Постанова № 73017050, 27.03.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2018 року справа №805/4141/17-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сіваченка І.В.,

суддів Шишова О.О., Гаврищук Т.Г.,

секретар судового засідання Куленко О.Д.,

за участі позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 січня 2018 року (повний текст складено 16 січня 2018 року в м. Слов’янську) у справі № 805/4141/17-а (суддя в 1 інстанції – Зінченко О.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

В листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Донецькій області (далі – Управління) про зобов’язання видалити із своїх інформаційних баз інформацію про позивача, громадянки ОСОБА_2 Федерації – ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, яку вироком Центрально-Міського районного суду міста Горлівки Донецької області від 19 грудня 2001 року визнано винною за частиною 2 статті 84 Кримінального кодексу України (далі – КК України) та звільненої від відбування покарання у вигляді позбавлення волі на строк 2 роки, з випробуванням на підставі статті 75 КК України, а також звільненої від відбування призначеного покарання на підставі пункту “б” статті 1 Закону України від 12.12.2008 № 660-VI “Про амністію” (далі – ОСОБА_3 № 660-VI).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона 19 грудня 2001 року вироком Центрально-Міського районного суду міста Горлівки Донецької області визнана винною у скоєнні злочину, передбаченого частиною 2 статті 84 КК України, звільнена від відбування покарання у вигляді позбавлення волі на строк 2 роки, з випробуванням на підставі статті 75 КК України, а також звільнена від відбування призначеного покарання на підставі пункту “б” статті 1 Закону № 660-VI. Вирок набув чинності 1 квітня 2002 року.

На території України вона постійно проживає з 1999 року, має громадянство ОСОБА_2 Федерації, постійно мала вид на проживання на території України. У 45 років їй необхідно було провести заміну довідки і отримати громадянство України, чого вона не може зробити, оскільки в базі персональних даних відповідача міститься інформація у відношенні неї.

Вказала, що згідно довідки НОД №0125686 за №271-2406016/14040 Управління інформаційного забезпечення Головного управління Національної поліції в Донецькій області, в наведеній базі міститься інформація про те, що 07 травня 2001 року Горлівським МУ ГУМВС України в Донецькій області порушено кримінальну справу №6205 за ознаками злочину, передбаченого частини 3 статті 84 КК України, відомості про результати судового розгляду кримінальної справи до МВС не надходили.

18 травня 2017 року Департамент інформаційних технологій Міністерства внутрішніх справ України повідомив листом №16/4-А-106 позивача, що підстави для зняття інформації стосовно неї з обліків МВС відсутні, оскільки суди Горлівки знаходяться на тимчасово непідконтрольній Україні території, у зв’язку із чим встановити результати судового розгляду кримінальної справи №6205, направленої до суду, не можливо.

Слов’янський міськрайонний суд Донецької області на адвокатський запит повідомив, що із архіву Центрально-Міського районного суду міста Горлівки Донецької області кримінальна справа (провадження) стосовно позивача до Слов’янського міськрайонного суду Донецької області не надходило.

Відповідно, на думку позивача, в інформаційній базі Управління інформаційного забезпечення Управління міститься недостовірна інформація по кримінальній справі у відношенні позивача. На думку позивача, дії відповідачів щодо збирання, зберігання та надання недостовірної інформації про персональні дані позивача порушують її права, оскільки позивач має право на видалення недостовірних персональних даних у зв'язку із зберіганням недостовірної інформації. Також позивач зазначає, що не може належним чином реалізувати своє конституційне право на працю, оскільки наявність інформації про порушення кримінальної справи перешкоджає їй отримати громадянство України.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 10 січня 2018 року у справі № 805/4141/17-а позов задоволено частково, внаслідок чого, зобов’язано Управління видалити зі своїх інформаційних баз інформацію про громадянку ОСОБА_4 (ОСОБА_2 Федерації) ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, Азербайджан, у відношенні якої 07 травня 2001 року Горлівським МУ ГУМВС України в Донецькій області порушено кримінальну справу № 6205 за ознаками злочину, передбаченого частини 3 статті 84 КК України, запобіжний захід – підписка про невиїзд, яку направлено до суду 17 травня 2001 року. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано до суду доказів на підтвердження точності та достовірності персональних даних, які містяться в Управлінні інформаційного забезпечення Головного управління Національної поліції в Донецькій області стосовно позивача, а судом такі обставини не встановлені. Крім того, судом першої інстанції зауважено, що оновити такі дані на даний час не представляється можливим.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що постанова суду першої інстанції є необґрунтованою, винесеною з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню та просив прийняти нове рішення, яким скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог в повному обсязі.

На обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції не врахував те, що Управління є неналежним відповідачем у справі, який повинен відповідати за даним позовом. Також, суд першої інстанції не визнав наявність рішення у справі, і визнав інформацію про відсутність такого рішення неактуальною.

Крім того, апелянт наголошує, на тому, що відповідно до вимог розділу 10 Інструкції про порядок формування, ведення та використання оперативно-довідкового і дактилоскопічного обліку в органах внутрішніх справ та органах (установах) кримінально-виконавчої системи України, затвердженої наказом МВС України від 23.08.2002 № 823, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 09.09.2002 за № 738/7026 через відсутність даних про рішення у вказаній кримінальній справі, інформація стосовно ОСОБА_1 зняттю з обліку не підлягає.

При прийнятті рішення судом не враховано, що спірні правовідносини щодо виключення з інформаційних баз запису про притягнення особи до кримінальної відповідальності пов’язані з винесенням остаточного судового рішення у кримінальній справі, від якого і будуть відраховуватися відповідні строки зберігання цих даних.

Окрім іншого, апелянт в апеляційній скарзі, посилаючись на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 16.09.2015, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки на справи даної категорії юрисдикція адміністративних судів не поширюється.

В судовому засіданні позивач заперечувала проти задоволення апеляційної скарги. Представник відповідача для участі в судовому розгляді в апеляційному суді не прибув, що відповідно до частини другої статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Позивач, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, відповідно до паспорту 51№6028959 є громадянкою ОСОБА_2 Федерації, яка в свою чергу має посвідку на постійне проживання на території України Серії ІН111352.

Як вказує позивач у позовній заяві, у 45 років їй необхідно було провести заміну довідки і отримати громадянство України, чого вона не може зробити, оскільки в базі персональних даних відповідача міститься інформація у відношенні неї.

ОСОБА_5 відділу поліції Головного управління національної поліції в Донецькій області від 25.07.2016 позивачку повідомлено, що інформація відносно неї в ІПС ОВС України відсутня.

Міністерством Внутрішніх справ України Управління інформаційного забезпечення позивачу було видано довідку серії НОД №0125686.

Судами встановлено, сторонами не заперечується, що відповідно до довідки Управління інформаційного забезпечення Головного управління Національної поліції в Донецькій області НОД №0125686 (№271-2406016/14040) за обліками МВС громадянка ОСОБА_4 ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка міста Баку, Азербайджан, станом на 19 липня 2016 року, є особою у відношенні якої 07 травня 2001 року Горлівським МУ ГУМВС України в Донецькій області порушено кримінальну справу № 6205 за ознаками злочину, передбаченого частини 3 статті 84 Кримінального кодексу України, відомості про результати судового розгляду кримінальної справи до МВС не надходили (а. с. 10).

Також в інформаційних базах відповідача міститься інформація, що позивачеві обрано запобіжний захід – підписку про невиїзд, а наведену кримінальну справу направлено до суду 17 травня 2001 року (а. с. 31).

18 травня 2017 року Департамент інформаційних технологій Міністерства внутрішніх справ України повідомив листом №16/4-А-106 позивача, що підстави для зняття інформації стосовно неї з обліків МВС відсутні, оскільки суди Горлівки знаходяться на тимчасово непідконтрольній Україні території, у зв’язку із чим встановити результати судового розгляду кримінальної справи №6205, направленої до суду, не можливо.

Розпорядженням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 вересня 2014 року N 27/0/38-14 “Про визначення територіальної підсудності справ”, відповідно до частини першої статті 1 Закону України “Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції”, визначено територіальну підсудність цивільних та кримінальних справ (проваджень) Калінінського, Микитівського, Центрально-Міського районних судів м. Горлівки, змінено та визначено розгляд справ за Слов’янським міськрайонним судом Донецької області.

Як вбачається із матеріалів адміністративної справи, згідно листа Слов’янського міськрайонного суду Донецької області від 02 жовтня 2017 року за №1.3.2/171,2017 із архіву Центрально-Міського районного суду міста Горлівки Донецької області, кримінальна справа (провадження) стосовно позивача до Слов’янського міськрайонного суду Донецької області не надходила (а. с. 20).

Рішенням мотивовано тим, що відповідачем не надано до суду доказів на підтвердження точності та достовірності персональних даних, які містяться в Управлінні інформаційного забезпечення Головного управління Національної поліції в Донецькій області стосовно позивача, а судом такі обставини не встановлені. Крім того, судом першої інстанції зауважено, що оновити такі дані на даний час не представляється можливим.

З цих підстав суд першої інстанції прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача до відповідача, а саме про зобов’язання останнього видалити зі своїх інформаційних баз інформацію про громадянку ОСОБА_4 (ОСОБА_2 Федерації) ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, Азербайджан, у відношенні якої 07 травня 2001 року Горлівським МУ ГУМВС України в Донецькій області порушено кримінальну справу № 6205 за ознаками злочину, передбаченого частини 3 статті 84 Кримінального кодексу України, запобіжний захід – підписка про невиїзд, яку направлено до суду 17 травня 2001 року.

Однак, колегія суддів апеляційної інстанції не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Суд при вирішенні спору виходить з того, що відповідно до частини 2 статті 11 Закону України від 02.10.1992 № 2657-XII «Про інформацію» (далі – ОСОБА_3 № 2657-XII) кожному забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто, крім випадків, передбачених законом.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес, визначає ОСОБА_3 України від 13.01.2011 № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації» (далі - ОСОБА_3 № 2939-VI).

Згідно статті 1 Закону № 2939-VI, цей ОСОБА_3 регулює правові відносини, пов'язані із захистом і обробкою персональних даних, і спрямований на захист основоположних прав і свобод людини і громадянина, зокрема права на невтручання в особисте життя, у зв'язку з обробкою персональних даних.

ОСОБА_3 поширюється на діяльність з обробки персональних даних, яка здійснюється повністю або частково із застосуванням автоматизованих засобів, а також на обробку персональних даних, що містяться у картотеці чи призначені до внесення до картотеки, із застосуванням неавтоматизованих засобів.

Згідно статті 5 наведеного Закону об'єктами захисту є персональні дані.

Частиною 2 статті 6 Закону № 2939-VI визначено, що персональні дані мають бути точними, достовірними та оновлюватися в міру потреби, визначеної метою їх обробки.

Пунктом 6 частини 2 статті 8 цього ж Закону передбачено, що суб'єкт персональних даних має право пред'являти вмотивовану вимогу щодо зміни або знищення своїх персональних даних будь-яким володільцем та розпорядником персональних даних, якщо ці дані обробляються незаконно чи є недостовірними.

Згідно частини 1 статті 12 Закону, збирання персональних даних є складовою процесу їх обробки, що передбачає дії з підбору чи впорядкування відомостей про фізичну особу.

Статтею 15 Закону № 2939-VI визначено, що персональні дані видаляються або знищуються в порядку, встановленому відповідно до вимог закону.

Персональні дані підлягають видаленню або знищенню у разі: 1) закінчення строку зберігання даних, визначеного згодою суб'єкта персональних даних на обробку цих даних або законом; 2) припинення правовідносин між суб'єктом персональних даних та володільцем чи розпорядником бази, якщо інше не передбачено законом; 3) видання відповідного припису Уповноваженого або визначених ним посадових осіб секретаріату Уповноваженого; 4) набрання законної сили рішенням суду щодо видалення або знищення персональних даних. Персональні дані, зібрані з порушенням вимог цього Закону, підлягають видаленню або знищенню у встановленому законодавством порядку.

