Рішення № 73016184, 26.03.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 березня 2018 року № 826/1193/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., при секретарі судового засідання Новік В.М., за участю: представника позивача - ОСОБА_1, третьої особи 2 - ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомОСОБА_3 до треті особи, Міністерства юстиції України, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Публічне акціонерне товариство «Сбербанк», ОСОБА_2, про скасування постанови та зобов?язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_3 (місце проживання: 04211, АДРЕСА_1) з позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якому просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову про арешт майна боржника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 23.12.2016 року ВП № 53186941 в частині накладення арешту на квартиру АДРЕСА_2;

- зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України зняти арешт з майна - квартири АДРЕСА_2, накладеного згідно постанови про арешт майна боржника Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 23.12.2016 року ВП № 53186941.

Позовні вимоги мотивовані тим, що всупереч вимог ст.ст. 48, 50, 56 Закону України «Про виконавче провадження» старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_5 винесено постанову від 23.12.2016 року ВП № 53186941 про накладення арешту на нерухоме майно, що не являється власністю боржника - ОСОБА_6, а саме: на квартиру АДРЕСА_2, та належить на праві часткової власності ОСОБА_3 (1/5 частина квартири) та ОСОБА_2 (4/5 частини квартири), що засвідчено даними з Державних реєстрів. Позивач переконаний, що старшим державним виконавцем не було вжито належних заходів щодо встановлення належності вказаної квартири боржнику (ОСОБА_6) на праві власності.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м.Києва від 24.01.2018 до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору було залучено Публічне акціонерне товариство "Сбербанк" та ОСОБА_2.

У судовому засіданні 26.03.2018 представник позивача та третя особа - ОСОБА_2 заявлені позовні вимоги підтримали повністю та просили суд їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.

Належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання представники відповідача та третьої особи Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" в судове засідання не з'явилися.

Водночас, відповідач надіслав відзив на позов у якому заперечував проти задоволення позову та просив суд відмовити у його задоволенні.

Свої заперечення проти позову відповідач обґрунтовує тим, що здійснені старшим державним виконавцем дії у межах виконавчого провадження № 53186941 щодо накладення арешту на майно боржника - квартиру за адресою: АДРЕСА_2 вчинені в порядку та у спосіб, визначені чинним законодавством. Відповідач пояснив, що у матеріалах виконавчого провадження наявна інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна. Згідно з інформацією, що міститься в розділі «Відомості з реєстру права власності на нерухоме майно» в боржника наявне право власності на нерухоме майно - зазначену квартиру. При цьому, жодної інформації про право власності третіх осіб на вказане майно, на момент винесення оскаржуваної постанови від 23.12.2016, у державного виконавця не було.

Разом з відзивом від представника відповідача через канцелярію суду надійшли витребувані копії матеріалів виконавчого провадження № 53186941.

Від Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" через канцелярію суду надійшли письмові пояснення по справі в яких останнє зазначило, що виконавче провадження відкрито на підставі рішення Солом'янського районного суду міста Києва і державний виконавець відповідно до статті 13 Закону України "Про виконавче провадження" вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов.

Розглянувши подані особами, які беруть участь у справі, документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Між ОСОБА_6, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 укладено трьохсторонній договір купівлі-продажу квартири від 26.03.2013, який посвідчено нотаріально та зареєстровано в Реєстрі за № 2627 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В. Згідно цього договору ОСОБА_6 відчужив на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 належну першому на праві приватної власності на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу квартири від 19.12.2005 за реєстровим номером 2096 АДРЕСА_2 (загальною площею 90,40 кв.м., що складається з 3-х житлових кімнат, житловою площею 52,2 кв.м.), яка знаходиться в АДРЕСА_2, - у наступних частках: ОСОБА_1 - 1/5 частка квартири, ОСОБА_2 - 4/5 частки квартири.

