Постанова № 73017934, 20.03.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Тітов О.М.

20 березня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/1337/17Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С.

за участю:

секретаря судового засідання - Ващук Ю.О.

представника позивача - Коваля А.М.

представника відповідача - Ткаченко Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю трубний завод "Славсант" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.12.2017 (головуючий суддя: Тітов О.М.; судді: Бадюков Ю.В.; Панченко О.В.) по справі № 820/1337/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю трубний завод "Славсант"

до Державної служби України з безпеки на транспорті

про визнання протиправним та скасування рахунку,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю трубний завод "Славсант", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просив суд: визнати протиправним та скасувати розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 01.03.2017 року № 160197 до акту від 01.03.2017 року № 0160197 Полтавського управління Укртрансбезпеки.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 24.05.2017 року задоволено клопотання представників сторін про заміну неналежної сторони по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю трубний завод "Славсант" до Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області про визнання протиправним та скасування розрахунку та замінено у справі № 820/1337/17 неналежного відповідача - Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області, на належного відповідача - Державну службу України з безпеки на транспорті: 01135, м. Київ, пр. Перемоги,14.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2017 року у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю трубний завод "Славсант" - відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваного рішення, норм матеріального та процесуального права, позивач просить рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги позивач вказує, що під час перевірки перевіряючими було проігнороване прохання водія пред'явити своє посвідчення та направлення на перевірку, внаслідок чого водій не мав змоги встановити особу перевіряючого та пересвідчитися чи має ця особа відповідні повноваження на проведення перевірки. Також, позивач, з посиланням на пп. 2.3 Технологічного регламенту здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, зазначає, що габаритно-вагова перевірка від 01.03.2017 стосовно автомобіля ТОВ трубний завод "Славсант" проходила на території, що за своїм зовнішнім виглядом явно не відповідала вимогам Технічного регламенту. Територія, на яку був розміщений пересувний пункт габаритно-вагового контролю 01.03.2017 мала нерівну поверхню, помітні тріщини та декілька глибоких вибоїн на всій поверхні. Про ці суттєві недоліки водій ОСОБА_3 проінформував осіб, які проводили перевірку, зазначивши, що такий стан території розміщення пункту не відповідає вимогам законодавства України та може суттєво вплинути на результати вагово-габаритних вимірювань. Крім того позивач, з посиланням на п.п. 21, 23-34 постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879 «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування», вказує, що 01.03.2017 після проходження габаритно-вагового контролю, після встановлення нібито перевищення транспортним засобом встановлених вагових обмежень загальної маси та осьових навантажень, автомобіль підприємства не був затриманий перевіряючими, перевіряючі не заборонили його подальший рух до внесення плати за проїзд та відмовили водію ОСОБА_3 у проходженні повторного габаритно-вагового контролю, що, на думку позивача, свідчить про те, що факту перевищення автомобілем встановлених вагових обмежень не було. Тобто, у позивача не виникає обов'язку щодо сплати зазначеної відповідачем суми за розрахунком. Також позивач зазначає, що в порушення вимог чинного законодавства розрахунок плати за проїзд визначений не в національній валюті - гривні, а в євро.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому він, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Під час судового розгляду справи встановлено, що у власності Товариства з обмеженою відповідальністю трубний завод "Славсант" знаходиться транспортний засіб: марки DAF, модель XF95, держаний реєстраційний номер НОМЕР_1 та причіп марки Kogel, модель SN 24 P100, державний реєстраційний номер НОМЕР_2.

Згідно товарно-транспортної накладної від 01.03.2017 року здійснювалося перевезення товару автотранспортним засобом з пункту завантаження: вул. Геологів, 12а, м. Моршин, Львівська обл., до пункту розвантаження: вул. Червонофлотська, 194, м. Маріуполь, Донецька обл. (а.с. 73).

01.03.2017 року при проведенні рейдової перевірки (місце проведення перевірки: а\д М-03 Київ-Харків-Довжанськийткм.207+450 державними інспекторами Управління у Полтавській області, проведено зважування автомобіля (тягача) марки: DAF, модель: XF95, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, з причепом марки KOGEL, модель: SN 24P100, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, які належать позивачу. За кермом згідно посвідчення водія НОМЕР_3 перебував ОСОБА_3.

