Постанова № 73017558, 28.03.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@apladm.ki.court.gov.ua

Суддя першої інстанції: В.А. Гайдаш

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2018 року Справа № 823/2030/17

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Карпушової О.В., Кобаля М.І.,

за участю секретаря Лісник Т.В.,

розглянувши у відритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2017 року у справі:

за позовом публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго»

до Головного управління Державної фіскальної служби

у Черкаській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство «Черкасиобленерго» (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.09.2017 р. № 0001271311.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2017 року в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначене рішення суду та ухвалити нове про задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що товариство перебуває у процедурі банкрутства і ухвалою Господарського суду Черкаської області від 14.05.2004 р. введено мораторій на задоволення вимог його кредиторів.

З цих та інших підстав апелянт вважає, що судом неповно з'ясовано обставини справи та порушено норми матеріального і процесуального права.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а рішення суду - без змін та, зокрема зазначає, що доводи апелянта є безпідставними і необґрунтованими та не спростовують правомірності рішення суду першої інстанції.

У судове засідання 28.03.2018 р. сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 13 ст. 10, ч. 4 ст. 229, ст. 310 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, публічне акціонерне товариство «Черкасиобленерго» (далі - ПАТ «Черкасиобленерго») перебуває на податковому обліку Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області (далі - ГУ ДФС у Черкаській області).

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 14.05.2004 р. у справі № 01/1494 порушено провадження у справі про банкрутство ВАТ «Черкасиобленерго» (правонаступником якого є ПАТ «Черкасиобленерго»), одночасно з прийняттям якої введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

У період з 21.03.2017 р. до 25.07.2017 р. позивачем було несвоєчасно перераховувало єдиний внесок.

22.09.2017 р. відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001271311, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 193354,32 грн. за період з 21.03.2017 р. до 25.07.2017 р. та нараховано пеню у розмірі 46079,35 грн., що загалом становить 239433,67 грн.

Вважаючи зазначене податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Колегія суддів встановила, що відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що чинним законодавством не обмежено можливості застосування до платника податків та зборів санкцій у період дії мораторію.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Податковим кодексом України (далі - ПК України), Законами України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992 р. № 2343-XII (далі - Закон № 2343-ХІІ), «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI), Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 р. № 449 (далі - Інструкція № 449).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У п.п. 1.1, 1.3 ст. 1 ПК України передбачено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", з банків, на які поширюються норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", та погашення зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, зборів на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.

Згідно зі ст. 1, п. 1 ч. 1 ст. 4, ст. 9 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це не консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Платниками єдиного внеску є зокрема, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця. Сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки фіскальних органів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування.

Єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

Днем сплати єдиного внеску вважається: 1) у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів; 2) у разі сплати єдиного внеску готівкою - день прийняття до виконання банком або іншою установою - членом платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі; 3) у разі сплати єдиного внеску в іноземній валюті - день надходження коштів на відповідні рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

У п. 2 Інструкції розділу IV № 449 закріплено, що сплата єдиного внеску здійснюється за місцем: обліку платника у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки фіскальних органів, відкритих у центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується, в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України, та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь.

Згідно з п.п. 1, 2 розділу VII Інструкції № 449 за порушення норм законодавства про єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до платників, на яких згідно із Законом покладено обов'язок нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, застосовуються фінансові санкції (штрафи та пеня) відповідно до Закону.

Відповідно до ч. 11 ст. 25 Закону № 2464-VI до платників, визначених підпунктами 1-4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, фіскальні органи застосовують штрафні санкції у таких розмірах: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення у період до 01.01.2015, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

У ст. 19 Закону № 2343-ХІІ у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин та на теперішній час, закріплено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з відкриттям провадження (проваджень) у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення виконавчого провадження. Про запровадження мораторію розпорядник майна повідомляє відповідному органу або особі, яка здійснює примусове виконання судових рішень, рішень інших органів за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника та знаходженням його майна.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах; забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій; не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій; зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію; не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

Дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів; на виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян; на виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов'язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення (ч. 5 ст. 19).

Під час процедури розпорядження майном боржнику дозволяється задовольняти лише ті вимоги кредиторів, на які згідно з частиною п'ятою цієї статті не поширюється дія мораторію.

Таким чином, законодавством регламентовано обов'язок суб'єктів господарювання сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок).

Разом з тим, системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що ані Закон № 2343-ХІІ, ані будь-який інший нормативно-правовий акт не містить заборони щодо накладення податковим органом на платника під час провадження про його банкрутство штрафних санкцій за несвоєчасне виконання ним своїх обов'язків зі сплати єдиного внеску, на зобов'язання зі сплати якого не поширюється дія мораторію.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що ухвалою Господарського суду Черкаської області від 14.05.2004 р. у справі № 01/1494 про порушення провадження у справі про банкрутство ПАТ «Черкасиобленерго» не введено і не могло бути введено мораторію на зобов'язання позивача зі сплати єдиного внеску за період з 21.03.2017 р. по 25.07.2017 р., штрафні санкції за порушення строків сплати єдиного внеску за вказаний період нараховані відповідачем обґрунтовано та правомірно, є вимогами поточного кредитора, на які не поширюється дія мораторію.

З огляду на це, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення даного адміністративного позову.

При цьому, доводи апелянта про те, що з 2004 року він перебуває у процедурі банкрутства і ухвалою суду від 14.05.2004 р. було введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, колегія суддів вважає необґрунтованими з підстав, зазначених вище.

Посилання апелянта на абзац 3 пункту 11 розділу Х Закону № 2343-ХІІ є безпідставними, оскільки така норма стосується виключно господарських судів під час розгляду справ про банкрутство, про що в ній прямо зазначено, а не порядку визначення податковими органами штрафних санкцій за несвоєчасну сплату єдиного внеску та/або провадження в судах адміністративної юрисдикції.

Твердження апелянта про те, що до спірних правовідносин слід застосовувати редакцію Закону № 2343-ХІІ, яка була чинною на момент порушення провадження у справі про банкрутство позивача, тобто до 18.01.2013 р., і у ст. 12 передбачено неможливість нарахування штрафних санкцій протягом дії мораторію, апеляційний суд до уваги не приймає, оскільки, як було встановлено вище, на момент виникнення спірних правовідносин діяла зовсім інша редакція Закону № 2343-ХІІ, а на момент встановлення мораторію (у 2004 році) зобов'язань позивача зі сплати єдиного внеску (прострочення його сплати) за період з 21.03.2017 р. по 25.07.2017 р. відповідно не існувало і не могло існувати.

Водночас, у рішенні від 09.02.1999 р. №1/99-рп Конституційним Судом України роз'яснено, що частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності та припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Доводи апелянта про те, що Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг, прийнято незаконні постанови, якими до нього застосовано додаткові щодобові відрахування (утримання) коштів, що призвело до несвоєчасної сплати ним єдиного внеску за відповідний період, апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки такі постанови НКРЕ не є предметом судового розгляду у вказаній адміністративній справі.

Крім того, як було правильно встановлено судом першої інстанції, за наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами - зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу) (абз. 2 ч. 12 ст. 9 Закону № 2464-VI).

Такими чином, проаналізувавши ці та всі інші доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і апелянт, який є суб'єктом владних повноважень, всупереч ч. 2 ст. 77 КАС України, не переконав суд у своїй правоті.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення даного адміністративного позову та вважає, що судом було повно та правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, відповідно до вимог ст. 242 КАС України.

Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, апеляційна скарга публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» підлягає залишенню без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2017 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 229, 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Рішення виготовлено 28 березня 2018 року.

Головуючий суддя:

Судді: