Рішення № 73015458, 28.03.2018, Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/4318/17

провадження №: 2/398/877/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

"28" березня 2018 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі головуючої судді Соколової Р.І., за участі секретаря Лісовської Л.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Олександрія цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором на загальну суму 21466 грн. 88 коп., яка виникла станом на 31.10.2017 року.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що 25.06.2012 року між Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, згідно умов якого банк надав відповідачу кредит в сумі 8000грн. 00коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30.00 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

В свою чергу відповідач зобов’язався повернути банку кредитні кошти у строки передбачені кредитним договором згідно графіку платежів та сплатити відсотки за його користування та інші платежі визначені договором.

У зв'язку з тим, що позичальник не виконує свої зобов’язання по кредитному договору, у останнього виникла прострочена заборгованість, яка станом на 31.10.2017р. становить 21466грн. 88коп. та складається з:

- заборгованості за кредитом в сумі 1736 грн. 98 коп.;

- заборгованості по відсоткам за користування кредитом в сумі 15331 грн. 48 коп.;

- заборгованості за пенею і комісією в сумі 2900грн. 00коп.

а також штрафів, відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг, в розмірі:

- 500 грн. - фіксована частина,

- 998 грн. 42 коп. - процентна складова.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, в позовній заяві просив розглядати справу за його відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач в судові засідання, призначені на 19 лютого 2018 року, 5 березня 2018 року та 28 березня 2018 року, жодного разу не з’явилася. Повістки про виклик в судові засідання, які було направлено відповідачу на адресу, вказану в позовній заяві, а саме: АДРЕСА_1, повернулись на адресу суду з відмітками: на 19.02.2018 року – «відсутність адресата», на 05.03.2018 року – « інші причини», на 28.03.2018 року – «за зазначено адресою не проживає». При цьому, згідно довідки відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС в Кіровоградській області від 09.01.2018 року ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрована за вказаною адресою з 13.05.2011 року

Відповідно до ч.1 ст.131 ЦПК України учасники судового процесу зобов’язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв’язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Враховуючи викладене, відповідач вважається таким, що про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.06.2012 року між публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання банківських послуг, відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_1 кредит в сумі 8000грн. 00коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30.00 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

У зв’язку з неналежним виконанням боржником договірних зобов’язань, станом на 31.10.2017 року за кредитним договором від 25.06.2012 року у останньої виникла основна заборгованість за кредитом в сумі 1736 грн. 98 коп., заборгованість по відсоткам за користування кредитом в сумі 15331 грн. 48 коп., заборгованість за пенею і комісією в сумі 2900грн. 00коп.

Умови договору та спосіб його вчинення можуть бути визначені сторонами з урахуванням вимог законодавства та із дозволеним відступом від нього, або на таких саме принципах запропоновані однією із сторін.

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами кредитного договору, відповідно до змісту ч.1 ст.638 та ст.1054 ЦК України, є умови про мету, суму і строк кредиту, умови і порядок його видачі, розмір, порядок нарахування та виплата процентів, відповідальність сторін.

Відповідно до ч.1 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Так, між сторонами правовідносини виникли внаслідок приєднання однієї сторони до умов іншої. Із запропонованими умовами відповідач ознайомилася та погодилася, про що 25.06.2012 року розписалася у заяві про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку. Таке приєднання відповідачем вчинено у письмовій формі, що ґрунтується на положеннях ст.634 ЦК України.

Відтак, подавши заяву від 25.06.2012 року, відповідач підтвердила, що ознайомлена з умовами та правилами надання банківських послуг, тарифами банку.

За статтями 526, 612 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Наявність угоди між сторонами підтверджується заявою позичальника, умовами та правилами надання банківських послуг, а сума заборгованості – її розрахунком станом на 31.10.2017 року, який відповідачем не спростований.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін (строк).

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання, що передбачено ч.1 ст. 625 ЦК України.

Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 2 статті 6 ЦК України передбачено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Оскільки, на день розгляду справи, з боку відповідача не надано доказів про виконання свого обов'язку в частині сплати заборгованості за тілом кредиту, нарахованими відсотками, пенею та комісії за користування кредитом відповідно до положень договору, суд вважає, що позов в цій частині є обґрунтованим, обставини, викладені в ньому, знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи, а тому він підлягає задоволенню.

У разі порушення боржником зобов’язання він, відповідно до ст. 549, 1050 ЦК України, зобов’язаний сплатити неустойку (штраф, пеню).

Вимоги про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 500,00 грн. (фіксована частина) та 998грн. 42 коп.( процентна складова), задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Відповідно до п.2.1.1.7.6. Умов та правил надання банківських послуг передбачено стягнення штрафу з позичальника при порушенні останнім строків платежів за будь-яким грошовим зобов’язанням більше ніж на 30 днів в розмірі 500грн. + 5 % від суми заборгованості за кредитним лімітом з урахуванням нарахованих та прострочених відсотків і комісій.

При цьому, цивільно-правова відповідальність – це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов’язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов’язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов’язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення – строків виконання грошових зобов’язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Умовами кредитного договору передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань щодо повернення основної суми кредиту, процентів та винагород.

У той самий час, згідно з пунктом 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг, затверджених наказом від 06.03.2010 р. № СП-2010-256, при порушенні клієнтом строків платежів за будь-ким з грошових зобов’язань, передбачених цим договором, більше ніж на 30 днів, клієнт зобов’язаний сплатить банку штраф в розмірі 500 грн. (в еквіваленті 500 грн. за кредитними картками, які відкриті у валюті USD) + 5 % від суми заборгованості за кредитним лімітом, з урахуванням нарахованих та прострочених відсотків та комісій.

Отже за таких обставин нарахування Банком одночасно пені і штрафу здійснено з недотриманням положень, закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної відповідальності за одне і те саме порушення.

Тому вимога Банку про стягнення штрафу – фіксованої та процентної складової, задоволенню не підлягає.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором в сумі 1736 грн. 98 коп., заборгованість по відсоткам за користування кредитом в сумі 15331 грн. 48 коп., заборгованість за пенею і комісією в сумі 2900грн. 00коп.

Згідно вимог ст.141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір, пропорційно до задоволених вимог 1488 грн. 32коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12,13,81, ст. 141, ст.ст. 264, 265, 280 - 282 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрованої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2(Леніна),5, кв.5) на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570, 01001 м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д) 19968 (дев’ятнадцять тисяч дев’ятсот шістдесят вісім) грн. 46 коп. заборгованості за кредитним договором від 25.06.2012 року та 1488 (одну тисячу чотириста вісімдесят вісім) грн. 32 коп. судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цивільним процесуальним кодексом України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Апеляційну скаргу на заочне рішення може бути подано позивачем до Апеляційного суду Кіровоградської області через Олександрійський міськрайонний суд протягом 30 днів з дня складення рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Р.І. Соколова