Рішення № 73014677, 21.03.2018, Яготинський районний суд Київської області

Справа № 373/2291/17

2-а/382/20/18

РІШЕННЯ

Іменем України

21 березня 2018 року Яготинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Кисіль О.А.

при секретарі Твердохліб Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Яготин справу за позовом ОСОБА_1 до Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області, третя особа без самостійних вимог Виконавчий комітет Переяслав-Хмельницької міської ради Київської област про визнання дій незаконними та зобов'язанні вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Яготинського районного суду з адміністративним позовом до Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області, третя особа без самостійних вимог Виконавчий комітет Переяслав-Хмельницької міської ради Київської област про визнання дій незаконними та зобов'язанні вчинити дії, в котрій зазначено, що 21.04.2017 року позивачем було подано заяву відповідачу про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку, господарських будівель та споруд. Орієнтовна площа земельної ділянки - 1000 м.кв., розташування - вул.Якубовського, провулки С.Назаренка, Гаяринський, Суворова. До заяви були додані графічні матеріали з визначенням знаходження земельної ділянки, а також копії його паспорта та коду платника податків. 09.08.2017 року листом відповідач повідомив про те, що рішення про надання йому відповідного дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1 га по АДРЕСА_1 не було прийнято, оскільки не було набрано достатньої кількості голосів.

Додано до цього листа результат поіменного голосування на сесії та витяг з протоколу пленарного засідання сесії.

На запит позивача від 15.11.2017 року відповідач також надав результати поіменного голосування комісії з питань земельних відносин, комунальної власності, будівництва та архітектури від 18.07.2017 року. Стенограми (текстовий варіант) сесії у частині щодо розгляду його заяви, а також звукозапис та протокол (стенограма) засідання комісії з питань земельних відносин, комунальної власності, будівництва та архітектури від 18.07.2017 року, про надання яких він просив у своїх запитах до відповідача, йому не були надані.

За таких обставин позивач вважає, що йому було відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку, господарських будівель та споруд. Ця відмова жодним чином не мотивована. Законних підстав для такої відмови у відповідача не було. Зі змісту ч.2 ст.19 Конституції України, ч.1 ст.122 ЗК України, ч.6, 7 ст.122 ЗК України, слідує висновок, що кожен громадянин особа, незалежно від його статусу має право, в разі виконання спеціальних вимог закону, одержати безоплатно у власність земельну ділянку із земель державної або комунальної власності для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки).

Позивач вважає, що ним було дотримано вимоги закону. Однак, відмова відповідача у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не тільки здійснена не на підставах, встановлених законом, але взагалі не мотивована жодним чином.

За таких обставин, керуючись ст.104 КАС України (до вступи змін 15 грудня 2017 року), просив визнати незаконними дії Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області щодо відмови у надані ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку, господарських будівель та споруд; зобов'язати Переяслав-Хмельницьку міську раду Київської області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку, господарських будівель та споруд площею 0,1 га по АДРЕСА_1; судові витрати стягнути з відповідача.

Крім цього, направив до суду заперечення на відзив відповідача, в яких зазначив, що у відзиві після наведення чітких та зрозумілих вимог законодавства й рішення Конституційного Суду України щодо наявності виключних підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а також підтвердження того факту, що при розгляді спірного питання відповідачем відхилено рішення щодо надання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за відсутності цих виключних підстав, зроблено висновок, що відмову у наданні йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідач не надавав. Саме по собі значення слова «відхиляти» - не визнавати, не приймати чогось, у контексті розгляду прохання (клопотання) є синонімом слова -відмовляти» - давати відповідь про небажання виконати прохання. Крім того, слід звернути увагу на те, що «відхилення» у задоволенні його заяви має єдиний результат - відмова (ненадання згоди) у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Будь-яких мотивів, тим паче передбачених законом підстав, відповідач при відмові у задоволенні його заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не навів.

З приводу обраного позивачем способу захисту порушеного права:слід зазначити, що позивачем виконано всі вимоги закону та надані всі необхідні документи відповідачу для розгляду порушеного питання. Органами та підрозділами відповідача проведено перевірку наявності обмежень щодо задоволення його заяви. Про наявність таких обмежень ані в оскаржуваному рішенні, ані у відзиві відповідача не вказано, що дає підстави для висновку про наявність усіх підстав передбачених законом для задоволення його заяви та надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

У постанові Київського окружного адміністративного суду від 30.08.2016 у справі № 810/2099/16, яка залишена без змін за результатами перегляду й набрала законної сили, досліджені подібні правовідносини і зроблений висновок про необхідність застосування саме способу захисту порушеного права позивача у формі зобов'язання суб'єкта владних повноважень надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оскільки це дозволить уникнути покладення на позивача надмірного тягаря щодо відновлення його порушеного права.

