Постанова № 73027054, 22.03.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний №311/1125/17 Головуючий у 1 інстанції Носик М.А.

Провадження № 22-ц/778/972/18 Суддя-доповідач Онищенко Е.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2018 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого Онищенка Е.А.

суддів: Бєлки В.Ю.

Воробйової І.А.

за участю секретаря судового засідання Путій Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Василівкатепломережа» на рішення Василівського районного суду Запорізької області від 27 листопада 2017 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Василівкатепломережа» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2017 року ПрАТ «Василівкатепломережа» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення.

В позові зазначало, що рішенням Виконкому Василівської міської ради №225 від 21 вересня 2010 року «Про визначення виконавця та виробника послуг з централізованого опалення» підприємство - «Василівкатепломережа» визначено виробником та виконавцем послуг з централізованого опалення. ПрАТ «Василівкатепломережа» є єдиним виробником послуг з централізованого опалення в м. Василівка. Послуга з теплопостачання віднесена до житлово-комунальних послуг. Ухвалою Василівського районного суду Запорізької області від 28 березня 2017 року по справі №2-с/311/1/2017 скасовано судовий наказ №2-н/311/2/2017 від 09 лютого 2017 року виданий Василівським районним судом за заявою ПрАТ «Василівкатепломережа» про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за теплову енергію. ОСОБА_3 зареєстрована та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 та користується послугами з централізованого опалення. А отже, між Позивачем та Відповідачем встановилися фактичні договірні відносини з приводу надання послуг з централізованого опалення на підставі відкритого особового рахунку НОМЕР_1. За період з 01 липня 2008 року по 31 грудня 2016 року позивач надав відповідачці послуги з централізованого опалення, на загальну суму 28927 грн. 06 коп. В зв'язку з тим, що ОСОБА_3 в зазначений період не здійснювала оплату за надані послуги з централізованого опалення, станом на 01 січня 2017 року виникла заборгованість в сумі 29107 грн. 23 коп. Стягувачем неодноразово направлялися попередження боржниці з вимогою сплатити заборгованість, однак ні заперечень з боку боржника стосовно неправомірності нарахувань за надані послуги, ні заперечень на неналежну якість надання послуги на адресу підприємства не надходило. Направлялися Боржнику і пропозиції щодо укладення договору про надання послуг з централізованого опалення, які також були залишені поза увагою. Згідно з розрахунками 3% річних від простроченої суми боргу за період з 01 грудня 2013 року по 31 грудня 2016 року складає 1878,46 грн., а сума, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів, - 14114,00 грн. Таким чином, загальний розмір заборгованості складає: 28927,06 грн. (основний борг) + 1878,46 грн. (3%) + 14114,00 грн.(інфляційні витрати) = 44919,52 грн.

Посилаючись на викладене, просило суд стягнути з ОСОБА_3 на свою користь заборгованість за послуги з централізованого опалення з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних у сумі 44919 грн. 52 коп.; витрати на оплату судового збору в сумі 1600,00 грн.

Рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 27 листопада 2017 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду, ПрАТ «Василівкатепломережа» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, посилається на те, що законодавством передбачений двосторонній обов'язок, щодо укладення договору про надання комунальних послуг, у зв'язку з чим у разі відмови на оплату таких послуг споживачем з посиланням на відсутність договору не береться до уваги, оскільки споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони користувалися ними.

Від відповідача у справі ОСОБА_3 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення та ухвалити нове рішення або змінити рішення.

Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу свої вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з відсутності укладеного між сторонами договору про надання послуг з централізованого опалення, який відповідає Типовому договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Проте, колегія суддів з вказаним висновком суду першої інстанції не погоджується з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням Виконкому Василівської міської ради Запорізької області №225 від 21 вересня 2010 року «Про визначення виконавця та виробника послуг з централізованого опалення» підприємство «Василівкатепломережа» визначено виробником та виконавцем послуг з централізованого опалення.

ПрАТ «Василівкатепломережа» є єдиним виробником послуг з централізованого опалення в м. Василівка. Послуга з теплопостачання віднесена до житлово-комунальних послуг.

Ухвалою Василівського районного суду Запорізької області від 28 березня 2017 року по справі №2-с/311/1/2017 скасований судовий наказ №2-н/311/2/2017 від 09 лютого 2017 року виданий Василівським районним судом Запорізької області за заявою ПрАТ «Василівкатепломережа» про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за теплову енергію.

Позивач відповідно до ч.3 ст.118 ЦПК України звернувся до суду в порядку позовного провадження із позовом до Відповідачки.

ОСОБА_3 зареєстрована та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1

ОСОБА_3 користується послугами з централізованого опалення і ПрАТ «Василівкатепломережа» на її ім'я відкрито особовий рахунок НОМЕР_1.

