Ухвала суду № 73014459, 27.03.2018, Знам'янський міськрайонний суд Кіровоградської області

27.03.2018

Провадження №2/389/103/18

ЄУН 389/285/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 березня 2018 року Знам’янський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді – Берднікової Г.В.,

при секретарі –Чукановій О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду міста Знам’янка Кіровоградської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Знам’янської районної державної адміністрації Кіровоградської області, третя особа: відділ у Знам’янському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, про визнання права власності на земельну ділянку,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з даним позовом до Знам’янської районної державної адміністрації, в якому просить визнати за ним право власності на земельну ділянку площею 2,0257 га ріллі, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3522284200:02:000:2128, яка відповідно є 1/2 земельної ділянки №556, площею 4,12 га з кадастровим номером 3522284200:02:000:0556, що згідно з рішенням Знам’янського міськрайонного суду Кіровоградської області, провадження №2/389/1107/16, належить йому, в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_2.

Свої вимоги обґрунтував тим, що 17 січня 2017 року Знам’янський міськрайонний суд Кіровоградської області виніс рішення по провадженню №2/389/1107/16, згідно з яким визнав його право власності на 1/2 частину земельної ділянки №556, площею 4,12 га з кадастровим номером 3522284200:02:000:0556 розташованої на території Мошоринської сільської ради Знам'янського району Кіровоградської області, в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_2, померлої 28 вересня 2010 року. Однак зареєструвати своє право на ? земельної ділянки на підставі рішення суду від 17 січня 2018 року він не має можливості, оскільки на момент ухвалення рішення, належна матері земельна ділянка з кадастровим номером 3522284200:02:000:0556 вже була поділена на дві земельні ділянки, а саме земельну ділянку площею 2,0965 га – ріллі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3522284200:02:000:2085, та земельну ділянку площею 2,0257 га ріллі, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3522284200:02:000:2128. Поділ земельної ділянки відбувся у зв’язку з оформленням його сестрою ОСОБА_3 своїх спадкових справ на ? частину успадкованої земельної ділянки та переоформлення та реєстрації цієї частки землі на своє ім’я. Таким чином земельна ділянка з кадастровим номером 3522284200:02:000:2085, зареєстрована за його сестрою ОСОБА_3, а права власності на земельну ділянку кадастровий номер 3522284200:02:000:2128 наразі не зареєстровані, інформація про власника відсутня. Реалізувати свої спадкові права у позасудовому порядку, на земельну ділянку з кадастровим номером 3522284200:02:000:2128, яка відповідно є ? частиною земельної ділянки з кадастровим номером 3522284200:02:000:0556, яку він успадкував після смерті матері ОСОБА_2, він не має можливості, відтак змушений звернутися до суду з даним позовом.

Позивач у судове засідання не з’явився, надав заяву, в якій просить суд заявлені ним позовні вимоги задовольнити та розглядати справу за його відсутності.

Представник відповідача у судове заідання не з’явився, надав заяву, в якій просить розглядати справу за його відсутності та вказує, що Знам’янська районна державна адміністрація не заперечує щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_1

Представник третьої особи в судове засідання також не з’явився, надіслав заяву, в якій позовні вимоги визнав та просив розглядати справу за відсутності представника відділу у Знам’янському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області. Зазначив, що земельна ділянка №556, площею 4,12 га з кадастровим номером 3522284200:02:000:0556 була поділена на дві земельні ділянки, яким автоматично відповідно до Національної кадастрової системи визначено кадастрові номери 3522284200:02:000:2085, 3522284200:02:000:2128.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням Знам’янскього міськрайонного суду Кіровоградської області від 17 січня 2017 року ухваленим у справі №2/389/1107/16 (ЄУН389/3092/16-ц) за ОСОБА_1визнано право власності на 1/2 частину земельної ділянки 3522284200:02:000:0556, розташованої на території Мошоринської сільської ради Знам'янського району Кіровоградської області, в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_2, померлої 28 вересня 2010 року (а.с. 7).

