Постанова № 73025043, 19.03.2018, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа №265/7529/17

Провадження №2-а/265/79/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2018 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі головуючого судді Щербіна А.В., при секретарі судового засідання Себко Г.Л., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Маріуполя Донецької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, третя особа: Департамент соціального захисту населення Маріупольської міської ради,

ВСТАНОВИВ:

27 жовтня 2017 року ОСОБА_1, в особі адвоката Санамян О.О., звернулася до Орджонікідзевського районного суду м.Маріуполя Донецької області з позовом до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Маріуполя Донецької області (надалі - Управління ПФУ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. В обгрунтування позову зокрема зазначила, що вона є пенсіонером, що підтверджується довідкою №144417 від 03.06.2003 р., а також внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою №1412004842 від 28.11.2014 р., термін якої був продовжений. Позивач звернулася до Управління ПФУ із заявою про взяття його на облік. Після чого, деякий час йому виплачувалась пенсія, однак, приблизно з квітня 2017 р. вона пенсійні виплати не отримує.

11.09.2017 р. було направлено адвокатський запит на адресу Управління ПФУ із проханням повідомити, чи перебуває Позивач на обліку в Управлінні, а у разі, якщо перебуває, повідомити причини невиплати йому пенсії.

В жовтні 2017 р. було отримано лист від 29.09.2017 р. №17822/02, в якому Управління ПФУ повідомило, що Позивач перебуває як внутрішньо переміщена особа на обліку в Лівобережному об'єднаному управлінні ПФУ в м. Маріуполя з 01.11.2014 р. На підставі списків у березні 2017 р. тривало відсутніх за місцем проживання одержувачів пенсії з числа внутрішньо переміщених осіб на період до одержання інформації про скасування довідки та або результатів додаткової перевірки з 01.04.2017р. призупинено виплату пенсії.

Також, Управління ПФУ зазначило, що 20.04.2017 р. від Управління СЗН Кальміуського району м.Маріуполя отримано витяг із протоколу комісії щодо прийняття рішення про призначення соціальних виплати ВПО №01-05/80 від 13.04.217 р. про припинення ОСОБА_1 соціальних виплат на підставі скасування довідки ВПО відповідно до п.п.3 п.1. ст.12 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо - переміщених осіб». Крім того, у своїй відповіді Управління ПФУ здійснило посилання на постанову Кабінету Міністрів від 08.06.2016 р. №365, Постанову Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 р. №509. Вважав дії Управління ПФУ щодо припинення виплати йому пенсії незаконними, противоправними та такими, що порушують його конституційні права.

Вказувала, що Законом №1058-ІV не передбачено такої підстави припинення виплати раніше призначеної пенсії, як відсутність довідки внутрішньо переміщеної особи або не підтвердження факту проживання/перебування пенсіонера за місцем переміщення / не перебування на обліку у відповідному Управлінні праці та соціального захисту населення / скасування довідки ВПО або повернення до покинутого місця постійного проживання.

Тобто, зміна пенсіонером місця проживання не може бути підставою для позбавлення його конституційного права на отримання соціального захисту - отримання пенсії.

Посилаючись, зокрема на ст.ст.8, 19, 24, 49 Конституції України, Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 року, рішення Конституційного Суду України №25-рп/2009 від 07.10.2009 року, Конвенцією з прав людини, просила суд: 1) визнати противоправною діяльність Лівобережного об'єднаного управління пенсійного фонду України м.Маріуполя в Донецької області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, (податковий номер: НОМЕР_1) з 01.04.2017 р.; 2) зобов'язати Лівобережне об'єднане Управління пенсійного фонду України м.Маріуполя в Донецькій області поновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, (податковий номер: НОМЕР_1) з 01.04.2017 р. та здійснити виплату заборгованості за весь час затримки.

Управління ПФУ подало до суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначило, що з позовом не може погодитися у повному обсязі з огляду на наступне.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні ПФУ, як особа, переміщена з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції та отримує пенсію за віком з листопада 2014 року. Виплату пенсії переведено з територіального управління ПФУ м.Донецька. Відповідно до постанови Верховної Ради України від 17 березня 2015 року №252-VIII, а також Закону України від 16 вересня 2014 року №1680-VII «Про визначення окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей, в яких запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування» м.Донецьк визнано тимчасово окупованою територією. Виплата пенсії позивачу проводиться на підставі макету електронної пенсійної справи, так як паперова справа знаходиться на тимчасом непідконтрольній українській владі території.

Постановою Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» установлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 р. №509.

Відповідно до п.8 Тимчасового порядку фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 07.11.2014 року №595, особам, які переміщені на контрольовану територію та взяті на облік відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 р. №509, пенсії та інші соціальні виплати з бюджетів усіх рівні та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування виплачуються за заявами таких осіб до органів (установ), які здійснюють такі виплати протягом усього строку дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

З 01.04.2017 р. довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи видану на ім'я ОСОБА_1 управлінням соціального захисту населення Кальміуського району Маріупольської міської було скасовано. Зазначене призвело до зупинення виплати пенсії позивачу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 р. №365 затверджено порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Порядок визначає механізм призначення (відновлення) внутрішньо переміщеним особам виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг (далі - соціальні виплати) за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Соціальні виплати внутрішньо переміщеним особам призначаються і виплачуються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м.Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення), територіальними органами Пенсійного фонду України,робочими органами Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, центрами зайнятості за місцем їх фактичного проживання/перебування, незалежно від факту реєстрації місця проживання / перебування.

Питання щодо призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам розглядаються комісіями з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, утворених районними, районними у мм.Києві і Севастополі держадміністраціями, виконавчими органами міських, районних у містах (у разі утворення) рад.

Згідно до ст.12 Закону України «Про забезпечення прав та свобод внутрішньо переміщених осіб», підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: 1) подала заяву про відмову від довідки; 2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину; 3) повернулася до покинутого місця постійного проживання; 4) виїхала на постійне місце проживання за кордон; 5) подала завідомо недостовірні відомості.

Порядок затверджений Постановою КМУ від 08.06.2016 р. № 365 щодо здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування визначає механізм здійснення контролю за проведенням виплати внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, дання соціальних послуг, субсидій та пільг (далі - соціальні виплати) за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно п.3 структурні підрозділи з питань соціального захисту населення та/або робочі групи, що утворюються з представників територіальних підрозділів МВС, ДМС, СБУ, Національної поліції, Держфінінспекції, Держаудитслужби та Пенсійного фонду України за рішенням районних, районних у м.Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - робоча група) також можуть проводити додаткові перевірки фактичного місця проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи із складенням акта обстеження матеріально-побутових умов сім'ї.

Відповідно до п.18 Порядку Повторне призначення соціальних виплат внутрішньо переміщеній особі у разі їх припинення відповідно до пункту 4 пункту 12 цього Порядку можливе лише через шість місяців після такого припинення і виконання всіх процедур, необхідних для їх призначення, передбачених законодавством.

На підставі вищевикладеного, просили суд відмовити Позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

За клопотанням Управління ПФУ, на підстави ухвали суду від 10.01.2018 року, до участі у справі в якості третьої особи залучено Департамент соціального захисту населення Маріупольської міської ради (надалі - Департамент соцзахисту)

Третя особа Департамент соцзахисту письмових пояснень за позовом до суду не подав.

В судове засідання ОСОБА_1 та її представник - адвокат Санамян О.О. не з'явилися, подали до суд заяви про розгляд справи за їх відсутності. Позовні вимоги просили задовольнити.

Представник Управління ПФУ, в судове засідання також не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Представник Департаменту соцзахисту в судове засідання також не з'явився, хоча про день. час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Неявка в судове засідання сторін, на думку суду не є перешкодою для розгляду справи на підставі наявних у ній доказів, оскільки сторони були належним чином повідомлені про місце, день та час розгляду справи та на власний розсуд розпорядилися своїм правом прийняття участі в судовому розгляді.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, виходить з наступного.

Відповідно до ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частина 1 ст.78 КАС України передбачає, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Судом, з матеріалів справи та заяв по суті, наданих сторонами вбачається, що ОСОБА_1 є пенсіонером та внутрішньо переміщеною особою, яка перебуває на обліку в Управління ПФУ, як отримувач пенсії за віком (особовий рахунок НОМЕР_2).

Згідно довідки про розмір фактично призначеної і фактично отриманої пенсії від 03.03.2018 року за період з 01.01.2016 по 31.03.2018 рік, наданої Управлінням ПФУ, пенсія ОСОБА_1 з березня 2016 року по березень 2018 року не нараховувалася та фактично не виплачувалася.

Зі змісту листа Управління ПФУ від 29.09.2017 року №17822/02 вбачається, що на підставі отриманих списків у березні 2017 року тривало відсутніх за місцем проживання одержувачів пенсій з числа внутрішньо перемішених осіб на період до одержання інформації про скасування довідки та/або результатів додаткової перевірки, ОСОБА_1 з 01.04.2017 р. призупинено виплату пенсії. 20.04.2017 р. від Управління соціального захисту населення Кальміуського району м.Маріуполя отримано витяг із протоколу комісії щодо прийняття рішення про призначення (поновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам №01-05/80 від 13.04.2017 р. про припинення ОСОБА_1 соціальних виплат на підставі скасування довідки внутрішньо переміщеної особи відповідно до пп.3 п.1 ст.12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб». Призначення (відновлення) виплат пенсій (щомісячного довічного грошовою утримання) внутрішньо переміщеним особам здійснюється виключно у разі особистою звернення громадянина із заявою про призначення (поновлення) виплати пенсій до територіального управління Пенсійного фонду України. А також тільки за умовами індивідуального підтвердження комісією з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, утворених держадміністраціями, виконавчими органами міських, районних у містах рад про призначення (відновлення) виплат пенсій.

Таким чином, судом встановлено, що Управлінням ПФУ було призупинено виплату пенсії за віком ОСОБА_1, оскільки довідка внутрішньо переміщеної особи була скасована через обставини, за яких внутрішньо переміщена особа повернулася до покинутого місця постійного проживання.

Частина 2 ст.19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України. Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією України та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства соціальної політики України, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України та Міністра.

Відповідно до ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (надалі - Закон №1058-IV) передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 №1706-VII (надалі - Закон №1706-VII) встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.

Згідно з ч.1 ст.4 Закону № 1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

За приписами ч.3 цієї статті виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 вказаного Закону передбачено, що він регулює відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Відповідно до положень ст.49 Закону №1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Відтак, припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення і лише з підстав, визначених ст.49 Закону №1058-IV.

Частина 2 ст.77 КАС України передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В той же, суду не надано доказів того, що Управлінням ПФУ приймалося рішення про припинення виплати пенсії з підстав передбачених ст.49 Закону №1058-IV.

При цьому, суд вважає, що постанови Кабінету Міністрів України, якими керується Управління ПФУ не можуть звужувати права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили, оскільки відповідно до ч.2 ст.7 КАС України, суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. А згідно з ч.3 ст.7 КАС України, у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Нормами ст.49 Закону №1058-IV, Закону №1706-VII або іншого закону не передбачено припинення виплати пенсії особі через скасування довідки внутрішньо переміщеної особи.

Крім того, суд вважає за необхідне застосувати положення Конституції України, за якими, в Україні як соціальній, правовій державі людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (статті 1, 3 Конституції України). Право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел (частина друга статті 46 Основного Закону України) і забезпечується частиною другою статті 22 Конституції України, відповідно до якої конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, виконанням трудових обовязків і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

В даному випадку наявність уОСОБА_1 статусу внутрішньо переміщеної особи створює для неї, на відміну від інших громадян України, певні перешкоди в отриманні пенсії, та потребує від пенсіонера здійснення додаткових дій, не передбачених Законами щодо пенсійного забезпечення, зокрема, ідентифікація особи, надання заяви про поновлення виплати пенсії, яка була припинена пенсійним органом без прийняття відповідного рішення тощо.

Суд застосовує при розгляді справи практику Європейського Суду з прав людини як джерело права відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 №3477-IV.

Європейський суд з прав людини (надалі - ЄСПЛ) в рішенні у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 07.02.2014 року, зазначає, що право на отримання пенсії як таке, стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення). У пункті 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Враховуючи наведені обставини та норми чинного законодавства, зокрема, відсутність рішення пенсійного органу про припинення виплати пенсії ОСОБА_1, суд робить висновок щодо безпідставного припинення виплати пенсії Позивачу з 01 квітня 2017 року, а отже позовні вимоги про визнання противоправною діяльність Лівобережного об'єднаного Управління пенсійного фонду України м.Маріуполя в Донецької області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 01.04.2017 р. та зобов'язання Лівобережне об'єднане Управління пенсійного фонду України м.Маріуполя в Донецькій області поновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2017 р. та здійснити виплату заборгованості є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.6, 8, 9, 72, 77, 242 - 246, 250 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Маріуполя Донецької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, третя особа: Департамент соціального захисту населення Маріупольської міської ради - задовольнити частково.

2. Визнати противоправною діяльність Лівобережного об'єднаного управління пенсійного фонду України м.Маріуполя в Донецької області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, (податковий номер: НОМЕР_1) з 01.04.2017 р.

Зобов'язати Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України м.Маріуполя Донецької областіпоновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, (податковий номер: НОМЕР_1) з 01.04.2017 р. та здійснити виплату заборгованості за весь час затримки.

3. Це рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

4. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст цього рішення складено 19 березня 2018 року.

Суддя А.В. Щербіна