуває на обліку у психоневрологічній лікарні та стаціонарно неодноразово лікувався, останній раз у 2009 році. Амбулаторно у дома приймає ліки. На даний час, у зв’язку з погіршенням психічного стану потребує госпіталізації до психіатричного закладу з метою лікування.

Прокурор Воловник М.В. у судовому засіданні заяву лікаря-психіатра Тернопільської обласної клінічної психоневрологічної лікарні про примусову госпіталізацію до психіатричного закладу ОСОБА_3 підтримав.

Представника управління соціальної політики -ОСОБА_5 не заперечив щодо задоволення заяви.

У судове засідання був доставлений ОСОБА_3, який не зміг виявити згоди на госпіталізацію.

Присутній в судовому засіданні брат ОСОБА_3 -ОСОБА_4 вказав, що ОСОБА_3 страждає на психічний розлад і на даний час потребує госпіталізації до психоневрологічної лікарні для обстеження та лікування.

Мати ОСОБА_3 – ОСОБА_7 у судове засідання не з’явилась, оскільки перебуває на стаціонарному лікуванні у Тернопільській університетській лікарні, що підтверджується довідкою за № 01-4/625 від 22.03.2018 року.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 є інвалідом першої групи з дитинства. З 2003 року перебуває на диспансерному обліку в лікаря-психіатра амбулаторно-поліклінічного відділення Тернопільської обласної комунальної психоневрологічної лікарні з діагнозом: важка розумова відсталість, судомний синдром. Неодноразово стаціонарно проходив курс лікування, останній раз у 2009 році.

Рішенням Бережанської міської ради Тернопільської області за №28 від 28 лютого 2005 року ОСОБА_7 призначено опікуном ОСОБА_3, як інвалід першої групи з дитинства.

26 березня 2018 року ОСОБА_3 поступив в 2 психіатричне відділення ТОККПЛ з діагнозом – важка розумова відсталість, судомний синдром. Поступив на лікування у зв’язку з погіршенням психічного стану, неспокійний, почастішали судомні напади, які спостерігаються як у нічний, так і в денний період часу.

Після огляду ОСОБА_3 лікар-психіатр дійшов висновку про необхідність його госпіталізації до психіатричного закладу у стаціонар для обстеження та лікування у зв’язку з наявність у нього тяжкого психічного розладу, що обумовлює безпорадність, завдає суттєву шкоду його здоров’ю, погіршенню психічного стану.

У зв’язку із встановленим діагнозом ОСОБА_3 надати усвідомленої згоди на госпіталізацію не може.

З висновку комісії лікарів ТОККПЛ від 26.03.2018 року встановлено, що ОСОБА_3 хворіє даним захворюванням з раннього віку. В 10-ти місячному віці перехворів вірусною інфекцією. Лікувався в дитячій обласній лікарні. Після видужання мати помітила, що дитина не сидить, не піднімається. Встановлено діагноз - дитячий церебральний параліч. ОСОБА_3 відставав у психомоторному розвитку, ходити почав у 8 років. Мова недорозвинута, навики до самообслуговування недорозвинуті, маються місце генералізовані судомні напади, потребує постійного стороннього догляду. На звернену мову не реагує, виконує прості інструкції. Легко афектується, періодично проявляє негативізм, вигукує окремі звуки, як прояв емоцій.

Відповідно до висновку комісії лікарів-психіатрів від 26 березня 2018 року, комісія лікарів дійшла висновку, що ОСОБА_3 страждає на тяжкий психічний розлад, який обумовлює його небезпеку для себе, завдає суттєвої шкоди його здоров’ю внаслідок погіршення психічного стану, а тому він потребує госпіталізації до психіатричного закладу в примусовому порядку без його усвідомленої згоди.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового розгляду справи, вважає, що заяву лікаря-психіатра слід задовольнити.

Згідно з вимогами ст. 340 ЦПК України у заяві про госпіталізацію особи до психіатричного закладу у примусовому порядку повинні бути зазначені підстави для надання психіатричної допомоги у примусовому порядку, встановлені законом. До заяви додається висновок комісії лікарів-психіатрів та інші відповідні матеріали.