Листом відділу державного земельного кадастру управління Держгеокадастру у Знам’янському районі Кіровоградської області від 29 липня 2016 року №31-28-99.2-1407/15 ОСОБА_1 було повідомлено про неможливість надання витягу з державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером 3522284200:02:000:0556, так як земельна ділянка не зареєстрована у державному земельному кадастрі. Та зазначено, що 05 червня 2013 року на підставі технічної документації землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, в тому числі при поділі чи об’єднані земельних ділянок, розробленої Кіровоградською регіональною філією Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру» на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 18 травня 2012 року №670 на ? земельної ділянки, яка належала ОСОБА_2 відповідно до державного акта на право приватної власності на землю серії РЗ №407921 в Державному земельному кадастрі зареєстровано земельну ділянку площею 2,0965 га ріллі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та присвоєно кадастровий номер 3522284200:02:000:2085. Державна реєстрація земельної ділянки скасовується державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі поділу чи об’єднання земельних ділянок (а.с. 9).

У листі Головного управлення Держгеокадастру у Кіровоградській області від 18 жовтня 2017 року №М-11-0.24-88/142-17 зазначено, що на підставі свдіоцтва про право на спадщину за заповітом від 18 травня 2012 року №670, яке отримала ОСОБА_3 на ? частину земельної ділянки, яка належала ОСОБА_2 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії Р3 №407921, у Державному земельному кадастрі зареєстровано земельну ділянку площею 2,0965 га з кадастровим номером 3522284200:02:000:2085. Також рішенням суду визнано право власності на ? частину земельної ділянки №556 площею 4,12 га з кадастровим номером 3522284200:02:000:0556 розташовану на території Мошоринської сільської ради. Таким чином на підставі рішення суду було зареєстровано в Державному земельному кадастрі земельну ділянку за заявою ОСОБА_1 та визначено кадастровий номер 3522284200:02:000:2128 (а.с. 14).

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку сформованим 29 травня 2017 року, інформація про зареєстроване право на земельну ділянку кадастровий номер 3522284200:02:000:2128, площею 2,0257, розташовану на території Мошоринської сільської ради, в Державному земельному кадастрі, відсутня Державна реєстрація земельної ділянки здійснена на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), 18 квітня 2017 року (а.с. 11).

Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст.1217 ЦК України).

Згідно зі ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять всі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися на момент його смерті.

Стаття 81 ЗК України передбачає, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Відповідно до статті 1225 Цивільного кодексу України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обставини того, що ОСОБА_1 є спадкоємцем ОСОБА_2, яка померла 28 вересня 2010 року, та у встановленому порядку прийняв її спадщину та має право на ? земельної ділянки №556, площею 4,12 га з кадастровим номером 3522284200:02:000:0556, що належала останній на праві приватної власності, встановлені рішення Знам’янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 17 січня 2017 року, яке не оскаржувалося та набрало законної сили. Також цим рішенням встановлено, що іншу ? частку вказаної земельної ділянки успадкувала сестра позивача ОСОБА_3

Відповідно до п.114 «Порядку ведення Державного земельного кадастру», затвердженого постановою КМУ від 17 жовтня 2012 року № 1051, державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: поділу чи об'єднання земельних ділянок - на підставі заяви про державну реєстрацію земельних ділянок, які утворилися в результаті такого поділу чи об'єднання.

Так як земельна ділянка з кадастровим номером 3522284200:02:000:0556 після смерті спадкодавця була поділена на дві земельні ділянки, при реєстрації права власності одного зі спадкоємців - ОСОБА_3 на успадковану ? частку цієї земельної ділянки, її державну реєстрацію було скасовано, разом з цим двом новим земельним ділянкам автоматично присвоєно кадастрові номери 3522284200:02:000:2085, 3522284200:02:000:2128. При цьому, земельна ділянка з кадастровим номером 3522284200:02:000:2085 наразі зареєстрована за ОСОБА_3, а з кадастровим номером 3522284200:02:000:2128 власника не має.

Відповідно до змісту ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», при розгляді справ українські суди повинні застосовувати Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Також, у п.12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі» зазначено, що «в мотивувальній частині кожного рішення у разі необхідності мають бути посилання на Конвенцію та рішення Європейського суду, які згідно з Законом №3477 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права і підлягають застосуванню в такій справі».

