Постанова № 73016970, 22.03.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 810/3790/17 Суддя (судді) першої інстанції: Лисенко В.І.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 березня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Судді-доповідача - Троян Н.М.,

суддів - Костюк Л.О., Твердохліб В.А.,

за участю секретаря - Рейтаровської О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2017 року (повний текст виготовлено 04 грудня 2017 року) у справі за адміністративним позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Шамраївський цукровий завод» до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2017 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 24.10.2017 №0039171411 та №0039161411.

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що висновки податкового органу про заниження позивачем зобов'язань зі сплати податку на додану вартість та завищення податкового кредиту за рахунок сум податку на додану вартість згідно податкових накладних, отаманих від ТОВ «ЗФ Юзовська» не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки договір з ТОВ «ЗФ Юзовська» мав реальний характер, що підтверджується документально та відображено у податковій звітності.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2017 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 24.10.2017 № 0039171411 та № 0039161411.

В апеляційній скарзі, відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд скасувати постанову та прийняти нову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Зокрема, апелянт посилався на те, що ТОВ «ЗФ Юзовська» не має власних або орендованих основних засобів, трудових ресурсів, відсутнє залучення сторонніх організацій (ресурсів), тому неможливо дослідити, як здійснювалось транспортування вугілля.

Також позивачем не надано, передбачених законодавством відповідних документів та не підтверджено якість та безпеку реалізованого вугілля.

Вказане свідчить, що податкові та видаткові накладні, виписані ТОВ «ЗФ Юзовська» на адресу ТДВ «Шамраївський цукровий завод» не носять юридичної сили первинного документа, тобто вважаються дефектними, операції мають формальний характер, тобто є безтоварними по ланцюгу постачання.

У відзиві на апеляційну скаргу позивачем зазначено, що ТДВ «Шамраївський цукровий завод» від ТОВ «ЗФ Юзовська» на підставі договору купівлі-продажу №4 від 02.03.2017 отримано податкові накладні за квітень 2017 року на суму ПДВ 1 471 098 грн та за травень 2017 року на суму ПДВ 1 810 102 грн, які були зареєстровані в єдиному державному податкових накладних належним чином, підприємство включило вищезазначені суми в податковий кредит декларації по податку на додану вартість за відповідні періоди.

Отримана вугільна продукція від ТОВ «ЗФ Юзовська» використовується в господарській діяльності підприємства, що підтверджується копіями витягу з журналу обліку матеріалів по складу навальних вантажів за 2017 рік, копіями звітів по витратам палива, виробітку теплової та електроенергії ТЕЦ і використання теплової енергії, режимними картами котлів.

Крім того, підтвердженням здійснення операцій по поставці вугілля є надання послуг по користуванню залізничною колією, подання і забирання вагонів, їх розвантаження ТОВ «Агроремтехніка».

Однак, в Акті перевірки відповідачем не викладено належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання підприємством та його контрагентом господарських операцій, та Акт перевірки не містить даних про ліквідацію ТОВ «ЗФ Юзовська» у перевіряємих періодах.

При цьому, якість поставленого вугілля підтверджується відповідними результатами показників якості з відповідними штампами Міністерства енергетики та вугільної промисловості України.

Враховуючи, що позивач не перший рік співпрацювало з ТОВ «ЗФ Юзовська», а з моменту встановлення парових котлів вказаний контрагент неодноразово був постачальником вугілля, та за інші періоди у податкового органу не виникало сумніви щодо безтоварності операцій, вказане свідчить про безпідставність винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідно до Наказу ГУ ДФС у Київській області від 11.09.2017 №1624 посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТДВ «Шамраївський цукровий завод» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «ЗФ Юзовська» за період з 01.04.2017 по 31.05.2017, за наслідками якої складено Акт перевірки від 27.09.2017 №731/10-36-14-11/13737989 (а.с. 16-38 Том I).

У відповідності до Акту перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем п.п. 198.1, 198.3 ст. 198 ПК України, що призвело до заниження зобов'язань зі сплати податку на додану вартість у квітні 2017 року в сумі 1 082 901 грн, та завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за травень 2017 року на суму 2 189 299 грн.

У ході перевірки податковим органом проведено аналіз інформаційних баз ДФС по ланцюгу постачання по контрагенту ТОВ «ЗФ Юзовська» та встановлено відсутність придбання будь-яких товарів, робіт, послуг постачальниками вказаного підприємства. На підставі чого відповідачем зроблено висновок про неможливість встановлення походження вугілля кам'яного, реалізованого ТОВ «ЗФ Юзовська» на адресу ТДВ «Шамраївський цукровий завод».

