Постанова № 73016792, 22.03.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/18159/16 Суддя (судді) першої інстанції: Катющенко В.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Земляної Г.В., Мельничука В.П., при секретарі - Шевчук А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3, товариства з обмеженою відповідальністю «Сігма-Ком» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 січня 2018 року адміністративну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, товариства з обмеженою відповідальністю «Сігма-Ком» до Пенсійного фонду України про визнання додатку 7 до Інструкції таким, шо не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, визнання протиправною відповіді,

ВСТАНОВИВ

У поданій до суду позовній заяві ОСОБА_2, ОСОБА_3, товариство з обмеженою відповідальністю «Сігма-Ком» зазначали, що відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» підприємства та організації відшкодовують лише витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. Водночас, Додаток 7 до Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України містить Розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в частині пенсій, призначених відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (крім працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників) до якого включено не лише витрати по виплаті та доставці пенсій, а й самі пенсії. Цей Розрахунок також містить відомості про те, яку частку призначеної працівникові пенсії повинно відшкодувати підприємство.

Згідно даним Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві за товариством з обмеженою відповідальністю «Сігма-Ком» обліковується заборгованість по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій. Ця заборгованість включає в себе 1 суму виплачених пенсій колишнім працівникам товариства.

Посилаючись на те, що виплата пенсій здійснюється з коштів Пенсійного фонду України. а самі пенсії не підлягають оподаткуванню, 23 січня 2017 р. позивачі звернулись до Пенсійного фонду України, Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про внесення змін до Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України та про списання заборгованості у сумі, що перевищує витрати на виплату та доставку пільгових пенсій.

Приймаючи до уваги, що у задоволенні зазначеної заяви було відмовлено, а також вважаючи, що спірний Додаток не відповідає положенням статей 6, 19, 92 Конституції України, статей 7, 9, 28, 73 та абзаців 3, 5 підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», статей 2, 4 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», статей 8, 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ОСОБА_2, ОСОБА_3, товариство з обмеженою відповідальністю «Сігма-Ком» звернулись до суду з позовом, у якому, з урахуванням заяви про уточнення (доповнення) позовних вимог та уточненого адміністративного позову просили:

- визнати додаток 7 до Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, який включає умови по покриттю підприємствами самих пільгових пенсій, призначених особам по пункту «а» за Списком №1, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 36 від 16.01.2003 р., статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили - Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування»;

- визнати протиправним відповідь-рішення Пенсійного фонду України від 06.02.2017 р. по результатам розгляду спільного звернення товариства з обмеженою відповідальністю та його засновників від 23.01.2017 р.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 січня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивачі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просять скасувати вказане судове рішення та прийняти нове про задоволення позову.

Зокрема, позивачі звертають увагу на те, що виходячи з Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» витрати на виплату та доставку пільгових пенсій не можуть включати самі пенсії. Жодна норма законів, як актів вищої юридичної сили, не передбачає включення до витрат на виплату пенсій самих пенсій. Крім того, пенсії не є витратами Пенсійного фонду та не підлягають оподаткуванню.

У відзиві на апеляційну скаргу Пенсійний фонду України наполягає на тому, що судом першої інстанції прийнято законне та обґрунтоване рішення та зазначає, що відповідно до статті 73 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» кошти Пенсійного фонду використовуються як на виплату пенсій, так і на оплати послуг з їх виплати та доставки.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2, ОСОБА_3 є засновниками товариства з обмеженою відповідальністю «Сігма-Ком», яке зареєстровано 03.04.1996 р.

17.06.2016 р. Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві направило на адресу ТОВ «Сігма-Ком» лист №10177/16 із розрахунком фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (крім працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників).

Названий розрахунок складено за формою, визначеною Додатком 7 до Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, та містить відомості як про розмір фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, так і про загальний місячний розмір пенсій, виплачених колишнім працівникам товариства.

23.01.2017 позивачі звернулися до Пенсійного фонду України, Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про скасування (внесення змін) до Додатків 6, 7 до Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України та про списання у зв'язку з цим заборгованості у сумі 47 592 грн. 78 коп. Позивачі просили також зарахувати, у рахунок переплати суми, сплачені ТОВ «Сігма-Ком» за період з 2015 р. по 2016 р., які перевищують саме витрати на виплату і доставку пільгових пенсій, вказаних у розрахунках, поданих товариству, без самих пенсій.