В силу вимог ст. 1 Закону України «Про психіатричну допомогу» стаціонарна психіатрична допомога - психіатрична допомога, що включає в себе обстеження стану психічного здоров'я осіб на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами, діагностику психічних розладів, лікування, нагляд, догляд, медико-соціальну реабілітацію осіб, які страждають на психічні розлади, і надається в стаціонарних умовах понад 24 години підряд.

Відповідно до вимог ст. 14 цього ж Закону, особа, яка страждає на психічний розлад, може бути госпіталізована до психіатричного закладу без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника, якщо її обстеження або лікування можливі лише в стаціонарних умовах, та при встановленні в особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність.

Особа, яку було госпіталізовано до психіатричного закладу за рішенням лікаря-психіатра на підставах, передбачених статтею 14 цього Закону, підлягає обов'язковому протягом 24 годин з часу госпіталізації огляду комісією лікарів-психіатрів психіатричного закладу для прийняття рішення про доцільність госпіталізації. У випадку, коли госпіталізація визнається недоцільною і особа не висловлює бажання залишитися в психіатричному закладі, ця особа підлягає негайній виписці.

Згідно з вимогами ст. 16 Закону України «Про психіатричну допомогу» у випадках, коли госпіталізація особи до психіатричного закладу в примусовому порядку визнається доцільною, представник психіатричного закладу, в якому перебуває особа, протягом 24 годин направляє до суду за місцем знаходження психіатричного закладу заяву про госпіталізацію особи до психіатричного закладу в примусовому порядку на підставах, передбачених статтею 14 цього Закону. До заяви, в якій повинні бути викладені підстави госпіталізації особи до психіатричного закладу в примусовому порядку, передбачені статтею 14 цього Закону, додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який містить обґрунтування про необхідність такої госпіталізації.

Встановлено, що згідно висновку комісії лікарів-психіатрів від 26 березня 2018 року ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебуває на диспансерному обліку з 2003 року, діагноз: важка розумова відсталість, судомний синдром. ОСОБА_3 є інвалідом першої групи з дитинства. Мова недорозвинута, навики до самообслуговування не розвинуті, маються місце генералізовані судомні напади, а тому потребує постійного стороннього догляду. При огляді ОСОБА_3 26 березня 2018 року встановлено, що останній страждає на тяжкий психічний розлад, який обумовлює його небезпеку для себе, завдає суттєвої шкоди його здоров’ю. На звернену мову не реагує, виконує прості інструкції. Легко афектується, періодично проявляє негативізм, вигукує окремі звуки, як прояв емоцій.

Комісія лікарів прийшла до висновку, що ОСОБА_3 потребує госпіталізації, оскільки страждає на тяжкий психічний розлад, психічний стан погіршився, внаслідок чого не спроможний задовольнити свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує його життєдіяльність. Власної згоди на госпіталізацію надати не може.

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановлені обставини справи, суд вважає, що госпіталізація ОСОБА_3 до психіатричного закладу в примусовому порядку є доцільною, тому заяву лікаря-психіатра Тернопільської обласної комунальної клінічної психоневрологічної лікарні про госпіталізацію ОСОБА_3 до психіатричного закладу у примусовому порядку слід задовольнити.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 3,4 ,259,263,265, 268, 339-342, 354,355 ЦПК України, Законом України "Про психіатричну допомогу", суд, -

В И Р І Ш И В:

Заяву лікаря-психіатра Тернопільської обласної комунальної клінічної психоневрологічної лікарні ОСОБА_6 про госпіталізацію до психіатричного закладу ОСОБА_3 у примусовому порядку задовольнити.

Госпіталізувати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, жителя ІНФОРМАЦІЯ_3 до Тернопільської обласної комунальної клінічної психоневрологічної лікарні (вул.Тролейбусна,14 м.Тернопіль, код ЄДРПОУ 02001280) в примусовому порядку.

Рішення суду підлягає до негайного виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення має право на поновлення строку на апеляційне скарження в порядку вимог ч. 2 ст. 354 ЦПК України.

Головуюча: І.М. Черніцька

Присяжні: ОСОБА_1

ОСОБА_2