Таким чином, між сторонами склалися фактичні договірні відносини з приводу надання послуг з централізованого опалення.

За період з 01 липня 2008 року по 31 грудня 2016 року ОСОБА_3 не здійснювала оплату за надані послуги з централізованого опалення, і станом на 01 січня 2017 року виникла заборгованість в сумі 29107 грн. 23 коп.

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до наданого розрахунку заборгованості, згідно з яким 3% річних від простроченої суми боргу за період з 01 грудня 2013 року по 31 грудня 2016 року складає 1878,46 грн., а сума, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів, - 14114,00 грн. Таким чином, загальний розмір заборгованості складає: 28927,06 грн. (основний борг) + 1878,46 грн. (3%) + 14114,00 грн.(інфляційні витрати) = 44919,52 грн.

Правовідносини з надання житлово-комунальних послуг, у тому числі і послуг з централізованого теплопостачання, урегульовані спеціальними Законами України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 р., «Про теплопостачання» від 02.06.2005 р., з наступними змінами, постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 р. № 630, якою затверджені «Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» та Типовий договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, ст.714 ЦК України «Договір постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу».

Відповідно до частини 1 статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», який набрав чинності з 01.01.2005 року, відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Згідно зі ст. 1 Закону України від 24 червня 2004 року "Про житлово-комунальні послуги", комунальні послуги -це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням. Споживачем за цим Законом є фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

За ст.11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст.19,25 Закону України" Про теплопостачання", споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію і у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії теплопостачальної організації остання має право на стягнення заборгованості.

Обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом, передбачений ст. 20 Закону України від 24.06.2004 року "Про житлово-комунальні послуги".

Відсутність договору, як підстава на безоплатне користування фактично спожитими послугами, не передбачена.

Судом першої інстанції з'ясовано, що ОСОБА_3 ухиляться від оплати послуг з централізованого опалення, які фактично були спожиті нею у періоди зазначені в позові.

За змістом ст.1212,1213 ЦК України у разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна, суд не врахував, що відповідно до ст. 177 ЦК України речі та послуги є різними об'єктами цивільних прав. Послуга, як об'єкт цивільних правовідносин, є діяльністю, яка триває у часі і не має уречевленого результату або результат є невіддільним від самої діяльності.

У ст.1 Закону України від 24.06.2004 року "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що комунальні послуги є результатом господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні, зокрема, опаленням, отже вони не є майном, як річчю, у розумінні ст.1213 ЦК України.

Розрахунки заборгованості виконані з дотриманням чинного законодавства і відповідними доказами не спростовані. ( Том 1, а.с.10-11).

З огляду на викладене, судова колегія не погоджується із висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову, у зв'язку з чим рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового.

Беручи до уваги все вищенаведене, апеляційний суд у відповідності до вимог ч. 1 ст. 376 ЦПК України, визнавши апеляційну скаргу обґрунтованою, скасовує оскаржуване рішення суду та ухвалює нове рішення про задоволення позову на загальну суму 44919 грн.

Ухвалюючи нове рішення у вигляді постанови, апеляційний суд у відповідності до положень ст. 141 ЦПК України вирішує питання про розподіл судових витрат у справі, які мають бути присуджені позивачеві з боку відповідача пропорційно до задоволених вимог.

При поданні позову до суду першої інстанції позивачем сплачено судовий збір у мінімальному розмірі для юридичної особи у розмірі 16000 грн. (том 1, а.с.5,6), при звернення до суд з апеляційною скаргою сплачено було судовий збір у розмірі 1760 грн. (Том 2, а.с. 14), тому вся ця сума судового збору підлягає стягненню з ОСОБА_3 на користь ПрАТ «Василівкатепломережа» на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382-384, 390 ЦПК України, судова колегія,-

ПОСТАНОВИЛ А:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Василівкатепломережа» задовольнити.

Рішення Василівського районного суду Запорізької області від 27 листопада 2017 року у цій справі скасувати, та ухвалити постанову наступного змісту.

Позов Приватного акціонерного товариства «Василівкатепломережа» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Приватного акціонерного товариства «Василівкатепломережа» заборгованість за послуги з централізованого опалення в сумі 28 927 грн. 06 коп., 3% річних від простроченої суми за період з 01.12.2013 року по 31.12.2016 року в сумі 1 878 грн. 46 коп., інфляційні втрати в сумі 14 114 грн., а всього 44 919 грн. 52 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Приватного акціонерного товариства «Василівкатепломережа» судові витрати в сумі 3 360 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 27 березня 2018 року.

Головуючий:

Судді: