Рішення № 73014282, 27.03.2018, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2018 рокум. ПолтаваСправа № 816/496/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Слободянюк Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання незаконним та скасування рішення і зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 /надалі - позивач/ звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом /з урахуванням уточнень до позову/ до Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області /надалі - відповідач/ про визнання незаконним та скасування рішення Управління Пенсійного фонду України Шевченківського району в м. Полтаві № 80 від 31 серпня 2017 року; зобов'язання здійснити перерахунок розміру пенсії у зв'язку зі збільшенням страхового стажу при первинному призначенні пенсії.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що йому з 18 жовтня 2016 року призначено пенсію за віком. Однак, при призначенні пенсії відповідач не зарахував до трудового стажу період його роботи у фірмі "КОМП" на посаді водія з 15 березня 1992 року по 31 березня 1995 року, хоча відповідні записи містяться у трудовій книжці та відповідають законодавчо встановленим вимогам. 21 серпня 2017 року він звернувся до органу пенсійного фонду із письмовою заявою про перерахунок пенсії з урахуванням стажу роботи у вказаній фірмі. 31 серпня 2017 року Управлінням Пенсійного фонду України Шевченківського району в м. Полтаві було прийнято рішення №80, яким відмовлено у зарахуванні до трудового стажу періоду роботи у фірмі "КОМП" у зв'язку з відсутністю додаткових документів, що підтверджують його трудову діяльність у цій фірмі. Незгоду з прийнятим рішенням обґрунтовує посиланням на статтю 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", відповідно до якої основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка /а.с 27-29/.

Відповідач позов не визнав та у відзиві на позовну заяву посилався на те, що записи у трудовій книжці позивача за №18 щодо прийняття на роботу та за № 19 щодо звільнення з роботи у фірмі "КОМП" проведено з порушенням, а саме: у місяцях прийняття на роботу та звільнення з роботи наявні виправлення, що не відповідає Інструкції про порядок ведення трудових книжок. А згідно з листами Шевченківської районної у м. Полтаві ради від 08 червня 2017 року №С02.1.16/1068 та від 17 липня 2017 року №С-08.7-11/521 зазначений позивачем період роботи у фірмі "КОМП" іншими документами фірми не підтверджено, а тому відсутні законні підстави для збільшення трудового стажу та перерахунку пенсії /а.с. 46-47/.

Встановивши обставини справи, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та які мають значення для вирішення справи по суті, оцінивши докази, якими підтверджені встановлені обставини, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 з 18 жовтня 2016 року призначено пенсію за віком з урахуванням загального стажу 22 роки 6 місяців 1 день /а.с. 39, 63/.

05 січня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області із заявою про призначення/перерахунок пенсії, до якої, серед інших документів, додав оригінал трудової книжки /а.с. 65/.

Листом № 47 від 18 січня 2017 року ОСОБА_1 повідомлено, що для зарахування трудового стажу необхідно надати довідку про період роботи із зазначенням дат та номерів наказів про прийняття і звільнення у фірмі "КОМП" з 15 березня 1992 року по 31 березня 1995 року /а.с. 64/.

23 серпня 2017 року ОСОБА_1 повторно звернувся до Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області із заявою про призначення/перерахунок пенсії з урахуванням стажу роботи у фірмі "КОМП" з 15 березня 1992 року по 31 березня 1995 року і у підтвердження своєї роботи у вказаній фірмі надав копію трудової книжки /а.с. 66/.

31 серпня 2017 року Управлінням Пенсійного фонду України Шевченківського району в м. Полтаві /яке входить до складу Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 1055 від 16 грудня 2015 року/ прийнято рішення №80, яким відмовлено ОСОБА_1 у зарахуванні до трудового стажу періоду роботи у фірмі "КОМП" з 15 березня 1992 року по 31 березня 1995 року у зв'язку з відсутністю для цього підстав, а саме: у трудовій книжці містяться виправлення у місяцях прийняття на роботу та звільнення з роботи у фірмі "КОМП", а згідно з листами Шевченківської районної у м. Полтаві ради від 08 червня 2017 року №С02.1.16/1068 та від 17 липня 2017 року №С-08.7-11/521 документи фірми "КОМП" на зберігання до архівного відділу Полтавської міської ради не надходили та про їх місцезнаходження невідомо /а.с. 61-62/.

