Постанова № 73017628, 27.03.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2018 рокуЛьвів№ 876/25/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Заверухи О.Б.,

суддів Гінди О.М., Ніколіна В.В.,

за участю секретаря судового засідання Смидюк Х.В.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Управління Держпраці у Закарпатській області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Закарпаттяобленерго» до Управління Держпраці у Закарпатській області про визнання незаконною та скасування постанови,-

суддя (судді) в суді першої інстанції - Гаврилко С.Є.,

час ухвалення рішення - 11:06:00,

місце ухвалення рішення - м. Ужгород,

дата складання повного тексту рішення - не вказано,

ВСТАНОВИВ:

03 квітня 2017 року ПАТ «Закарпаттяобленерго» звернулося в суд з адміністративним позовом до Управління Держпраці у Закарпатській області, в якому просило визнати незаконною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами Управління Держпраці у Закарпатській області від 16 березня 2017 року № 07-16-022/105-79 про накладення штрафу у розмірі 9600,00 грн.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що застосування санкції, передбаченої абз. 3 ч. 2 ст. 265 КЗпП, неправомірне, оскільки така застосовується тільки за порушення у двох або більше місяцях строків виплат систематичних або разових платежів, строки виплат яких чітко визначені у законодавстві, колективному договорі, якщо таке порушення мало місце у декількох місяцях, незалежно від самого терміну на протязі якого тривало таке порушення строку виплати. Зазначає, що станом на дату звільнення гр. ОСОБА_2 було нараховано та виплачено всі належні йому суми при звільненні. Разом з цим, зазначає про порушення розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 16 березня 2017 року № 07-16-022/105-79.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що оскаржувана постанова є необґрунтованою і такою, що прийнята без врахування всіх істотних обставин, оскільки застосована відповідачем норма стосується відповідних виплат щодо діючих працівників, а не щодо виплат при звільненні, а також виплати, за які передбачені фінансові санкції визначені абз. 3 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, а саме інші виплати, повинні проводитися з періодичністю більш як за один місяць, розрахунок при звільненні є разовою виплатою, яка повинна проводитися роботодавцем у день звільнення, отже не входить до інших виплат в розумінні абз. 3 ч. 2 ст. 265 КЗпП України.

Не погодившись з прийнятою постановою, Управління Держпраці у Закарпатській області подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою, прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що ОСОБА_2 звільнено із займаної посади начальника Великоберезнянського РЕМ 07 квітня 2016 року, а остаточну виплату розрахунку при звільненні проведено 07 червня 2016 року, тобто через 2 місяці після звільнення, чим порушено ч. 1 ст. 116 КЗпП України. Також, за порушення строків розрахунку при звільненні ОСОБА_2 не проведено нарахування і виплату середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, чим порушено ч. 1 ст. 117 КЗпП України.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу в якому зазначено, що в ситуації, яка склалася в позивача та яка була визначена відповідачем як порушення КЗпП, мало місце порушення строку виплати разової виплати, а саме розрахунку при звільненні, що включає в себе заробітну плату, премії, компенсацію за невикористану відпустку та всі інші належні працівнику виплати від роботодавця при звільненні, які виплачуються працівнику один раз у день звільнення, тобто 07 квітня 2016 року. Крім того, застосована відповідачем норма стосується відповідних виплат щодо діючих працівників, а не щодо виплат при звільненні. Вказує, що відповідачем пропущено 5-ти денний строк для повідомлення про розгляд справи та порушено норму п. 6 Порядку накладення штрафів, оскільки у період з 07 березня 2017 року по 10 березня 2017 року директор з економіки та фінансів ПАТ «Закарпаттяобленерго» ОСОБА_3 знаходилася у відпустці.

В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав, просив залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, 13 лютого 2017 року на адресу відповідача надійшла скарга громадянина ОСОБА_2 стосовно порушення позивачем законодавства про працю відносно нього (а.с.54, 55).

Державна служба України з питань праці, своїм листом від 16 лютого 2017 року за № 792/4.3/4.2-ДП-17, надала згоду Управлінню Держпраці у Закарпатській області на проведення позапланової перевірки ПАТ "Закарпаттяобленерго" (а.с.60).

На підставі вищезазначеного листа Державної служби України з питань праці, відповідачем був виданий наказ за № 45 від 17 лютого 2017 року "Про проведення позапланових перевірок" (а.с.57-59).