Відповідно до наданої позивачем копії витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний номер 1618269 від 26.03.2013, право власності ОСОБА_2 на 4/5 вказаної квартири за адресою: АДРЕСА_2 зареєстровано державним реєстратором - приватним нотаріусом Верповською О.В. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 1139529 від 26.03.2013, до Державного реєстру 26.03.2013 був внесений запис про право власності за № 449944 та об'єкту нерухомого майна - зазначеній квартирі присвоєно новий реєстраційний номер НОМЕР_4.

Згодом, між ОСОБА_1 і ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу квартири від 27.09.2013, який посвідчено нотаріально та зареєстровано в Реєстрі за № 1448 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Єгоровим А.В. Згідно цього договору ОСОБА_1 відчужив на користь позивача належну першому на праві приватної власності на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу квартири від 26.03.2013 за реєстрованим номером № 2627 1/5 частину АДРЕСА_2 (загальною площею 90,40 кв.м., що складається з 3-х житлових кімнат), яка знаходиться в АДРЕСА_2.

Відповідно до наданої позивачем копії витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний номер 10113974 від 27.09.2013, право власності ОСОБА_3 на 1/5 вказаної квартири за адресою: АДРЕСА_2 зареєстровано державним реєстратором - приватним нотаріусом Єгоровим А.В. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 6315111 від 27.09.2013, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - № НОМЕР_4, та до Державного реєстру 27.09.2013 був внесений запис про право власності за № 2678846.

У листопаді 2017 року, після отримання інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (№ 104365708 від 20.11.2017) позивачу стало відомо, що 26.12.2016 державним реєстратором - працівником відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_5, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 33170912 від 26.12.2016, в межах примусового виконавчого провадження № 53186941 накладено арешт на нерухоме майно - 3-кімнатну квартиру, загальною площею 90,40 кв.м., житлова площа - 52,20 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2, та 26.12.2016 внесений запис № 18294799 про державну реєстрацію обтяження зазначеного нерухомого майна.

Як вбачається з наданих відповідачем матеріалів виконавчого провадження № 53186941, підставою для виникнення такого обтяжень стала постанова про арешт майна боржника від 23.12.2016, винесена старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_5 у межах цього виконавчого провадження про накладення арешту на майно боржника - ОСОБА_6, в тому числі 3-кімнатну квартиру за адресою: : АДРЕСА_2.

22.11.2017 ОСОБА_9 та ОСОБА_2 звернулися до начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України із письмовою заявою (вх. № КО-29698 від 29.11.2017) про зняття арешту з квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, накладеного постановою про арешт майна від 23.12.2016 № 53186941.

У відповідь відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (лист від 26.12.2017 № 5318694/20.1-634/23) повідомив позивача про те, що відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власно сіна це майно і про зняття з нього арешту.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VІІ (далі - Закон 1404-VІІ) (в редакції на час виникнення спірних правовідносин).

Приписами ст. 1 Закону № 1404-VІІ визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону № 1404-VІІ примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Статтею 10 цього Закону визначено, що заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

У силу норм ч.ч. 1, 2, 5, 6 ст. 48 Закону № 1404-VІІ звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.

Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

Особливості звернення стягнення на об'єкти нерухомого майна фізичної особи врегульовані ст. 50 цього Закону. Так, згідно з ч.ч. 1, 3 і 4 цієї статті Закону № 1404-VІІ звернення стягнення на об'єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник.

У разі звернення стягнення на об'єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з'ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом.

Після документального підтвердження належності боржнику на праві власності об'єкта нерухомого майна виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку. Про накладення арешту на об'єкт нерухомого майна, заставлене третім особам, виконавець невідкладно повідомляє таким особам.

Також ч.ч. 1, 2 і 3 ст. 56 зазначеного Закону встановлено, що арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Дослідивши копії матеріалів виконавчого провадження № 53186941 та пояснення третьої особи 1 (ПАТ «Сбербанк») з додатками суд встановив, що старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_5 в день відкриття цього виконавчого провадження, 23.12.2016, винесено постанову про арешт майна боржника, в рамках виконання виконавчого листа Солом'янським районним судом м. Києва, виданого 05.11.2014 у справі № 2609/26052/12 2-1102/13 за позовом ПАТ «Дочірній Банк Сбербанку Росії» до ОСОБА_11 і ОСОБА_6 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором, процентів, нарахованих за користування кредитом і пені. Згідно вказаної постанови від 23.12.2016, арешт накладено на нерухоме майно боржника - ОСОБА_6В,, відомості про яке отримано на підставі поданих ПАТ «Сбербанк» разом із заявою про відкриття виконавчого провадження (вих. № 14591/4/28-1 від 15.12.2016) інформаційних довідок № 74981482 і № 75549204 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, сформованих станом на 06.12.2016 та 12.12.2016 за наступними критеріями пошуку:

- інформація за суб'єктом права «фізична особа РНОКПП НОМЕР_1»;

- за об'єктом нерухомого майна «реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 33187999». Згідно цих Інформаційних довідок у приватній власності ОСОБА_6 перебуває в тому числі об'єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 33187999 - 3-кімнатна квартира, загальною площею 90,40 кв.м., житлова площа - 52,20 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2, рішення про державну реєстрацію а дата внесення запису від 21.03.2011, підстава виникнення права власності - договір купівлі-продажу номер 2096 від 19.12.2005, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_12

Між тим, як вбачається з витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексні № 1618269 від 26.03.2013 і № 10113974 від 27.09.2013, Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна за № 104365708 від 20.11.2017 (остання сформована за критерієм пошуку - за об'єктом нерухомого майна «адреса місцезнаходження: АДРЕСА_2»), після вчинення державним реєстратором 26.03.2013 реєстраційних дій за наслідками продажу ОСОБА_6 об'єкта нерухомого майна - 3-кімнатної квартири, загальною площею 90,40 кв.м., житлова площа - 52,20 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_2 зазначеному об'єкту нерухомого майна був наданий інший реєстраційний номер - № НОМЕР_4. Відповідно до цієї Інформаційної довідки в Державному реєстрі речових права на нерухоме майно наявна наступна актуальна інформація:

про об'єкт нерухомого майна - реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: НОМЕР_4, об'єкт нерухомого майна: квартира, опис об'єкта: загальна площа: 90,4 кв.м., житлова площа: 52,2 кв.м., опис: квартира складається з 3-х житлових кімнат; адреса: АДРЕСА_2;

про право власності: номер запису про право власності: 2678846, дата державної реєстрації: 27.09.2013, підстава для виникнення права власності: договір купівлі-продажу, серія та номер: 1148, виданий 27.09.2013, підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 6315111 від 27.09.2013, форма власності: приватна, вид спільної власності: спільна часткова, розмір частки: 1/5, власник: ОСОБА_3; номер запису про право власності: 449944, дата державної реєстрації: 26.03.2013, підстава для виникнення права власності: договір купівлі-продажу, серія та номер: 2627, виданий 26.03.2013, підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 1139529 від 26.03.2013, форма власності: приватна, вид спільної власності: спільна часткова, розмір частки: 4/5, власник: ОСОБА_2.

У силу приписів норм п. 1 і 3 ч. 2 ст. 18 Закону № 1404-VІІ виконавець зобов'язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; з метою захисту інтересів стягувана одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.

Крім того, ч. 5 ст. 24 Закону № 1404-VІІ, визначено, що у разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби.

Таким чином, при накладені арешту на майно боржника, державний виконавець, якому доручено проведення перевірки та здійснення опису і арешту майна повинен пересвідчитися у належності такого майна боржнику на праві приватної власності.

В свою чергу, єдиною державною інформаційною системою, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів таких прав, відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-IV, є Державний реєстр речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 цього Закону, Державний реєстр речових прав на нерухоме майно містить записи про зареєстровані речові права на нерухоме майно, об'єкти незавершеного будівництва, їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав, відомості та електронні копії документів, поданих у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у процесі проведення таких реєстраційних дій.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відомості Державного реєстру прав вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки їх не скасовано у порядку, передбаченому цим Законом. Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, зареєстрованих у Державному реєстрі прав, вчиняються на підставі відомостей, що містяться в цьому реєстрі.

Разом з тим, відповідно до положень ч. 1 ст. 13 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Державний реєстр речових прав на нерухоме майно складається з розділів, спеціального розділу, бази даних заяв та реєстраційних справ в електронній формі. Невід'ємною архівною складовою частиною Державного реєстру є Реєстр прав власності на нерухоме майно, Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державний реєстр іпотек. А відповідно до частини другої цієї статті, на кожний об'єкт нерухомого майна під час проведення державної реєстрації права власності на нього вперше у Державному реєстрі прав відкривається новий розділ та формується реєстраційна справа, присвоюється реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна.

Аналогічно п. 19 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 № 1141, передбачено, що після відкриття державним реєстратором розділу Державного реєстру прав та внесення до нього запису державний реєстратор присвоює об'єкту нерухомого майна реєстраційний номер. Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна є ідентифікатором розділу Державного реєстру прав, відкритого державним реєстратором на такий об'єкт. Після внесення державним реєстратором запису про речове право на нерухоме майно, обтяження такого права до Державного реєстру прав такому запису присвоюється номер, який є його ідентифікатором. Дата і час державної реєстрації виникнення, переходу, припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, їх обтяжень, взяття на облік безхазяйного нерухомого майна фіксуються автоматично та відповідають даті і часу реєстрації заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або заяви про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна у базі даних про реєстрацію заяв і запитів, відповідно до якої заявлено державну реєстрацію права власності та інших речових прав на нерухоме майно, їх обтяжень, взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.

Як свідчать наявні у справі матеріали, відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в особі старшого державного виконавця Пироговською-Харітоновою Я.О. в порушення наведених вимог ч. 3, 4 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» не з'ясував і не пересвідчився чи належить нерухоме майно (квартира) за адресою: АДРЕСА_2 станом на день відкриття виконавчого провадження та накладення арешту на майно боржнику. Таким чином, старший державний виконавець не мав жодних правових підстав для накладення арешту нерухоме майно - АДРЕСА_2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, яке не належить боржнику, а перебуває у власності третіх осіб.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 59 Закону № 1404-VІІ (в редакції на час вирішення вказаної справи) особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У силу ч.ч. 1 та 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78цього Кодексу.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до ч. ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Наявною у матеріалах справи квитанцією від 19.01.2018 №1 підтверджено, що ОСОБА_3 під час звернення до суду з вказаними позовними вимогами сплачено судовий збір у загальному розмірі 1 409,60 грн.

Відтак, суд вказує про присудження вказаних судових витрат у повному обсязі на користь позивача.

Керуючись статтями 77, 139, 245, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2, місце проживання: 04211, АДРЕСА_1) до Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 00015622, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Городецького, 13), за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, - Публічного акціонерного товариства «Сбербанк» (код ЄДРПОУ 25959784, місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 4), ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3) про скасування постанови та зобов?язання вчинити дії задовольнити.

Скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_5 про арешт майна боржника від 23.12.2016 ВП № 53186941 в частині накладення арешту на нерухоме майно - АДРЕСА_2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

Зобов'язати відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України вчинити дії щодо зняття арешту з нерухомого майна - АДРЕСА_2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

Присудити здійснені ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2, місце проживання: 04211, АДРЕСА_1) документально підтверджені судові витрати у розмірі 1 409,60 грн. (однієї тисячі чотириста дев'ять гривень 60 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 00015622, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Городецького, 13).

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок

Повний текст постанови складено та підписано 27.03.2018.