Вказане стало підставою для помилкового віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, які були сплачені ТОВ «ЗФ Юзовська» у складі вартості отриманих товарів у розмірі 3 272 200 грн.

За результатами Акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 24.10.2017 №0039171441, яким позивачу збільшено суму грошових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 1 624 352 грн та №0039161411, яким визначено позивачу суму завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 2 189 299 грн яких 1 082 901 грн - за основним платежем, та 541 451 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 14-15 Том I).

Вважаючи порушенням своїх прав з боку відповідача та з метою їх відновлення позивач звернувся за захистом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що придбання позивачем у ТОВ «ЗФ Юзовська» товару, пов'язано з його безпосередньою діяльністю. Крім того, з урахуванням досліджених судом первинних документів, а саме: податкових та видаткових накладних, банківських виписок, актів надання послуг, товарно-транспортних накладних, відомостей вагонів, паспортів якостей на кожну партію вугілля, договорів, подорожніх листів вантажного автомобіля, актів звіряння, позивачем підтверджено реальність вказаних господарських операцій, що свідчить про обґрунтованість позовних вимог.

На думку колегії суддів позиція суду першої інстанції є вірною з огляду на наступне.

Згідно з ст. 180 ПК України платником податку є: 1) будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу; 2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку; 3) будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України.

Згідно зі ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 201.4 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

За змістом пункту 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02 червня 2011 року зазначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Водночас, згідно до частини першої ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (Закон №996-XIV), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (Положення № 88), первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При цьому, зазначені обставини повинні підтверджуватися первинною документацією, складеною з дотриманням вимог Закону № 996-XIV та Положення № 88.

У результаті дослідження матеріалів справи та наданих позивачем доказів, колегія суддів вважає за необхідне вказати на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що між ТДВ «Шамраївський цукровий завод» (покупець) і ТОВ «ЗФ Юзовська» (продавець) укладено Договір купівлі продажу від 02.03.2017 № 04, згідно якого продавець зобов'язується передати у власність (повне господарське відання) покупцю вугільну продукцію (Товар), а покупець - належним чином прийняти і своєчасно оплатити цей Товар (а.с. 60- 62 Том I).

Постачання Товару здійснюється покупцю партіями в напіввагонах навалом. Умови поставки: СРТ - станція Біла Церква, на під'їздну колію ТОВ «Агротехніка», згідно міжнародних Правил інтерпретації комерційних термінів (Інкотермс) у редакції 2010 року, Одержувач - ТОВ «Агротехніка». Факт постачання підтверджується передачею Покупцю факсом або електронною поштою залізничної накладної. Кожна партія відвантаженого товару повинна супроводжуватись наступними документами: залізничною квитанцією № 4, документом про якість або засвідченою копією, податковою накладною, актом приймання-передачі відвантаженої продукції.

За результатми виконання умов вказаного Договору ТОВ «ЗФ Юзовська» виписано на адресу ТДВ «Шамраївський цукровий завод» видаткові та податкові накладні, які були надані позивачем до перевірки (а.с. 124-179 Том I).

При цьому, позивач здійснив оплату за вказаним Договором, що підтверджується наданими до перевірки платіжними дорученнями (а.с. 27 Том I).

Крім того, позивачем та ТОВ «ЗФ Юзовська» складено Акти прийняття-передачі виконаних робіт, послуг (а.с. 13-39 Том I) та Акти звіряння взаємних розрахунків (а.с. 101, 102 Том III).

До перевірки позивачем також надано накладні на перевезення (а.с. 202 Том I, а.с. 12 Том II).

На виконання умов вищезазначеного договору, між ТОВ «Агротехніка» (Виконавець) і ТДВ «Шамраївський цукровий завод» (Замовник) укладено Договір надання послуг від 02.03.2017 № 02/03, згідно умов якого виконавець надає замовнику послуги з прийняття на власну залізничну колію вагонів з вугіллям Замовника, його охорону, розвантаження з вагонів, навантаження на автомобілі Замовника, зважування та передачу Замовнику (а.с. 40-41 Том II).

За наслідком виконання умов вказаного договору сторонами складено відповідні Акти надання послуг (а.с. 42-64 Том II).

Крім того, транспортування придбаного позивачем вугілля із залізничної станції «Біла Церква» до ТДВ «Шамраївський цукровий завод» здійснювалось власним автотранспортом останнього, що підтверджується наданими до перевірки товарно-транспортними накладними та подорожніми листами (а.с. 65 Том II, а.с. 95 Том III).

Податкові накладні, виписані на адресу позивача ТОВ «ЗФ Юзовська», були зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується змістом Акту перевірки (а.с. 27 Том I).

