Постанова № 73014255, 28.03.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/637/18 Головуючий у І інстанції Хрипун С. В.Провадження № 33/780/231/18 Доповідач у 2 інстанції МиколюкКатегорія 147 28.03.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 березня 2018 року м. Київ

Суддя Апеляційного суду Київської області Миколюк О.В., за участю особи, що притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1,

захисників-адвокатів Сяміної Д.М., Пшеничного Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 - адвоката Сяміної Д.М., на постанову судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 січня 2018 року, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 січня 2018 року,

Олешка Володимира Вікторовича, 10.12.1979 року народження, проживаючого в м. Київ по вул. Васильківська, 49 корпус 2 кв. 17,-

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10 200,00 (десять тисяч двісті гривень), з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Розстрочено ОСОБА_1 виплату штрафу дванадцятьма рівними частинами по 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень 00 копійок протягом дванадцяти місяців.

Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 352 грн.40 коп.

Згідно з постановою суду, 02.01.2018 приблизно о 06 годині 55 хвилин водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Каділак Ескалейд, номерний знак НОМЕР_1, по вул. Васильківська в с. Новосілки, Києво-Святошинський район, Київська область, з явними ознаками алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей), на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції водій ОСОБА_1 відмовився у присутності двох свідків, чим порушив п. 2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність згідно ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погоджуючись з постановою суду, захисник ОСОБА_1 - адвокат Сяміна Д.М. в апеляційній скарзі просить постанову суду скасувати та провадження по справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

В обґрунтуванні вказує, що в стані алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 не перебував, від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою алкотестеру драгер та поїздки до медичного закладу охорони здоров'я не відмовлявся, після зупинки його автомобіля працівниками поліції вважав розмову з ними профілактичною бесідою, підпис в протоколі поставив через те, що погоджувався із доводами працівників поліції про небезпечність керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, крім того звертає увагу, що від керування транспортним засобом відсторонений не був, протокол складений працівниками поліції за відсутності свідків.

Крім того, просить поновити строк на апеляційне оскарження, у зв'язку з тим, що про розгляд адміністративного провадження належним чином повідомлений не був, участі в судовому засіданні не приймав.

Заслухавши доповідь судді, думку ОСОБА_1 та його захисників, які просили задовольнити апеляційну скаргу, вивчивши матеріали адміністративної справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, приходжу до наступного.

Відповідно до вимог ст.245 КУпАП завдання провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи.

За змістом ст. 252 КУпАП, суддя має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Ч.1 ст.268 КУпАП передбачає, що справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Зміст цього права полягає в тому, що кожен має право звернутись до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод (п.2 рішення Конституційного Суду України 25.12.1997 року по справі №9-зп).

Європейський суд з прав людини у своїй практиці наголошує на тому, що право на розгляд справи означає право особи звернутись до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому, особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя.

В порушення вимог закону, суд розглянув справу у відсутності ОСОБА_1, будь-яких даних про його належне повідомлення матеріали справи не містять, чим грубо порушив його процесуальні права та обмежив ОСОБА_1 в доступі до правосуддя.

Вищевказане порушення є безумовною підставою для скасування оскаржуваної постанови суду.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що суд допустив неповноту та однобічність розгляду справи.

Визнаючи винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суд першої інстанції належним чином не проаналізував наявні в справі матеріали, безпосередньо не допитав свідків, за відсутності будь-яких пояснень ОСОБА_1 в матеріалах справи, його позицію не з'ясував, та передчасно прийшов до висновку про винуватість останнього.

При розгляді справи в апеляційній інстанції, з пояснень ОСОБА_1 встановлено, що винним себе у інкримінованому правопорушенні він не визнав, стверджував, що 02.01.2018 року приблизно о 06.55 годині під час зупинки його автомобіля працівниками поліції, він не заперечував пройти огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу "Драгер", але на його вимогу надати сертифікат відповідності та свідоцтва про повірку робочого засобу вимірювальної техніки співробітниками поліції, було відмовлено, після чого він запропонував, пройти освідування в закладі охорони здоров'я, але співробітники поліції категорично відмовили йому та запропонували, для того, щоб не затримуватись та не витрачати час для поїздки в заклад охорони здоров'я, вказати в протоколі, що він напередодні, 01.01.2018 року випив пляшку пива, про яку раніше їм повідомив під час розмови, підписання протоколу сприйняв як попереджувальний захід щодо недопустимості керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння в подальшому, тобто як профілактичний захід. Після чого йому було повернуто посвідчення водія, технічний паспорт та надано можливість продовжити рух на його власному транспортному засобі.

З метою перевірки показань ОСОБА_1, суд апеляційної інстанції неодноразово відкладав розгляд справи та викликав в судове засідання працівника поліції, який складав протокол про адміністративне правопорушення та свідків, що зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення.

Однак, на виклики до суду працівник поліції та свідки не з'явились, а нормами КУпАП не передбачається їх примусовий привід, тому перевірити достовірність обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення, не виявилось можливим, а ставити під сумнів пояснення ОСОБА_1 у суду немає підстав.

Відповідно до ч.2 ст.251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно вимог ст. 266 КУпАП та п. 1.2. Інструкції особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного чи іншого сп'яніння, підлягають оглядові на стан такого сп'яніння.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони Здоров'я України від 9 листопада 2015 року № 1452/735 затверджено Інструкцію про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - Інструкція).

Відповідно до п. 6. вказаної Інструкції, огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - «Спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

У разі відмови водія, згідно п. 7. Інструкції, від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров'я).

В порушення вимог законодавства, під час освідування ОСОБА_1, після його відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою алкотестера «Драгер», працівники поліції не запропонували ОСОБА_1 пройти освідування на стан алкогольного сп'яніння в медичному закладі охорони здоров'я, що підтверджується відсутністю в матеріалах адміністративного провадження направлення на такий огляд, а відразу склали протокол про адміністративне правопорушення, чим грубо порушили порядок виявлення у водіїв ознак алкогольного сп'яніння, що ставить під сумнів відповідність протоколу нормам закону.

Крім того, відповідно до ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

У разі відсторонення особи від керування транспортним засобом можливість керування цим транспортним засобом, надається уповноваженій нею особі, яка має посвідчення водія відповідної категорії та може бути допущена до керування транспортним засобом, річковим або маломірним судном.

Однак, матеріали адміністративного провадження не містять доказів відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом та передачі керування іншій уповноваженій особі, що викликають сумнів у законності дій поліцейського при оформленні матеріалів адміністративного провадження.

Враховуючи те, що протокол про адміністративне правопорушення, який є основним джерелом доказів, складений з порушенням вимог ст. 256 КУпАП, «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої наказом міністра внутрішніх справ від 07.11.2015 року № 1395, інших беззаперечних доказів того, що ОСОБА_1 мав ознаки алкогольного сп'яніння і при цьому відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння в установленому законом порядку, суду не надано, постанова суду підлягає скасуванню, з прийняттям нової постанови, якою провадження у справі підлягає закриттю за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміправопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

На підставі наведеного і керуючись ст.294 КУпАП апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 січня 2018 року щодо ОСОБА_1 - скасувати, а провадження по справі закрити за відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Миколюк О.В.