Відповідно до вказаного наказу було оформлене направлення на проведення перевірки № 115 від 17 лютого 2017 року (а.с.61).

Відтак, на підставі наказу № 45 від 17 лютого 2017 року та направлення на перевірку № 115 від 17 лютого 2017 року, Управлінням Держпраці у Закарпатській області у період з 22 лютого 2017 року по 27 лютого 2017 року проведена позапланова перевірка позивача щодо додержання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

За результатами перевірки складено акт перевірки додержання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 27 лютого 2017 року № 07-16-022/105 (а.с.12-17).

Під час проведення перевірки, відповідач виявив та констатував факт порушення позивачем: ч. 1 ст. 116 КЗпП України, а саме, ОСОБА_2 звільнено із займаної посади начальника Великоберезнянського РЕМ 07 квітня 2016 року, а остаточну виплату розрахунку при звільненні проведено 07 червня 2016 року, або через два місяці після звільнення; ч. 1 ст. 117 КЗпП України, а саме встановлено, що за порушення строків розрахунку при звільненні ОСОБА_4 не проведено нарахування та виплату середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до листа відповідача від 09 березня 2017 року № 07-02/822, який був переданий телефонограмою 10 березня 2017 року, розгляд справи про накладання фінансових санкцій за порушення законодавства про працю передбаченого ст. 265 КЗпП України повинен відбутися 16 березня 2017 року о 10:30 год. (а.с.81).

На розгляд справи, який відбувся 16 березня 2017 року з'явилася представник позивача ОСОБА_5

Першим заступником начальника Головного Управління Держпраці у Закарпатській області було винесено постанову про накладення штрафу від 16 березня 2017 року № 07-16-022/105-79, відповідно до якої до Позивача застосовано штраф у розмірі 9600,00 грн за порушення законодавства про працю передбаченого статтею 265 частиною 2 абзацом 3 КЗпП (а.с.18, 19).

Приймаючи оскаржувану постанову суд першої інстанції прийшов до висновку про обґрунтованість позову.

Колегія суддів погоджується з обґрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктами 1, 7 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 96 від 11 лютого 2015 року, Державна служба України з питань праці є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» однією з підстав для проведення позапланових заходів є обґрунтоване звернення фізичної особи про порушення суб'єктом господарювання її законних прав. Позаплановий захід у цьому разі здійснюється тільки за наявності згоди центрального органу виконавчої влади на його проведення.

З матеріалів справи слідує, що за результатами проведеної перевірки, відповідачем було встановлено порушення позивачем ч. 1 ст. 116 КЗпП України та ч. 1 ст. 117 КЗпП України при звільненні працівника ОСОБА_2

Так, 07 квітня 2016 року при звільненні із займаної посади ОСОБА_2 відповідачем був нарахований розрахунок належних йому при звільненні сум на загальну суму 19038,11 грн., в тому числі: компенсація за невикористані 9 календарних днів щорічної відпустки в сумі 3913,20 грн., вихідна допомога в сумі 12748,26 грн. та допомога по тимчасовій втраті працездатності за рахунок коштів підприємства в сумі 2346,65 грн.

Після всіх загальнообов'язкових відрахувань, належна сума в розмірі 15135,30 грн., була перерахована на картковий рахунок ОСОБА_2, що підтверджується копією платіжного доручення від 07 квітня 2016 року № 2197.

З матеріалів справи також слідує, що відповідно до наказу від 12 лютого 2016 року №5-д «Про скасування наказів товариства про оголошення догани ОСОБА_2.», були скасовані накази про оголошення доган начальнику Великоберезнянського РЕМ ОСОБА_2 від 08 грудня 2015 року №331, від 15 грудня 2015 року №344, від 04 січня 2016 року №1 та ОСОБА_2 вважався таким ,що не мав дисциплінарних стягнень. (а.с. 24).

Відтак премії ОСОБА_2 за період з січня по березень 2016 року не нараховувалися, а були нараховані на виконання наказу від 12 лютого 2016 року № 5-д (а.с. 24).

Відповідно 14 квітня 2016 року ОСОБА_2 були перераховані на картковий рахунок премії за січень, лютий, березень 2016 року згідно платіжного доручення від 14 квітня 2016 року № 2481 (а.с. 65).

Як наслідок, згідно платіжного доручення від 22 квітня 2016 року № 2760, на картковий рахунок ОСОБА_2 було перераховано кошти в сумі 1145,00 грн. сума перерахованої компенсації, вихідної допомоги та допомоги по тимчасовій втраті працездатності, так як сума премії входить до розрахунку середнього заробітку.

Також, згідно платіжного доручення від 06 травня 2016 р. № 3017 на картковий рахунок ОСОБА_2 було перераховано кошти в сумі 475,28 грн. - сума оплати за один робочий день 07 квітня 2016 року, в зв'язку з тим, що в табелі за квітень 2016 р. на момент звільнення ОСОБА_2 07 квітня 2016 року було проставлено "НО" - не з'ясовані обставини (а.с. 25).

Крім того, 07 червня 2016 року на картковий рахунок ОСОБА_2 була перерахована премія за квітень 2016 р. в сумі 115,29 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 3769 від 07 червня 2016 року та відомістю нарахування премії працівникам Перечинсько-Великоберезнянському РЕМ за квітень 2016 р. (а.с.3 1,74).

Як зазначено вище, відповідач при прийнятті оскаржуваної постанови прийшов до висновку про те, що у даному випадку ПАТ «Закарпаттяобленерго» при звільненні ОСОБА_2 не було дотримано вимог статті 116 та 117 КЗпП, що у свою чергу є підставою для притягнення до відповідальності за абз. 3 ч. 2 ст. 265 КЗпП України.

В той же час колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 116 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

У разі недотримання вимог вищевказаної статті є підстави для застосування до юридичних та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, фінансових санкцій, передбачених абзацом восьмим частини другої статті 265 КЗпП України, у розмірі мінімальної заробітної плати.

При проведенні розрахунку в інші строки, ніж ті, що передбачені статтею 116 КЗпП України потрібно виконати вимоги статті 117 КЗпП України, а саме виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Також, за порушення вимог статті 116 КЗпП України передбачена адміністративна відповідальність, яка визначена частиною першою статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

В той же час, відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.

Абзацом 8 ч. 2 ст. 265 КЗпП України передбачено, що порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим - сьомим цієї частини, - у розмірі мінімальної заробітної плати.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що зі змісту норми КЗпП, передбаченої абз. 3 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, вбачається, що штрафна санкція в розмірі трьох мінімальних заробітних плат застосовується за порушення строків (які чітко визначені) виплати заробітної плати, інших виплат, більше як за один місяць; виплати заробітної плати, інших виплат не в повному обсязі.

Провівши системний аналіз зазначених норм права, колегія суддів зазначає, що санкція передбачена статтею 265 частиною 2 абзацом 3 КЗпП застосовується за порушення строку виплати систематичних виплат, якою у тому числі є і заробітна плата, оскільки така підлягає до виплати не рідше ніж два рази на місяць або разових виплат.

При цьому .колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції про те, що порушення строку виплати систематичних або разових виплат тільки в одному місяці не може призвести до застосування вказаної вище санкції, так як санкція визначена статтею 265 частиною 2 абзацом 3 КЗпП України може бути застосована тільки у випадку, якщо строк виплати порушений у двох або більше місяцях.

Наведеним вище висновком спростовуються доводи апеляційної скарги про законність оскаржуваної постанови.

На переконання колегії суддів, в даному випадку, мало місце порушення строку виплати разової виплати, а саме розрахунку при звільненні.

Розрахунок при звільненні включає у себе як безпосередньо заробітну плату, так і премії, компенсацію за невикористану відпустку та всі інші належні працівнику виплати від роботодавця при звільненні, які виплачуються працівнику тільки один раз, у день звільнення.

Таким чином , виплати, за які передбачені фінансові санкції визначені статтею 265 частиною 2 абзацом 3 КЗпП України, а саме інші виплати, повинні проводитися з періодичністю більш як за один місяць, а розрахунок при звільненні є разовою виплатою, яка повинна проводитися роботодавцем у день звільнення, а отже не входить до інших виплат в розумінні статті 265 частини 2 абзацу 3 КЗпП України.

Отже, виходячи зі змісту фактичних обставин справи та зумовленого ними оспореного правозастосування, колегія суддів дійшла висновку про те, що у спірних правовідносинах відповідачем не вірно застосовано норми КЗпП України при притягненні до відповідальності позивача за непроведення розрахунку при звільненні працівника з дотриманням статті 116 КЗпП України.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про незаконність оскаржуваної постанови відповідача.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління Держпраці у Закарпатській області залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року у справі № 807/464/17 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її проголошення, а у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя О. Б. Заверуха судді О. М. Гінда В. В. Ніколін