В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 19.05.2016 у справі № 804/13706/14 встановлено належним спосіб захисту порушеного права позивача у зв'язку з відмовою у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки - надання відповідного дозволу, оскільки відповідач неодноразово відмовляв позивачеві у реалізації його прав.

Також, наголошує на тому, що у своєму рішенні від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15 Верховний Суд України вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Зазначає, що позивачем у встановленому поряду 14.12.2017 року було подано ще одну заяву до Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за іншою адресою, ніж розглядається у цій справі.

25.01.2018 року Переяслав-Хмельницькою міською радою Київської області відмовлено (відхилено) у наданні йому такого дозволу.

При цьому, зі стенограми засідання земельної комісії та обговоренні заяви позивача на засіданні сесії Переяслав-Хмельницької міської ради вбачається, що законних підстав для такої відмови немає, а «ненабрання» необхідної кількості голосів депутатів є способом самоправного «врегулювання» відсутності законних підстав для відмови у задоволенні заяви.

В судове засідання позивач не з'явився, звернувся з заявою про розгляд справи у його відсутність, підтримав вимоги позову.

Представник відповідача, направав до суду відзив, а в судовому засіданні заперечував проти позовних вимог, мотивуючи це тим, що відмову у передачі земельної ділянки у власність позивачу передбачену законодавством, Переяслав-Хмельницька міська рада не надавала.

Таким чином, враховуючи положення пункту 34 частини статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» вирішення питання, що становить предмет даного позову, відноситься до виключної компетенції Переяслав-Хмельницької міської ради.

Крім цього посилаючись на вимоги ч.2 ст.19, ст.144 Конституції України, ч. 10 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», а також положення ст.ст. 116, 118, 121, 122 ЗК України, якими визначено виключні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Проект рішення «Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою для подальшого оформлення права власності на земельну ділянку» позивачу був розглянутий на пленарному засіданні чергової 39-ї сесії Переяслав-Хмельницької міської ради сьомого скликання відповідно до чинного законодавства. Проект даного рішення не набрав необхідної кількості голосів та відповідно до ч. 2 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» вважається відхиленим.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» у разі незгоди з рішеннями з питань, віднесених у галузі земельних відносин до їх компетенції зокрема, про відмову в передачі земельної ділянки у власність чи користування, в наданні дозволу і вимог на розроблення проекту відведення земельної ділянки тощо), суд за наявності підстав для задоволення позову визнає рішення такого органу недійсним і зобов'язує його залежно від характеру спору виконати певні дії, передбачені його компетенцією, на захист порушеного права, як цього вимагає законодавство, або надає право позивачеві вчинити певні дії для усунення порушень його права.

Відмову у передачі земельної ділянки у власність позивачу передбачену законодавством, Переяслав-Хмельницька міська рада не надавала.

Крім цього, зазначив, що дана земельна ділянку відноситься до земель, які надаються для будівництва та обслуговування господарських будівель та споруд, проте дана земельна ділянка згідно генерального плану розташована неподалік кладовища, що унеможливлює її надання.

Представник третьої особи без самостійних вимог в судовому засіданні заперечував проти позовних вимог, мотивуючи це тим, що встановлений відповідний порядок надання земельної ділянки згідно вимог ЗК України та Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та рішення про відмову позивачу про надання відповідної земельної ділянки не було. При цьому земельну ділянку, яка знаходиться менш ніж 300 метрів неподалік кладовища неможливо надати для будівництва та про це стало нещодавно відомо. При цьому, КАС України не передбачає визнання незаконних дій як способу захисту та суд не може зобов'язати передати у власність певну земельну ділянку, відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази по справі, заслухавши пояснення сторін, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення.

