Постанова № 73017610, 26.03.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2018 рокуЛьвів№ 876/1883/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Обрізко І.М.

суддів Попка Я.С.,Яворського І.О.

за участю секретаря судового засідання Торкот Д.О.

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Коваль Ю.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2018 року про забезпечення позову прийняту суддею Гундяк В.Д. в м. Івано-Франківську у справі № 809/195/18 за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування рішення, наказу та зобов'язання до вчинення дій,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування рішення Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих від 10 січня 2018 року в частині застосування до нього дисциплінарного стягнення, наказу Міністерства юстиції України від 29 січня 2018 року за №251/5 «Про анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого» та зобов'язання Міністерство поновити дію свідоцтва №1299 від 02 липня 2013 року про що внести запис до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України.

Окрім позову, ОСОБА_3 подав заяву про забезпечення позову шляхом зупинити дію вказаного вище наказу Міністерства юстиції України.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2018 року заяву про забезпечення позову задоволено. Суд виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу Міністерства юстиції України за №251/5 від 29.01.2018 року «Про анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією), виданого ОСОБА_3» може значно ускладнити ефективне поновлення порушених прав та інтересів як позивача, так і призвести до порушення прав та інтересів третіх осіб.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, сторона відповідача подала апеляційну скаргу, в якій вказується на порушення норм процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, просить його скасувати та постановити нове, яким в задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги покликання маються на те, що наявність ухвали про зупинення дії оспорюваного наказу до набрання законної сили рішення по даній справі, або її відсутність, жодним чином унеможливлює захист прав, свобод та інтересів позивача.

Відповідно до вимог ЗУ (Закону України) «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», арбітражний керуючий з моменту винесення ухвали про призначення його арбітражним керуючим до моменту припинення здійснення ним повноважень, прирівнюється до службової особи підприємства боржника.

Тому, вжиття подібного заходу, по-перше, відновлює повноваження арбітражного керуючого ОСОБА_3 з відповідними наслідками - виконанням повноважень розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора, отриманням винагороди за виконання цих повноважень, що призводить до порушення прав та інтересів третіх осіб, а по-друге, дозволяє арбітражному керуючому приймати участь в автоматизованому відборі кандидатів для призначення по інших справах про банкрутство без права на здійснення такої діяльності.

Отже судом ухвалено рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, приходить до наступного.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що позивач є розпорядником майна в справі про банкрутство Міського комунального підприємства «Золочівтеплоенерго», ліквідатор в справах про банкрутство ПАТ «Родон» та ТОВ «Торговий дім «Галев ЛТД»», керуючий санацією у справі про банкрутство ВАТ «Оріана».

Діяльність арбітражного керуючого регулюється ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Згідно зі статтею 1 цього Закону, арбітражний керуючий - фізична особа, призначена господарським судом у встановленому порядку в справі про банкрутство як розпорядник майна, керуючий санацією або ліквідатор з числа осіб, які отримали відповідне свідоцтво і внесені до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України.

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 113 вищевказаного Закону, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) зобов'язаний припинити діяльність з дня внесення до Єдиного державного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України запису про припинення його повноважень. Рішення державного органу з питань банкрутства про позбавлення арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) може бути оскаржено арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) до суду. Оскарження рішення не зупиняє його дію.

Підстави забезпечення позову передбачені ч. 2 ст. 150 КАС України, а саме, невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що сам факт подання позову не зупиняє дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, в даному випадку, наказу Міністерства юстиції України №251/5 від 29.01.2018 року, в той же час вказане не може бути перешкодою у вжитті заходів забезпечення позову, оскільки такі дії є необхідними для забезпечення законності та захисту прав та інтересів позивача.

Також, як вірно зазначив суд першої інстанції, вжиття заходів забезпечення позову в даному випадку не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, оскільки має на меті збереження існуючого становища розгляду справи. Припинення діяльності позивача призводить до затягування судового процесу з розгляду справ про банкрутство, задоволення вимог кредиторів, а також зупинення провадження у справі в цілому. У випадку зупинення діяльності позивача, останній не зможе здійснювати дії стосовно розшуку та збереження майна суб'єктів господарювання, не буде мати повноважень надавати довідки стосовно заробітної плати співробітникам підприємства для розрахунку пенсії, виплачувати заборгованість співробітникам із заробітної плати.

Крім того, забезпечення позову по даній справі не охоплюється підставами передбаченими ч. 3 ст.151 КАС України, що виключають застосування подібного.

З огляду на наведене, не можна погодитись з доводами сторони відповідача, що судом першої інстанції ухвалено рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Інші доводи наведені апелянтом не конкретизовані та базуються на припущеннях, що не дозволяє взяти їх за основу для підстав скасування по суті правильного судового рішення.

Окрім того, не слід ігнорувати вимогами ст. 158 КАС України, а саме у разі порушення прав та охоронювані інтереси третіх осіб, на яких покликається апелянт, однак судами такі не встановлені, мають право на відшкодування збитків, заподіяних забезпеченням позову, за рахунок особи, за заявою якої такі заходи вживалися.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись ст. 315, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України залишити без задоволення, ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2018 року про забезпечення позову у справі № 809/195/18 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя І. М. Обрізко судді Я. С. Попко І. О. Яворський Повне судове рішення складено 27.03.2018 року.