Постанова № 73020802, 22.03.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Постанова

Іменем України

22 березня 2018 року

м.Харків

справа № 2010/3750/12

провадження № 22-ц/790/838/18

Апеляційний суд Харківської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справах:

Головуючого: Колтунової А.І.,

суддів: Кругової С.С., Маміної О.В.

за участю: секретаря - Семикрас О.В.

учасників справи-

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа - Дергачівська державна нотаріальна контора Харківської області про усунення від права на спадкування за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_1 на ухвалу Дергачівського районного суду Харківської області від 02 вересня 2014 року, постановлену суддею - Якименко Л.О. в залі суду в м. Дергачі Харківської області ),-

ВСТАНОВИВ:

20 червня 2012 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_6 про усунення від права на спадкування.

Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 02 вересня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа - Дергачівська державна нотаріальна контора Харківської області про усунення від права на спадкування залишені без розгляду.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 - ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, направити справу для продовження розгляду, посилаючись на ті обставини, що вона постановлена з порушенням норм процесуального права, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи. Зазначила, що позивач повідомив суд про причини своєї неявки в судове засідання з долученням копії лікарняного листа та просив оголосити по справі перерву, однак суд першої інстанції не надав належної оцінки даному клопотанню та необґрунтовано залишив позов без розгляду.

Отже, у суду були відсутні правові підстави для залишення позову без розгляду.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_4 - ОСОБА_2 зазначав, що ухвала суду постановлена з дотриманням норм процесуального закону.

Позивач зловживав своїми процесуальними правами, ухилявся від отримання судових повісток, явки в судові засідання.

У зв'язку з чим, суд обґрунтовано залишив позов ОСОБА_3 без розгляду.

В суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_3 - ОСОБА_1 підтримувала апеляційну скаргу.

Представник відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_2 проти задоволення апеляційної скарги заперечував.

ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа - Дергачівська державна нотаріальна контора Харківської області в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином (а.с. 217, 231, 233, 235 том 2).

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Залишаючи без розгляду позовні вимоги ОСОБА_3 суд першої інстанції виходив із того, що позивач будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи в судове засідання неодноразово не з'являвся, заяви про розгляд справи за його відсутності не надав, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають залишенню без розгляду.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 3 статті 169 ЦПК України, частини 3 статті 207 ЦПК України (в редакції, яка діяла на час розгляду справи) суд залишає позовну заяву без розгляду у разі повторної неявки позивача, повідомленого належним чином, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Частиною 1 статті 74 ЦПК України ( в редакції, яка діяла на час розгляду справи), передбачено, що судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик.

В частині 4 цієї статті зазначено, що судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, яких викликають, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за три дні до судового засідання.

Отже, відповідно до вимог процесуального закону суд може залишити позовну заяву без розгляду лише при наявності одночасно двох умов: належного повідомлення позивача про час та місце розгляду справи та відсутності заяви про розгляд справи за його відсутності.

Із матеріалів справи вбачається, що позовна заява ОСОБА_3 про усунення від спадкування находилась в провадженні суду першої інстанції з 2012 року (а.с. 1 том 1).

Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 29 березня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_3 були задоволені.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 18 червня 2013 року рішення суду було залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 11 вересня 2013 року судові рішення по справі були скасовані та справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (а.с. 208-209 том 1).

Після направлення справи до суду першої інстанції, тобто з жовтня 2013 року ОСОБА_3 до суду першої інстанції не з'являвся, судові повістки за зазначеною в процесі розгляду справи адресою: АДРЕСА_1, не отримував (а.с. 14-15, 47, 50, 57 - 58, 60 том 2).

Інші адреси, за якими направляти судові повістки, або місце роботи, позивач не зазначив.

Суд першої інстанції залишив позовні вимоги ОСОБА_3 без розгляду у зв'язку з його неявкою в судові засіданні 01 липня та 02 вересня 2014 року (а.с. 68 том 2).

Із матеріалів справи вбачається, що на 01 липня 2014 року ОСОБА_3 була направлена судова повістка за зазначеною ним адресою, але вона була повернута до суду у зв'язку з відсутності позивача за цією адресою (а.с. 60 том 2).

Про судове засідання на 02 вересня 2014 року ОСОБА_3 був повідомлений, що підтверджується оголошенням у засобах масової інформації розмішеного у газеті Слобідський край та заявою ОСОБА_3, в якій він підтвердив факт повідомлення його про час та місце розгляду справи на зазначену дату (а.с. 64-65 том 1).

В рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Віктор Назаренко проти України» від 03 жовтня 2017 року № 18656/13 суд вказував, що сторони у справі мають бути поінформовані про основні процесуальні дії та забезпечені процесуальними документами суду.

Отже, колегія суддів дійшла до висновку, що на 02 вересня 2014 року позивач був поінформований про дату слухання справи.

Доводи позивача відносно того, що на 02 вересня 2014 року він не з'явився до суду з поважних причин, оскільки знаходився на амбулаторному лікуванні, колегія суддів не визнає правовими підставами для скасування ухвали суду, оскільки частина 3 статті 207 ЦПК України (а редакція, яка діяла на час розгляду справи), передбачала можливість залишення позовної заяви у разі повторної неявки позивача, незалежно від причин неявки позивача в судове засідання.

Таке положення закону пов'язане із дотриманням судом розумних строків розгляду справи, що випливало із статті 157 ЦПК України (в редакції на час розгляду справи) та статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.

При цьому законодавець передбачав баланс захисту прав як позивача, який повторно не з'явився в судове засідання (незалежно від причин неявки), так і відповідачів, які у зв'язку з неодноразовою неявкою позивача в судові засідання вимушені витрачати свій час та кошти на явку в суд.

Так, для відповідачів - це є залишення заяви без розгляду з правом на компенсацію витрат, пов'язаних з розглядом справи (частина 3 статті 89 ЦПК України, в редакції, яка діяла на час розгляду справи), а для позивача це право на повторне звернення до суду з тим самим позовом (частина 2 статті 207 ЦПК України).

Доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі про те, що ним пропущені строки позовної давності для звернення з аналогічним позовом, колегія суддів визнає такими, що не заслуговують на увагу, оскільки з 2014 року ОСОБА_3 не цікавився розглядом справи за його позовом.

Крім того, належними доказами не спростований факт отримання позивачем копії ухвали про залишення позову без розгляду (а.с. 71 том 2).

Посилання позивача на той факт, що в період розгляду справи він знаходився на лікуванні у зв'язку з лівобічним та правобічним коксартрозом ІІІ-ІV ступеня, колегія суддів не бере до уваги, оскільки позивач знаходився на лікуванні до березня 2015 року.

З березня 2015 року ОСОБА_3 мав можливість для захисту своїх прав.

Вважає колегія суддів необґрунтованим і доводи позивача в тій частині, що він вважав, що розгляд справи за його позовом триває, так як він брав участь у розгляді справи за позовом ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до нього про визнання права на спадщину.

Оскільки при розгляді справи достовірно встановлено, що ОСОБА_3 було відомо про предмет спору, який розглядався судом, у зв'язку з чим він достовірно знав, що його позивні вимоги судом не розглядаються.

Крім того, колегія суддів враховує, що практика Європейського Суду з прав людини виходить із того, що реалізуючи п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.

З цього приводу прецедентним є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Круїз проти Польщі» від 19 червня 2001 року.

У вказаних рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулюванню з боку держави.

З огляду на викладене та приймаючи до уваги, що позивач недобросовісно керувався процесуальними правами при розгляді справи за його позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про усунення від права на спадкування, ухилявся від отримання судових повісток, неодноразово не з'являвся в судові засідання, не забезпечував явку свого представника, колегія суддів дійшла до висновку, що 02 вересня 2014 року при наявності відомостей про належне повідомлення позивача про час та місце слухання справи, у суду першої інстанції були правові підстави для залишення позовної заяви без руху.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі представника ОСОБА_3 - ОСОБА_1 висновків суду першої інстанції не спростовують, у зв'язку з чим колегія суддів залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного, керуючись, ст. ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 383, ст. 384, ст. 389 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_1 - відхилити.

Ухвалу Дергачівського районного суду Харківської області від 02 вересня 2014 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 27 березня 2018 року.

Головуючий: А.І. Колтунова

Судді: С.С. Кругова

О.В. Маміна