Так, з матеріалів справи вбачається, що позивач 21.04.2017 року звернувся до відповідача з відповідною заявою та додатками до неї про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою про відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку, господарських будівель та споруд, щодо земельної ділянки, яка може бути розташувана по вул.Якубовського, провулки С.Назаренка, Гаяринський, Суворова, яка відповідає вимогам ст..118 ЗК України (а.с.6-8, 11-12). Із запиту, листів, результату поіменного голосування, витягу з протоколу, виписки з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (а.с.13-18, 24-65, 80-82) вбачається, що позивач звертався до відповідача з приводу розгляду його заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку, господарських будівель та споруд та зазначив перелік місця можливого розташування земельної ділянки. Позивачу за його запитом, направлялися результати поіменного голосування та витяг з протоколу ведення пленарного засіданні чергової 39 сесії Переяслав - Хмельницької міської ради від 27 липня 2017 року, з яких вбачається, що позивачу не надано дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована по АДРЕСА_1. При цьому, результат поіменного голосування та витяг з протоколу містить невідповідності з приводу 8 осіб, які були присутні, проте не брали участь у голосуванні. Хоча ст.38 Регламенту Переяслав-Хмельницької міської ради VIIскликання (офіційний загальнодоступний текст на сайті Переяслав-Хмельницької міської ради) передбачає прийняття рішення шляхом поіменного голосування. Поіменне голосування може здійснюватися шляхом оголошення позиції депутата (в ході голосування Секретар ради оголошує в алфавітному порядку прізвища депутатів. Депутат прізвище, якого оголошено встає і заявляє про свою позицію "за", "проти", "утримався"). Поіменне голосування може здійснюватися шляхом особистого підпису під відміткою «за», «проти», «утримався» на спеціальній відомості, підготовленій секретаріатом. На ній повинні зазначатися порядковий номер сесії, дата пленарного засідання та список депутатів.

Проте, даний Регламент не містить такого визначення як «не брав участь у голосуванні».

При цьому, ст.41 Регламенту Переяслав-Хмельницької міської ради VIIскликання (офіційний загальнодоступний текст на сайті Переяслав-Хмельницької міської ради) передбачає, що на пленарних засіданнях Рада може приймати нормативно-правові, ненормативні та інші акти у формі: рішення Ради, прийнятого у межах її компетенції для досягнення певної цілі, що спричиняє певні юридичні наслідки; доручення - рішення Ради, що стосується органу чи посадової особи Ради і містить зобов'язання або повноваження до одноразової дії; звернення - рішення Ради, зверненого до суб'єктів із закликом до певних дій та ініціатив; заяви - рішення Ради, що містить у собі виявлення позиції Ради з певних питань; процедурного рішення - рішення, прийнятого Радою з процедурних питань.

Рішення Ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу Ради, крім випадків, передбачених законом. При встановленні результатів голосування до загального складу міської Ради включається міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні Ради, і враховується його голос. Депутат, що був відсутній під час голосування, не може подати свій голос після завершення голосування. Також депутат не має права відкликати свій голос після голосування.

Не пізніше п'ятого дня з моменту прийняття Радою рішення Міський голова зобов'язаний підписати прийняте рішення або скористатись процедурою ветування (частина 4 статті 59 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні"). Рішення Ради у п'ятиденний строк з моменту його прийняття може бути зупинене Міським головою і внесене на повторний розгляд Ради (процедура ветування) із обґрунтуванням зауважень. Рада зобов'язана у двотижневий строк повторно розглянути ветоване рішення. Про зупинення прийнятого Радою рішення Міський голова виносить розпорядження, у якому визначаються мотиви зупинення, обґрунтування зауважень та дата проведення повторного розгляду зупиненого рішення. Таке розпорядження повинно бути оприлюднене на офіційному сайті Ради разом із зупиненим рішенням Ради. Для розгляду зупиненого міським головою рішення Міським головою скликається позачергова сесія, яка повинна відбутись не пізніше 14 днів від моменту винесення Міським головою розпорядження про зупинення рішення Ради. Таке питання може бути розглянуте на черговій сесії, якщо дата проведення чергової сесії призначена не пізніше 14 днів із дня винесення Міським головою розпорядження про зупинення рішення Ради. Якщо Рада відхилила зауваження Міського голови і підтвердила попереднє рішення двома третинами депутатів від загального складу Ради, воно набирає чинності і Міський голова зобов'язаний підписати текст прийнятого рішення негайно.

Рішення Ради з мотивів їх невідповідності Конституції або законам України можуть бути визнані незаконними в судовому порядку. Рада не має права виносити рішення, що суперечать раніше прийнятим рішенням Ради індивідуальної дії, зокрема у випадку прийняття відмовного рішення Ради індивідуального характеру, відповідне питання може бути внесено на розгляд Ради після скасування попереднього відмовного рішення Ради в судовому порядку.

