Постанова № 73017590, 20.03.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2018 рокуЛьвів№ 876/12081/17

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача: Гінди О.М.

суддів: Качмара В.Я., Ніколіна В.В.,

за участю секретаря судових засідань - Чопко Ю.Т.

розглянувши в судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2017 року (головуючий суддя: Гаврилко С.Є., місце ухвалення - м. Ужгород, дата складення повного тексту постанови - 24.10.2017) за адміністративним позовом Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарантбуд» про стягнення заборгованості,-

встановив:

Ужгородське об'єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області звернулося в суд з позовом про стягнення з відповідача заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій призначених по Списку № 2 в сумі 6316,94 грн.

Обґрунтовує позов тим, що ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 працювали у відповідача в шкідливих умовах праці повний робочий день на атестованому робочому місці, що дало йому право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 2 відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». За період з лютого по березень 2017 року цим пенсіонерам було проведено виплату пільгових пенсій на суму 6316,94 грн, однак, відповідачем належного відшкодування сум виплачених пільгових пенсій не здійснено.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 19.10.2017 у задоволенні позову відмовлено.

Із цією постановою суду першої інстанції не погодився позивач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що така винесена з порушенням норм матеріального і процесуального права, а тому просить її скасувати та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, апелянт посилається на те, що ТзОВ «Гарантбуд» за спірний період не відшкодував виплачені пільгові пенсії та виплати на їх доставку, у зв'язку з чим на відповідну суму утворився борг, також позивачем не оскаржувались дії пенсійного органу по нарахуванню цих платежів.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про його дату, час та місце.

У відповідності до ч. 4 ст. 229 і ч. 2 ст. 313 КАС України неявка сторін належним чином повідомлених про дату, час, місце розгляду справи не перешкоджає апеляційному розгляду справи і такий проведено у їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких мотивів.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем на адресу відповідача надсилались розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсії призначених відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Суд першої інстанції дійшов висновку, що в задоволені позову слід відмовити, оскільки, розрахунки не можуть слугувати доказом виплати та доставки пільгової пенсії по вищевказаним пенсіонерам у спірний період, тому, що такі видані самим позивачем. Довідки про підтвердження фактичної виплати пільгової пенсії вищезазначеним пенсіонерам та витрати на виплату і доставку пільгової пенсії з підписом уповноважених осіб у матеріалах адміністративної справи відсутні.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 1, 2 ст. 1 Закону України «Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є: суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи-суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників; філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж платник збору, територіальної громади.

Згідно з абз. 4 п. 1 ст. 2 Закону України «Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст. 12 цього ж Закону.

Абзацом 3 п. 1 ст. 4 Закону України «Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено ставка збору у розмірі 100 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного абзацом 4 п. 1 ст. 2 цього Закону.

Обов'язок відшкодування витрат з виплати пенсій, призначених за ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачений п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за правилами якого пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення» . У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до ст. 27 та з урахуванням норм ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

До набрання чинності Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» діяв Закон України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», абзацом 4 п. 1 ст. 2 якого передбачалось, що для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 ст. 1 цього Закону, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій призначених відповідно до пунктів «б» - «з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до абзацу 4 пп. 1 цього ж пункту Закону підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Враховуючи, що положення абзацу 4 п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є спеціальними щодо абзацу 3 п. 2 прикінцевих положень цього ж Закону, апеляційний суд дійшов до висновку про існування у відповідача обов'язку відшкодовувати органам пенсійного фонду суми фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до пунктів «а», «б-з» Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відшкодування підприємствами витрат Пенсійного Фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, здійснюється відповідно до Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.2003 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України за № 64/8663 від 16.01.2004 (далі-Інструкція № 21-1).

Пунктом 6.4. Інструкції визначено, що розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 «Прикінцевих положень» Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Відповідно до п. 6.7 Інструкції підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Отже, зазначеними нормами визначено обов'язок підприємств щодо повноти та своєчасності відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій особам, які працювали або працюють на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України.

При цьому, єдиною підставою для відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій є розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених за Списком №2 та повідомлення про направлення та вручення розрахунку.

Згідно матеріалів справи, Ужгородським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Закарпатської області направлялись відповідачу розрахунки сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених за Списком № 2 громадянам ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, однак у визначений термін Товариство з обмеженою відповідальністю «Гарантбуд» не виконала обов'язок щодо відшкодування витрат на доставку та виплату пільгових пенсій.

Також слід зазначати, що підставність призначення та факт виплати зазначеним особам пільгової пенсії, підтверджується наявними в матеріалах справи, копіями: трудової книжки, довідок про пільговий стаж, протоколів про призначення пільгової пенсії, довідок про розмір пенсії, виплатних відомостей про виплату пенсії.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 6316,94 грн, так як останнім фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій відшкодовані не були.

З наведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції при відмові в задоволенні позову допустив невідповідність своїх висновків обставинам справи та неправильно застосував норми матеріального права, що відповідно до приписів ст. 317 КАС України є підставою для скасування судового рішення та прийняття постанови про задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 308, 310, 313, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

постановив:

апеляційну скаргу Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області задовольнити.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2017 року у справі № 807/506/17 скасувати та прийняти нову, якою позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарантбуд» (м. Ужгород, вул. Богомольця, б. 21, кв. 8, 10, 88000, код ЄДРПОУ 01514698) на користь Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, відповідно до п. «б-з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в сумі 6316, 94 грн (шість тисяч триста шістнадцять гривень дев'яносто чотири копійки).

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання до Верховного суду касаційної скарги.

Суддя-доповідач: О.М. Гінда

Судді: В.Я. Качмар

В.В. Ніколін

Повне судове рішення складено 26.03.2018