Постанова № 73018252, 27.03.2018, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

іменем України

"27" березня 2018 р. м. Житомир Справа № 817/1250/17

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Капустинського М.М.

суддів: Моніча Б.С.

Охрімчук І.Г.,

за участю секретаря Шведюк М.М.,

представників сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "26" жовтня 2017 р. (судове рішення ухвалене суддею Недашківською К.М. в м. Рівне, у справі за позовом Приватного підприємства "НАВАРО" до Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області про визнання протиправними акту та скасування податкових повідомлень-рішень , -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2017 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Рівненській області, в якому позивач просить суд визнати протиправним акт перевірки від 10.07.2017 №458/17-00-14-02-10/37302229, скасувати податкові повідомлення-рішення від 26.07.2017: №0004881402, відповідно до якого позивачу нараховано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 9289 грн. 57 коп., та №0004891402, відповідно до якого позивачу нараховано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 1360 грн. в Обґрунтування позову зазначив, що прийняті податкові повідомлення-рішення фіскального органу вважає безпідставними, а акт перевірки неправомірним, оскільки підстави для проведення такої перевірки були відсутні. Крім того, позивач вказує, що валютні кошти в розмірі 374,40 євро не надійшли по контракту, оскільки товар, який поставлявся у Бельгію, був пошкоджений при транспортуванні. Вартість пошкодженого товару і склала вказану суму, яка не була сплачена бельгійською стороною.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2017 року позов задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Рівненській області від 26 липня 2017 року №0004881402 та №0004891402.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Присуджено на користь Приватного підприємства «Наваро» (код ЄДРПОУ 37302229; 35009, Рівненська область, Костопільський район, село Мала Любаша, вулиця Колгоспна, будинок №38) суму судового збору у розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 (нуль) коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління ДФС у Рівненській області.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, Головне управління Державної фіскальної служби у Рівненській області звернулось до суду зі скаргою, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові. В апеляційній скарзі зазначає, що прийняті податкові повідомлення-рішення є правомірними та обґрунтованими, оскільки підставою для проведення позапланової перевірки було отримання повідомлення від ПАТ АБ Рівненської обласної дирекції «Укргазбанк» щодо ненадходження в повному обсязі валютної виручки за зовнішньоекономічним контрактом. Під час перевірки було встановлено порушення порядку та строків зарахування виручки резидента у іноземній валюті від експорту продукції. Законодавством встановлено підставу для зупинення строків зарахування виручки, а саме форс-мажорні обставини, підтвердженням яких є сертифікат Торгово-промислової палати України. Однак, позивач не надав такий документ ні на запит фіскального органу, ні під час самої перевірки.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлено, що 02.11.2015 Головне управління ДФС у Рівненській області отримало повідомлення від ПАТ АБ Рівненської обласної дирекції «Укргазбанк» за №11654/793/2015 про надходження на поточний рахунок Приватного підприємства «Наваро» валютних коштів в розмірі 65520 євро в період з 12.05.2015 по 12.08.2015, в якому зазначено, що кошти в розмірі 374,4 євро по контракту позивача з «Carbobois S.А» (Бельгія) №01-4/15 від 28.04.2015 не надішли.

17.11.2015 фіскальний орган надіслав ПП «Наваро» запит про надання пояснень та належним чином завірених копій документів по виконанню умов даного контракту.

27.11.2015 позивач надав відповідь за №35, відповідно до якої вказав, що внаслідок кліматичних умов під час транспортування товару до Бельгії було пошкоджено два піддони деревного вугілля вартістю 374,40 євро, які і не були оплачені контрагентом. Крім того, позивач надав підтверджуючі документи до вказаної відповіді (а.с.19).

26.06.2017 Головне управління ДФС у Рівненській області прийняло наказ №719 «Про проведення виїзної позапланової документальної перевірки ПП «Наваро», код ЄДРПОУ 37302229», відповідно до якого на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1, пункту 78.4 статті 78 Податкового кодексу України була призначена позапланова виїзна документальна перевірка ПП «Наваро» з питань дотримання вимог валютного законодавства за розрахунками по зовнішньоекономічному контракту від 28.04.2015 №01-4/15 за період з 28.04.2015 по 30.05.2017 (а.с.11).

За результатами проведеної перевірки контролюючим органом складений Акт від 10.07.2017 №458/17-00-14-02-10/37302229, у висновках якого зазначено про порушення ПП «Наваро»:

- статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», Постанов Правління НБУ № 160 від 03.03.2015, №354 від 03.06.2015, №581 від 03.09.2015, а саме: порушено законодавчо встановлений 90-денний строк надходження валютної виручки в сумі 374,4 євро при виконання експортного контракту т№01-4/15 від 28.04.2015, укладеного з нерезидентом «Carbobois S.А» (Бельгія);

- статті 9, статті 10 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», а саме: станом на 01.04.2016, 01.07.2016, 01.10.2016, 01.04.2017 не подано Декларацію про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами при наявності простроченої дебіторської заборгованості в сумі 374,4 євро; станом на 01.01.2016, 01.01.2017 подано Декларацію про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами, проте в пункті 3.5 розділу ІІІ не задекларовано прострочену дебіторську заборгованість в сумі 374,4 євро.

На підставі висновків акту перевірки фіскальним органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 26.07.2017: №0004881402, відповідно до якого позивачу нараховано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 9289 грн. 57 коп., та №0004891402, відповідно до якого позивачу нараховано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 1360 грн. (а.с.9-10).

Позивач, не погодившись з актом перевірки та вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, оскаржив їх у судовому порядку.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що податкове повідомлення-рішення від 26.07.2017р. №0004881402, відповідно до якого позивачу нараховано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 9289 грн. 57 коп., є необґрунтованим та підлягає скасуванню.

Розглядаючи питання про законність і обґрунтованість судового рішення, яким позов частково задоволено, суд апеляційної інстанції враховує наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 №185/94-ВР (далі іменується Закон №185/94, в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних відносин), виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Частиною 1 статті 4 Закону №185/94 встановлена відповідальність за порушення строків зарахування валютної виручки на рахунки резидентів якою обумовлено, що порушення резидентами, крім суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Згідно з частиною четвертою статті 1 Закону №185/94, Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Зокрема, відповідно до пункту 1 Постанов правління Національного банку України «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» №160 від 03.03.2015, №354 від 03.06.2015, №581 від 03.09.2015, які були чинними у період спірних правовідносин, розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Таким чином, Національний банк України має право встановлювати інший, ніж передбачений в Законі № 185/94, строк надходження валютної виручки при здійсненні розрахунків у сфері ЗЕД, це право закріплено на законодавчому рівні.

Що стосується моменту початку відліку 90-денного строку для зарахування валютної виручки, то слід зазначити, що положення статті 1 Закону №185/94 пов'язують початок обчислення такого строку з моментом митного оформлення продукції (виписки вивізної вантажної митної декларації).

Згідно абзацу 1 пункту 1.1 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої Постановою Правління Національного Банку України від 24.03.1999 № 136 (далі іменується Інструкція №136), експорт продаж товарів українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності іноземним суб'єктам господарської діяльності з вивезенням або без вивезення цих товарів через митний кордон України, включаючи реекспорт товарів.

Крім того, відповідно до підпункту «в» пункту 1.9 Інструкції №136, сума валютної виручки або вартість товарів може бути зменшена, в тому числі якщо протягом виконання зобов'язань за договором товари знищено, конфісковано, зіпсовано, украдено, загублено - на суму їх вартості, якщо право власності на товар відповідно до умов договору належить резиденту. Наявність таких обставин має бути підтверджена органами, уповноваженими здійснювати таке підтвердження згідно із законодавством країни, на території якої сталися такі події.

Приписами пункту 16 Положення про митні декларації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 № 450 передбачено, що митна декларація на паперовому носії вважається оформленою за наявності на всіх її аркушах відбитку особистої номерної печатки посадової особи митного органу, яка завершила митне оформлення. Електронна митна декларація вважається оформленою за наявності внесеної до неї посадовою особою митного органу, яка завершила митне оформлення, за допомогою автоматизованої системи митного оформлення відмітки про завершення митного оформлення та засвідчення такої декларації електронним цифровим підписом посадової особи митного органу, яка завершила митне оформлення. Оформлена електронна митна декларація за допомогою автоматизованої системи митного оформлення перетворюється у візуальну форму, придатну для сприйняття її змісту людиною, у форматі, що унеможливлює у подальшому внесення змін до неї, засвідчується електронним цифровим підписом посадової особи митного органу, яка завершила митне оформлення, та надсилається декларанту або уповноваженій ним особі.

Як вбачається з матеріалів справи, що 28.04.2015 Приватне підприємство «Наваро» уклало експортний контракт №01-4/15 з фірмою «Carbobois S.А» (Бельгія), предметом якого стала поставка деревного вугілля, орієнтовна кількість товару 500 тон, орієнтовна вартість 225000 євро (а.с.20-22).

Відповідно до умов вказаного контракту позивач 17.07.2015 на підставі рахунку-фактури №20 відвантажив 13 тон 312 кг деревного вугілля в паперових мішках по 4 кг, загальною кількістю 32 піддони по 104 мішки на піддоні. Загальна вартість склала 5990,40 євро (а.с.23).

Під час транспортування вказаного товару автомобілем Вольво з причіпом-рефрежератором на території Бельгії сталося самозагоряння продукції внаслідок кліматичних умов (температура повітря +38-40 єС). Так, деревне вугілля легко займається і горить без полум'я. Причинами горіння можуть бути, зокрема, нагрів його сонячним промінням і стикання з киснем повітря.

За результатами гасіння вогню пожежною бригадою Бельгії пожежу було локалізовано, однак було знищено 2 піддони з деревним вугіллям, тобто 208 мішків (832 кг). Даний факт підтверджений довідкою про подання скарги в поліцію Бельгії, виданою Міською поліцією Шарлеруа-ZP 5330 фото наслідків пожежі (а.с.30-38).

Решта непошкодженого товару була доставлена до місця розвантаження фірми «Carbobois S.А» та прийнята по факту: 30 піддонів загальною вагою 12 тон 480 кг, на загальну суму 5616 євро, про що свідчить відмітка у супровідному документі по даній поставці CMR (а.с.28-29).

Таким чином, товар був оплачений фірмою-конрагентом «Carbobois S.А» по фактично отриманій кількості загальною вартістю 5616 євро. Вартість пошкодженого товару під час його транспортування, за умовами договору власником якого на той момент виступало ПП «Наваро», на суму 374,40 євро відповідно оплачена не була.

Судом встановлено, що в період з 30.04.2015 по 17.07.2015 на виконання зовнішньоекономічного контракту №01-4/15 від 28.04.2015 Приватне підприємство «Наваро» експортувало товар на суму 65894,40 євро.

Валютні кошти на поточний рахунок ПП «Наваро» надійшли від нерезидента на загальну суму 65520 євро. Кошти в розмірі 374,4 євро по даному контракту не надійшли.

Відповідно до умов поставки - DDU, згідно ІНКОТЕРМС-2000, продавець зобов'язаний надати не розвантажений товар у розпорядження покупця або іншої особи, названої покупцем, на будь-якому прибулому транспортному засобі, у названому місці призначення, в узгоджену дату або в межах періоду, узгодженого для поставки, а покупець зобов'язаний прийняти поставку товару, як тільки її здійснено. Продавець зобов'язаний нести всі ризики втрати чи пошкодження товару до моменту його поставки, а покупець зобов'язаний нести всі ризики втрати чи пошкодження товару з моменту здійснення його поставки.

Слід зазначити, що хоча умови поставки DDU на момент укладення Контракту від 28.04.2015 були скасовані Інкотермс 2010, проте сторони самостійно їх визначили, вказаний Контракт на момент поставки був дійсним та ніким не оспорений.

Однак, навіть із визначення умов поставки DDU вбачається, що покупець зобов'язаний прийняти товар і право власності на товар переходить від продавця до покупця в момент прийняття товару. В даному випадку відбулося розвантаження та прийом товару на загальну суму 5616 євро вже за винятком пошкодженого товару під час його транспортування. Таким чином, поставка товару відбулася саме на таку суму.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що фактично поставка вказаного товару відбулася не повністю, в результаті чого і виручка резидента в іноземній валюті відповідала сумі фактичної поставки.

Тому, податкове повідомлення-рішення від 26.07.2017 №0004881402, відповідно до якого позивачу нараховано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 9289 грн. 57 коп., є необґрунтованим та підлягає скасуванню.

Стосовно правомірності нарахування позивачеві штрафів на загальну суму 1360 грн. за недекларування валютних цінностей (дебіторської заборгованості в сумі 374,4 євро), то слід зазначити наступне.

Приписами ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 № 15-93 передбачено, що валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню у Національному банку України.

Порядок і терміни декларування встановлюються Національним банком України.

До резидентів, нерезидентів, винних у порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю, застосовуються такі міри відповідальності (фінансові санкції): за несвоєчасне подання, приховування або перекручення звітності про валютні операції - штраф у сумі, що встановлюється Національним банком України; за невиконання резидентами вимог щодо декларування валютних цінностей та іншого майна, передбачених статтею 9 цього Декрету, - штраф у сумі, що встановлюється Національним банком України (абз. 7 і 8 ч. 2 ст. 16 вказаного Декрету).

Зокрема, у відповідності до пункту 2.7 Положення про валютний контроль, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 08.02.2000 № 49 (що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 04.04.2000 за № 209/4430) невиконання резидентами вимог щодо порядку та строків декларування валютних цінностей та іншого майна тягне за собою таку відповідальність: порушення строків декларування - накладення штрафу в розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожний звітний період. При цьому, неподання або несвоєчасне подання резидентами України декларації (за відсутності валютних цінностей та майна за межами України) не тягне за собою застосування фінансових санкцій; порушення порядку декларування - накладення штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. При цьому, порушенням порядку декларування є подання недостовірної інформації або перекручення даних, що відображаються у відповідній декларації, якщо такі дії свідчать про приховування резидентами валютних цінностей та майна, що знаходяться за межами України.

Приписами ст.16 вказаного Декрету встановлено, що санкції, передбачені цим пунктом, застосовуються Національним банком України та за його визначенням - підпорядкованими йому установами.

Отже, доводи відповідача про те, що валютні цінності товариства знаходились за межами України, не відповідають фактичним обставинам справи, що в свою чергу, виключає застосування фінансових санкцій за недекларування валютних цінностей.

Тому, прийняття фіскальним органом податкового повідомлення-рішення від 26.07.2017 №0004891402 є необґрунтованим та протиправним.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що позовна вимога про визнання акту перевірки неправомірним, є необґрунтованою, тому задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Акт є документом, котрий в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України не є рішенням суб'єкта владних повноважень, адже не містить ніяких обов'язкових до виконання приписів, не змінює стану суб'єктивних прав позивача, не обтяжує позивача додатковими обов'язками. Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення в ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.

Таким чином, позовна вимога про визнання неправомірним акта перевірки від 10.07.2017 за №458/17-00-14-02-10/37302229 є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і не впливають на правильність прийнятого судового рішення. Постанову прийнято з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області залишити без задоволення, постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "26" жовтня 2017 р. без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя М.М. Капустинський

судді: Б.С. Моніч

І.Г. Охрімчук

Повне судове рішення складено "27" березня 2018 р.