Персональні дані, зібрані під час виконання завдань оперативно-розшукової чи контррозвідувальної діяльності, боротьби з тероризмом, видаляються або знищуються відповідно до вимог закону.

Таким чином, згідно вищенаведених норм Закону, персональні дані мають бути точними, достовірними та оновлюватися в міру потреби.

Частиною першою статті 8 Закону України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі – ОСОБА_3 № 580-VIII) визначено, що поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Повноваження поліції у сфері інформаційно-аналітичного забезпечення та формування інформаційних ресурсів передбачено ст. 25, 26 Законом № 580-VIII.

Пунктом 1 частини другої статті 25 цього ж Закону визначено, що в рамках інформаційно-аналітичної діяльності поліція формує бази даних, що входять до єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України.

Частина 2 статті 25 Закону №580-VIII регламентує, що поліція в рамках інформаційно-аналітичної діяльності формує бази (банки) даних, що входять до єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України.

Пунктом 2 частини першої статті 26 вказаного Закону визначено, що поліція наповнює та підтримує в актуальному стані бази даних, що входять до єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України, стосовно виявлених кримінальних та адміністративних правопорушень, осіб, які їх учинили, руху кримінальних проваджень; обвинувачених, обвинувальний акт щодо яких направлено до суду.

Згідно з ч.1 ст.28 Закону №580-VIII поліція вживає всіх заходів для недопущення будь-яких порушень прав і свобод людини, пов’язаних з обробкою інформації.

Частиною 3 ст.7 Закону №580-VIII встановлено, що здійснення заходів, що обмежують права і свободи, має бути негайно припинене, якщо мета застосування таких заходів досягнута або немає необхідності подальшого їх застосування.

Порядок формування, ведення та використання оперативно-довідкового і дактилоскопічного обліку в органах внутрішніх справ та органах (установах) кримінально-виконавчої системи України визначено Інструкцією про порядок формування, ведення та використання оперативно-довідкового і дактилоскопічного обліку в органах внутрішніх справ та органах (установах) кримінально-виконавчої системи України, затвердженою спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Державного департаменту України з питань виконання покарань № 823/188 від 23.08.2002 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 9 вересня 2002 року №738/7026 (далі – Інструкція).

Пунктом 4 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 580-VIII передбачено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечать цьому Закону.

Таким чином, вказана Інструкція застосовується в діяльності органів Національної поліції.

Відповідно до п. 2.1 Інструкції, об'єктами оперативно-довідкового і дактилоскопічного обліку є особи, які на території України обвинувачуються у вчиненні злочинів або засуджені, розшукуються, затримані за підозрою в занятті бродяжництвом, а також громадяни України, що вчинили злочини за її межами і відомості про яких надійшли офіційними каналами згідно з міжнародними договорами у сфері обміну інформацією, які набрали чинності в установленому порядку.

Відповідно до пп. 9.9 п. 9 Інструкції інформацію про судимість (несудимість) за особистими зверненнями громадян надають територіальні УОІ-ВОІ за місцем останнього постійного мешкання цих громадян з урахуванням вимог статей 5, 89, 108 КК України. Довідка надається на бланку встановленого зразка за підписом керівника та засвідчується печаткою підрозділу з її обов'язковою реєстрацією.

Колегія суддів наголошує, що персонально-довідковий облік є частиною єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України, тобто володільцем цього обліку є МВС України, а управління інформаційно-аналітичної підтримки Управління відповідно до ст. 25 Закону № 580-VIII є його користувачем.

Таким чином, суд погоджується з твердженням апелянта, що Управління є неналежним відповідачем у справі, який повинен відповідати за даним позовом.

Відповідно до вимог розділу 10 Інструкції облікові документи в базах даних зберігаються незалежно від зняття або погашення судимості, а термін зберігання облікових документів обчислюється виключно від остаточного рішення у справі (про закриття, засудження, тощо).

Разом з тим, колегія суддів зауважує, що Інструкцією отримання документів, що є підставою постанови або зняття з обліку інформації про притягнення до кримінальної відповідальності осіб, безпосередньо від громадян не передбачено.

