Рішення № 73016083, 14.03.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

14 березня 2018 року справа №826/20143/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Яцюти М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомДержавної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі по тексту - позивач, ДПІ у Подільському районі)доПриватного акціонерного товариства "Київспецтранс" (далі по тексту - відповідач, ПрАТ "Київспецтранс")простягнення заборгованості перед бюджетом у розмірі 2 555 775,00 грн. з розрахункових рахунків відповідачаВ С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, оскільки станом на 19 грудня 2014 року за ПрАТ "Київспецтранс" обліковується податковий борг з податку на додану вартість у розмірі 2 555 775,00 грн., який підлягає стягненню з рахунків відповідача у судовому порядку.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 лютого 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2015 року, позов задоволено частково та стягнено з рахунків відповідача заборгованість у розмірі 2 033 975,00 грн.; в іншій частині адміністративного позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13 жовтня 2016 року №К/800/27824/15 попередні судові рішення у справі скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог, а справу в цій частині направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Автоматизованою системою документообігу Окружного адміністративного суду міста Києва адміністративну справу передано на розгляд судді Кузьменку В.А.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 листопада 2016 року адміністративну справу №826/20143/14 прийнято до провадження та призначено до судового розгляду.

Відповідач подав письмове заперечення проти позову, в якому повідомляло про визнання позовних вимог у розмірі 2 033 975,00 грн. та про незгоду із рештою вимог на суму 521 800,00 грн., у зв'язку з її сплатою.

В судовому засіданні 27 лютого 2017 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти позову заперечив; на підставі частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Разом з тим, 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, виклавши його в новій редакції.

Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, звертає увагу на наступне.

Направляючи справу на новий розгляд, Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 13 жовтня 2016 року №К/800/27824/15 зазначив: "…Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій мотивували свої рішення тим, що сума заборгованості у розмірі 521 800.00 грн. добровільно сплачена відповідачем, а тому така не підлягає примусовому стягненню.

Позивач неодноразово звертав увагу судів попередніх інстанцій на те, що зазначені кошти зараховано в рахунок погашення податкового боргу відповідача за попередні періоди на підставі п. 87.9 ст. 87 ПК України, а тому такі кошти не можуть бути зараховані як погашення самостійно визначених податкових зобов'язань по вищевказаним податковим деклараціям у зазначений період.

Відповідно до 87.9 ст. 87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до ст. 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм матеріального права, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що у разі наявності у платника податків безперервного податкового боргу та не погашення такого протягом встановленого законом чи судовим рішенням строку, податковий орган зобов'язаний зараховувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати.

В той же час, для правильного вирішення даного спору в частині відмови у задоволенні позовних вимог, судовим інстанціям слід було перевірити наявність чи відсутність у відповідача безперервного податкового боргу за попередні періоди, на підставі чого такий виник, які кошти вже були сплачені відповідачем на погашення зазначеного боргу, чи є такий борг погашеним, які дії вчинялись щодо його примусового стягнення.

Також судовим інстанціям слід встановити на погашення яких податкових зобов'язань позивачем були зараховані вищевказані кошти у загальному розмірі 521 800,00 грн., надати правову оцінку зазначеним обставинам".

На виконання вказівок Вищого адміністративного суду України Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

У позовній заяві заявлено вимоги про стягнення з ПрАТ "Київспецтранс" 2 555 775,00 грн. податкового боргу, який виник у зв'язку із несплатою суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість, самостійно визначеної у податкових деклараціях з податку на додану вартість за січень, липень - жовтень 2014 року, а саме: за січень 2014 року №9008588293 від 19 лютого 2014 року - сума податкового зобов'язання 578 966,00 грн.; за липень 2014 року №9048456468 від 20 серпня 2014 року - сума податкового зобов'язання в 593 882,00 грн.; за серпень 2014 року №9054365563 від 19 вересня 2014 року - сума податкового зобов'язання 434 033,00 грн.; за вересень 2014 року №9060090490 від 17 жовтня 2014 року - сума податкового зобов'язання в сумі 375 972,00 грн.; за жовтень 2014 року № 9067749643 від 20 листопада 2014 року - сума податкового зобов'язання в сумі 572 922,00 грн.

Відповідач стверджує, що ПрАТ "Київспецтранс" здійснило часткову сплату самостійно визначеного податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 521 800,00 грн., а саме за січень 2014 року у розмірі 330 000,00 грн. та за липень у розмірі 191 800,00 грн.

Таким чином, предметом нового розгляду є стягнення податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 521 800,00 грн., з яких за січень 2014 року - 330 000,00 грн., за липень - 191 800,00 грн.

Згідно з визначенням підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Підпункт 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає грошове зобов'язання платника податків як суму коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Пункт 57.1 статті 57 Податкового кодексу України визначає, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Матеріали справи підтверджують, що у податковій декларації з податку на додану вартість за січень 2014 рік відповідачем задекларовано суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного (звітного) періоду, на рівні 578 966,00 грн.; у податковій декларації з податку на додану вартість за липень 2014 рік відповідачем задекларовано суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного (звітного) періоду, на рівні 593 882,00 грн.

Згідно з наявними у справі "Реєстром відправлених документів з 01.02.2014 року по 28.02.2014 року щодо сплати ПДВ за січень 2014 року" протягом лютого 2014 року відповідач сплатив податок на додану вартість за січень 2014 року у розмірі 330 000,00 грн. (20 разів рівними платежами по 16 500,00 грн.) та "Реєстром відправлених документів з 01.08.2014 року по 21.08.2014 року щодо сплати ПДВ за липень 2014 року" відповідач сплатив податок на додану вартість за липень 2014 року у розмірі 191 800,00 грн. (2 платежі по 20 270,00 грн., 3 платежі по 10 000,00 грн., 1 платіж на суму 81 260,00 грн. та 2 платежі по 20 000,00 грн.).

Разом з тим, відповідно до пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Такими чином, якщо станом на момент сплати грошового зобов'язання платник податків має податковий борг, сплачені кошти в обов'язковому порядку зараховуються в рахунок погашення податкового боргу.

З метою встановлення обставин наявності у відповідача податкового боргу та можливого зарахування сплачених ним грошових коштів в рахунок погашення податкового боргу суд витребував у позивача інтегровану картку платника податку з податку на додану вартість.

На вимогу суду позивач надав відомості з інтегрованої картки платника податку з податку на додану вартість ПрАТ "Київспецтранс" за період з 01 січня 2014 року по 17 червня 2017 року.

Так, відомості з інтегрованої картки платника податку з податку на додану вартість ПрАТ "Київспецтранс" свідчать, що за відповідачем обліковується недоїмка (заборгованість) перед бюджетом з податку на додану вартість, а сплачені відповідачем протягом лютого 2014 року суми податку на додану вартість за січень 2014 року у розмірі 330 000,00 грн. (20 разів рівними платежами по 16 500,00 грн.) та протягом серпня 2014 року суми податку на додану вартість за липень 2014 року у розмірі 191 800,00 грн. (2 платежі по 20 270,00 грн., 3 платежі по 10 000,00 грн., 1 платіж на суму 81 260,00 грн. та 2 платежі по 20 000,00 грн.) зараховані контролюючим органом в рахунок зменшення податкового боргу минулих періодів (т. ІІ а.с. 56-60, 84-87).

Доказів, які б спростовували наявність у ПрАТ "Київспецтранс" податкового боргу на момент погашення суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість за січень та серпень 2014 року, відповідачем до суду не надано.

З огляду на викладене, сплата відповідачем податку на додану вартість протягом лютого 2014 року у розмірі 330 000,00 грн. та протягом серпня 2014 року у розмірі 191 800,00 грн. не вважається сплатою суми податкового зобов'язання, задекларованого у податкових деклараціях за січень та липень 2014 року.

Оскільки у справі відсутні докази погашення спірної суми податкового зобов'язання у розмірі 521 800,00 грн., а саме за січень 2014 року у розмірі 330 000,00 грн. та за липень у розмірі 191 800,00 грн., у встановлений законом строк, така сума податкового зобов'язання вважається податковим боргом.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Суд встановив, що позивач надіслав відповідачу першу податкову вимогу від 06 липня 2009 року №1/2088 та другу податкову вимогу від 14 серпня 2009 року №2/2531 за правилами чинного на той час Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"; вказані податкові вимоги отримані представником відповідача, що підтверджується відповідними відмітками на повідомленнях про вручення поштового відправлення.

Згідно пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків проводяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Пунктом 95.3 статті 95 Податкового кодексу України встановлено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Докази, які б підтверджували сплату спірної суми податкового боргу на момент вирішення спору, у справі відсутні, що є підставою для його стягнення у судового порядку.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ДПІ у Подільському районі є доведеними, підтверджуються необхідними доказами, та про необхідність їх задоволення.

Відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень стягнення судового збору з відповідача не передбачено.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у місті (04080, м. Київ, вул. Турівська, 12; ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 39467012) задовольнити повністю.

2. Стягнути з рахунків Приватного акціонерного товариства "Київспецтранс" (04208, м. Київ, просп. Правди, 85; ідентифікаційний код 02772037) на користь Державного бюджету України (бюджетний рахунок №34129999700008; одержувач: УДКСУ у Подільському районі міста Києва; код одержувача 37975298, банк одержувача ГУ ДКСУ у місті Києві, МФО 820019) податковий борг з податку на додану вартість в розмірі 521 800,00 грн. (п'ятсот двадцять одна тисяча вісімсот гривень нуль копійок).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.А. Кузьменко