Постанова № 73015824, 27.03.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2018 року справа №805/3520/17-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Шишова О.О., суддів Сіваченка І.В., Гаврищук Т.Г., при секретарі судового засідання Куленко О.Д., за участю представника позивача Майської А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Азовзагальмаш на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 січня 2018 року, яка складене в повному обсязі 19 січня 2018 року у м.Слов'янську, у справі № 805/3520/17-а (головуючий І інстанції Кірієнко В.О.) за позовом Приватного акціонерного товариства Азовзагальмаш до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення №30640 від 27.09.2017року про застосування умовного арешту майна платника податків,-

ВСТАНОВИВ:

ТОВ Азовзагальмаш (далі по-тексту позивач,апелянт) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі по-тексту відповідач) в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення №30640 від 27.09.2017року про застосування умовного арешту майна платника податків.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у зв'язку з відмовою Приватного акціонерного товариства Азовзагальмаш від проведення документальної перевірки згідно з наказом №9433 від 19.09.2017 року та допуску посадових осіб до її проведення, відповідачем було прийнято рішення від 27.09.2017року за №30640 про застосування до позивача умовного адміністративного арешту майна платника податків. Позивач зазначив, що спірне рішення підлягає скасуванню у зв'язку з неправомірністю прийняття відповідачем наказу №9433 від 19.09.2017року про проведення планової документальної перевірки з 27.09.2017року. Так, наказ №9433 позивачем було оскаржено до Окружного адміністративного суду м. Києва у справі №826/12789/17, проте станом на день звернення до суду з цим позовом справа розглянута не була. Також, позивач посилався на порушення відповідачем порядку повідомлення товариства про проведення перевірки.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 10 січня 2018 року у позовних вимогах Приватного акціонерного товариства Азовзагальмаш до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (ЄДРПОУ 39439980, 04116, м. Київ, вул.Шолуденка, 33/19) про визнання протиправним та скасування рішення №30640 від 27.09.2017року про застосування умовного арешту майна платника податків - було відмовлено.

Судове рішення першої інстанції обґрунтоване тим, що станом на момент розгляду вказаної справи наказ №9433 є чинним, судом не скасований, а відповідно до приписів п.п.94.19.1 п.94.19 ст.94 Кодексу та п. 94.21 ст.94 Кодексу припинення адміністративного арешту майна платника податків здійснюється в силу Закону та не вимагає додаткового рішення контролюючого органу щодо звільнення з-під арешту майна або судового захисту шляхом скасування рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

З рішенням суду першої інстанції не погодився позивач та звернувся з апеляційною скаргою. Доводи апеляційної скарги аналогічні позовній заяві. Позивач вважає що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням норм матеріального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні підтримала доводи апеляційної скарги в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання. Відповідач на адресу донецького апеляційного адміністративного суду надіслав клопотання щодо розгляду справи без його участі.

Переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступного.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач, Приватне акціонерне товариство Азовзагальмаш, зареєстрований 24.09.1997року в якості юридичної особи за кодом ЄДРПОУ 13504334 (87535, м. Маріуполь, пл. Машинобудівельників, буд.1) (а.с.22-24).

Відповідач, Головне управління ДФС у м. Києві, є юридичною особою та у відповідності до норм Податкового кодексу України є органом державної влади, уповноваженим здійснювати функцію контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів, установлених цим Кодексом, а також перевіряти достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків та зборів.

Наказом відповідача від 19.09.2017року за №9433 відповідно до ст.ст. 20, 77, 82 Податкового кодексу України та на підставі плану-графіку проведення документальних перевірок суб'єктів господарювання на ІІ квартал 2017року було призначено проведення документальної планової виїзної перевірки Приватного акціонерного товариства Азовзагальмаш з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.04.2014року по 31.03.2017року, тривалістю 20 робочих днів з 27.09.2017року (а.с.51) та виписані направлення на перевірку від 26.09.2017року за №1038/26-15-14-01-01, №1039/26-15-14-01-01, №6073/26-15-14-09, №3283/26-15-14-03-02, №3284/26-15-14-03-02 (а.с.52-56).

Так, наказ від 19.09.2017року за № 9433 було отримано уповноваженою особою позивача 27.09.2017року, про що мається відповідний запис, зроблений ОСОБА_2 та скріплений її підписом.

Водночас, матеріали справи містять акт відмови у здійсненні розписки у направленнях на перевірку від 27.09.2017року, який складений перевіряючими та скріплений їх особистими підписами (а.с.57).

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що після отримання копії наказу від 19.09.2017року за №9433 та відмови від підпису направлень на перевірку, посадовою особою позивача було відмовлено суб'єкту владних повноважень у допуску до перевірки, що знайшло своє відображення у відповідному акті від 27.09.2017року за №399/26-15-14-01-01 (а.с.58).

З вказаних підстав, посилаючись на п.п.94.2.3 п.94.2 ст.94 Кодексу відповідачем було прийнято спірне рішення від 27.09.2017року за №30640 про застосування адміністративного арешту майна платника податків, яке було направлено платнику податків засобами поштового зв'язку з вимогою тимчасово зупинити відчуження майна без згоди податкового органу (а.с.12-13).

Колегія суддів перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що останню необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України.

В силу пункту 75.1 статті 75 Кодексу контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові, виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Кодексу (в редакції з 10.09.2017р.) встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Згідно п.77.1, п.77.4, п.77.6, п.77.7 ст.77 Податкового кодексу України документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

Про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної планової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Строки проведення документальної планової перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу.

Відповідно до п.81.1 ст.81 Кодексу Посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, імя, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.

При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Згідно п.81.2 ст.81 Кодексу у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків.

Посадова (службова) особа платника податків (його представник або особа, яка фактично проводить розрахункові операції) має право надати свої письмові пояснення до складеного контролюючим органом акта.

Відповідно до п.п.16.1.13 п. 16.1 ст.16 Кодексу платник податків зобов'язаний: допускати посадових осіб контролюючого органу під час проведення ними перевірок до обстеження приміщень, територій (крім житла громадян), що використовуються для одержання доходів чи пов'язані з утриманням об'єктів оподаткування, а також для проведення перевірок з питань обчислення і сплати податків та зборів у випадках, встановлених цим Кодексом.

Згідно п.94.1 ст.94 Кодексу адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу (п.п. 94.2.3 п.94.2 ст.94 Кодексу).

Арешт майна може бути повним або умовним. Умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, який полягає в обов'язковому попередньому отриманні дозволу керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном. Зазначений дозвіл може бути виданий керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу, якщо за висновком податкового керуючого здійснення платником податків окремої операції не призведе до збільшення його податкового боргу або до зменшення ймовірності його погашення (п.94.5 ст.94 Кодексу).

Згідно п.п.94.6.1 п.94.6 ст.94 Кодексу керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна.

Відповідно до п.94.10 ст.94 Кодексу арешт на майно може бути накладено рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Зазначений строк не може бути продовжений в адміністративному порядку, у тому числі за рішенням інших державних органів, крім випадків, коли власника майна, на яке накладено арешт, не встановлено (не виявлено). У цих випадках таке майно перебуває під режимом адміністративного арешту протягом строку, визначеного законом для визнання його безхазяйним, або у разі якщо майно є таким, що швидко псується, - протягом граничного строку, визначеного законодавством. Порядок операцій з майном, власника якого не встановлено, визначається законодавством з питань поводження з безхазяйним майном.

Строк, визначений цим пунктом, не включає добові години, що припадають на вихідні та святкові дні.

Разом з тим, п.п.94.19.1 п.94.19 ст.94 Кодексу зазначає, що припинення адміністративного арешту майна платника податків здійснюється, зокрема, у зв'язку з відсутністю протягом строку, зазначеного у пункті 94.10, рішення суду про визнання арешту обґрунтованим.

Згідно приписів п.94.20 ст.94 Кодексу у випадках, визначених підпунктами 94.19.2-94.19.4, 94.19.8, 94.19.9 пункту 94.19 цієї статті, рішення щодо звільнення з-під арешту майна приймається контролюючим органом протягом двох робочих днів, що наступають за днем, коли контролюючому органу стало відомо про виникнення підстав припинення адміністративного арешту.

У разі якщо рішення про звільнення майна з-під арешту прийнято щодо арешту, який було визнано судом обґрунтованим, контролюючий орган повідомляє про своє рішення відповідний суд не пізніше наступного робочого дня.

У разі якщо майно платника податків звільняється з-під адміністративного арешту у випадках, визначених пунктами 94.19.1, 94.19.6, 94.19.7, 94.19.9, повторне накладення адміністративного арешту з підстав накладення першого арешту не дозволяється (п. 94.21 ст.94 Кодексу).

Як вбачається з матеріалів справи Головне управління ДФС у м. Києві зверталось до Донецького окружного адміністративного суду з поданням про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна Приватного акціонерного товариства Азовзагальмаш згідно рішення №30640. Ухвалою суду від 05.10.2017року у справі №805/3485/17-а, яка залишена без змін постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.12.2017року, подання Головного управління ДФС у м. Києві було залишено без розгляду у зв'язку з пропуском позивачем строку, протягом якого подання подається до суду.

Тобто, протягом строку, зазначеного у пункті 94.10 (96 годин) Кодексу судом не було прийнято рішення про визнання арешту майна згідно рішення від 27.09.2017року за №30640 про застосування адміністративного арешту майна платника податків обґрунтованим.

За таких підстав, відповідно до приписів п.п.94.19.1 п.94.19 ст.94 Кодексу та п. 94.21 ст.94 Кодексу припинення адміністративного арешту майна платника податків здійснюється в силу Закону та не вимагає додаткового рішення контролюючого органу щодо звільнення з-під арешту майна або судового захисту шляхом скасування рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Щодо доводів апелянта з приводу порушення порядку повідомлення платника податків про проведення планової документальної перевірки та відсутності підстав для проведення вказаної перевірки, оскільки протиправність прийняття наказу №9433 від 19.09.2017року , суд не приймає до уваги, оскільки зазначене не є предметом оскарження в даній справі.

Зазначені апелянтом підстави досліджувались Окружним адміністративним судом м. Києва у справі №826/12789/17 під час розгляду позовної заяви Приватного акціонерного товариства "Азовзагальмаш" до Головного управління Державної фіскальної служби України у м.Києві про визнання протиправним та скасування наказу №9433 від 19.09.2017року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.11.2017року по справі №826/12789/17 позивачу ПрАТ "Азовзагальмаш" було відмовлено в позовних вимогах до Головного управління Державної фіскальної служби України у м.Києві про визнання протиправним та скасування наказу №9433 від 19.09.2017року.

Станом на час розгляду справи у суді першої інстанції постанова Окружного адміністративного суду м.Києва від 06.11.2017року не набрала законної сили.

Відтак, єдиними доводами апелянта стосовно протиправності винесення спірного рішення №30640 є незаконність прийняття наказу №9433 та порушення порядку повідомлення про проведення планової перевірки, що також, є підставами оскарження саме наказу №9433.

На підставі вищевикладеного суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки враховуючи той факт, що станом на момент розгляду вказаної справи наказ №9433 є чинним, судом не скасований, а відповідно до приписів п.п.94.19.1 п.94.19 ст.94 Кодексу та п. 94.21 ст.94 Кодексу припинення адміністративного арешту майна платника податків здійснюється в силу Закону та не вимагає додаткового рішення контролюючого органу щодо звільнення з-під арешту майна або судового захисту шляхом скасування рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до вимог статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

На підставі вищевикладеного, суд погоджується з висновками суду першої інстанції що оскаржуване рішення відповідача (суб'єкта владних повноважень), вчинено відповідно до вимог частини другої статті 2 КАС України. Тому, суд не вбачає підстав для задоволення вимог позивача.

Статтею ст.316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд, вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому при таких обставинах апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення а рішення суду без змін.

Повний текст постанови складений 28 березня 2018 року.

Керуючись статями 309, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Азовзагальмаш на рішення Донецького окружного адміністративного суду у справі № 805/3520/17-а - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду у справі № 805/3520/17-а -залишити без змін.

На підставі частини 3 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України складення постанови у повному обсязі відкласти на строк - до 5 днів.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку передбаченому ст.328 КАС України.

Головуючий суддя: О.О. Шишов

Судді: І.В.Сіваченко

Т.Г.Гаврищук