Тому у випадках, коли громадяни надають документи щодо рішень, прийнятих у кримінальних справах, провадженнях, в обов’язковому порядку здійснюється перевірка їх достовірності.

Колегія суддів вважає помилковим висновок місцевого суду про те, що відповідачем не підтверджено достовірність даних, внесених до відповідної бази. Так, позивач сама зауважувала в позові, що була засуджена вироком Центрально-Міського районного суду м. Горлівки від 19.12.2001 на підставі матеріалів, які, в тому числі відображені у відповідній інформаційній базі. Провина у невнесенні відомостей, які повинні надходити від суду, в діях відповідача відсутня. При цьому слід взяти до уваги й те, що первинні документи щодо порушення кримінальної справи, застосування запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд знаходяться в матеріалах кримінальної справи, направленої до суду, а сама кримінальна справи залишилась на території, де органи влади України не здійснюють повноважень, що унеможливлює провину відповідача.

Висновок суду першої інстанції про неможливість оновлення даних бази в теперішній час також не обґрунтований, оскільки позивачем не надано доказів вчинення нею дій, пов’язаних із відновленням втраченого кримінального провадження (розділ VII Кримінального процесуального кодексу України).

При прийнятті рішення судом першої інстанції не враховано, що спірні правовідносини щодо виключення з інформаційних баз запису про притягнення особи до кримінальної відповідальності пов’язані з винесенням остаточного судового рішення у кримінальній справі, від якого і будуть відраховуватися відповідні строки зберігання цих даних.

Відтак, підстав для задоволення позовних вимог не існує.

В той же час, апеляційний суд вважає правильним незастосування місцевим судом рішення Верховного Суду України, на яке посилався протягом розгляду справи в суді першої інстанції апелянт.

Так, згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 16.09.2015, правовідносини, які мають місце під час розгляду заяв про злочин, за своєю природою є кримінально-процесуальними, тому перевірки скарг на рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень має відбуватись у тому ж процесуальному порядку і тим же судом, на який відповідно до закону покладені повноваження щодо перевірки й оцінки доказів у кримінальній справі.

В той же час, правовідносини в цій справі є відмінними від обставин, яким давав оцінку Верховний Суд України у вказаній вище постанові.

З огляду на це, враховуючи інше законодавство, яким врегульовано правовідносини, що виникли у нинішній справі, зокрема, про захист персональних даних особи, про збір та облік інформації про особу, апеляційний суд вважає, що ця справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення допустив порушення норм матеріального і процесуального права, у зв’язку з чим постанова підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення щодо частини задоволених вимог та розподілу у зв’язку з цим судових витрат.

Відповідно до положень ч.1 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

При цьому слід взяти до уваги, що рішення місцевого суду оскаржено лише відповідачем. Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Таким чином, оскільки судове рішення позивачем не оскаржене, апеляційному перегляду підлягає постанова місцевого суду лише в частині, в якій задоволена частка позовних вимог. В іншій частині, в якій в позові відмовлено, судове рішення апеляційному перегляду не підлягає і має бути залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні цієї частини позовних вимог.

Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України якщо суд апеляційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Керуючись ст. ст. 250, 310, 315, 317, 321, 322, ч.1 ст. 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Донецькій області – задовольнити.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 січня 2018 року у справі № 805/4141/17-а – скасувати в частині задоволення позовних вимог про зобов’язання Головного управління Національної поліції в Донецькій області видалити зі своїх інформаційних баз інформацію про громадянку ОСОБА_4 (ОСОБА_2 Федерації) ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, Азербайджан, у відношенні якої 07 травня 2001 року Горлівським МУ ГУМВС України в Донецькій області порушено кримінальну справу № 6205 за ознаками злочину, передбаченого частини 3 статті 84 КК України, запобіжний захід – підписка про невиїзд, яку направлено до суду 17 травня 2001 року, та стягнення судових витрат, а в цій частині позовних вимог - відмовити.

В іншій частині Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 січня 2018 року у справі № 805/4141/17-а – залишити без змін.

Повне судове рішення - 28 березня 2018 року.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Сіваченко

Судді О.О. Шишов

ОСОБА_6