При цьому, як вірно зазначено судом першої інстанції, реалізація товару контрагентом та оплата його вартості позивачем підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та у податковій звітності, право на формування податкового кредиту підтверджується податковими накладними, банківськими виписками, актами прийняття виконаних робіт, товарно-транспортними накладними.

Так, використання придбаного товару (вугілля) у власній господарській діяльності підтверджується наявністю у підприємства двох парових котлів Тампелла-Карлсон (паливо - вугілля), які задіяні під час технологічного процесу виготовлення цукру, про що свідчить Технічний звіт про проведення режимно-налагоджувальних та тепло-екологічних випробувань парових котлів Тампелла-Карлсон ст. № 1,2 per. №174,175 (паливо вугілля) та ТС-35У ст. №4 per. №177 (природний газ), виконаних по договору № 19 від 08.11.2016 і встановлених у ТЕЦ ТДВ «Шамраївський цукровий завод», режимних карт котлів, розроблених Малим приватним підприємством «Ява» (а.с. 140-248 Том III).

При цьому, для забезпечення роботи котлів протягом січня - вересня 2017 року підприємством придбано загалом 14 725,95 тонн вугілля, у т.ч.: ТОВ «ЗФ Юзовська» - 13 573,750 т., ТОВ «ТПК «Трейд» - 128,000 т., ТОВ АН Груп» - 320,200 т., ПП «Надра» - 704 т.

Тобто, переважну частину вугілля позивачем придбано саме у ТОВ «ЗФ Юзовська».

Так, згідно декадних виробничо-технічних звітів цукробурякового виробництва №№ 1, 2, 3, 4 вбачається, що позивачем у період з 14.09.2017 по 31.10.2017 виготовлено 17 768,5 т. цукру (а.с. 11 - 15 Том IV).

Крім того, в матеріалах справи містяться звіти про витрату палива, вироблення тепло- та електроенергії (а.с. 15 - 24 Том IV).

Таким чином, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що придбання позивачем у ТОВ «ЗФ Юзовська» товару безпосередньо пов'язано з його господарською діяльністю.

При цьому, з урахуванням вказаних первинних документів, а саме: податкових та видаткових накладних, банківських виписок, актів надання послуг, товарно-транспортних накладних, відомостей вагонів, паспортів якостей на кожну партію вугілля, договорів, подорожніх листів вантажного автомобіля, актів звіряння, позивачем підтверджено реальність вказаних господарських операцій.

Доводи апелянта, що у ТОВ «ЗФ Юзовська» відсутні власні або орендовані засоби, трудові ресурси, неможливо дослідити як здійснювалось транспортування вугілля до станції відправлення, що свідчить про відсутність реального здійснення операцій, колегія суддів відхиляє, оскільки вказаний факт не позбавляє ТОВ «ЗФ Юзовська» можливості залучати для виконання умов договору третіх осіб. А наявність на підприємстві працюючих у кількості 3 осіб дає можливість контрагенту організувати процес перевезення і без наявності таких засобів у власності.

Так, необхідні необротні активи могли бути орендовані у інших осіб, а робочі активи могли залучатись на умовах підряду з суб'єктами підприємницької діяльності.

Посилання відповідача на те, що у контрагента позивача відсутній факт придбання такої номенклатури товару по ланцюгу постачання, колегія суддів не примає до уваги, з огляду на таке.

Так, у матеріалах справи відсутні і відповідачем не надані суду будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб контрагента позивача.

Крім того, на момент здійснення господарської діяльності товариство-контрагент позивача ТОВ «ЗФ Юзовська» був зареєстрований як юридична особа та платник податку на додану вартість, а відповідач в ході розгляду справи не надав переконливих доказів про те, що контрагент позивача був ліквідований або припинено його господарську діяльність під час укладання та виконання господарських договорів.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що відповідно до частини першої та другої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Зокрема, Рішеннями Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до частини першої ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Таким чином, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Окрім того, слід зазначити, що поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у суб'єкта господарювання додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його контрагентами правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань (аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26.09.2012 у справі № К/9991/5398/12).

З урахуванням викладеного, після детального з'ясування обставин справи та аналізу законодавчих норм, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 24.10.2017 № 0039171411 та № 0039161411 є такими, що порушують охоронювані права та інтереси позивача, а тому підлягають скасуванню.

З огляду на викладені обставини, за результатами розгляду апеляційної скарги, з урахуванням наведених норм права, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанцій є законним та обгрунтованим, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в ньому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними.

Згідно з частинами першою-третьою ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

За правилами частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Керуючись ст.ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

Суддя-доповідач: Н.М. Троян

Судді: Л.О. Костюк,

В.А. Твердохліб

Повний текст виготовлено: 27 березня 2018 року.