Постанова № 73027469, 22.03.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний №331/8482/16 Головуючий у 1 інстанції Жукова О.Є.

Провадження № 22-ц/778/1179/18 Суддя-доповідач Онищенко Е.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2018 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого Онищенка Е.А.

суддів: Бєлки В.Ю.

Воробйової І.А.

за участю секретаря судового засідання Книш С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою керівника Запорізької місцевої прокуратури №1 Запорізької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції і спірних правовідносинах Державної казначейської служби України на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 08 серпня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди,-

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2016 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом, уточненим в ході судового розгляду справи, до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди.

В позові зазначала, що вона є власником приміщення «Хостел Європа», який розташовано за адресою: АДРЕСА_1. В якості приватної особи підприємця не зареєстрована. 02.06.2016 року до належного їй приміщення вдерлися працівники Олександрівського ВП Дніпровського ГУНП в Запорізькій області, з метою затримання невідомих осіб. Дозволу на приміщення вона не надавала. Під час затримання працівники поліції пошкодили двері в кімнаті 201, хоча ніякої потреби в цьому не було, в приміщенні був слюсар, який міг відчинити двері. Внаслідок вказаних дій працівників поліції їй було заподіяно матеріальну та моральну шкоду, яка на теперішній час добровільно не відшкодована, через що вона вимушена звернутися до суду.

Посилаючись на викладені обставини, просила суд стягнути з Держави на користь ОСОБА_3 шляхом списання з Державного бюджету України кошти в сумі 5 467,00 гривень в відшкодування матеріальної шкоди та 3000,00 гривень в відшкодування моральної шкоди , яка їй була заподіяна внаслідок дій працівників поліції.

Ухвалою суду від 24 липня 2017 року за клопотанням представника позивача в якості співвідповідача по справі залучена Державна казначейська служба України.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 08 серпня 2017 року позов задоволено.

Стягнуто з Держави на користь ОСОБА_3 шляхом списання з Державного бюджету України кошти в сумі 5 467,00 гривень в відшкодування матеріальної шкоди та 3000,00 гривень в відшкодування моральної шкоди, а також судовий збір в сумі 1 102,40 гривень.

Не погоджуючись із рішенням суду, керівник Запорізької місцевої прокуратури №1 Запорізької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції і спірних правовідносинах Державної казначейської служби України подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить заочне рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повному обсязі.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, посилається на те, що на час розгляду позову про відшкодування моральної шкоди факт протиправності дій слідчого в межах кримінального провадження в порядку кримінального судочинства не був встановлений, а рішення, дії чи бездіяльність посадових осіб вважаються правомірними, поки не встановлено протилежне, тому відсутні підстави для задоволення позову в частині відшкодування моральної та матеріальної шкоди.

Відповідач у справі Головне управління Національної поліції в Запорізькій області надало відзив на апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

ОСОБА_3 надала суду клопотання про закриття апеляційного провадження у справі, оскільки жодних підстав для участі прокурора в цій справі не було.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 суд першої інстанції виходив з того, що працівники поліції не дотрималися вимог закону щодо проведення огляду приміщення, пропорційного співвідношення між застосованим поліцейським заходом та метою, яку прагнуть досягти, та дійшов обґрунтованого виснвоку, що ОСОБА_3 була заподіяна крім матеріальної і моральна шкода, яка полягає в тому, що внаслідок незаконного огляду приміщення, пошкодження майна позивачка зазнала моральних страждань, вимушена прикладати додаткові зусилля для організації свого життя, прикладати додаткові зусилля для відновлення своїх порушених прав.

Судова колегія вважає рішення суду обґрунтованим та погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.

Встановлено, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, є власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі будівництва приміщення за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до ст.. 317 ЦК України, що діяльність власника може бути обмежена чи припинена, або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

02.06.2016 року слідчим Олександрівського ВП Дніпровського ВП ГУ НП в Запорізькій області Мушиним С.В. в присутності двох понятих та спеціаліста було проведено огляд місяця події, а саме: АДРЕСА_1

В ході вказаної слідчої дії було пошкоджено вхідні двері у кімнату 201 вказаного будинку та затримано особу, що підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення.

Вартість ремонту дверей відповідно до п.2.1. наданого позивачем договору підряду складає 5467,00 гривень.

Згідно ст.. 56 Конституції України, право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійснення ними своїх повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ст. 1173 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Статтею 1174 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Судом вірно встановлено, що зазначені норми кодексу є спеціальними, оскільки передбачають певні особливості, відмінні від загальних правил деліктної відповідальності (стаття 1166 ЦК України), а саме наявність владно-адміністративного, тобто обов'язкового одностороннього характеру дій органів державної влади, місцевого самоврядування; завдання шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльність зазначених суб'єктів; настання відповідальності незалежно від вини цих органів.

Сферою застосування зазначених норм є правовідносини із заподіяння шкоди фізичній чи юридичній особі у зв'язку із прийняттям зазначеними суб'єктами незаконних рішень, вчинення ними незаконних дій чи неправомірної бездіяльності при здійсненні ними своїх владних повноважень, визначених Конституцією і законодавством України.

