Постанова № 73015384, 15.03.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

15 березня 2018 рокусправа № 804/6717/17 головуючий суддя І інстанції - Горбалінський В.В.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Іванова С.М.

судді: Панченко О.М. Чередниченка В.Є.

за участю секретаря судового засідання: Яковенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптімус Плюс" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2017 року у справі № 804/6717/17 за адміністративним позовом Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптімус Плюс" про застосування арешту коштів на рахунках,-

ВСТАНОВИВ:

Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптімус Плюс" (далі - відповідач), в якому просив застосувати арешт коштів, які перебувають на усіх рахунках відкритих у банках, які здійснюють обслуговування ТОВ «Оптімус Плюс» (код ЄДРПОУ 36726843, адреса: м. Дніпро, вул. Старокозацька, буд. 78-В, кв. 7, кім. 2).

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2017 року адміністративний позов Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптімус Плюс» про застосування арешту коштів на рахунках - задоволено.

Застосовано арешт коштів, які перебувають на усіх рахунках відкритих у банках, які здійснюють обслуговування ТОВ «Оптімус Плюс» (код ЄДРПОУ 36726843, адреса: м. Дніпро, вул. Старокозацька, буд. 78-В, кв. 7, кім. 2).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Оптімус Плюс" звернулося з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскільки за рішенням відповідача було застосовано умовний арешт майна позивача, суть якого у попередньому контролі контролюючим органом за операціями з майном платника податків (відмінним від грошових коштів), то позовні вимоги про арешт коштів на рахунках суперечать виду адміністративного арешту майна, обраного Офісом великих платників, оскільки виходячи з законодавчого визначення видів адміністративного арешту майна платників податків та суті арешту грошових коштів на рахунках у банку, останній може застосовуватися судом у випадках застосування контролюючим органом повного адміністративного арешту майна, тобто коли платник податків позбавляється права розпоряджатися своїм майном. Зауважено, що позивачем не визначено суму грошових коштів, на яку податковий орган просить накласти арешт. Наголошено на тому, що не допуск до проведення перевірки у зв'язку з отриманням ухвали Печерського районного суду від 19.09.2017 року по справі № 757/53440/17-к, метою якої є отримання доказу в кримінальному провадженні всупереч положенням діючого КПУ України, не є порушенням обов'язку, встановленого ПК України для платника податків, адже контролюючий орган перевірку не ініціює. Зазначено, що ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2017 року у справі № 804/6564/17 скасовано постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.140.2017 року, а провадження у цій справі про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту платника податків за рішенням Офісу великих платників № 52606/10/28-10-14-0112 від 10.10.2017 року - закрито, тому станом на 30.11.2017 року майно позивача не перебуває під адміністративним арештом.

Представниками позивача подано відзиви на апеляційну скаргу, відповідно до яких останні просили залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, як законну та обґрунтовану. Зазначали, що з огляду на виконання працівниками податкового органу законодавчих вимог, які регламентують порядок та умови допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки, відмова посадової особи платника у допуску до проведення перевірки є необґрунтованою, що свідчить про правомірність постанови суду першої інстанції, якою до відповідача застосовано адміністративний арешт коштів на рахунках.

Представник відповідача в судовому засіданні просив задовольнити вимоги апеляційної скарги на підставах, що в ній зазначені, та скасувати рішення суду першої інстанції і прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, зазначав, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому підлягає залишенню без змін.

Заслухавши учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Оптімус Плюс» (код ЄДРПОУ 36726843) зареєстровано у якості юридичної особи та перебуває на обліку в Офісі великих платників податків Державної фіскальної служби як платник податків.

Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби на підставі ухвали Печерського районного суду міста Києва від 19.09.2017 року по справі №757/53440/17-к прийнято наказ від 03.10.2017 року №2190 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Оптімус Плюс» на предмет дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при здійсненні господарських взаємовідносин з контрагентами підприємства за період 01.01.2016-31.12.2016 рік.

10.10.2017 року на підставі винесеного наказу здійснено виїзд за адресою платника податків, де директору ТОВ «Оптімус Плюс» ОСОБА_1 були пред'явлені направлення на перевірку від 04.10.2017 року № № 843, 844 та вручено копію наказу Офісу ВПП ДФС від 03.10.2017 № 2190.

Директор ТОВ «Оптімус Плюс» ОСОБА_2 відмовився розписатися у направленнях на проведення перевірки, відмовився від проведення перевірки та відмовився допустити до проведення перевірки посадових осіб Офісу ВПП ДФС.

10.10.2017 року Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби складено акт «Про факт відмови посадових (службових) осіб ТОВ «Оптімус Плюс» розписатися в направленні на перевірку №414/28-10-14-01 та акт про відмову ТОВ «Оптімус Плюс» у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки №413/28-10-14-01; останній містить пояснення директора ТОВ «Оптімус Плюс» ОСОБА_2

На підставі акту про недопущення посадових осіб до проведення перевірки 10 жовтня 2017 року керівником Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби прийнято рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків.

Застосування арешту коштів, які перебувають на усіх рахунках відкритих у банках, які здійснюють обслуговування ТОВ «Оптімус Плюс», і було предметом судового розгляду.

Задовольняючи вимоги адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що службові особи позивача пред'явили посадовій особі відповідача відповідні документи для проведення перевірки, відповідач відмовився допустити цих осіб до проведення перевірки не з підстав, визначених п. 81.1. ст. 81 Податкового кодексу України, і про вказану обставину було складено відповідний акт, а тому позивач прийняв рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків і того ж дня подав заяву до суду, що свідчить про обґрунтованість вимог позивача та можливість їх задоволення.

Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи, державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно пункту 78.5. статті 78 Податкового кодексу України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Згідно пункту 81.1. статті 81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Відповідно до абзацу 5 пункту 81.1. статті 81 Податкового кодексу України непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, - не дозволяється.

Тобто абзац 5 пункту 81.1. статті 81 Податкового кодексу України містить вичерпний перелік підстав, за яких платник податків може відмовитись від допуску посадових осіб до перевірки.

Відповідно до ст. 94 ПК України адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Арешт майна може бути застосовано, зокрема, якщо з'ясовується, що платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Таким чином, податковому органу надано право, в разі недопуску суб'єктом господарювання до проведення перевірки, на звернення до суду з вимогою виключно про арешт майна платника податків.

В той же час, податковий орган звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптімус Плюс" про арешт коштів позивача на його рахунках.

Відповідно до підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючий орган має право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Наведена законодавча норма встановлює одночасно як право податкового органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження. Такими підставами є: 1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу у відповідній сумі.

Водночас, чинне законодавство послідовно розмежовує порядок накладення адміністративного арешту на майно платника податків, відмінне від коштів, та арешту коштів платника податків.

Відповідно до п.94.1 ст.94 ПК України адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом. Згідно з п. 94.5 ст. 94 ПК України арешт майна може бути повним або умовним.

Повним арештом майна визнається заборона платнику податків на реалізацію прав розпорядження або користування його майном. У такому випадку ризик, пов'язаний із втратою функціональних чи споживчих якостей такого майна, покладається на орган, який прийняв рішення про таку заборону.

Умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, який полягає в обов'язковому попередньому отриманні дозволу керівника відповідного контролюючого органу на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном. Зазначений дозвіл може бути виданий керівником контролюючого органу, якщо за висновком податкового керуючого здійснення платником податків окремої операції не призведе до збільшення його податкового боргу або до зменшення ймовірності його погашення.

Відповідно до п.94.6 ст.94 ПК України керівник контролюючого органу (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається: платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна; іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження.

Підпунктом 94.6.2 п.94.6 ст.94 ПК України передбачено, що арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Таким чином, арешт майна платника є негативним наслідком дій платника та може бути застосовано з двох підстав: якщо платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або якщо платник податків відмовляється від допуску посадових осіб органу державної податкової служби.

Разом з цим, підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, є універсальними та визначені пунктом 94.2 статті 94 ПК України. Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав, але розрізняються процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).

Відповідно до п. 94.4 ст. 94 ПК України арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Згідно з п. 94.6 ст. 94 ПК України керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків. Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Законність вимоги щодо арешту коштів на рахунках платника податку на підставі підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 ПК України пов'язана з наявністю, правомірністю та обґрунтованістю рішення керівника податкового органу щодо застосування арешту майна платника податків.

Відповідно до п. 94.10 ст. 94 ПК України арешт на майно може бути накладено рішенням керівника контролюючого органу (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Згідно з пп. 94.19.1 п. 94.1 ст. 94 ПК України припинення адміністративного арешту майна платника податків здійснюється у зв'язку з відсутністю протягом строку, зазначеного у пункті 94.10, рішення суду про визнання арешту обґрунтованим.

Враховуючи вимоги ст. 94 ПК України, які визначають арешт коштів на рахунках платника податків у якості складової загального арешту майна, що відрізняється виключно процедурою застосування, застосування арешту коштів є можливим лише у разі існування арешту майна, застосованого згідно з п. 94.2 ст. 94 ПК України.

При цьому, накладення арешту на кошти платника податків у банку обмежено сумою податкового боргу такого платника.

Під час судового розгляду в апеляційному порядку з'ясовано, що зверненню податкового органу до суду з позовом про застосування адміністративного арешту коштів на рахунках ТОВ «Оптімус Плюс» передувало прийняття рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків.

Разом з тим, відповідно до ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2017 року у справі № 804/6564/17 апеляційну скаргу ТОВ «Оптімус Плюс» було задоволено, постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року, якою було задоволено подання Офісу великих платників ДФС про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна позивача, скасовано, провадження у справі закрито (а.с.52-54).

Постановою Верховного суду від 06.02.2018 року у справі № 804/6564/17 касаційну скаргу Офісу великих платників ДФС залишено без задоволення, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2017 року у справі № 804/6564/17 залишено без змін.

З огляду на вказане, колегія суддів апеляційного суду зауважує, що позивачем, як суб'єктом владних повноважень, не були надані докази про прийняття рішення про арешт майна відповідача чи наявність у такого податкового боргу, у зв'язку з чим звернення до суду з вимогою про арешт коштів на рахунках платника податків є порушенням процедури застосування такого арешту, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Таким чином, судом першої інстанції ухвалено рішення при неповному з'ясуванні обставин справи, що призвело до неправильного розгляду та вирішення справи, з порушенням норм процесуального права, що є підставою для скасування постанови суду з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись п.1 ч. 1 ст.315, ч.1 ст.317, ст.ст.322, 325 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптімус Плюс"- задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2017 року у справі № 804/6717/17 - скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку у відповідності до приписів ч. 5 ст. 328 КАС України.

Повний текст постанови складено 21 березня 2018 року.

Головуючий суддя: С.М. Іванов

Суддя: О.М. Панченко

Суддя: В.Є. Чередниченко