Не погодившись з вказаним рішенням відповідача щодо відмови у збільшенні трудового стажу за рахунок періоду роботи у фірмі "КОМП" та у зв'язку з цим у перерахуванні пенсії, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України /пункт 6 частини 1 статті 92 Конституції України/.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Згідно з частиною 1 статті 56 цього Закону до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України /стаття 62 цього ж Закону/.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами /пункт 1/.

У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків /пункт 2/.

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи /пункт 3/.

Зі змісту наведених норм слідує, що трудова книжка, у якій містяться всі необхідні, правильні та точні записи про періоди роботи, є основним документом, що підтверджує стаж роботи. За наявності такої трудової книжки підтверджувати трудовий стаж іншими документами законодавством не вимагається.

Згідно з пунктом 2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 N 162, та пунктом 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58 (у редакціях, що діяли на час внесення у трудову книжку записів №18 та № 19), усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою записи про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Судом встановлено, що трудова книжка позивача БТ-1 № 0027854 містить всі необхідні записи про період його роботи у фірмі "КОМП" з 15 березня 1992 року по 31 березня 1995 року, а саме: запис №18 від 15 березня 1992 року про прийняття ОСОБА_1 на роботу водієм легкового автомобілю на підставі наказу №10 від 15 березня 1992 року; запис №19 від 31 березня 1995 року про звільнення з роботи за власним бажанням відповідно до статті 38 КЗпП України на підставі наказу №18 від 31 березня 1995 року. При цьому ці записи не містять перекреслень, виправлень чи дописок, які б змінювали їх суть чи перекручували їх зміст, та виконані акуратно, чорнилом синього кольору, завірені підписом керівника підприємства та печаткою підприємства /а.с. 55-56/.

Отже, довід відповідача про те, що записи №18 та №19 у трудовій книжці позивача містять виправлення у місяцях прийняття та звільнення з роботи, судом відхиляється з огляду на його недоведеність.

Окрім того, у постанові Верховного Суду від 28 лютого 2018 року № К/9901/4552/17 /номер рішення в ЄДРСР - 72486621/, зазначено, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Відповідно до пунктів 2 та 10 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень /пункт 2/; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів /пункт 10/.

Враховуючи викладене та вимогу наведеної норми, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення про відмову у збільшенні трудового стажу та перерахунку пенсії позивачу є протиправним та підлягає скасуванню.

Оскільки обраний судом спосіб захисту права (інтересу) має бути одночасно і ефективним, і дієвим, і можливим до практичного виконання, то суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог відповідно до частини 2 статті 9 КАС України і зобов'язати відповідача зарахувати до трудового стажу позивача період його роботи у фірмі "КОМП" з 15 березня 1992 року по 31 березня 1995 року. Відповідно позовна вимога про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії у зв'язку зі збільшенням трудового стажу позивача підлягає задоволенню.

Отже, позов слід задовольнити у повному обсязі.

Згідно з частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За подання позову до суду позивач поніс витрати у вигляді сплати судового збору у сумі 704,80 грн, що підтверджується квитанцією від 09 лютого 2018 року №58.

Таким чином, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають витрати зі сплати судового збору у сумі 704,80 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 6, 9, 77, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (місцезнаходження: вул. Івана Мазепи, буд. 30, м. Полтава, Полтавська область, 36040, ідентифікаційний код 40383769) про визнання незаконним та скасування рішення і зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України Шевченківського району в м. Полтаві № 80 від 31 серпня 2017 року.

Зобов'язати Полтавське об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області (місцезнаходження: вул. Івана Мазепи, буд. 30, м. Полтава, Полтавська область, 36040, ідентифікаційний код 40383769) зарахувати ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) період роботи на посаді водія легкового автомобіля у фірмі "КОМП" з 15 березня 1992 року по 31 березня 1995 року до трудового стажу та здійснити перерахунок розміру пенсії ОСОБА_1 у зв'язку зі збільшенням трудового стажу.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (місцезнаходження: вул. Івана Мазепи, буд. 30, м. Полтава, Полтавська область, 36040, ідентифікаційний код 40383769) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 704,80 грн (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII.

Суддя Н.І. Слободянюк