Статтею 170 ЦК України встановлено, що Держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про Національну поліцію» Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади.

Частиною 3 ст. 19 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що держава відповідно до закону відшкодовує шкоду, завдану фізичній або юридичній особі рішеннями, дією чи бездіяльністю органу або підрозділу поліції, поліцейським під час здійснення ним своїх повноважень.

Конституційним Судом України у рішенні від 03.10.2001 року у справі №1-36/2001 (справа про відшкодування шкоди державою) зазначено, що відшкодування шкоди (матеріальної чи моральної) завданої фізичним особам незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадовими чи службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень, покладається саме на державу, а не на відповідні органи державної влади, тобто відшкодування шкоди в таких випадках здійснюється за рахунок держави, а не за рахунок коштів на утримання державних органів, таким чином, відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадовими і службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень, покладається саме на державу.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо неправомірності дій працівників поліції та наявність підстав для відшкодування шкоди державою, з наступних підстав.

Відповідно до ч.3 ст. 223 КПК України слідчий, прокурор вживає належних заходів для забезпечення присутності під час проведення слідчої (розшукової) дії осіб, чиї права та законні інтереси можуть бути обмежені або порушені. Перед проведенням слідчої (розшукової) дії особам, які беруть у ній участь, роз'яснюються їх права і обов'язки, передбачені цим Кодексом, а також відповідальність, встановлена законом.

Частиною 2 ст. 237 , ст. 234 КПК України встановлено, що огляд житла чи іншого володіння особи здійснюється відповідно до ухвали слідчого судді.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 237 КПК України для участі в огляді може бути запрошений потерпілий, підозрюваний, захисник, законний представник та інші учасники кримінального провадження. З метою одержання допомоги з питань, що потребують спеціальних знань, слідчий, прокурор для участі в огляді може запросити спеціалістів.

Статтею 29 Закону України «Національну поліцію» визначені вимоги до поліцейського заходу та визначено, що він застосовується виключно для виконання повноважень поліції. Обраний поліцейський захід має бути законним, необхідним, пропорційним та ефективним.

Відповідно до вимог ст. 38 Закону України «Про національну поліцію» поліція може проникнути до житла чи іншого володіння особи без вмотивованого рішення суду лише в невідкладних випадках, пов'язаних із:

1) рятуванням життя людей та цінного майна під час надзвичайних ситуацій;

2) безпосереднім переслідуванням осіб, підозрюваних у вчиненні злочину;

3) припиненням злочину, що загрожує життю осіб, які знаходяться в житлі або іншому володінні. Проникнення поліцейського до житла чи іншого володіння особи не може обмежувати її права користуватися власним майном.

ЗЗЗ протоколу огляду, огляд кімнати в будинку, власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі будівництва приміщення, якого є ОСОБА_3, було проведено без ухвали слідчого судді .

Суд першої інстанції вірно встановив, що матеріалах справи відсутні докази того, що слідчий з урахуванням вимог ч.3 ст. 233 КПК України за погодженням із прокурором невідкладно після здійснення огляду приміщення звернувся з клопотанням про проведення обшуку до слідчого судді, і вказане клопотання було задоволено.

Крім того, протоколом огляду встановлено, що затримана особа не чинила опір працівникам поліції, в ході вказаної слідчої дії було вилучено лише мобільний телефон та паспорт, а також змиви.

Суд вірно встановив, що вказане свідчить про порушення прав позивача ОСОБА_3, як власника матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі будівництва приміщення, та доводить її позицію щодо відсутності необхідності пошкодження дверей, порушення працівниками поліції вимог необхідності , пропорційності та ефективності, яким має відповідати поліцейський захід.

Враховуючи, що у вказаній справі встановлено порушення працівниками поліції прав позивача щодо мирного володіння майном позивачем, проведення огляду приміщення всупереч вимогам КПК України, недотримання вимог, яким має відповідати поліцейський захід, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та правильного висновку, що з держави підлягає стягненню на користь ОСОБА_3 матеріальна шкода в розмірі 5467,00 гривень.

Задовольняючи позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції обґрунтовано керувався ст.ст. 23, 1167 ЦК України

З огляду наведеного судова колегія вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку зібраним у справі доказам, достатньо повно встановив фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, та дійшов обґрунтованого висновку, що працівники поліції не дотрималися вимог закону щодо проведення огляду приміщення, пропорційного співвідношення між застосованим поліцейським заходом та метою, яку прагнуть досягти, та дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_3 була заподіяна крім матеріальної і моральна шкода, яка полягає в тому, що внаслідок незаконного огляду приміщення, пошкодження майна позивачка зазнала моральних страждань, вимушена прикладати додаткові зусилля для організації свого життя, прикладати додаткові зусилля для відновлення своїх порушених прав.

Доводи апеляційної скарги, матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України як підстави для скасування рішень.

Наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення скаржником норм процесуального закону.

Відповідно ж до ст. 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу керівника Запорізької місцевої прокуратури №1 Запорізької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції і спірних правовідносинах Державної казначейської служби України залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 08 серпня 2017 року у цій справі залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 27 березня 2018 року.

Головуючий:

Судді: