Постанова № 73022547, 26.03.2018, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/27463/17

Провадження №: 2-а/752/231/18

ПОСТАНОВА іменем України

26.03.2018 року Голосіївський райсуд м. Києва

в складі головуючого судді Чередніченко Н.П.

з участю секретаря Литвиненко Ю.С.

за участю представника Позивача - адвоката ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до командира роти № 1 батальйону № 4 полку № 2 Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Охріменко О.А. та Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-

ВСТАНОВИВ :

До суду звернувся позивач ОСОБА_2 з адміністративним позовом до відповідачів, в якому просить скасувати постанову про адміністративне правопорушення та визнати дії працівника поліції неправомірними, мотивуючи свої вимоги тим, що оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення серії АР № 364663 від 17.12.2017 року за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 122 КУпАП, складена безпідставно. Вважає вказану постанову такою, що складена у порушення норм чинного законодавства, що змусило його звернутися до суду з вказаним позовом.

Представник позивача - адвокат ОСОБА_1 - в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідачі - командир роти № 1 батальйону № 4 полку № 2 Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції старший лейтенант поліції Охріменко О.А. до суду не з"явився.

Представник Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позову, посилався при цьому на його необгрунтованість та безпідставність .

Суд, всебічно та повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності усі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

17 грудня 2017 року о 14 год. 40 хв., керуючи автомобілем марки «VOLKSWAGEN TOUAREG», д.н.з. НОМЕР_1, виконуючи усі вимоги Правил дорожнього руху, зокрема, переконавшись у відсутності забороняючих стоянку дорожніх знаків чи дорожньої розмітки, Позивач залишив свій автомобіль на призначеному для паркування місці біля супермаркету за адресою: вул. Здолбунівська, 7 Г, м. Київ.

Згодом до Позивача підійшов співробітник поліції - командир роти № 1 батальону № 4 полку № 2 УПП у м. Києві ДПП старший лейтенант поліції Охріменко О.А. -і повідомив що Позивач, нібито, залишив автомобіль на місці, призначеному для «стоянки інвалідів», чим порушив правила дорожнього руху та, нібито, вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 122 КУпАП.

Доводи Позивача, адресовані інспектору поліції, стосовно того, що дії як водія щодо паркування автомобіля відповідали вимогам Правил дорожнього руху були повністю проігноровані працівником поліції.

Потім, без жодних зайвих слів, не роз'яснивши Позивачу права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, не відібравши пояснення, не встановивши обов'язкових даних, необхідних для складання постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, вручив Позивачу копію Постанови про накладення адміністративного стягнення серії АР № 364663 від 17.12.2017 року.

При цьому, незважаючи на заперечення проти складення постанови, а також проти адміністративного стягнення ОСОБА_2, протокол про адміністративне правопорушення не складався, в порушення ст. 256 КУпАП.

Таким чином, судом встановлено, що розгляд справи про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності відбувся на місці, без підготовки та надання часу для звернення за правовою допомогою, подання заперечення на постанову, документів, які характеризують особу, інших доказів по справі, що порушує права позивача, передбачені ст. 268 КУпАП. При накладенні конкретного розміру штрафу не враховано особу, матеріальний стан та інші обставини, які слід враховувати при призначенні адміністративного стягнення, на що вказує ст. 33 КУпАП. За таких обставин процесуальні права позивача при такому розгляді справи було грубо порушено.

Жодних доказів того, що ОСОБА_2 порушив Правила дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 122 КУпАП, суду надано не було.

Відповідно до ст. 77 КАС України (в редакції, що набрала чинності 15.12.2017 року) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частина 2 статті 77 КАС України передбачає при розгляді справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкту владних повноважень обов'язок саме відповідача щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, який повинен надати суду всі наявні у нього документи чи матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно вимог ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України №5-рп/2015 від 26 травня 2015 року наданого за поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини з приводу офіційного тлумачення положення частини першої ст. 276 КУпАП органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України (частина друга статті 6 Основного Закону України).

За частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється Кодексом.

Згідно зі статтею 245 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності (частини перша, друга статті 7); завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом

Провадження у справі про адміністративне правопорушення передбачає низку визначених у законі послідовних дій відповідного органу (посадової особи). За загальним правилом фіксація адміністративного правопорушення починається зі складення уповноваженою посадовою особою протоколу про його вчинення. У ньому зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи (частина перша статті 256 КУпАП). Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами (частина друга статті 256 КУпАП). У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це; така особа має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до нього, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання (частина третя статті 256 КУпАП). Протокол разом з іншими матеріалами справи, зокрема процесуально оформленими доказами, перелік яких встановлено у статті 251 КУпАП, надсилається органу (посадовій особі), уповноваженому розглядати справу про адміністративне правопорушення (частина перша статті 257 КУпАП). Підвідомчість справ про адміністративні правопорушення визначено у главі 17 КУпАП.

З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При накладенні стягнення необхідно враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність (частина друга статті 33 КУпАП).

Згідно з частиною першою статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржувати постанову у справі. Крім того, у цій правовій нормі передбачено, що справа про адміністративне правопорушення повинна розглядатися в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; за відсутності такої особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У наведених положеннях КУпАП визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності. Водночас вказані положення є законодавчими гарантіями об'єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією складення протоколу про адміністративне правопорушення і стадією розгляду відповідної справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту кожному, хто притягається до адміністративної відповідальності.

Отже, складання протоколу про адміністративне правопорушення та розгляд уповноваженим органом (посадовою особою) справи про таке правопорушення належать до різних стадій адміністративного провадження.

У частинах першій, другій статті 258 КУпАП визначено випадки, коли протокол про вчинення адміністративного правопорушення не складається, а адміністративне стягнення накладається і стягується на місці вчинення правопорушення, якщо особа не оспорює допущеного нею порушення і адміністративного стягнення, що на неї накладається, а розмір штрафу не перевищує передбаченого у Кодексі неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Перелік адміністративних правопорушень, за які адміністративні стягнення накладаються на місці їх вчинення, є вичерпним і може бути змінений лише законом.

За КУпАП до цього переліку належать, зокрема, такі адміністративні правопорушення: порушення вимог пожежної безпеки в лісах (стаття 77); порушення правил полювання (частина перша статті 85); порушення правил рибальства (частина третя статті 85); порушення правил щодо карантину тварин, інших ветеринарно-санітарних вимог (стаття 107); викидання сміття та інших предметів з вікон і дверей вагонів поїздів, прохід по залізничних коліях у невстановлених місцях (частина третя статті 109); викидання за борт річкового або маломірного судна сміття та інших предметів (частина третя статті 116-2); провезення ручної кладі понад установлені норми і неоплаченого багажу (стаття 134); безквитковий проїзд (стаття 135); прояв неповаги до суду (стаття 185-3). Притягнення особи до адміністративної відповідальності у вказаних випадках фактично відбувається у скороченому провадженні.

Скорочене провадження у справах про зазначені адміністративні правопорушення передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення. Застосування посадовою особою процедури скороченого провадження в інших випадках, які не визначені законом, тобто розгляд справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення, а не за місцезнаходженням органу, уповноваженого законом розглядати справу про таке правопорушення, призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених у статтях 257, 268, 277, 278, 279, 280 КУпАП.

Серед перелічених статей, статті 122 КУпАП немає.

Таким, з огляду на те, що Позивач заперечував факт вчинення ним адміністративного правопорушення, заперечував проти складення постанови та оспорював накладене стягнення, Відповідач, всупереч вимогам закону, не склав протокол та не розглянув справу у відповідності до законодавства, що, в свою чергу, свідчить про протиправність дій Відповідача та незаконність оскаржуваної постанови.

Крім того, відповідно до вимог ст. 276 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.

Конституційний суд України, розглянувши справу за конституційним зверненням Уповноваженого Верховної ради з прав людини, в своєму рішенні №5-рп/2015 зазначив, що: "Аналіз положень глави 22 Кодексу в системному зв'язку з положеннями його глави 17 вказує на те, що підстав для ототожнення місця вчинення адміністративного правопорушення з місцем розгляду справи про таке правопорушення немає, а словосполучення "на місці вчинення правопорушення" і "за місцем його вчинення", які містяться у статтях 258, 276 Кодексу, мають різне цільове спрямування і різний правовий зміст. Зокрема, словосполучення "за місцем його вчинення", застосоване у положенні частини першої статті 276 Кодексу, за якою "справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення", вказує на місцезнаходження органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення у межах його територіальної юрисдикції згідно з адміністративно-територіальним устроєм України.

Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що словосполучення "за місцем його вчинення", яке міститься в положенні частини першої статті 276 Кодексу, визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення"

Отже, з урахуванням позиції Конституційного Суду України, працівник органу Національної поліції зобов'язаний розглянути справу ЗА місцем вчинення правопорушення у порядку, визначеному Главою 22 КУпАП, і тільки після того винести постанову.

В порушення вказаної вимоги, Відповідачем винесено Постанову про накладення адміністративного стягнення на місці ймовірного вчинення адміністративного правопорушення за адресою: м. Київ, вул. Здолбунівська 7 Г, а не за місцезнаходженням Управління патрульної поліції у м. Києві за адресою: м. Київ, вул. Народного Ополчення, 9.

Наведене вище свідчить про порушення порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення Відповідачем, а також про передчасне та незаконне складення постанови відносно позивача.

Крім того, Відповідачами під час розгляду і вирішення справи про притягнення до адміністративної відповідальності позивача, порушено вимоги статей 251 та 252 КУпАП.

Так, згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Крім того, відповідно до пункту 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зміст постанови повинен відповідати вимогам, встановленим статтями 283, 284 КУпАП. В ній, зокрема, необхідно зазначити докази, на яких базується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення.

Натомість, в оскаржуваній постанові взагалі не зазначено, якими доказами обґрунтовується наявність у діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, що, в свою чергу, свідчить про необґрунтованість постанови і відсутність БУДЬ-ЯКИХ доказів на підтвердження вчинення Позивачем адміністративного правопорушення.

Постанова про адміністративне правопорушення, складена відповідачем не може оцінюватися судом в розумінні ст. 72 КАС України у якості доказу, що підтверджує факт вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 5 ст. 122 КУпАП, оскільки заперечується позивачем, а інші докази які б її обґрунтовували, в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У своєму рішенні від 10 лютого 1995 року, у справі «Аллене де Рібемон проти Франції», Європейський Суд з прав людини зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.

Отже, враховуючи те, що під час розгляду справи працівником органу Національної поліції не було зібрано належних і допустимих доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 122 КУпАП, слід дійти висновку про те, що у діях ОСОБА_2 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 122 КУпАП в цілому, що, в свою чергу, свідчить про безпідставність і необґрунтованість притягнення до адміністративної відповідальності.

У зв'язку із наведеним, суд дійшов висновку про необхідність скасування постанови про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності.

Крім того, пунктами 1, 7 статті 247 КУпАП визначено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин , як відсутність події і складу адміністративного правопорушення та закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

З усього вищенаведеного вбачається, що подія і склад адміністративного правопорушення у діях ОСОБА_2 відсутні, а тому, наявні підстави для закриття провадження у даній справі відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП.

До того ж, суд зазначає, що виявлення ймовірного вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_2 відбулось 17 грудня 2017 року, тобто, станом на дату розгляду даної справи сплинуло більше трьох місяців. В свою чергу, вказане свідчить про наявність додаткової підстави для закриття провадження у даній справі.

Беручи до уваги вище викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, ґрунтуються на чинному законодавстві, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного вище, керуючись ст. 19, 62 Конституції України, ст. 7, 9, 33, 245, 251, 256, 258, 268, 276, 277, 280 КУпАП, ст. ст. 77, 242 КАС України, суд -

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги ОСОБА_2 до командира роти № 1 батальйону № 4 полку № 2 Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Охріменко О.А. та Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення задовольнити частково.

Скасувати Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, від 17.12.2017 року, АР № 364663, якою ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1020 гривень.

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 5 ст. 122 КУпАП відносно ОСОБА_2.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 295-297 КАС України (з урахуванням підпункту 15.5 Перехідних Положень КАС України) шляхом подання через суд першої інстанції .

Відповідно до ст. 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя :