Постанова № 73017570, 19.03.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2018 рокуЛьвів№ 876/11763/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів :

головуючого судді: Запотічного І.І.,

суддів: Довгої О.І., Сапіги В.П.,

при секретарі судового засідання: Бедрій Х.П.,

з участю представника відповідача: Міська Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2017 року (суддя: Ксензюк А.Я., ухвалена в м. Луцьку о 12:19, повний текст складено 08.11.2017р.) у справі № 803/1183/17 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2017р. ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області в якому з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог просить зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Волинській області надати в установлений Земельним кодексом України строк дозвіл на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність; визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Волинській області щодо відмови у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,21 га, яка знаходиться на території Поромівської сільської ради Іваничівського району Волинської області.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції позивач оскаржив її подавши до Львівського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу, в якій покликаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваного рішення, норм матеріального та процесуального права та неповне з'ясування всіх обставин справи просить скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2017 року та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задоволити.

Як на доводи апеляційної скарги апелянт зокрема посилається на те, що відмова у задоволенні клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність може ґрунтуватись лише на підставах визначених законом, вичерпний перелік підстав відмови встановлений ст.118 ЗК України, в якій не зазначена така підстава як відсутність даної земельної ділянки у переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які можуть бути передані у власність громадянам у ІІІ кварталі 2017 року на території Волинської області.

Крім цього зазначає, що Стратегія не є нормативно-правовим актом, який врегульовує порядок надання земельних ділянок сільськогосподарського призначення громадянам, а є лише алгоритмом дій уряду у цій сфері у майбутньому, з огляду на що така має не обов'язковий, а лише рекомендаційний характер.

Відповідач-Головне управління Держгеокадастру у Волинській області в запереченні на апеляційну скаргу вважає оскаржувану постанову суду законною та просить залишити її без змін.

В судовому засіданні представник відповідача надав пояснення аналогічні викладеним в запереченні на апеляційну скаргу, просив постанову суду першої інстанції залишити в силі.

Позивач повідомлялась судом про час та місце розгляду справи, явки уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, що не перешкоджає розгляду справи за його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 17 травня 2017 року ОСОБА_2 звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області з клопотанням про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,21 га, яка знаходиться на території Промівської сільської ради. До клопотання позивач додала наступні документи: копію паспорту; копію картки фізичної особи - платника податку; довідки відділу Держгеокадастру в Іваничівському районі Волинської області; викопіювання з індексної кадастрової карти; довідки Промівської сільської ради Іванчівського району Волинської області.

Листом від 04 липня 2017 року за №Х-2920/0-1926/0/6-17 відповідач повідомив позивача про те, що на сайті Головного управління Держгеокадастру у Волинській області у розділі "Перелік земельних ділянок для безоплатної передачі у власність" розміщено перелік ділянок, які мають надаватися безоплатно у власність громадянам протягом ІІІ кварталу 2017 року. Оскільки, у зазначеному переліку відсутні земельні ділянки в межах Іваничівського району, надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки позивачу у власність для ведення особистого селянського господарства не є можливим.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем правомірно відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Відповідно до ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

З вищевказаної норми видно, що законодавцем визначено вичерпний перелік на підставі, яких допускається відмова у наданні згаданого дозволу.

Судом встановлено, що при поданні клопотання та додатку до нього позивачем дотримано вимоги законодавства при їх оформленні.

Як видно з матеріалів справи позивачам відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у зв'язку з тим, що вказані ними земельні ділянки відсутні у переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які можуть бути передані у власність громадянам у ІІІ кварталі 2017 року на території Волинської області, тобто з підстав не передбачених ЗК України, що в свою чергу свідчить про протиправність відмови відповідача надати їм такі дозволи, а відтак і про помилковість висновку суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.

Щодо посилання відповідача на Стратегію удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, то таке є безпідставним, оскільки вона не визначає додаткових підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, а затверджена з іншою метою створення сучасної, прозорої і дієвої системи управління у сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності, спрямованої на забезпечення захисту інтересів суспільства (насамперед учасників антитерористичної операції), територіальних громад та держави, а також раціонального та ефективного функціонування сільськогосподарських регіонів з урахуванням потреб розвитку населених пунктів, запобігання деградації земель, необхідності забезпечення продовольчої безпеки держави.

Щодо позовних вимог в частині зобов'язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою, щодо відведення вказаних вище земельних ділянок у власність, то така підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Суд може ухвалити постанову про зобов'язання відповідача прийняти рішення певного змісту, за винятком випадків, коли суб'єкт владних повноважень під час адміністративних процедур відповідно до закону приймає рішення на основі адміністративного розсуду. За своєю правовою природою повноваження відповідача щодо надання дозволів на розробку проектів землеустрою є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково, вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає за необхідне зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_2 щодо надання йому дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Наведений висновок також відповідає вимогам ч.4 ст.245 КАС України, відповідно до яких, у випадку, визначеному п.4 ч.2 цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла до висновку, що відповідач відмовляючи позивачу надання йому дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність діяв неправомірно, відтак, апеляційну скаргу слід задовольнити.

Відповідно до ч. 1 ст. 315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвали нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню, постанова суду першої інстанції скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову з наведених вище підстав.

Керуючись статтями 306, 307, 310, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2017 року у справі № 803/1183/17 скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Волинській області щодо відмови ОСОБА_2 у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,21 га, яка знаходиться на території Поромівської сільської ради Іваничівського району Волинської області.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Волинській області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 щодо надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. В решті вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

На постанову протягом тридцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя І. І. Запотічний судді О. І. Довга В. П. Сапіга Повне судове рішення складено 27.03.2018р.