Листом № 3304/03-20 від 06.02.2017 р. відповідач повідомив заявників про відсутність підстав для скасування (коригування) розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, які направлялися підприємству Центральним об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві в 2015-2016 роках, та списання заборгованості. Пенсійний фонд України також стверджував, що Інструкція про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України розроблена у відповідно сті до пункту 2 Прикінцевих положень Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування».

Інструкція про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України затверджена постановою правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19 грудня 2003 р., зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 р. за № 64/8663 (надалі за текстом - «Інструкція»).

Порядок відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, визначено пунктом 6 Інструкції.

Зокрема, відповідно до підпункту 6.4 пункту 6 Інструкції розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається органами Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом місяця з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Форма Розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в частині пенсій, призначених відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (крім працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників), визначена Додатком 7 до Інструкції.

За змістом цього Додатку до Розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пенсій включаються відомості про загальний місячний розмір пенсії та про відсоток пенсії, що підлягає відшкодуванню підприємством щомісяця.

Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що до складу фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій включаються не лише витрати на оплату послуг з їх виплати і доставки, а й витрати на виплату самих пенсій.

Колегія суддів підтримує правову аргументацію окружного адміністративного суду.

За змістом пункту 2 Прикінцевих положень Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 р. № 1058-IV, у редакції що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення». У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до абзацу четвертого підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Згідно абзацу п'ятого пункту 2 Прикінцевих положень Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів "в" - «е» та «ж» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що витрати на виплату та доставку пенсій особам, які були зайняті на роботах за списком № 1, покриваються підприємствами та організаціями.

При цьому, підпункт 2 частини 1 статті 73 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» прямо передбачає, що кошти Пенсійного фонду використовуються на виплату пенсій, передбачених цим Законом.

Отже, вжите у пункті 2 Прикінцевих положень Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» словосполучення «витрати на виплату пенсій» включає в себе як самі пенсії, виплачені працівникам на пільгових умовах, так і витрати на їх виплату.

Винятком із цього правила є лише порядок покриття витрат на виплату та доставку пенсій особам, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Оскільки за змістом абзацу п'ятого підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону N 1058-IV виплата пенсій таким особам здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів ПФУ, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, то і витрати на виплату та доставку пільгових пенсій покриваються за рахунок ПФУ та Державного бюджету України відповідно.

Однак специфіка такого порядку полягає в особливостях пенсійного забезпечення зазначених осіб.

Так, зі змісту статті 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 р. № 1788-XII убачається, що працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років.

Верховний Суд України вже висловлював правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії. Зокрема, у постановах від 23 квітня 2013 року (справа № 21-113а15), 10 вересня 2013 року (справа № 21-215а13), 30 червня 2015 року (справа № 21-171а15) міститься висновок про те, що витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на підставі пункту «а» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» особам, які були зайняті на роботах за списком № 1, покриваються підприємствами та організаціями.

Посилання позивачів на те, що пенсії не підлягають оподаткуванню обґрунтовано не взято судом до уваги, оскільки предметом спору у цій справі є законність та відповідність правовим актам вищої юридичної сили Додатку 7 Інструкції, а не питання оподаткування пенсій.

Крім того, суд першої інстанції вірно звернув увагу на те, що ОСОБА_2, ОСОБА_3 не є тими особами, яким надано право оскаржити Додаток 7 до Інструкції, оскільки вони не є ані особами щодо яких його застосовано, ані особами, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

Колегія суддів також зазначає, що відповідно до пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Пункт 18 частини 1 статті 4 КАС України визначає, що нормативно-правовий акт - це акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.

Відповідно до пункту 19 частини 1 названої статті КАС України індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Лист Пенсійного фонду України № 3304/03-20 від 06.02.2017 р. не є ані нормативно-правовим актом, ані індивідуальним актом, а відтак не може бути оскаржений в порядку адміністративного судочинства.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що окружним адміністративним судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, а твердження скаржників про те, що жодним законом не передбачено включення пенсій до складу витрат на виплату пенсій, є помилковим внаслідок неправильного тлумачення наведених правових норм.

За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 312, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, товариства з обмеженою відповідальністю «Сігма-Ком» залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 січня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на постанову суду може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Постанова складена в повному обсязі 27 березня 2018 р.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя Г.В.Земляна

суддя В.П.Мельничук