Рішення № 73019605, 26.03.2018, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/1903/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2018 року

Рiвненський мiський суд Рівненської області

в особi суддi ОСОБА_1,

з участю: секретаря судового засідання Довбенко Г.В.,

з участю:

позивача – ОСОБА_2,

представника позивача – ОСОБА_3

представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог – ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засiданнi в мiстi Рiвному позовну заяву ОСОБА_2 В»ячеслава Петровича до ОСОБА_5, третя особа без самостійних вимог Служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради про встановлення факту проживання дитини з батьком та звільнення від сплати аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

08 лютого 2018 року ОСОБА_5 В»ячеслав Петрович звернувся до суду з даним позовом, в якому просить встановити факт проживання доньки – ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 з ним за адресою : АДРЕСА_1 та звільнити його від раніше призначених рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 10 листопада 2008 року та рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 15 червня 2012 року - аліментів.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що після розірвання шлюбу з відповідачкою, їх спільна донька – ОСОБА_6 В»ячеславівна, ІНФОРМАЦІЯ_1, залишилась проживати з бабусею по материнській лінії - ОСОБА_7 та дідусем ОСОБА_8 за адресою: Сумська область, м. Ромни, вул. Петра Вовни, 2, в той час як відповідачка проживала від батьків та дитини окремо за адресою : АДРЕСА_2. 10.11.2008 року, на підставі рішення Роменського міськрайонного суду, судом було призначено стягнення з нього аліментів на користь ОСОБА_9 в розмірі ? частини заробітку щомісячно і до повноліття дитини.

15.06.2012 року, рішенням Роменського міськрайонного суду було змінено раніше встановлений розмір аліментів на 1/6 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% від прожиткового мінімуму відповідно до віку дитини, починаючи стягування з 30.05.2012 року. Він сумлінно виконував свої зобов’язання щодо сплати аліментів. Дані зобов’язання перестав виконували з 04.04.2017 року, тобто лише тоді, коли їх з відповідачкою донька переїхала жити до нього по місцю його проживання і на даний час перебуває на його повному грошовому утриманні.

Незважаючи на те, що аліменти для позивачки призначались на утримання їхньої з нею спільної дитини – ОСОБА_6, остання використовувала їх нецільово, не дбала належним чином про інтереси доньки. По даному факту він звертався до Сумської обласної державної адміністрації та до Роменської міжрайонної прокуратури. Дідусь та бабуся, в яких проживала їх з відповідачкою спільна донька ОСОБА_6, по мірі можливості намагались забезпечити необхідним мінімумом дитину, однак через пенсійний вік забезпечити онучку в повному обсязі, змоги не мали, так як виховували ще власного неповнолітнього на той час сина. Знаючи це, він намагався знайти спільну мову з батьками відповідачки, однак останні через особисті образи (розірвання шлюбу з їхньою донькою) почали чинити перешкоди у його побаченнях з донькою, налаштовували її проти нього, влаштовували сварки та не давали йому можливості з нею спілкуватись навіть по телефону. Просить позов задоволити в повному обсязі.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги з підстав, викладених в позові. Позивач додатково пояснив, що він приїжджав та бачився з дитиною з 2010 р. по 04 липня 2017 рік таємно від батьків відповідачки, адже в присутності бабусі та дідуся, донька боялась з ним спілкуватись. Під час таємних зустрічей з донькою він намагався возити її на природу, або побачитись з його батьками в сусіднє с. Пустовійтівка, Роменського району, Сумської області. Під час таких зустрічей, донька постійно скаржилась з приводу того, що їй важко жити з бабусею та дідусем, а мати нею майже не цікавиться, просила щоб він її забрав.

Відповідач, будучи попередженою належним чином про дату, час і місце судового засідання не з»явилася повторно в судове засідання без поважних причин, причину неявки суду не повідомила, відзив не подала на позовну заяву. За наведених обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність відповідача на підставі наявних у справі матеріалів з постановленням заочного рішення відповідно до ст.ст. 280-284 ЦПК України, про що не заперечують учасники по справі.

Представник служби у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради – ОСОБА_4 не заперечила проти позову. В судовому засіданні показала, що вони проводили огляд соціально-побутових умов для проживання дитини в сім»ї батька і прийшли до висновку, що позов підлягає задоволенню, оскільки спостерігали гарний психологічний контакт, товариські та дружні відносини дочки позивача з меншою дочкою позивача від другого шлюбу. Крім того, для дитини облаштовано кімнату для проживання та підготовки до навчання. Проживання дитини з батьком повністю відповідає її інтересам.

Суд, вислухавши пояснення позивача, представника позивача, представника служби у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради, заслухавши ОСОБА_6 та свідка, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

З оглянутого в судовому засіданні рішення Роменського міськрайонного суду, Сумської області від 16.10.2008 року вбачається, що шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 розірвано.

Від шлюбу мають дитину, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвом про народження серії 1-БП № 065969, виданого відділом реєстрації актів громадянського стану Роменського міського управління юстиції Сумської області 11 липня 2003 року.

З нотаріально посвідченої заяви від 05.07.2017 р. вбачається, що ОСОБА_6 визначила своє місце проживання з батьком.

З оглянутих в судовому засіданні актів обстеження матеріально-побутових умов проживання від 23.10.2017 року та 03.01.2018 року, згідно яких обстежено побутові умови за адресою : АДРЕСА_1 комісія прийшла до висновку, що побутові умови в яких проживає дитина – ОСОБА_6, добрі.

Всі ці факти, підтверджуються актом від 14 грудня 2017 року про проживання дитини з батьком за адресою : АДРЕСА_1.

У принципі 6 Декларації прав дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН від 20.11.1959 року, проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою та відповідальністю своїх батьків і у всякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості, малолітня дитина не повинна крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.

Крім того, відповідно до ч.ч.1,2 ст.27 Конвенції, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ст. 141 Сімейного Кодексу України мати, батько, мають рівні права та обов'язки щодо дитини, розірвання шлюбу між батьками не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до права та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, зобов'язані також піклуватись про здоров'я дитини, її фізичний, моральний та духовний розвиток (ст. 150 СК України).

Батьки мають рівні права на виховання дитини та спілкування з нею, батьківські права не можуть здійснюватись всупереч інтересам дитини.

Згідно ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Допитана в судовому засіданні свідок, ОСОБА_10, підтвердила той факт, що ОСОБА_6 – це донька від першого шлюбу її чоловіка, вказала, що її чоловік постійно турбується про дитину, коли ОСОБА_6 переіхала жити до них, то одразу, чоловік, з метою оздоровлення старшої доньки ОСОБА_6, разом з нею та з меншою спільною донькою Єлизаветою, поїхали на відпочинок на море, а по поверненню, зарахував дитину до ЗОШ № 26 і записав ОСОБА_6 на спортивний гурток з гри у волейбол. Так як дитина була запущеною по здоров’ю, він вжив всіх заходів щодо її медичного обстеження, придбав для неї корсет, через наявну у неї деформацію грудної клітки та й оплатив необхідне для неї лікування. У мене та меншої доньки з старшою донькою ОСОБА_6 від першого шлюбу її чоловіка, гарний психологічний контакт, товариські та дружні відносини.

З пояснень ОСОБА_6, даних в судовому засіданні вбачається, що дитина бажає проживати з батьком, оскільки мати взагалі не бере участі у її вихованні і не цікавиться її життям, вказала, що весь цей час вона проживала у бабусі та дідуся. Вона чекала, щоб їй виповнилось 14 років, оскільки батько повідомив, що з цього часу вона має повне право самостійно визначатись з ким із батьків хоче проживати. 04 липня 2017 року, коли їй виповнилось 14 років, у її день народження, батько забрав її проживати до себе у м. Рівне.

Право на свободу вибору місця проживання кожному гарантоване ст. 33 Конституції України.

Частиною 2 ст.29 ЦК України визначено, що фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.

Оцінивши зібрані у справі докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо встановлення факту проживання доньки – ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком ОСОБА_2 за адресою : АДРЕСА_1 підлягають до задоволення.

Щодо звільнення ОСОБА_2 від раніше призначених Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 10 листопада 2008 року та Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 15 червня 2012 року - аліментів, суд приходить д наступних висновків.

З оглянутого в судовому засіданні рішення Роменського міськрайонного суду від 10.11.2008 року, стягнено з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_9 в розмірі ? частини заробітку щомісячно і до повноліття дитини.

Згідно з рішенням Роменського міськрайонного суду від 15.06.2012 року було змінено раніше встановлений розмір аліментів на 1/6 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% від прожиткового мінімуму відповідно до віку дитини, починаючи стягування з 30.05.2012 року.

За змістом ст. 180 СК України батьки зобов»язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

В судовому засіданні встановлено, що аліменти на користь ОСОБА_5 призначались на утримання спільної дитини – ОСОБА_6.

Оскільки ОСОБА_5 використовувала їх нецільово, не дбала належним чином про інтереси доньки, по даному факту позивач звертався до Сумської обласної державної адміністрації та до Роменської міжрайонної прокуратури, однак з відповіді Служби у справах дітей Сумської державної адміністрації № 01/435-2 від 14.05.2013 року, оглянутої в судовому засіданні, вбачається, що ОСОБА_2 роз’яснено право звернення до суду, оскільки вищевказану заяву неможливо розглянути, у зв’язку з неявкою ОСОБА_5 на засідання Комісії з питань захисту прав дитини.

Відповідно до ст.273 СК України, якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-кого з них змінити встановлений розмір аліментів або звільнити від їх сплати.

Враховуючи, що в судовому засіданні встановлено, що неповнолітня ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, з 04 липня 2017 року проживає разом із своїм батьком ОСОБА_2, він має ще одну малолітню дитину на своєму утриманні, суд приходить до висновку, що матеріальний та сімейний стан позивача змінився, а відтак є всі підстави для звільнення його від сплати аліментів, присуджених рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 10 листопада 2008 року та рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 15 червня 2012 року.

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини та загальні принципи регулювання сімейних відносин, способи захисту сімейних прав, суд вважає за необхідне захистити порушене право позивача, шляхом встановлення факту проживання ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 з ОСОБА_6 В»ячеславом Петровичем за адресою : АДРЕСА_1 та звільнення ОСОБА_6 В»ячеслава Петровича від раніше призначених рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 10 листопада 2008 року та рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 15 червня 2012 року - аліментів.

На підставі викладеного, керуючись Декларацією прав дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН від 20.11.1959 р., Конвенцією ООН «Про права дитини», ратифікованої постановою Верховної Ради від 27.02.1991 р., ст. 19, 141, 150,160- 161 СК України, ст. 18, 259, 263-265, 284 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_6 В»ячеслава Петровича до ОСОБА_5, третя особа без самостійних вимог Служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради про встановлення факту проживання дитини з батьком та звільнення від сплати аліментів - задовольнити.

Встановити факт проживання доньки – ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_1 з ОСОБА_11 В»ячеславом Петровичем за адресою : АДРЕСА_1.

Звільнити ОСОБА_11 В»ячеслава Петровича від раніше призначених рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 10 листопада 2008 року та рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 15 червня 2012 року - аліментів.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня отримання його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеого строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У випадку неподання заяви про перегляд заочного рішення чи апеляційної скарги, рішення набирає законної сили після закінчення строку на їх подання.

Суддя Рівненського міського суду Н.Г. Кучина