Згідно ст..47 Регламенту Переяслав-Хмельницької міської ради VIIскликання (офіційний загальнодоступний текст на сайті Переяслав-Хмельницької міської ради) засідання Ради протоколюються секретаріатом Ради. У протоколі фіксуються: день, місце, початок і час закінчення засідання Ради, тривалість перерв; прізвище та ім'я головуючого на засіданні Ради та прізвища й імена присутніх депутатів (список присутніх на пленарному засіданні сесії Ради депутатів оформляється як додаток до протоколу); прізвища та імена присутніх на засіданні Ради запрошених членів територіальної громади та посадових осіб; питання порядку денного, винесені на розгляд (у вигляді окремого рішення), а також усі подання, питання і пропозиції та спосіб їх вирішення; назви і редакції документів, розповсюджених секретаріатом Ради серед депутатів на засіданні Ради ( як додаток до протоколу); перелік рішень та результати виборів посадових осіб Ради; зміни та доповнення до проектів рішень Ради (у вигляді додатків до протоколу), які враховуються при голосуванні; заяви щодо яких прозвучали вимоги про занесення їх до протоколу (як додатки до протоколу); рішення щодо дисциплінарного впливу та прізвища тих, до кого вони були вжиті; копії запитів депутатів Ради (як додатки до протоколу); повідомлення (як додатки до протоколу). Фонограма пленарного засідання Ради записується та зберігається у секретаріаті Ради протягом всього терміну повноважень Ради.

Згідно ч.16, 17 ст..46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» протоколи сесій сільської, селищної, міської ради, прийняті нею рішення підписуються особисто сільським, селищним, міським головою, районної у місті, районної, обласної ради - головою відповідної ради, у разі їх відсутності - відповідно секретарем сільської, селищної, міської ради, відповідно заступником голови районної у місті, районної ради чи першим заступником, заступником голови обласної ради, а у випадку, передбаченому частинами сьомою та восьмою цієї статті, - депутатом ради, який за дорученням депутатів головував на її засіданні. Сесії ради проводяться гласно із забезпеченням права кожного бути присутнім на них, крім випадків, передбачених законодавством. Порядок доступу до засідань визначається радою відповідно до закону. Протоколи сесії ради є відкритими та оприлюднюються і надаються на запит відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації".

Відповідно до ч.10 ст..47 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» за результатами вивчення і розгляду питань постійні комісії готують висновки і рекомендації. Висновки і рекомендації постійної комісії приймаються більшістю голосів від загального складу комісії і підписуються головою комісії, а в разі його відсутності - заступником голови або секретарем комісії. Протоколи засідань комісії підписуються головою і секретарем комісії. Висновки і рекомендації постійної комісії, протоколи її засідань є відкритими та оприлюднюються і надаються на запит відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації".

При цьому, витяг з протоколу не містить обґрунтування не надання дозволу позивачу на виготовлення проекту землеустрою щодо земельної ділянки, яка розташована по АДРЕСА_1 та дана заява розглядута з порушенням строку визначеного ст..118 ЗК України. Крім цього, не розглянуто питання щодо надання позивачу земельної ділянки, яка розташована за іншим місцем розташування визначеним в заяві позивача та не прийнято відповідного рішення.

З листа Головного архітектора Відділу містобудування, архітектури та виконання земель від 20 березня 2018 року зазначається, що земельна ділянку по АДРЕСА_1 не відповідає системі планувальних обмежень генерального плану м.Переяслав-Хмельницький, яка представлена санітарно-захисними зонами. До даного листа додані відповідні плани, з яких не вбачається, що саме ця земельна ділянка розташована у санітарно-захисній зоні, та розташована менш ніж за 300 метрів до кладовища, проте на даній вулиці містяться інші відповідні помешкання інших громадян. При цьому, до розгляду питання відносно даної заяви відповідної перевірки не здійснено, а дані відомості зазначені під час розгляду справи, тобто вже після розгляду заяви позивача, відповідачем.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно ст..116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Відповідно до ст..118 ЗК України, громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки. Громадяни - працівники державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, а також пенсіонери з їх числа, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельних ділянок, які перебувають у постійному користуванні цих підприємств, установ та організацій, звертаються з клопотанням про приватизацію цих земель до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Відповідний орган місцевого самоврядування або орган виконавчої влади в місячний термін розглядає клопотання і надає дозвіл підприємствам, установам та організаціям на розробку проекту приватизації земель. Передача земельних ділянок у власність громадянам - працівникам державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, а також пенсіонерам з їх числа провадиться після затвердження проекту приватизації земель у порядку, встановленому цим Кодексом.

Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін. У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду. У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Згідно ст..121 ЗК України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара.

Відповідно до ст.112 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, районні ради передають земельні ділянки у власність або у користування з відповідних земель спільної власності територіальних громад для всіх потреб. Районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів.

Згідно ст..33Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» , до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: а) власні (самоврядні) повноваження: підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо встановлення ставки земельного податку, розмірів плати за користування природними ресурсами, вилучення (викупу), а також надання під забудову та для інших потреб земель, що перебувають у власності територіальних громад; б) делеговані повноваження: здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів; координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; вирішення земельних спорів у порядку, встановленому законом; підготовка висновків щодо надання або вилучення в установленому законом порядку земельних ділянок, що проводиться органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування ; організація і здійснення землеустрою, погодження проектів землеустрою; здійснення контролю за впровадженням заходів, передбачених документацією із землеустрою; надання відомостей з Державного земельного кадастру відповідно до закону.

Таким чином, підставою для відмови у наданні вище зазначеного дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Отже, законодавством встановлено виключні підстави, за наявності яких заявникові може бути відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. У такому випадку відмова може бути визнана обґрунтованою лише тоді, коли компетентним суб'єктом владних повноважень встановлюється невідповідність місця розташування об'єкта вимогам зазначеним у Земельному кодексі документів, які повинні бути затверджені у встановленому законом порядку або вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, судовому захисту підлягає не лише порушене право, а й порушений інтерес, при цьому інтересом у сфері публічно-правових відносин слід розуміти не будь-який інтерес, а правовий, тобто такий, що може бути об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення потреб особи, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності ті іншим загальноправовим засадам.

Згідно рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 р., поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в ЦПК України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції України і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Поняття "охоронюваний законом інтерес", означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції України і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

При цьому, рішення Європейського суду з прав людини, по справі "Остапенко проти України" (Заява N 17341/02) 14 червня 2007 року, містить ті обставини, що мало місце порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, з огляду на те, що Конвенційними інституціями сформовано єдину позицію, згідно з якою "майно" у сенсі статті 1 Першого протоколу може бути як "існуюче майно" (див. справу Van der Mussele v. Belgium, від 23 листопада 1983 року, серія А, N 70, с. 23, п. 48), так і активи, включаючи скарги, в зв'язку з якими заявник може стверджувати, що він має щонайменше "законне сподівання" на те, що вони будуть реалізовані (див., наприклад, рішення Pressos Compania Naviera S.A. and Others v. Belgium, від 20 листопада 1995 року, серія А, N 332, с. 21, п. 31, та Ouzounis and Others v. Greece, N 49144/99, від 18 квітня 2002 року, п. 24).

Звертаючись до матеріалів цієї справи, Суд зауважує, що відповідно до судового рішення від 4 квітня 2000 року органи державної влади повинні були забезпечити заявникові виділення в натурі конкретно визначеної ділянки з фонду державних резервних земель та видати заявнику відповідне свідоцтво.

Таким чином, зобов'язання відповідача надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, оскільки відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

З врахуванням викладеного, а також того, що відповідачем в порушення строку визначеного ст.118 ЗК України, та з порушенням вимог ст.19 Конституції України, ст.ст.118, 121, 122 ЗК України, ст.ст.46, 47 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Регламенту Переяслав-Хмельницької міської ради VII скликання було розгляднуто заяву позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою про відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку, господарських будівель та споруд, проте лише щодо земельної ділянки розташованої по АДРЕСА_1, але не розглянуто питання щодо земельної ділянки, яка може бути розташувана по вул.Якубовського, провулки С.Назаренка, Гаяринський, Суворова, про яку йдеться в заяві позивача. Отже, фактично відмовляючи позивачу в задоволенні його заяви, відповідач порушив не тільки вище зазначені норми, але й принцип розсудливості, оскільки дії відповідача, всіляко спрямовані на перешкоджання позивачу в реалізації його права отримати дозвіл на розробку проекту землеустрою.

Оскільки позивачем було подано позовну заяву до внесення змін до КАС України, які вступають в дію 15 грудня 2017 року, та на той час КАС України передбачав захист його прав визначених в позовній заяві. При цьому, повторний перегляд заяви позивача може не забезпечити відновлення його порушених прав з огляду на вище викладене, та може призвезти до не розгляду повторно даної заяви, оскільки відповідно до Регламенту Переяслав-Хмельницької міської ради VII скликання, у випадку прийняття відмовного рішення Ради індивідуального характеру, відповідне питання може бути внесено на розгляд Ради, а тому в повній мірі не гарантує захист права особи, тому зобов'язання Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку, господарських будівель та споруд, беде ефективним способом відновлення його порушеного права та виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень.

