Рішення № 73016286, 14.03.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

14 березня 2018 року справа №826/3798/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кузьменка В.А., суддів Арсірія Р.О., Огурцова О.П., за участю секретаря Яцюти М.С. та представників:

позивача: не з'явились;

відповідача 1: Вишневської Г.С.;

відповідача 2: Савчука І.В.;

відповідача 3: Кисляк Ю.С.;

третьої особи 1: не з'явились;

третьої особи 2: не з'явились;

третьої особи 3: Долгова Ю.В.;

третьої особи 4: не з'явились;

третьої особи 5: не з'явились;

третьої особи 6: Карпенка К.В.

розглянувши у судовому засідання адміністративну справу

за позовомОСОБА_6 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_6)до1. Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі по тексту - відповідач 1, НКРЕКП) 2. Антимонопольного комітету України (далі по тексту - відповідач 2) 3. Головного управління Держспоживслужби в м. Києві (далі по тексту - відповідач 3)треті особи1. ДТЕК Холдінгз Лімітед (далі по тексту - третя особа 1) 2. ДТЕК Енерджі Б.В. (далі по тексту - третя особа 2) 3. Верховна Рада України (далі по тексту - третя особа 3) 4. Президент України Порошенко Петро Олексійович (далі по тексту - третя особа 4) 5. Кабінет Міністрів України (далі по тексту - третя особа 5) 6. Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (далі по тексту - третя особа 6, ПАТ "Київенерго")про1) зобов'язання відповідачів 1, 2 здійснити дії, направлені на націоналізацію ПАТ "Київенерго" та провести його націоналізацію; 2) зобов'язання відповідачів вчинити дії, направлені на зобов'язання ПАТ "Київенерго" припинити використовувати тарифи на електроенергію для побутових споживачів електроенергії, затверджені постановою НКРЕКП від 26 лютого 2015 року №220; 3) зобов'язання відповідачів вчинити дії, направлені на зобов'язання ПАТ "Київенерго" здійснити перерахунок спожитої електроенергії для всіх споживачів міста Києва, починаючи з 26 лютого 2015 року по тарифам, які існували до вказаної дати, а всю різницю після такого перерахування стягнути з відповідача 4 на користь Збройних Сил України; 4) зобов'язання відповідачів вчинити дії, направлені на стягнення з ПАТ "Київенерго" на користь Збройних Сил України штрафу в розмірі до п'яти відсотків доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) відповідача за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф; 5) зобов'язання відповідачів вчинити дії, направлені на стягнення з ПАТ "Київенерго" суми штрафу в розмірі 8 585,00 грн. на користь Збройних Сил України; 6) у випадку задоволення позову зобов'язати Інспекцію з питань захисту справ споживачів у місті Києві здійснити перевірку діяльності ПАТ "Київенерго" та притягнути до встановленої чинним законодавством відповідальності за наявні порушенняНа підставі частини третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 14 березня 2018 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення (скорочене рішення).

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду, оскільки вважає, що ПАТ "Київенерго", будучи монополістом на ринку надання послуг з постачання електроенергії у місті Києві, вчиняє будь-які дії на власний розсуд, безпідставно відключає споживачів від електроенергії, надає не належним чином послуги, використовує не обґрунтовані та завищені тарифи; такі дії, на думку позивача, є прямим порушенням закону з використанням домінуючого та монопольного становища на ринку надання послуг з постачання електроенергії в місті Києві, а тому права позивача та усіх киян, як споживачів, мають бути захищені виключно шляхом проведення примусової націоналізації ПАТ "Київенерго"; наведені порушення у свою чергу є підставою для стягнення з цього товариства штрафних санкцій, проведення перевірки і притягнення до відповідальності.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 квітня 2017 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/3798/17, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 січня 2018 року залучено до участі у справі в якості співвідповідача Головне управління Держспоживслужби в м. Києві та виключено зі складу третіх осіб Інспекцію з питань захисту прав споживачів у місті Києві.

Відповідач 1 подав до суду заперечення на позовну заяву, у якому зазначив, що вимоги позивача про зобов'язання здійснити дії, направлені на націоналізацію ПАТ "Київенерго" та стягнення штрафу не відповідають вимогам чинного законодавства.

Відповідач 2 також подав заперечення, в якому просив відмовити у позові за його необґрунтованості та вказав, що позивач не звертався до Антимонопольного комітету України із заявою про порушення законодавства про захист економічної конкуренції ПАТ "Київенерго".

Відповідач 3 подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив про відсутність звернення позивача щодо порушення його прав як споживача з боку третьої особи 6, та про не доведення факту порушень прав позивача з боку Головного управління Держспоживслужби в м. Києві.

Третя особа 3 подала заперечення, у якому просила вирішити справу відповідно до вимог чинного законодавства.

Третя особа 6 подала заперечення на позов, в якому зазначила про необґрунтованість заявлених вимог та просила відмовити у позові.

Інші треті особи письмових пояснень з приводу заявлених позовних вимог до суду не надали.

В судове засідання 14 березня 2018 року позивач або його представник до суду не прибули, що не перешкоджає розгляду справи; представники відповідачів та третіх осіб 3 і 6 проти позову заперечили; представники інших третіх осіб до суду не прибули.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників відповідачів та третіх осіб 3 і 6, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, звертає увагу на наступне.

Згідно з договором найму від 12 березня 2015 року №10/03, укладеним між ОСОБА_9 (наймодавець) та ОСОБА_10 (наймач), копія кого міститься у справі, передбачено, що у найманій квартирі за адресою: АДРЕСА_1, будуть проти живати наймач та ОСОБА_6

Як зазначає позивач, квартира за адресою: АДРЕСА_1, є його фактичними місцем проживання разом із дружиною, а тому ОСОБА_6 є безпосереднім побутовим споживачем, що використовує електроенергію для задоволення власних потреб, у вказаній квартирі. Разом з тим, 02 лютого 2017 року працівником ПАТ "Київенерго" здійснено примусове незаконне відключення електроенергії за названою адресою з підстав залишення повідомлення про відключення побутового споживача на ім'я ОСОБА_9

Крім того, згідно з відомостями, що містяться на сайті ПАТ "Київенерго", при визначенні тарифів воно використовує постанову НКРЕКП від 26 лютого 2015 року №220, яка визнана незаконною та нечинною рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 вересня 2015 року у справі №826/6876/15.

На думку позивача, незаконні дії ПАТ "Київенерго" є підставою для вжиття щодо нього відповідних заходів з націоналізації, проведення перевірки у зв'язку із порушенням прав споживачів та стягнення штрафу.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вирішуючи питання обов'язку відповідачів 1 та 2 здійснити дії, направлені на націоналізацію ПАТ "Київенерго" та провести його націоналізацію, суд керується наступними мотивами.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Регулятор), є постійно діючим незалежним державним колегіальним органом, метою діяльності якого є державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб'єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Стаття 3 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" визначає, що Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України.

Регулятор здійснює державне регулювання шляхом: 1) нормативно-правового регулювання у випадках, коли відповідні повноваження надані Регулятору законом; 2) ліцензування діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг; 3) формування цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг та реалізації відповідної політики у випадках, коли такі повноваження надані Регулятору законом; 4) державного контролю та застосування заходів впливу; 5) використання інших засобів, передбачених законом.

Основними завданнями Регулятора є: 1) забезпечення ефективного функціонування та розвитку ринків у сферах енергетики та комунальних послуг; 2) сприяння ефективному відкриттю ринків у сферах енергетики та комунальних послуг для всіх споживачів і постачальників та забезпечення недискримінаційного доступу користувачів до мереж/трубопроводів; 3) сприяння інтеграції ринків електричної енергії, природного газу України з відповідними ринками інших держав, зокрема в рамках Енергетичного Співтовариства, співпраці з Радою регуляторів Енергетичного Співтовариства, Секретаріатом Енергетичного Співтовариства та національними регуляторами енергетики інших держав; 4) забезпечення захисту прав споживачів товарів, послуг у сферах енергетики та комунальних послуг щодо отримання цих товарів і послуг належної якості в достатній кількості за обґрунтованими цінами; 5) сприяння транскордонній торгівлі електричною енергією та природним газом, забезпечення інвестиційної привабливості для розвитку інфраструктури; 6) реалізація цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг; 7) сприяння впровадженню заходів з енергоефективності, збільшенню частки виробництва енергії з відновлюваних джерел енергії та захисту навколишнього природного середовища; 8) створення сприятливих умов для залучення інвестицій у розвиток ринків у сферах енергетики та комунальних послуг; 9) сприяння розвитку конкуренції на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг; 10) інші завдання, передбачені законом.

Функції та повноваження Регулятора визначенні у статті 17 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг".

Стаття 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначає, що Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині: 1) здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції; 2) контролю за концентрацією, узгодженими діями суб'єктів господарювання та дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції під час регулювання цін (тарифів) на товари, що виробляються (реалізуються) суб'єктами природних монополій; 3) сприяння розвитку добросовісної конкуренції; 4) методичного забезпечення застосування законодавства про захист економічної конкуренції; 5) здійснення контролю щодо створення конкурентного середовища та захисту конкуренції у сфері державних закупівель; 6) проведення моніторингу державної допомоги суб'єктам господарювання та здійснення контролю за допустимістю такої допомоги для конкуренції.

Перелік наданих Антимонопольному комітету України повноважень встановлений у статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України".

Вивчивши положення Законів України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" та "Про Антимонопольний комітет України", суд дійшов висновку, що відповідачі 1 і 2 не наділені повноваженнями щодо націоналізації суб'єктів господарювання, а поняття "націоналізація" та порядок її здійснення не визначено нормативно-правовими актами, які унормовують діяльність НКРЕКП та Антимонопольному комітету України, що вказує на безпідставність позовних вимог у цій частині.

Щодо зобов'язання відповідачів вчинити дії, направлені на зобов'язання ПАТ "Київенерго" припинити використовувати тарифи на електроенергію для побутових споживачів електроенергії, затверджені постановою НКРЕКП від 26 лютого 2015 року №220, яка за твердженням позивача скасована у судовому порядку, суд звертає увагу, що постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 вересня 2015 року у справі №826/6876/15 за позовом ОСОБА_11 до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, за участю третьої особи - ОСОБА_12 про визнання нечинною постанови, якою визнано постанову НКРЕКП від 26 лютого 2015 року №220 "Про встановлення тарифів на електроенергію, що відпускається населенню" незаконною та нечинною з моменту її прийняття, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2017 року скасовано.

Таким чином, твердження позивача про незаконність використання тарифів згідно з постановою НКРЕКП від 26 лютого 2015 року №220 є помилковими.

Крім того, судом не встановлено правових норм, які б передбачали повноваження відповідачів 1 та 2 щодо зобов'язання суб'єктів господарювання припинити використання тарифів.

В частині вимог про зобов'язання відповідачів вчинити дії, направлені на зобов'язання ПАТ "Київенерго" здійснити перерахунок спожитої електроенергії для всіх споживачів міста Києва, починаючи з 26 лютого 2015 року по тарифам, які існували до вказаної дати, а всю різницю після такого перерахування стягнути з відповідача 4 на користь Збройних Сил України, суд зазначає, що позивач не наводить підстав для здійснення такого перерахунку та стягнення і фактично пред'являє вимоги в інтересах третіх осіб - споживачів міста Києва та Збройних Сил України.

Разом з тим, якщо позивач не згоден із розміром платежів за спожиту електроенергію та діями по відключенню електроенергії, він може захистити свої права, висунувши відповідні вимоги до ПАТ "Київенерго", або оскарживши відповідні нормативно-правові акти НКРЕКП, у порядку, передбаченому відповідним процесуальним законом.

Суд також визнає необґрунтованими вимоги про зобов'язання відповідачів вчинити дії, направлені на стягнення з ПАТ "Київенерго" на користь Збройних Сил України штрафу в розмірі до п'яти відсотків доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) відповідача за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф, та стягнення з ПАТ "Київенерго" суми штрафу в розмірі 8 585,00 грн. на користь Збройних Сил України, у зв'язку із відсутністю у справі доказів вчинення ПАТ "Київенерго" правопорушень у сфері, підконтрольній НКРЕКП та Антимонопольному комітету України, та відсутністю нормативного обґрунтування і документального підтвердження стягнення штрафу на користь Збройних Сил України.

При цьому суд роз'яснює позивачеві, що у разі вчинення третьою особою 6 порушень вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на відповідачів 1 і 2, він має право звернутись із відповідними вимогами.

Щодо позовних вимог про зобов'язання Інспекції з питань захисту справ споживачів у місті Києві, правонаступником якої є відповідач 3, здійснити перевірку діяльності ПАТ "Київенерго" та притягнути до встановленої чинним законодавством відповідальності за наявні порушення, суд зазначає, що підстави для здійснення заходів державного нагляду (контролю) визначені Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності"; проте, позивач не наводить наявність у межах спірних правовідносин обставин, які б були підставою для проведення перевірки ПАТ "Київенерго" органами Держспоживслужби.

Крім того, суд звертає увагу, що у межах спірних правовідносин у позивача відсутнє порушене право, як необхідна умова для задоволення позову.

Так, завданням адміністративного судочинства, згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Відповідно до частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення зокрема про: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Таким чином, судовий захист прав, свобод або інтересів шляхом повного чи часткового задоволення адміністративного позову, можливий у відношенні будь-якої особи, права, свободи або інтереси якої порушено з боку суб'єкта владних повноважень.

У свою чергу під порушенням прав і свобод фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин слід розуміти негативні наслідки, що були спричинені рішенням, діями чи бездіяльністю органів влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб.

Разом з тим, позивачем не доведено, а судом не встановлено прийняття НКРЕКП, Антимонопольним комітетом України та Головним управлінням Держспоживслужби в м. Києві рішень у відношенні позивача або вчинення ними дій/бездіяльності, які б порушували чи обмежували права та інтереси ОСОБА_6; суд звертає увагу, що у справі відсутні докази, які б підтверджували звернення позивача до відповідачів із заявами про вчинення дій щодо ПАТ "Київенерго", та, що відповідачі не вчинили обов'язкових дій, прямо передбачених законом.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_6 є необґрунтованими та не підтверджуються належними і допустимими доказами.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачами доведено правомірність своєї поведінки з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_6 задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_6 (01001, АДРЕСА_2; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Головуючий суддя В.А. Кузьменко

Судді Р.О. Арсірій

О.П. Огурцов