Рішення № 73023705, 14.03.2018, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 760/6496/17

Провадження №2-а/760/209/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 березня 2018 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Кізюн Л.І.

при секретарі: Швидченко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа: Житомирський обласний військовий комісаріат, визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:

визнати незаконним та скасувати висновок комісії Міністерства оборони України (п. 66 Протоколу №4 від 27.01.2017 року) про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку зі встановленням йому 2 групи інвалідності 11.06.2015 року внаслідок захворювання пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби;

зобов'язати Міністерство оборони України прийняти рішення щодо призначення йому, як інваліду 2 групи, одноразової грошової допомоги та виплатити в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму на момент виплати у відповідності з ч. 2 ст. 16 Закону України №2011-ХІІ;

зобов'язати відповідача Міністерство оборони України провести та виплатити індексацію передбаченої законом суми по одноразовій грошовій допомозі, починаючи з 22.10.2016 року і до моменту виплати;

зобов'язати відповідача Міністерство оборони України надати йому розрахунок проведеного перерахунку індексації одноразової грошової допомоги;

стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду у розмірі 10 000,00 грн.;

судові витрати в розмірі 5700,00 грн. покласти на відповідача.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, посилається на те, що він під час виконання військового обов'язку отримав захворювання, яке негативно позначилось в подальшому на стані здоров'я. 25.01.2007 року ВЛК ГВКГ Міністерства оборони України був визнаний непридатним до військової служби в мирний час. Комісією вказано: «Захворювання, ТАК пов'язані з проходженням військової служби».

08.02.2007 року згідно довідки до акта огляду МСЕК №077684 йому надано 3 групу інвалідності. 27 червня 2007 року наказом командира в/ч А1910 (по стройовій частині) звільнений за станом здоров'я.

З 11.06.2015 року йому надано 2 групу інвалідності (довідка до акта огляду МСЕК №209600).

Зазначає, що в липні 2016 року йому стало відомо, що після призначення групи інвалідності, законом передбачена компенсація. В зв'язку з чим, 22 серпня 2016 року він звернувся в Новоград-Волинський військовий комісаріат з заявою про виплату одноразової грошової допомоги, відповідно до Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499, якою затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

Грубо порушуючи встановлені терміни розгляду заяви МОУ розглянуло його документи і як результат Протоколом №8 від 27.01.2017 року відмовило у призначенні та виплаті з посиланням на ч. 4 ст. 16-3 Закону № 2011-ХІІ, якою було внесено зміни від 06.12.2016 року.

Позивач вважає такі дії відповідача безпідставними, протиправними та такими, що порушують його конституційні права на пенсійне забезпечення, а тому змушений звернутися з позовом до суду.

Ухвалою суду від 12 квітня 2017 року, - було відкрито скорочене провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа: Житомирський обласний військовий комісаріат, визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії (а.с. 26).

Ухвалою суду від 03 травня 2017 року, відповідно до ч. 4 ст. 183-2 КАС України (в ред. до 15.12.2017 року), відкрито провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа: Житомирський обласний військовий комісаріат, визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії та призначено справу до розгляду у судовому засіданні (а.с. 51).

Ухвалою суду від 11 жовтня 2017 року до участі у справі в якості третьої особи залучено Житомирський обласний військовий комісаріат (а.с. 79).

Позивач в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, на адресу суду надійшла заява від позивача про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача Міністерства оборони України в судове засідання не з'явився, хоча відповідача належним чином було повідомлено про день, час та місце розгляду справи. До суду від Міністерства оборони України надійшли письмові заперечення, відповідно до яких представник Міністерства оборони України просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, оскільки відповідним законодавством встановлено, що якщо протягом двох років військовослужбовцю після первинного встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності, що дає йому право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми. Зі змісту зазначеного закону вбачається, що для отримання одноразової грошової допомоги необхідне додержання дворічного терміну між первинним оглядом й призначенням інвалідності, та повторним оглядом, під час якого буде змінено групу.

Позивачу при первинному огляді було встановлено ІІІ групу інвалідності ще у 2007 році та він отримав з цього приводу одноразову грошову допомогу.

Повторний огляд, під час якого було змінено на ІІ групу інвалідності, відбувся аж після спливу восьмирічного терміну - у 2015 році. А тому відсутні підстави для призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги (а.с.а.с. 31-41).

Представник третьої особи Житомирського обласного військового комісаріату в судове засідання не з'явився, хоча третю особу було належним чином повідомлено про день, час та місце розгляду справи. Через канцелярію суду від представника Житомирського ОВК надійшли письмові заперечення, відповідно до яких представник просить залишити позовні вимоги без задоволення за безпідставністю, посилаючись на те, що у разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із змінами, що відбулися, не здійснюється. Оскільки позивачу встановлена 2 група інвалідності понад дворічний термін з часу первинного її встановлення (08.02.2007 року - 11.06.2015 року), підстав для виплати одноразової грошової допомоги немає (а.с.а.с. 87-88).

03 жовтня 2017 року Верховною Радою України прийнято Закон України №2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», який набрав чинності 15 грудня 2017 року.

Так, пунктом 10 частини першої розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України від 03 жовтня 2017 року визначено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У зв'язку із тим, що провадження у даній справі було відкрито до набрання чинності редакції Кодексу адміністративного судочинства України від 03 жовтня 2017 року, то вказана справа повинна розглядатись за правилами, що діють після набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України №2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року.

Згідно ч. 1 ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 3 ст. 205 КАС України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Згідно ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, оцінивши наявні докази у їх сукупності, вважає, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», який відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Згідно ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною 5 ст. 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Згідно ст. 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Частиною 6 ст. 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

У відповідності до ч. 9 ст. 16-3 вищезазначеного Закону порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Судом встановлено, 25 січня 2007 року ВЛК ГВКГ Міністерства оборони України позивач, ОСОБА_1, був визнаний непридатним до військової служби в мирний час. Комісією вказано: «Захворювання, ТАК пов'язані з проходженням військової служби». Зазначене підтверджується даними свідоцтва про хворобу 104 від 25 січня 2007 року (а.с. 13).

З 08 лютого 2007 року в зв'язку з захворюванням, пов'язаним з проходженням військової служби, позивачу, ОСОБА_1, встановлено третю групу інвалідності, що підтверджується доданою до позову копіює довідки до акта огляду МСЕК від 08.02.2007 року №077684 (а.с. 14).

27 червня 2007 року наказом командира в/ч А1910 (по стройовій частині) позивач звільнений за станом здоров'я (а.с. 12).

В червні 2015 року при повторному огляду в МСЕК позивачу з 11 червня 2015 року встановлено другу групу інвалідності, в зв'язку з хворобою, що пов'язана з проходженням військової служби, що підтверджується доданою до позову копіює довідки МСЕК №209600 (а.с. 17).

Позивач звернувся з відповідною заявою до відповідача заявою про виплату одноразової грошової допомоги, відповідно до Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499, якою затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги (а.с. 11).

Відповідно до Протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 27 січня 2017 року № 4, позивачу відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги, оскільки у відповідності до ч. 4 ст. 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та п. 8 постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, у разі зміни групи інвалідності доплата одноразової грошової допомоги здійснюється за умови, якщо зміна групи інвалідності відбулась протягом двох років після первинного встановлення інвалідності. ОСОБА_1 групу інвалідності змінено понад дворічний термін (а.с. 19).

Нормою п. "б" ч. 1 ст. 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та п. 6 Порядку № 975 визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності другої групи.

Згідно з пунктом четвертим ст. 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Так, встановлено, що позивачу, ОСОБА_1, звільненому 27.06.2007 року, 08.02.2007 року під час первинного огляду органами МСЕК визнано інвалідом ІІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби (довідка МСЕК серії ЖИА № 077684 від 08.02.2007 року), а 11.06.2016 року під час повторного огляду органами МСЕК - інвалідом ІІ групи внаслідок цієї ж причини (довідка МСЕК серії 12 ААА № 209600 від 11.06.2016 року).

Таким чином, оскільки в даному випадку інвалідність другої групи позивачу була встановлена у понад дворічний термін після встановлення первинної інвалідності третьої групи, то дана обставина не дає позивачу права на отримання тієї різниці, на отриманні якої він наполягає, а відтак відмова відповідача у її виплаті є правомірною.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі ст.ст. 73, 74 КАС України належними та допустимими є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.ст. 75, 76 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідачем доведено правомірність прийнятого оскаржуваного рішення, оскільки дійсно двох-річний термін було пропущено. Цей строк, встановлений законом, не може бути поновлений судом, а тому відсутні підстави для задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 17, 19 Конституції України, ст.ст. 16, 16-2, 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", пунктом 10 частини першої розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України від 03 жовтня 2017 року, ст.ст. 2, 8, 9, 72-77, 78, 205, 241-246, 250, 286, 292, 295 Кодексу адміністративного судочинства України (в ред. від 03 жовтня 2017 року), суд, -

в и р і ш и в :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа: Житомирський обласний військовий комісаріат, визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, адреса: АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1.

Відповідач: Міністерство оборони України, місцезнаходження: м. Київ, Повітрофлотський проспект, 6, ідентифікаційний код 00034022.

Третя особа: Житомирський обласний військовий комісаріат, місцезнаходження: 10014, м. Житомир, вул. Баранова (Сергія Параджанова), 4.

Суддя Л.І. Кізюн