Що стосується земельної ділянкипо АДРЕСА_1, яка начеб то не відповідає системі планувальних обмежень генерального плану м.Переяслав-Хмельницький, яка представлена санітарно-захисними зонами, то як вбачається з пояснень представника відповідача, про дані обставини стало відомо під час розгляду справи, отже з цього слідує висновок, що перед розглядом даної заяви позивача, в порушення вимог як Закону України Про місцеве самоврядування в Україні» так і Регламенту Переяслав-Хмельницької міської ради VIIскликання (офіційний загальнодоступний текст на сайті Переяслав-Хмельницької міської ради)не було відповідного висновку відповідної постійної комісії щодо зазначеної земельної ділянки, розташованоїпо АДРЕСА_1, в тому числі такого висновку який би вказував, що зазначена земельна ділянка має невідповідність місця розташування вимогам зазначеним у Земельному кодексі документів, які повинні бути затверджені у встановленому законом порядку або вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, не здійснено перевірки щодо земельної ділянки за іншим розташуванням зазначеним в заяві позивача.

Отже, зазначені обставини випливають лише з листа Головного архітектора Відділу містобудування, архітектури та виконання земель датованого 20 березня 2018 року, тобто після розгляду заяви позивача, який прямо не вказує на те, що дана земельна ділянка знаходиться менш ніж за 300 м до кладовища, та даний лист не є висновком в установленому законом порядку, в тому числі висновком та рекомендацією відповідної постійної комісії згідно Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» , а тому не може бути належним доказом того, що земельна ділянка розташованапо АДРЕСА_1 невідповідає Державним санітарним правилам планування та забудови населених пунктів.

Таким чином, враховуючи, що заперечення представника відповідача та третьої особи спростовуються вище зазначеними обставинами та не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, а з огляду на вище викладене, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до ст.ст.139, 135 КАС України, Закону України «Про судовий збір» та з врахуванням вимог ст..64 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», яка передбачає, що видатки, які здійснюються органами місцевого самоврядування на потреби територіальних громад, їх розмір і цільове спрямування визначаються відповідними рішеннями про місцевий бюджет; видатки, пов'язані із здійсненням районними, обласними радами заходів щодо забезпечення спільних інтересів територіальних громад, - відповідними рішеннями про районний та обласний бюджети. Сільські, селищні, міські, районні в містах (у разі їх створення) ради та їх виконавчі органи самостійно розпоряджаються коштами відповідних місцевих бюджетів, визначають напрями їх використання. Видатки місцевого бюджету формуються відповідно до розмежування видатків між бюджетами, визначеного Бюджетним кодексом України, для виконання повноважень органів місцевого самоврядування. Видатки місцевого бюджету здійснюються із загального та спеціального фондів місцевого бюджету відповідно до вимог Бюджетного кодексу України та закону про Державний бюджет України. У складі витрат спеціального фонду місцевого бюджету виділяються витрати бюджету розвитку. Кошти бюджету розвитку спрямовуються на реалізацію програм соціально-економічного розвитку відповідної території, пов'язаної із здійсненням інвестиційної діяльності, здійснення інших заходів, пов'язаних з розширеним відтворенням, а також на погашення місцевого боргу, судові витрати понесені позивачем підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 77, 90, 246, 250, 139, 135, 121, 382 КАС України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод,Конституцією України, Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», ЗК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області, третя особа без самостійних вимог Виконавчий комітет Переяслав-Хмельницької міської ради Київської област про визнання дій незаконними та зобов'язанні вчинити дії, задовольнити.

Визнати незаконними дії Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області щодо відмови у надані ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку, господарських будівель та споруд.

Зобов'язати Переяслав-Хмельницьку міську раду Київської області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку, господарських будівель та споруд, площею 0, 1 га по АДРЕСА_1 Київської області.

Стягнути з Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області на користь ОСОБА_1 827 (вісімсот двадцять сім) гривень 31(тридцять одна)копійка сплачених позивачем судових витрат.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі через Яготинський районний суд апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після спливу 30 днів після проголошення повного рішення 1 квітня 2018 року, в разі неподання апеляційної скарги.

Суддя Кисіль О.А.