Постанова № 73016620, 21.03.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

21 березня 2018 рокусправа № 804/8330/16 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Мельника В.В.

судді: Чепурнова Д.В. Сафронової С.В.

за участю секретаря судового засідання: Троянова А.С.

розглянувши у відкритому

судовому засіданні в м. Дніпрі

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кривбасремонт»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2017 року у справі № 804/8330/17 ( головуючий суддя - Рябчук О.С.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кривбасремонт»

до Головного управління Державної служби України з питань праці у Дніпропетровській області

про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Кривбасремонт» (далі - Позивач) звернувся до Дніпропетровського окуржного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної служби України з питань праці у Дніпропетровській області (далі - Відповідач), в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими особами Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 17.11.2016 року №489/4.7-11/336 (а.с. 3-7).

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2017 року у справі №804/8330/16 у задоволенні адміністративного позову відмовлено (а.с. 110-111).

Постанова мотивована тим, що всупереч вимогам законодавчих актів ОСОБА_1 було звільнено за п.3 ч.1 ст.36 КЗпПУ. Крім того, постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2017 року справа №804/7840/16 було встановлено обґрунтованість висновків акту перевірки 489/4.7-11 від 28.10.2016 року та припису №245/4.7-11 від 28.10.2016 року, що в свою чергу підтверджує факт порушення позивачем ст.ст. 36, 119 КЗпП.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, позивач оскаржив її в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі позивач, із посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, неповноту з'ясування обставин справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції (а.с. 117-122).

Апеляційна скарга обґрунтована, зокрема тим, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, зобов'язаний довести законність оскаржуваного рішення, проте останній не довів, що 06.04.2015 року працівник ТОВ «Кривбасремонт» був призваний на військову службу за мобілізацією на строк не більше одного року і те, що всі призовники, станом на 06.04.2015 року, не підлягали звільненню. Отже, у позивача були наявні підстави для звільнення ОСОБА_1 із займаної посади відповідно до п.3 ч.1 ст.36 КЗпПУ (а.с. 118).

20 березня 2018 року до суду апеляційної інстанції надійшов відзив відповідача на апеляційну скаргу, в котрому зазначив, що ОСОБА_1 призвано на військову службу під час мобілізації, і тому з ним не міг бути припинений трудовий договір відповідно до п.3 ч.1 ст. 36 КЗпП, про що прямо зазначено у ст.. 119 КЗпП (а.с. 142- 143).

Позивач та Відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлялися у встановленому порядку, своїх представників для участі у її розгляді не направили.

За таких обставин, колегія суддів ухвалила розглянути справу без участі представників сторін та без фіксування судового засідання технічними засобами у відповідності до ч.4 ст. 229, ч. 2 ст. 313 КАС України.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи в їх сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 28.10.2016 р. Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області проведено позапланову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Кривбасремонт" додержання суб'єктом господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

За результатами перевірки складено акт № 489/4.7-11 від 28.10.2016 р.

Перевіркою встановлено наступні порушення, допущені Товариством з обмеженою відповідальністю "Кривбасремонт":

- п. 3 ч. 1 ст. 36, ст. 119 КЗпП України, а саме, за працівником, призваним на військову службу, не зберігається місце роботи, посада і середній заробіток.

28 жовтня 2016 року відповідачем по відношенню до позивача винесено припис №245/4.7-11, відповідно до якого позивача зобов'язано, забезпечити здійснення заходів у виконання вимог ч. 3 ст. 36 КЗпП стосовно ОСОБА_1 щодо увільнення від роботи зі збереженням робочого місця та середньої заробітної плати як працівникові, призваному на строкову військову службу (військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період).

На підставі вказаного акту перевірки начальником Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області Снісар В.В. винесено постанову №489/4.7-11/336 від 17.11.2016 року про накладення на позивача штрафу у розмірі 14500,00 грн.

Колегією суддів встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Кривбасремонт" оскаржено в судовому порядку припис Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області № 245/4.7-11 від 28.10.2016 р.

За результатами оскарження, постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2017 р. № 804/7840/16 встановлено обґрунтованість висновків акту перевірки № 489/4.7-11 від 28.10.2016 р. та припису № 245/4.7-11 від 28.10.2016 р. на підставі, яких відповідачем було винесеного постанову про накладення штрафу №489/4.7-11/336.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебував в трудових правовідносинах з ТОВ "Кривбасремонт" з 08.07.2014 р., працював слюсарем черговим та з ремонту устаткування 4 розряду.

06.04.2015 р. ОСОБА_1 звернувся до роботодавця із заявою про звільнення з роботи у зв'язку з призовом на військову службу.

Відповідно до повістки ОСОБА_1 призваний на строкову військову службу.

Наказом № 103-к від 06.04.2017 р. ТОВ "Кривбасремонт" звільнено ОСОБА_1 з 06.04.2015 р. у зв'язку з призовом на військову службу на підставі п. 3 ст. 36 КЗпП.

Статтею 17 Конституції України встановлений обов'язок держави щодо забезпечення соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Згідно ч.3 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», військовий обов'язок включає, зокрема, проходження військової служби.

Частиною 7 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, підприємства, установи і організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (об'єднані міські) військові комісаріати, а також інші, визначені цією статтею органи та установи.

В силу ч. 2 ст. 39 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», яка набрала чинності 08.02.2015 року, за громадянами України, які призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом, у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію, але не більше одного року, зберігаються місце роботи (посада), середній заробіток на підприємстві, в установі, організації незалежно від підпорядкування та форми власності, місце навчання у навчальному закладі незалежно від підпорядкування та форми власності та незалежно від форми навчання.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 39 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», громадянам України, які призвані на строкову військову службу на строк до закінчення особливого періоду, але не більше одного року, гарантується збереження місця роботи (посади) та середньомісячного заробітку, викладені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення порядку проходження військової служби та питань соціального захисту громадян України, які проходять військову службу під час особливого періоду» № 116-VIII від 15.01.2015 р., який набрав чинності 08.02.2015 року.

Згідно з п.3 ч.1 ст. 36 КЗпП України, підставами припинення трудового договору, в тому числі, є призов або вступ працівника або власника - фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім випадків, коли за працівником зберігаються місце роботи, посада відповідно до частин третьої та четвертої статті 119 цього Кодексу.

Частинами 1, 2, 3 ст.119 КЗпП України, в редакції станом на час спірних правовідносин, також передбачені гарантії для працівників на час виконання державних або громадських обов'язків, так на час виконання державних або громадських обов'язків, якщо за чинним законодавством України ці обов'язки можуть здійснюватись у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку.

Працівникам, які залучаються до виконання обов'язків, передбачених законами України «Про військовий обов'язок і військову службу» і «Про альтернативну (невійськову) службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів.

За працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації, зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, в яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» .

Із змісту вищезазначених положень законодавства України вбачається встановлення відповідних гарантій та пільг, до яких в тому числі віднесено збереження місця роботи, посади і середнього заробітку на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, в яких вони працювали на час призову.

Всупереч вимогам вказаних законодавчих актів ОСОБА_1 було звільнено за п.3 ст.36 КЗпП України.

Крім того, у відповідності до пункту 7 Порядку проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затвердженого Наказом Міністерства соціальної політики України №390 від 02 липня 2012 року, в редакції, чинній на момент проведення перевірки відповідачем, у разі виявлення порушень законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування вносяться приписи про усунення виявлених порушень, вживаються заходи щодо притягнення до відповідальності винних осіб згідно із вимогами чинного законодавства.

Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приймаючи рішення по суті заявлених апеляційних вимог колегія суддів зважує на те, що постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2017 р. за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кривбасремонт» до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про скасування припису у справі № 804/7840/16 встановлено обґрунтованість висновків акту перевірки № 489/4.7-11 від 28.10.2016 р. та припису № 245/4.7-11 від 28.10.2016 р., що дає підстави для висновку про порушення ТОВ «Кривбасремонт» ст.ст. 36, 119 КЗпП.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції стосовно того, що оскаржувана постанова № 489/4.7-11/336 від 17.11.2016 року про накладення штрафу на позивача відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки вона є похідною від припису, що є чинним.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обєктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, та ухвалив судове рішення без порушення норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому постанову слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями, 243, 310, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кривбасремонт» - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2017 року у справі № 804/8330/17 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

В повному обсязі постанова складена 26 березня 2018 року.

Головуючий суддя: В.В. Мельник

Суддя: Д.В. Чепурнов

Суддя: С.В. Сафронова