За результатами проведеного габаритно-вагового контролю складено:

- акт № 0160197 про перевищення транспортним засобом встановлених обмежень загальної маси та (або) осьових навантажень, яким зафіксоване порушення вимог ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме: надання послуг із перевезення вантажу із перевищенням осьових навантажень. Нормативно допустима норма повної маси становить 40т, тоді як фактична - 40.35т (а.с.9);

- довідку про результати здійснення габаритно - вагового контролю на автомобільній дорозі від 01.03.2017 р. з зазначенням наступних параметрів транспортного засобу позивача: повна маса транспортного засобу 40,35 тон (а.с. 8);

- розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту № 0160197 від 01.03.2017 р. з зазначенням перевищення нормативів: навантаження на строєну вісь 24,55 т. - перевищено на (11,59%), плата за проїзд за перевищення нормативних параметрів, євро/км - 0,54, яким зобов'язано позивача здійснити плату (переведення в гривні відповідно до курсу обміну НБУ) за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (а.с.10).

Зі змісту вказаних документів судом встановлено, що відповідачем виявлено порушення позивачем вимог законодавства в частині перевищення транспортним засобом DAF XF95, реєстраційний номер НОМЕР_1, нормативних вагових параметрів. Вказане слугувало підставою для складання відповідачем спірного розрахунку плати за проїзд.

Позивач не погодився зі вказаним вище розрахунком плати за проїзд та оскаржив його до суду.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що розрахунок плати за проїзд складений відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а отже є правомірним.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції з таких підстав.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 року № 2344-III (далі - Закон № 2344-III).

Відповідно до ч. 12 ст. 6 Закону № 2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року № 103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті.

Відповідно до п. 1 Положення Державна служба України з безпеки на транспорті є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Згідно п.п. 1 п. 4 Положення основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування (далі - автомобільний транспорт), міському електричному, залізничному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті.

Відповідно до п.п. 15, 27 п. 5 Положення Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

За визначеннями наведеними в статті 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - це перевезення вантажів вантажними автомобілями; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.

Статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються вантажні перевезення.

Також статтею 48 цього Закону встановлено, що у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Статтею 33 Закону України "Про автомобільні дороги" передбачено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху (пункт 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30.

Згідно п. 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, рух великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 за №879 (зі змінами) "Про заходи збереження автомобільних доріг загального користування" (далі - Порядок №879)

За визначеннями у пункті 2 цього Порядку, габаритно-ваговий контроль - це контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів; повторне вимірювання і зважування - будь-яке наступне вимірювання транспортного засобу, що перебуває в межах одного стаціонарного або пересувного пункту габаритно-вагового контролю, з часу в'їзду такого транспортного засобу на територію пункту до виїзду з неї. Не є повторним вимірювання, яке проводиться через технічні перебої в роботі вимірювального і зважувального обладнання, що не суперечить вимогам затвердженої спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології методики; точний габаритно-ваговий контроль - визначення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу на стаціонарному або пересувному пункті.

Методику розрахунку плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту визначено п.30 Порядку № 879.

Відповідно до п.3 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та відповідними підрозділами МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху.

Особливості габаритно-вагового контролю та вимоги до нього закріплені у пунктах 15 - 25 зазначеного Порядку. Так, габаритно-ваговий контроль на стаціонарних пунктах включає документальний, попередній та/або точний контроль, на пересувних - документальний, точний контроль (пункт16 Порядку).

За результатами точного габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка результатів здійснення контролю із зазначенням часу і місця його проведення, а на запит водія - міжнародний сертифікат зважування вантажних транспортних засобів, якщо пункт габаритно-вагового контролю уповноважений видавати такі сертифікати (пункт 18 Порядку).

За результатами точного та/або документального габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних. Водії під час перебування в зоні стаціонарного або пересувного пункту габаритно-вагового контролю повинні виконувати законні вимоги посадових осіб та/або працівників Укртрансбезпеки, її територіальних органів та відповідного підрозділу МВС, що забезпечує безпеку дорожнього руху (пункт 20 Порядку).

Пунктом 21 Порядку передбачено, що у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування. Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України. У разі наявності підозри щодо перевищення нормативних габаритно-вагових параметрів транспортного засобу, працівники пунктів габаритно-вагового контролю проводять його повторне зважування.

Пунктом 27 Порядку № 879 передбачено, що плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування справляється з транспортних засобів вітчизняних та іноземних власників, у тому числі тих, що визначені у статті 5 Закону України "Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України", справляється у разі виявлення факту перевищення їх фактичних параметрів над параметрами, які враховувалися під час встановлення розміру єдиного збору в пунктах пропуску через державний кордон, де відсутні вагові комплекси, та з транспортних засобів, які виїжджають за межі України і на які в установленому порядку не отримано дозвіл на рух або не внесено плату за проїзд. Плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку.

Плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень (абз.1 п.28 Порядку №879).

Відповідно до п. 30 Порядку № 879 плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою:П = (Рзм + Рнв + Рг) х В, де П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; В - відстань перевезення, кілометрів.

Осі вважаються здвоєними або строєними, якщо відстань між зближеними (суміжними) осями не перевищує 2,5 метра.

