Постанова № 73018138, 27.03.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

Головуючий І інстанції: Л.М. Опімах

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2018 р. Справа № 818/348/18Харківський апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача: Катунова В.В.,

суддів: Бершова Г.Є. , Ральченка І.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 16.02.2018, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021 по справі № 818/348/18

за позовом Прокуратури Сумської області

до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Прокуратура Сумської області звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просила визнати протиправною та скасувати постанову Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 17.01.2018 про накладення штрафу у розмірі 5100 гривень.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 16.02.2018 адміністративний позов Прокуратури Сумської області задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції в повному обсязі як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Свої вимоги обґрунтовує тим, що, на його думку, судове рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим.

Скориставшись правом подання відзиву на апеляційну скаргу, позивач вказав, що вважає апеляційну скаргу відповідача необґрунтованою, а постанову суду першої інстанції прийнятою з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до приписів ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглядається в порядку письмового провадження.

Переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що постановою Сумського окружного адміністративного суду від 10.03.2016 р. у справі №818/45/16 частково задоволено позов ОСОБА_2 до прокуратури Сумської області, зобов'язано прокуратуру області нарахувати та виплатити на користь позивача заборгованість по заробітній платі за липень-листопад 2015 року відповідно до ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» з врахуванням індексу інфляції.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2016 постанову суду першої інстанції змінено шляхом викладення абзацу 2 резолютивної частини постанови в новій редакції, зобов'язано прокуратуру Сумської області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_2 заборгованість по заробітній платі за період з 15 липня по 30 листопада відповідно до ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» з урахуванням вже здійснених виплат за цей період.

21.07.2016 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відкрито виконавче провадження №51711855 ( а.с.10-11).

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2017 роз'яснено постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2016 в частині зобов'язання прокуратури Сумської області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_2 заборгованість по заробітній платі за період з 15 липня по 30 листопада відповідно до ст.81 Закону України «Про прокуратуру» з урахуванням вже здійснених виплат за цей період наступним чином: дана сума підлягає стягненню з відрахуванням податків, зборів та інших обов»язкових платежів.

15.12.2017 державним виконавцем на адресу боржника, прокуратури Сумської області, надіслано вимогу про надання інформації про вжиті заходи, спрямовані на виконання рішення суду та надання письмових пояснень та повідомлення щодо причин у разі його невиконання.

Про неможливість виконання зазначеного рішення з поважних причин, у тому числі через відсутність відповідного фінансового забезпечення прокуратура області неодноразово інформувала відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, зокрема листами від 21.09.2017 №18-726вих-17, від 12.01.2018 №05/1-13вих-18 ( а.с.20-21, 22-23).

17.01.2018 постановою заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на прокуратуру накладений штраф у розмірі 5100грн. за невиконання рішення суду без поважних причин ( а.а13-15).

Позивач заперечуючи законність вказаної постанови, звернувся до суду з вказаним позовом про її скасування.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що невиконання судового рішення Прокуратурою в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Згідно ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 51 Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.

За приписами статті 89 Закону України «Про прокуратуру» функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності прокуратури здійснюються Генеральною прокуратурою України.

Відповідно до ст. 90 цього Закону фінансування прокуратури здійснюється згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими Генеральним прокурором України, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний бюджетний період.

Порушення учасником бюджетного процесу встановлених Кодексом чи іншим бюджетним законодавством норм щодо складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджету ч. 1 ст. 116 Бюджетного кодексу визнається бюджетним правопорушенням, за що ст. 121 цього Кодексу передбачена відповідальність.

Судовим розглядом встановлено, що позивач листом від 06.11.2017 за №18-917вих-17 звернувся до Генеральної прокуратури України щодо виконання вищевказаного судового рішення ( а.с. 16), за наслідками розгляду якого Генеральною прокуратурою України 24.11.2017 надано відповідь та повідомлено, що видатки на оплату праці Генеральної прокуратури України у Державному бюджеті України на 2017 рік затверджено на рівні 62,5 відсотки від потреби, і наявні фінансові ресурси державного бюджету для реалізації вимог ст.81 Закону України «Про прокуратуру» у Генеральної прокуратури відсутні ( а.с.17-19).

Виходячи з фактичних обставин справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що невиконання судового рішення позивачем в частині виплати грошових коштів, за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів, не може вважатись невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

Тобто в даному випадку, приймаючи оскаржувану постанову, суб'єкт владних повноважень діяв передчасно без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття постанови про накладення штрафу від 17.01.2018 року по ВП № 51711855.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, зокрема, у постановах від 30 березня 2016 року, від 22 листопада 2016 року, (справи № № 21-5118а15, 21-318а16 відповідно) та підтверджена постановою Верховного Суду від 24.01.2018 в справі № К/9901/1598/18 405/3663/13-а.

З урахуванням викладеного, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. 243, 250, 311 , 315, 316 , 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 16.02.2018 по справі № 818/348/18 залишити без змін .

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач В.В. Катунов Судді Г.Є. Бершов І.М. Ральченко