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та Протоколи до неї є складовою національного законодавства України. Рішення Європейського суду є офіційною формою роз'яснення основних (невідчужуваних) прав кожної людини, закріплених і гарантованих Конвенцією, яка є частиною національного законодавства, та у зв'язку з цим - джерелом законодавчого правового регулювання і правозастосування в Україні.

Згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свої власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

З огляду на вищевикладене вбачається, що положення ч.1 ст.1268 ЦК України стосовно захисту права власності повністю відповідає захисту права власності, яке гарантується ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що у відповідності до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Крім цього, зміст цього конвенційного положення про захист права власності розкритий у ряді Рішень Європейського Суду з прав людини. Так, у Рішенні Європейського суду від 29 листопада 1991 року у справі «ОСОБА_4 Девелопментс ЛТД» проти Ірландії» зазначається, що власники мають право претендувати щонайменше на законне сподівання на можливість користуватися своєю власністю.

Також, Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його прав і обов'язків цивільного характеру (п.36 рішення ЄСПЛ від 21 лютого 1975 року у справі «Голден проти Сполученого королівства») та кожен має право на ефективний засіб юридичного захисту (ст.13 Конвенції).

Статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Аналогічні положення містяться у ч.1 ст.15 ЦК України та ст.4 ЦПК України.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст.5 ЦПК).

Зі змісту п.3.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» вбачається, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності та того, що визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Як вказав Верховний Суд України у своїй постанові від 10 лютого 2016 року у справі №6-2124цс15, оскільки відповідно до ст.328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов'язує виникнення у особи суб'єктивного права власності на певні об'єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен установити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб особа набула право власності на відповідний об'єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному ст.392 цього Кодексу.

Також, у постанові від 23 грудня 2014 року у справі №3-199гс14 Верховний Суд України зазначив, що за змістом ст.392 ЦК України, позов про визнання права власності на майно подається власником тоді, коли в інший спосіб виникають сумніви щодо належності йому цього майна, коли позивач не може реалізувати своє право власності через наявність таких сумнівів чи внаслідок втрати правоустановчого документу. При цьому, передумовою для застосування положень ст.392 ЦК України є відсутність іншого, крім зазначеного, шляху для відновлення порушеного права.

Проаналізувавши відповідне законодавство, що регулює сферу суспільних відносин в частині виниклих спірних правовідносин, з урахуванням наявних доказів по справі та подальшого належного виконання судового рішення, та того, що в даний час позивач у позасудовому порядку не може зареєструвати право власності на нову земельну ділянку кадастровий номер 3522284200:02:000:2128, яка утворилися в результаті поділу спадкової земельної ділянки кадастровий номер 3522284200:02:000:0556 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на території Мошоринської сільської ради Знам’янського району Кіровогарсдкьї області, та якій автоматично присвоєно кадастровий номер, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючисьст.ст.4,12,13,76-78,81,84,141,263-265,354 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на земельну ділянку площею 2,0257 га ріллі, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3522284200:02:000:2128, шо розташована на території Мошоринської сільської ради Знам’янського району Кіровогарсдкьої області та відповідно є 1/2 земельної ділянки №556, площею 4,12 га з кадастровим номером 3522284200:02:000:0556, що згідно з рішенням Знам’янського міськрайонного суду Кіровоградської області, провадження №2/389/1107/16, належить йому, в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_2.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Кіровоградської області в тридцятиденний строк з дня його проголошення через Знам'янський міськрайонний суд Кіровоградської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач – ОСОБА_1, проживає ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_1.

Відповідач – Знам’янська районна державна адміністрація Кіровоградської області, місцезнаходження: вулиця Михайла Грушевського, 17, місто Знам’янка Кіровоградської області, 27400, код ЄДРПОУ 04055050.

Третя особа: Відділ у Знам’янському районі Головного управління Денржгеокадастру у Кіровоградській області, місце знаходження: вулиця Чайковського, 7/55 місто Знам’янка Кіровоградської області, 27400, код ЄДРПОУ: 39767636.

Суддя Г.В. Берднікова