Пунктом 31 Порядку № 879 встановлено, що при визначенні розміру плати за проїзд транспортних засобів з осьовим сполученням більше трьох береться до рахунку схема, що спричиняє більші руйнування доріг з комбінацій одно-, двох- та трьохосьових сполучень, а найбільша сума навантаження на суміжні осі припадає на максимальну колісну формулу.

Для строєних осей з одиночними шинами плата за перевищення допустимих навантажень на вісь (осі) збільшується у два рази.

Згідно із п.31-1 Порядку №879 якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п'ятикратному розмірі.

У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням.

Перевізник зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.

Із наведеного випливає, що плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу є обов'язковим платежем, який дає право на рух транспортного засобу.

Згідно з пунктами 12, 13 Порядку № 879 вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології. Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.

З копії свідоцтва про повірку робочого засобу вимірювальної техніки, чинного до 17 березня 2017 року № 34-00/879 вбачається, що засіб вимірювальної техніки - "вага пересувна автомобільна" типу CHEKLODE FREEWEIGH, на підставі результатів повірки визнано придатним до застосуваннязгідно з вимогами вимогам ГОСТ 29329-92 та свідоцтва про ДМА від 09.08.2007 № 34-1373, характеристики кожної платформи: НмГЗ - 1000 кг, НГЗ - 13000 кг, d=е=50кг, клас звичайний. (а.с.20).

Таким чином, габаритно-ваговий контроль транспортного засобу, що належить позивачу, здійснювався технічним засобом, що пройшов повірку, та є придатним до застосування.

Відповідно до пункту 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 30 від 18.01.2001 року, транспортний засіб з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року, передбачено, що з спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Як встановлено в ході судового розгляду справи, за результатами проведеного габаритно-вагового контролю транспортного засобу DAF XF95, реєстраційний номер НОМЕР_1 відповідач дійшов висновку про те, що навантаження на строєну вісь транспортного засобу перевищує нормативно-встановлені параметри, а саме: 24,55 т. при допустимих 22т.

Як вбачається із матеріалів справи, посадовою особою Управління Укртрансбезпеки в Полтавській області у розрахунку від 01.03.2017р. плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування за перевищення позивачем навантажень на строєну вісь транспортного засобу DAF XF95, реєстраційний номер НОМЕР_2, на 2.55 т. та нараховано плату за проїзд за формулою розрахунку відповідно до пунктів 30-31-1 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю, яка складає 2313,36 євро.

Оскільки позивач не надав належних доказів приведення у відповідність вагових параметрів транспортного засобу, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що співробітниками відповідача правомірно було визначено відстань маршруту руху транспортного засобу з пункту завантаження: м.Моршин до пункту розвантаження м. Маріуполь, що складає 1428 км.

З огляду на встановлені у справі обставини, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач, здійснюючи нарахування позивачу плати за проїзд великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, діяв у межах наданих йому повноважень та у спосіб, передбачений законом.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів доходить погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю трубний завод "Славсант" не обґрунтовані та не підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги з приводу порушення відповідачем під час здійснення габаритно-вагового контролю транспортного засобу позивача вимог Технологічного регламенту здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, затвердженого наказом Державної служби автомобільних доріг України, Міністерства внутрішніх справ України 07.05.2008 N 219/198, колегія суддів не приймає, оскільки вказаний регламент втратив чинність ще 28.02.2014 року на підставі Наказу Міністерства інфраструктури N 1007/1207 від 10.12.2013.

Також безпідставними є доводи апеляційної скарги стосовно того, що в порушення п. 28 Порядку № 879 розрахунок плати за проїзд визначений не в національній валюті - гривні, а в євро, оскільки вказаним порядком передбачено застосування ставки плати за кожен кілометр відстані саме у євро, а плата за проїзд згідно вимог цього Порядку справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку.

Відносно доводів апеляційної скарги стосовно того, що після проходження габаритно-вагового контролю, автомобіль підприємства не був затриманий перевіряючими, що свідчить про те, що факту перевищення автомобілем встановлених вагових обмежень не було та відсутність обов'язку у позивача щодо сплати зазначеної відповідачем суми за розрахунком, колегія суддів зазначає, що вказані обставини не спростовують факт перевищення транспортним засобом позивача нормативно-встановлених параметрів та правомірність здійсненого контролюючим органом розрахунку плати за проїзд.

У відповідності до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю трубний завод "Славсант" залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.12.2017 по справі № 820/1337/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду, крім випадків, встановлених ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис)С.В. ДюкарєваСудді(підпис) (підпис) С.П. Жигилій Т.С. Перцова Повний текст постанови складено 28.03.2018.