Постанова № 73018179, 27.03.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 716/1376/17

Головуючий у 1-й інстанції: Сірик І.С.

Суддя-доповідач: Совгира Д. І.

27 березня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Совгири Д. І.

суддів: Драчук Т. О. Курка О. П.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Заставнівського районного суду Чернівецької області від 04 грудня 2017 року (повний текст якої складено в м. Заставна) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Шубранецької сільської ради Заставнівського району Чернівецької області, треті особи - ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання незаконним рішення, скасування рішення виконавчого комітету та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Заставнівського районного суду Чернівецької області з позовом до Шубранецької сільської ради Заставнівського району Чернівецької області, треті особи - ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання незаконним рішення, скасування рішення виконавчого комітету та зобов'язання вчинити дії.

Постановою Заставнівського районного суду Чернівецької області від 04 грудня 2017 року адміністративний позов задоволено частково.

Не погоджуючись з даною постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та зобов'язати відповідача видати йому нових свідоцтв про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майнового сертифікату) в розмірі 3657 грн., взамін свідоцтва, виданого на ім'я ОСОБА_5, серії НОМЕР_1, а також в розмірі 2106 грн., взамін свідоцтва, виданого на ім'я ОСОБА_6 серії НОМЕР_1, виданих Шубранецькою сільською радою 20.02.2014 року у зв'язку із набуттям ним даних частин майнового паю у власність на підставі договорів купівлі-продажу укладених 20 червня 2005 року між позивачем та ОСОБА_6 та ОСОБА_5

На апеляційну скаргу позивача надійшов відзив відповідача, зареєстрований Вінницьким апеляційним адміністративним судом 21.02.2018 року за вх. № 2335/18.

У поданому відзиві відповідач наголошує, що судом першої інстанції правильно встановлено та досліджено усі обставини справи, в результаті чого прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Також зазначено, що судом першої інстанції правомірно було встановлено, що перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріплених ч.3 ст. 2 КАС України критеріям, суд не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень. Таке втручання не може бути виправдане з підстав доцільності та необхідності врегулювання спірних правовідносин.

Виходячи з приписів п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 311 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення підлягає скасуванню, а провадження у справі слід закрити з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що постановою Заставнівського районного суду Чернівецької області від 23.01.2017 року позов ОСОБА_7 задоволено частково. Визнано протиправною відмову від 11.08.2016 року №135 Шубранецького голови ОСОБА_3 у задоволенні заяви ОСОБА_2 про видачу нових свідоцтв про право власності на викуплені майнові паї члена колективного сільськогосподарського підприємства (майнові сертифікати). В задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Даною постановою встановлено, що будь яких перешкод у видачі ОСОБА_2 нових свідоцтв про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства не встановлено. Доказів, підтверджуючих перехід права власності на майнові паї в даному сіно - складі від ОСОБА_6 та ОСОБА_5 до ОСОБА_4 суду не надано.

Судом встановлено, що рішенням №3/3 виконавчого комітету Шубранецької сільської ради Заставнівського району Чернівецької області від 22 березня 2017 року відмовлено видати ОСОБА_2 нові свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат), взамін вищезазначених свідоцтв.

При цьому не дивлячись на вищезазначену постанову суду від 23.01.2017 року відповідачем рішенням виконавчого комітету від 22.03.2017 року відмовлено у видачі свідоцтва.

Дані обставини слугували підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Визначаючись щодо компетенції суду по розгляду такого спору, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини першої ст.2 КАС України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з частиною третьою статті 2 КАС України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен встановити, що в зв'язку з прийняттям рішення суб'єктом владних повноважень порушуються права позивача.

При цьому, відповідно до частини другої ст. 4 КАС України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлено інший порядок судового вирішення.

Частиною першою статті 17 КАС України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Відповідно до ст.17 КАС України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: 1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; 6) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спори фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації.

Отже, з викладених законодавчих норм вбачається, що до юрисдикції адміністративних судів належать публічно-правові спори, в яких хоча б однією зі сторін є суб'єкт владних повноважень, який здійснює управлінські функції та реалізує свою компетенцію на основі законодавства.

Як встановлено судом апеляційної інстанції позивач оскаржує рішення Шубранецької сільської ради Заставнівського району Чернівецької області, а також просить суд про видачу йому нових свідоцтв про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майнового сертифікату) в розмірі 3657 грн., взамін свідоцтва, виданого на ім'я ОСОБА_5, серії НОМЕР_1, а також в розмірі 2106 грн., взамін свідоцтва, виданого на ім'я ОСОБА_6 серії НОМЕР_1, виданих Шубранецькою сільською радою 20.02.2014 року у зв'язку із набуттям ним даних частин майнового паю у власність на підставі договорів купівлі-продажу укладених 20 червня 2005 року між позивачем та ОСОБА_6 та ОСОБА_5 Такі правові акти породжують права й обов'язки тільки тих суб'єктів (чи визначеного цим актом певного кола суб'єктів), яким їх адресовано.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні Zand v. Austria від 12.10.1978 вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних судах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд який розглянув справу не віднесену до його юрисдикції, не може вважатись "судом, встановленим законом" у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.

За правилами пункту 1 частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України (в редакції на час винесення спірного судового рішення) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Враховуючи те, що у справі, яка розглядається, спірні правовідносини виникли у зв'язку із невиконанням умов цивільно-правової угоди, колегія суддів дійшла висновку, що спір не є публічно-правовим, а випливає з договірних відносин, даний спір слід розглядати в порядку передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України

Аналогічний правовий висновок щодо визначення юрисдикції адміністративних судів міститься у постанові Верховного суду України від 14 червня 2016 року №21-41а16.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що суттю даного спору являється вирішення питання правомірності переходу права власності на нерухоме майно від третіх осіб до позивача, що вказує на наявність спору про право.

З урахуванням викладених обставин, за результатами розгляду апеляційної скарги та з урахуванням наведених норм права, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанцій є незаконним та необґрунтованим, оскільки суд, не перевіривши обставини справи, вирішив спір з порушенням норм процесуального права.

При цьому, колегія суддів ураховує, що відповідно до ст. ч. 1 ст. 157 КАС України (у редакції, чинній на час винесення оскаржуваної постанови), що кореспондує із ч. 1 ст. 238 КАС України (у новій редакції від 15 грудня 2017 року), суд закриває провадження у справі: 1) якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства; 2) якщо позивач відмовився від адміністративного позову і відмову прийнято судом; 3) якщо сторони досягли примирення; 4) якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду з того самого спору і між тими самими сторонами; 5) у разі смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою особи, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва, або ліквідації підприємства, установи, організації, які були стороною у справі.

Тобто, при вирішенні питання про закриття провадження у справі у першу чергу суд має перевірити чи належить розглядати дану справу в порядку адміністративного судочинства, що місцевим судом не враховано.

Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги.

Крім того, відповідно до ч.2 ст. 308 КАС України (у новій редакції від 15 грудня 2017 року) суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 319 КАС України (у новій редакції від 15 грудня 2017 року) судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч.1 ст. 238 КАС України (у новій редакції від 15 грудня 2017 року) суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 319, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Заставнівського районного суду Чернівецької області від 04 грудня 2017 року скасувати, а провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Шубранецької сільської ради Заставнівського району Чернівецької області, треті особи - ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання незаконним рішення, скасування рішення виконавчого комітету та зобов'язання вчинити дії закрити.

Роз'яснити ОСОБА_2, що дані вимоги підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Совгира Д. І. Судді Драчук Т. О. Курко О. П.