Постанова № 73016867, 27.03.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа №826/3434/17 Головуючий у І інстанції - Кузьменко В.А.

Судді у І інстанції - Арсірій Р.О., Огурцов О.П.

Суддя-доповідач - Кучма А.Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Кучми А.Ю.

суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В.

за участю секретаря: Тищенко Н.В.,

розглянувши за відсутності осіб, які беруть участь в справі, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ст. 229 КАС України у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.02.2018 (м. Київ, дата виготовлення повного тексту не зазначається) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністерства юстиції України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо перевірки, розгляду та вирішення фактів заяви позивача від 08.02.2017; визнання листа (відповіді) від 24.02.2017 № П-4259 протиправним; зобов'язання відповідача повторно надати відповідь позивачу на його заяву від 08.02.2017.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.02.2018 адміністративний позов ОСОБА_2 до Міністерства юстиції України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність Міністерства юстиції України щодо перевірки розгляду та вирішення фактів заяви ОСОБА_2 від 08.02.2017; зобов'язано Міністерство юстиції України повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 08.02.2017 з урахуванням висновків даного рішення. В іншій частині адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що позивачем було подано «донос», а не заяву у формі, передбаченій Законом України «Про звернення громадян», відповідачем на виконання постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.02.2017 №826/17419/16 винесено постанову про відновлення виконавчого провадження від 03.03.2017 ВП № 50989300, тому підстави для повторного розгляду «доносу» відсутні.

Відповідачем доповнень до апеляційної скарги чи додаткових пояснень до суду подано не було.

Позивачем до суду апеляційної інстанції відзиву на апеляційну скаргу, додаткових пояснень надано не було.

Особи, які беруть участь в справі в судове засідання не з'явилися, про дату та час слухання справи були повідомлені належним чином.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін.

Згідно з ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 звернувся до Міністерства юстиції України зі зверненням від 08.02.2017, яке назвав «донос», та у якому зазначив наступне: «Доношу до вашого відома про недоліки у роботі вашої установи, які полягають у невиконанні рішення суду. Так ухвалою Окружного адмін. суду м. Києва від 28 лис 2016 у справі №826/17419/16 (де ваша установа є відповідачем) «Зобов'язано відповідача подати суду у строк до 11 січня 2017 року: письмові заперечення проти позову та всі матеріали… Але означене рішення вами не було виконано, що свідчить про протиправну бездіяльність. А тому прошу: 1) встановити причини та умови означеного правопорушення та винних притягнути до відповідальності».

Заяву позивача розглянув відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та у листі від 24.02.2017 №П-4259 зазначив про виконання вимог ухвали від 28.11.2016 №826/17419/16 щодо надання матеріалів ВП №50989300 та процитував положення статей 49 та 51 Кодексу адміністративного судочинства України щодо прав та обов'язків сторін.

Позивач вважаючи, що порушено його право на отримання змістовної та повної відповіді відповідно до Закону України «Про звернення громадян» та вважаючи її протиправною, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про звернення громадян» під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Відповідно до ч.1 ст.15 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Статтею 19 Закону України «Про звернення громадян» встановлено, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані зокрема: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.

Згідно ст.20 Закону України «Про звернення громадян» звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання.

З аналізу вищевказаних норм вбачається, що звернення громадян, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду тим органом чи посадовою особою органу, до якого подано звернення та до повноважень якого входять питання, порушені у зверненні, зазвичай протягом одного місяця, з обов'язковим повідомленням громадянина про результати розгляду; при цьому орган або посадова особа зобов'язані об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти звернену до них заяву та надати обґрунтовану відповідь за результатами її розгляду.

Суд першої інстанції, дійшов вірного висновку, що дослідивши зміст листа-відповіді відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 24.02.2017 №П-4259, він не містить відомостей щодо розгляду всіх питань, поставлених у зверненні позивача, а саме: про не надання письмових заперечень у справі №826/17419/16, про необхідність виконання вимог ухвали суду у строк до 11.01.2017, а також інформації про результати розгляду вимоги позивача встановити причини та умови вказаного ним правопорушення та притягнути винних до відповідальності.

За таких обставин, відповідь Міністерство юстиції України за результатами розгляду заяви позивача є необґрунтованою, що фактично вказує про не надання відповіді по суті звернення та є підставою для зобов'язання відповідача всебічно повторно розглянути заяву позивача та надати обґрунтовану відповідь за результатами її розгляду, у тому числі щодо обставин надання письмових заперечень у справі №826/17419/16, про необхідність виконання вимог ухвали суду у строк до 11.01.2017, про причини та умови правопорушення та притягнення винних осіб до відповідальності.

Позивач фактично звернувся до відповідача із заявою про недоліки в діяльності Міністерства юстиції України, натомість реагування Міністерства юстиції України щодо розгляду та вирішення фактів заяви позивача від 08.02.2017 суперечить вимогам Закону України «Про звернення громадян» та носить характер протиправної бездіяльності.

Натомість лист відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 24.02.2017 №П-4259 не може бути визнаний протиправним адже не є рішенням суб'єкта владних повноважень в контексті Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія судді не приймає посилання апелянта, що позивачем було подано не заяву (звернення), а «донос», тому відсутні підстави для застосування положення Закону України «Про звернення громадян», оскільки за своїм змістом подана заява відповідає нормативно-правовим актам у сфері розгляду звернень громадян. При цьому дане твердження відповідача не спростовує тієї обставини, що відповідь позивачу було надано не в повному обсязі.

Крім того, виконання постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.02.2017 №826/17419/16 не спростовує необхідності дотримання відповідачем норм Закону України «Про звернення громадян» та не відновлює порушеного права позивача на отримання відповіді на своє звернення.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з аналізу відповіді від 24.02.2017 № П-4259 вбачається, що відповідачем не надана відповідь по суті поставлених у запиті питань, а тому наявні підстави для зобов'язання відповідача повторно надати відповідь на запит від 08.02.2018.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не має.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.02.2018 - без змін.

Постанова набирає законної з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 27.03.2018.

Головуючий-суддя: А.Ю. Кучма

Судді: В.О. Аліменко

Н.В. Безименна