Постанова № 73017666, 28.03.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2018 рокуЛьвів№ 876/509/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Курильця А.Р.,

суддів Кушнерика М.П., Мікули О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року у справі за позовом Головного управління ДФС у Тернопільській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,-

суддя в 1-й інстанції Осташ А.В.,

час ухвалення рішення - 14.12.2017 року, 10:30 год.,

місце ухвалення рішення - м. Тернопіль,

дата складання повного тексту рішення - 18.12.2017 року,

в с т а н о в и в:

У листопаді 2017 року Головне управління ДФС у Тернопільській області (далі - позивач) звернулося з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення податкового боргу в сумі 121741,62 грн. по платежу податок на доходи фізичних осіб.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що у Вищому адміністративному суді перебуває касаційна скарга відповідача про скасування податкового повідомлення-рішення, на підставі якого позивач просить стягнути податковий борг, а тому вирішення вказаної справи є неможливим до набрання законної сили рішенням суду касаційної інстанції.

Учасники справи в судове засідання на виклик суду не з'явилися, хоча належним чином були повідомленні про місце та час розгляду справи, а тому колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу згідно з п.2 ч.1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

У відповідності до п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України (далі - ПК України), платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з п.п.14.1.156 п.14.1 ст.14 ПК України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач знаходиться на податковому обліку в Тернопільській ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області як платник податків.

Станом на листопад 2017 року відповідач має заборгованість перед бюджетами та державними цільовими фондами в сумі 121741,62 грн, по платежу податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування (основний платіж - 78061,16 грн., штрафні санкції - 19515,29 грн., пеня - 24165,17 грн.).

Заборгованість по платежу податок на доходи фізичних осіб, за результатами річного декларування виникла внаслідок несплати грошового зобов'язання згідно податкового повідомлення-рішення № 0044091302 від 21.09.2016 (а.с. 15).

Зазначене податкове повідомлення-рішення було предметом судового оскарження. Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 20.12.2016 року у справі № 819/1310/16 скасоване податкове повідомлення-рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області № 0044091312 від 21.09.2016 року. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2017 року скасовано постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 20.12.2016 року та у задоволенні позову ОСОБА_1 до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовлено.

Пунктом 56.18 статті 56 ПК України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2017 року відповідно до вимог ч.5 ст. 254 КАС України набрала законної сили, а тому податкове зобов'язання, визначене податковим повідомленням-рішенням № 0044091312 від 21.09.2016 року набуло статусу узгодженого.

Відповідно до норми підпункту 59.1. статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

З матеріалів справи випливає, що відповідачу надсилалась податкова вимога № 2768-17 від 14.08.2017 року, з часу встановлення якої податковий борг платника не переривався (а.с. 13).

Податкова вимога відповідачем не оскаржена та недійсною не визнана. В добровільному порядку заборгованість не погашена.

Відповідно до п. 95.1 ст. 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Заперечення відповідача на неможливість розгляду справи до вирішення касаційним судом правомірності нарахування позивачем платежу на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки зобов'язання набуло статусу узгодженого та підлягає до сплати.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.

Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 308,311,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року у справі № 819/1944/17 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду лише з підстав, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя А. Р. Курилець судді М. П. Кушнерик О. І. Мікула

Повне судове рішення виготовлено 28 березня 2018 року.