Постанова № 73026969, 27.03.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2018 року

м. Запоріжжя

Єдиний унікальний №320/4761/17

Провадження №22-ц/778/495/18

Апеляційний суд Запорізької області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – Кримської О.М. (суддя-доповідач),

суддів: Дашковської А.В., Подліянової Г.С.,

за участю секретаря судового засідання Евальд Д.Д.,

учасники справи:

представник відповідача ОСОБА_1 – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Мелітопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області в складі судді Міщенко Т.М. від 25 вересня 2017 року в справі за позовом ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_3 «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1, третя особа – відділ державної виконавчої служби Мелітопольського міськрайонного управління юстиції Запорізької області, про звільнення майна з-під арешту,

В С Т А Н О В И В:

В липні 2017 року ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернулось до суду із вказаним позовом, який обґрунтовано тим, що 18.10.2007 року між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 14.13681.

Відповідно до п. 1.2. кредитного договору банк зобов'язався надати відповідачу кредит у вигляді кредитної лінії у розмірі 100 000 доларів США до 18.10.2012 року, а відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між сторонами 18.10.2007 року укладено договір іпотеки. Згідно з п. 7 договору іпотеки ОСОБА_1 надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: житловий будинок, загальною площею 345,80 кв. м., житловою площею 96,90 кв.м., який розташований за адресою: Запорізька область, м. Мелітополь, пров. Абрикосовий, буд. 1. Майно належить відповідачу на праві власності на підставі свідоцтва про право власності.

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 26 січня 2011 року в цивільній справі №2-227/2011 з ОСОБА_1 на користь банку стягнуто заборгованість за кредитною угодою №14.13681 у розмірі 242 077,27 доларів США та 129 086 грн. 39 коп., а всього 2 042 029,39 гривень та судові витрати в розмірі 1820 грн.. Вказане судове рішення набрало законної сили 31.05.2011 року.

29.07.2011 року судом видано виконавчий лист для примусового виконання рішення суду, державним виконавцем відкрито виконавче провадження ВП №28520589.

04.10.2011 державним виконавцем накладено арешт на вказаний житловий будинок у межах суми звернення стягнення 2 248 277,20 грн.

На даний час виконавче провадження не закрито, продовжується стягнення заборгованості.

Між банком та відповідачем досягнута домовленість про добровільне погашення частини заборгованості шляхом продажу іпотечного майна.

Однак, у зв'язку з наявністю на предметі іпотеки обтяження відділу ДВС, неможливо звернути стягнення на іпотечне майно, що створює перешкоди у реалізації домовленості про добровільне погашення заборгованості.

Посилаючись на вказані обставини, ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» просило суд звільнити з-під арешту іпотечне майно, а саме: житловий будинок №1 по пров. Абрикосовому в м. Мелітополі Запорізької області.

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 25 вересня 2017 року позов задоволено.

Арешт, накладений 04.10.2011 року головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Мелітопольського міськрайонного управління юстиції Запорізької області ОСОБА_4 на будинок № 1 по провулку Абрикосовому в м. Мелітополі Запорізької області – знято.

Скасовано заборону на відчуження об'єкту нерухомого майна – будинку № 1 по пров. Абрикосовому в м. Мелітополі Запорізької області.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням Мелітопольський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (далі – Мелітопольський МР ВДВС) подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В апеляційній скарзі Мелітопольський МР ВДВС вказує на те, що судом під час розгляду справи не було встановлено наявність договору про добровільне погашення частини заборгованості шляхом продажу іпотечного майна, укладеного між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1 До того ж ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» не є власником спірного майна.

ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» подало письмові пояснення, в яких просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване рішення залишити без змін та зазначає, що на сьогодні ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1 дійшли згоди щодо продажу предмету іпотеки в порядку, що визначений ст. 36 Закону України «Про іпотеку» та п. 29 договору іпотеки від 18.10.2007 року, для реалізації якої заважає наявність арешту (а.с. 91).

Представник ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», представник Мелітопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, відповідач ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції не з’явились, повідомлені про місце та час розгляду справи. Причини неявки не повідомили ( а.с.105-107)

ОСОБА_1 приймає участь в судовому засіданні через свого представника.

Заслухавши в засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення представника відповідача ОСОБА_1 – ОСОБА_2, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України (в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржуваного рішення) рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає.

Рішення суду першої інстанції вмотивовано тим, що у зв'язку з наявністю на предметі іпотеки обтяження Мелітопольського МР ВДВС, неможливо здійснити добровільне погашення частини заборгованості шляхом продажу іпотечного майна; відповідно до ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду, тому суд дійшов до висновку про задоволення задоволення позову.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить житловий будинок, який розташований за адресою: Запорізька область, м. Мелітополь, пров. Абрикосовий, буд. 1 на підставі свідоцтва про право власності (а.с. 15).

У забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 14.13681 від 18.10.2007 року між сторонами укладено договір іпотеки, який посвідчений нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрований в реєстрі за № 5289.

Згідно з п. 7 Договору іпотеки від 18.10.2007 року ОСОБА_1 надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: житловий будинок, загальною площею 345,80 кв. м., житловою площею 96,90 кв.м., який розташований за адресою: Запорізька область, м. Мелітополь, пров. Абрикосовий, буд. 1 (а.с. 92-96).

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 26 січня 2011 року у цивільній справі №2-227/2011 з ОСОБА_1 на користь банку стягнуто заборгованість за кредитною угодою №14.13681 у розмірі 242 077,27 доларів США та 129 086 грн. 39 коп., а всього 2 042 029,39 грн та судові витрати в розмірі 1820 грн.. Вказане судове рішення набрало законної сили 31.05.2011 року (а.с. 9-13).

04.10.2011 року державним виконавцем Захарчук Н.В. накладено арешт на житловий будинок по пров. Абрикосовому, 1 в м. Мелітополь Запорізької області, що належить ОСОБА_1, в межах суми звернення стягнення 2 248 277, 20 грн. На даний час виконавче провадження не закрито, здійснюються виконавчі дії щодо стягнення заборгованості (а.с. 14).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч.6 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Пунктом 29 Договору іпотеки від 18.10.2007 року передбачено, що звернення стягнення на Предмет іпотеки за вибором Іпотекодержателя може бути здійснено у позасудовому порядку шляхом: переходу до Іпотекодержателя права власності на Предмет іпотеки, про що Іпотекодержатель зобов’язаний письмово повідомити Іпотекодавця; продажу Предмету іпотеки будь-якій особі та будь-яким способом, в тому числі на біржі, на підставі договору купівлі-продажу у порядку ст. 38 Закону України «Про іпотеку», для чого Іпотекодавець надає Іпотекодержателю право укласти такий договір за ціною та на умовах, визначених на власний розсуд Іпотекодержателя, і здійснити всі необхідні дії від свого імені.

Відповідно до ч 5. ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" у всіх інших випадках, крім тих, що передбачені ч.4 вказаної статті, арешт може бути знятий лише за рішенням суду.

Твердження апеляційної скарги про те, що судом не з’ясовано чи дійсно між боржником та стягувачем є домовленість про добровільну реалізацію майна, на яке накладено арешт в рамках примусового виконання рішення суду, були перевірені судом апеляційної інстанції.

Так, представник банку як в судовому засіданні, яке відбулося 16 січня 2018 року, так в письмових поясненнях підтвердив факт існування такої домовленості між сторонами ( а.с.74).

Доводи апеляційної скарги про те, що виконавча служба буде позбавлена можливості стягнути виконавчий збір, є неприйнятими та не може бути підставою для відмови у скасуванні арешту на майно боржника у разі досягнення домовленості про добровільний продаж іпотечного майна.

Інших доводів, які могли бути підставою для скасування або зміни судового рішення, апеляційна скарга не містить.

Зважаючи на ту обставину, що накладення арешту має своїм наслідком заборону відчуження арештованого майна, ним порушується право іпотекодержателя в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки.

Отже, вирішуючи спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в повному обсязі з'ясував права та обв'язки сторін, обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", як іпотекодержателя, і ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону.

Таким чином, з урахуванням вказаних норм колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та вважає, що судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Мелітопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області залишити без задоволення.

Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 25 вересня 2017 року в цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови буде складено 28.03.2018 року

Головуючий О.М. Кримська

Судді: А.В. Дашковська

ОСОБА_6