Рішення № 73014487, 27.03.2018, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2018 року справа № 823/778/18

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гараня С.М., розглянувши в спрощеному позовному провадженні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Черкаського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області про визнання протиправною відмови та зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (18005, АДРЕСА_1) з адміністративним позовом до Черкаського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області (18002, м. Черкаси, вул. Небесної Сотні, 3), в якому просить визнати протиправною відмову Черкаського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області від 07.02.2018 № 488/16.3-04.5 у зміні свого імені по батькові з «Петровича» на «Юрійовича» та зобов’язати вчинити відповідні дії.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач звернулася до відповідача із заявою, в якій просив внести зміни в актовий запис про народження, а саме, змінити своє ім’я по батькові з «Петровича» на «Юрійовича» (з метою підкреслення більш тісного родинного зв’язку з вітчимом ОСОБА_2, а не з біологічним батьком). Проте, відповідач відмовив у внесенні змін до актового запису. Відмова мотивована тим, що відповідно до ст.147 Сімейного кодексу України по батькові особи може бути змінене лише у випадку зміни її батьком свого власного імені або виключення відомостей про нього, як батька дитини з актового запису про її народження. Зазначену відмову позивач вважає протиправною та такою, що порушує його права та інтереси, що спонукало останнього звертатись до суду із відповідним позовом.

Ухвалою від 26.02.2018 позовну заяву прийнято до розгляду та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач 15.03.2018 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Додатково зазначив, що позивач не може просити суд зобов’язати його провести реєстрацію зміни по батькові, оскільки це суперечить вимогам чинного законодавства України, а саме: ст.147 Сімейного кодексу України, ст.295 Цивільного кодексу України та Порядку розгляду заяв про зміну імені фізичної особи, затвердженого постановою КМУ від 11.07.2007 № 915.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.

Судом встановлено, що позивач народився 27.03.1992, про що книзі реєстрації актів про народження 07.04.1992 зроблено запис № 301.

У відповідності до свідоцтва про народження від 07.04.1992 № ІІ-ЕГ № 486460, батиками позивача записані ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

В подальшому, 28.12.2017 актовим записом № 93 внесено зміни щодо прізвища позивача з «Наконечний» на «Мішенко», в підтвердження чого видано свідоцтво серії І-СР № 008601.

29.01.2018 позивач отримав паспорт громадянина України на прізвище ОСОБА_2.

07.02.2018 ОСОБА_1 звернувся із заявою та відповідним пакетом документів до Черкаського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області в якій просив внести зміни в актовий запис про народження, а саме, змінити своє ім’я по батькові з «Петровича» на «Юрійовича». Заява позивача мотивована там, що вказану зміну слід здійснити з метою підкреслення більш тісного родинного зв’язку з вітчимом ОСОБА_2, а не з біологічним батьком.

Проте, відповіддю від 07.02.2018 № 448/16.3-04.5 відповідач відмовив ОСОБА_1 в задоволенні його заяви, мотивуючи це тим, відповідно до ст.147 Сімейного кодексу України по батькові особи може бути змінене лише у випадку зміни її батьком свого власного імені або виключення відомостей про нього, як батька дитини з актового запису про її народження.

Вважаючи вищевказану відмову протиправною та такою, що порушує його законні права та інтереси, позивач звернувся з відповідним позовом до суду за захистом порушених прав та інтересів зі сторони суб’єкта владних повноважень.

Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» від 01.07.2010 № 2398-VI (далі по тексту – Закон № 2398-VI) відділи державної реєстрації актів цивільного стану проводять державну реєстрацію народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті, вносять зміни до актових записів цивільного стану, поновлюють та анулюють їх; формують Державний реєстр актів цивільного стану громадян, ведуть його, зберігають архівний фонд; здійснюють відповідно до законодавства інші повноваження.

Зі змісту ч. 1 ст. 22 Закону № 2398-VI вбачається, що внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав.

За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому.

У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку.

Згідно п. 1.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 за № 96/5 (далі за текстом - Правила) внесення змін до актових записів цивільного стану, які складено органами державної реєстрації актів цивільного стану України, проводиться відділами державної реєстрації актів цивільного стану районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних управлінь юстиції (далі - відділи державної реєстрації актів цивільного стану) у випадках, передбачених чинним законодавством.

Відповідно до п. 1.5 Правил заяви про внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання приймаються відділами державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, визначеному цими Правилами.

Абзацом 3 п. 1.5 Правил визначено, що працівник відділу державної реєстрації актів цивільного стану, який прийняв заяву, звіряє відомості, зазначені заявником у заяві, з паспортом або паспортним документом. Суперечливі дані в документах письмово пояснюються заявником. Документи, які мають необумовлені виправлення, підчистки або викликають сумніви щодо їх достовірності, перевіряються особливо ретельно та у разі потреби направляються для проведення їх експертизи до судово-експертної установи Міністерства юстиції України (за рахунок заявника).

В силу п. 1 Положення про паспорт громадянина України, про свідоцтво про народження та про паспорт громадянина України для виїзду за кордон, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 за № 2503-ХІІ, паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Паспорт дійсний для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою лише на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.

Згідно з ч. 1 ст. 147 Сімейного кодексу України по батькові дитини визначається за іменем батька.

Так, з копії паспорта позивача виданого 29.01.2018 вбачається, що по батькові він зазначений, як «Петрович», оскільки біологічним батьком останнього, у відповідності до свідоцтва про народження від 07.04.1992 № ІІ-ЕГ № 486460, є ОСОБА_3.

У позовній заяві зазначено, що не зважаючи на той факт, що біологічним батьком позивача є саме ОСОБА_3, вихованням та утриманням заявника займається його вітчим – ОСОБА_2, якого позивач вважає справжнім батьком, в зв’язку з чим 28.12.2017 актовим записом № 93 були внесені зміни щодо прізвища позивача з «Наконечний» на «Мішенко», в підтвердження чого видано свідоцтво серії І-СР № 008601.

Статтею 295 Цивільного кодексу України визначено, що фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, має право на зміну по батькові у разі зміни її батьком свого власного імені або виключення відомостей про нього як батька дитини з актового запису про її народження.

Тобто, нормами чинного законодавства України зміна ім’я по батькові за власним бажанням не передбачена.

Разом з тим, відповідно до ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Частиною 2 ст.6 КАС України встановлено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

16 травня 2013 року Європейський суд з прав людини ухвалив рішення у справі «Гарнага проти України» № 20390/07, яким постановив, що Україна порушила стосовно заявниці статтю 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року № ETS № 005 (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, якою кожному гарантується право на повагу до приватного і сімейного життя.

Рішення Європейського суду з прав людини набуло статусу остаточного 16 серпня 2013 року.

Відповідно до положень статті 8 Конвенції кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що в особи можуть існувати справжні причини, щоб бажати змінити своє ім'я, а законодавчі обмеження такої можливості можуть бути виправдані інтересами суспільства, наприклад, для забезпечення точного обліку населення або схоронності засобів ідентифікації та зв'язку носіїв певного імені з сім'єю. Державному органу належить навести відповідні та достатні підстави на підтримку своєї відмови у наданні дозволу на зміну імені особи для того, щоб це обмеження вважалося необхідним у демократичному суспільстві.

У рішенні Європейського суду з прав людини йдеться й про те, що коли особа в Україні досягає достатньо дорослого віку для того, щоб приймати самостійні рішення щодо зміни імені, вона може зберегти або змінити ім'я, надане їй при народженні. Вартий особливої уваги той факт, що особа може зберегти по батькові, навіть якщо її батько більше не носить імені, від якого походить по батькові. У цьому випадку розірвання традиційного зв'язку між по батькові особи та іменем її батька визнається можливим.

Європейський суд з прав людини константував, що за майже повної свободи зміни імені або прізвища особи обмеження, накладені на зміну по батькові, не видаються належним чином та достатньою мірою мотивованими національним законодавством. Крім того, державними органами не було надано жодного обґрунтування позбавлення заявниці її права приймати рішення з цього важливого аспекту її приватного та сімейного життя, і таке обґрунтування не було встановлено жодним іншим способом. Державні органи не виконали своє позитивне зобов'язання щодо забезпечення права заявниці на повагу до її приватного життя.

Європейський суд з прав людини одноголосно постановив, що було порушення статті 8 Конвенції.

У відповідності до ст. 2, 10 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-ІV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» і пункту 1 статті 46 Конвенції, рішення Європейського суду є обов'язковими для виконання.

Таким чином, хоча нормами чинного законодавства України не передбачена зміна ім’я по батькові за власним бажанням, відповідач відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 порушив ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, якою кожному гарантується право на повагу до приватного і сімейного життя, що є підставою вважати відмову Черкаського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області від 07.02.2018 № 448/16.3-04.5 протиправною.

Відповідно до п. 2.13.2 згаданих вище Правил підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є: постанова адміністративного суду.

Таким чином, на підставі наявних у справі доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тому, на користь позивача з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань необхідно стягнути судовий збір в розмірі 704,80 грн.

Керуючись ст.ст. 72, 73, 242-246, 250, 257-263 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною відмову Черкаського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області від 07.02.2018 № 488/16.3-04.5 у зміні імені по батькові ОСОБА_1 з «Петрович» на «Юрійович».

Зобов’язати Черкаський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області внести зміни до актового запису цивільного стану про народження ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер – НОМЕР_1), змінивши відомості в графі «по батькові»: з «Петрович» на «Юрійович».

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Черкаського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер – НОМЕР_1) витрати зі сплати судового збору в розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Копію рішення направити сторонам у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.М. Гарань