Рішення № 73022961, 28.02.2018, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/35644/16-ц

Провадження № 2/761/1908/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2018 року Шевченківський районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді Юзькової О.Л.,

при секретарі Голопич Н.Р.,

за участі

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, третя особа: Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна» про відшкодування шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, мотивуючи свої вимоги наступним. 19.01.2016 р. ОСОБА_4 приблизно о 14 год. 05 хв., керуючи легковим автомобілем НОМЕР_1, право керування яким йому було передано ОСОБА_5, на перехресті бульвару Шевченка та вулиці Пушкінської в м. Києві, порушивши ПДР України, проявив неуважність, не дотримався безпечного інтервалу та допустив зіткнення з легковим автомобілем НОМЕР_2, що належить на праві власності ОСОБА_6, яка передала право володіння та користування ОСОБА_1. ОСОБА_4 був притягнений до адміністративної відповідальності, свою вину визнав повністю. Внаслідок ДТП автомобіль НОМЕР_2 було спричинено механічні пошкодження у вигляді деформації та розриву переднього бамперу, тріщини вітрового скла, пошкодження капоту та фарби з правого боку. Проведеним експертним дослідженням встановлена сума спричиненої шкоди, вартість якої становить 14 412,08 грн., відновлювальний ремонт дорівнює сумі - 19 083,97 грн. Зважаючи на викладене позивач просить суд стягнути з ОСОБА_4 матеріальну шкоду у розмірі 14 412,08 грн., вартість відновлювального ремонту у розмірі 19 083,97 грн.,моральну шкоду у розмірі 5 000,00 грн. та витрати на проведення експертного дослідження у сумі 2 222,00 грн., судові витрати.

В подальшому у зв»язку із несплатою позивачем судового збору за вимогою щодо стягнення моральної шкоди, ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 20.04.2017 р. позивачу надано строк для усунення недоліків.

У зв»язку із тим, що ОСОБА_1 не було усунуто недоліки, вимоги позовної заяви в частині стягнення із ОСОБА_7 моральної шкоди залишено без розгляду 15.05.2017 р.

08.08.2017 р. за клопотанням представника відповідача ОСОБА_3 по справі було призначено автотоварознавчу експертизу, провадження по справі на час проведення дослідження зупинено.

Провадження по справі відновлено 25.10.2017 р. відповідною ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва і призначено до розгляду у загальному порядку.

У зв»язку із набранням чинності змін до ЦПК України від 03.10.2017 р., в судовому засіданні 15.12.2018 р. винесено ухвалу про розгляд справи в загальному позовному провадженні, роз»яснино сторонам права щодо подачі заяв по суті справи, доказів, заяв с процесуальних питань.

07.02.2018 р. за результатами проведення підготовчого засідання, останнє було закрито та справу призначено до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні ОСОБА_1, його представник ОСОБА_2 підтримали заявлені вимоги, просили задовольнити. Зазначили, що погоджуються з висновками експерта щодо розміру матеріальної шкоди, завданому власнику транспортного засобу, вказаному у висновку експерта № 3-17/10 від 17.10.2017 р. - 15 050,70 грн.

Представник відповідача ОСОБА_3 просив відмовити у задоволенні позову, оскільки позивач має право звернення до страхової компанії, якою застраховано цивільно - правову відповідальність винуватця ДПТ - ПрАТ «Страхова компанія «Україна».

Представник третьої особи ПрАТ 2Страхова компанія «Україна» в судорог засідання не з»явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки не повідомив. Заяв та клопотань від нього в адресу суду не надходило.

Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Встанволено, що 19.01.2016 р. приблизно о 14 год. 05 хв. в м. Києві на перехресті бульвара Шевченка та вулиці Пушкінській в м. Києві водій ОСОБА_4, керуючи автомобілем НОМЕР_3, будучи не уважним, не дотримався безпечного інтервалу і внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем НОМЕР_4, що призвело до пошкодження транспортних засобів.

ОСОБА_4, і це не заперечується учасниками процесу, визнано винним у порушенні п. 13.1, 2.3б . Правил дорожнього руху України та притягнуто до адміністративної відповідальності в межах санкції, передбаченої ст. 124 КУпАП, що підтверджується постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 19.02.2016 р.

Під час дорожньо - транспортної пригоди автомобіль НОМЕР_5 отримав механічні пошкодження, що також в судовому засіданні не піддавалось сумніву з боку відповідача.

Представником ОСОБА_4зазначено, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу застрахована третьою особою і саме зі страховика має бути стягнуто збитки.

Суд не може погодитись з твердженням представника відповідача, виходячи з наступного.

При розгляді справи 6-2808цс15 Верховний Суд України 20 січня 2016 року зробив правовий висновок, відповідно до якого право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована. У разі задоволення такого позову заподіювач шкоди не позбавлений можливості пред'явити майнові вимоги до страхової компанії, з якою ним укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

З іншого боку, відповідно до приписів ст. 1166 ЦПК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

ОСОБА_1, його представник просять стягнути шкоду, спричинену неправомірними діями винуватця ДПТ на користь позивача.

За результатами проведеної на підставі ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 08.08.2017 р. авто товарознавчої експертизи фахівцем ТОВ «Український центр судових експертиз», вартість матеріального збитку, завданого власнику «Шевроле» д.н.з. НОМЕР_6, пошкодженого в ДТП, що сталась 19.01.2016 р., винуватцем якої є ОСОБА_4 складає 15 050,70 грн.

Приписами ст. 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення своїх процесуальних прав та обов»язків, передбачених законом. Кожна повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов»язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Вимагаючи стягнення матеріального збитку з винуватця ДТП, ОСОБА_1, його представник зазначають, що позивачу було передано право володіння та керування транспортним засобом «Шевроле» д.н.з. НОМЕР_6 його власником ОСОБА_6.

Докази, які б підтверджували такі доводи в матеріалах справи відсутні. Їх не було надано позивачем і в порядку положень ЦПК України після прийняття рішення щодо розгляду справи в порядку загального позовного провадження.

Також позивач та його представник повідомили в судовому засіданні про те, що транспортний засіб «Шевроле» д.н.з. НОМЕР_6 належить ОСОБА_6

Беручи до уваги вищенаведене, зважаючи на те, що матеріали справи не містять відомостей, які свідчать про те, що ОСОБА_1 має право вимоги від ОСОБА_4 відшкодування матеріальної шкоди за пошкодження у ДТП транспортного засобу, який йому не належить, беручи до уваги те, що чинне законодавство України встановлює можливість стягнення такої шкоди за вимогами власника майна, в розумінні положень ст. 1166 ЦК України, підстави для задоволення вимог ОСОБА_1 відсутні.

За приписами ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається а сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України.

Під час розгляду справи не було встановлено та не отримано відповідні докази про здійснення сторонами інших витрат, визначених ст. 131 ЦПК України.

Таким чином, розподіляючи судові витрати, суд керується положеннями ст. 141 ЦПК України.

Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст. 2-5,11-13,76-81,141,279,352,354 ЦПК України, ст. 1166 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Києва, в порядку ст.ст. 353-357 ЦПК України з урахуванням п. 15.5. Перехідних положень ЦПК України (в редакції від 03.10.2017 р.) протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення через Шевченківський районний суд м. Києва.

Повний текст рішення складено 09.03.2018 року.

Суддя: