Рішення № 73014036, 26.03.2018, Рокитнянський районний суд Київської області

Справа № 375/1260/17

Провадження № 2/375/17/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.03.2018 Рокитнянський районний суд Київської області в складі:

головуючого - судді Литвина О.В.

при секретарі - Юрченко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Рокитне цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

06.09.2017 позивач звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись, що відповідно до укладеного з відповідачем договору б/н від 27.06.2008, останній отримав кредит у розмірі 4000.00 грн. у вигляді встановленого ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном поверення, що відповідає строку дії картки.

Зазначає, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті http: //privatbank.ua/terms/pages/70/, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг і що підтверджується підписом відповідача у заяві. Також відповідач на час укладення кредитної угоди дав свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою Банку.

Посилається, що відповідач не виконує належним чином умови укладеного договору, що спричинило виникнення заборгованості за кредитом станом на 31.07.2017 на загальну суму 80410.01 грн., в тому числі: тіло кредиту - 3888.07 грн., заборгованість по відсотках за користування кредитом - 68158.00 грн., заборгованість за пенею та комісією -4296.80 грн., штраф (фіксована частина) - 250.00 грн., штраф (процентна складова) - 3817.14 грн.

Просить стягнути на свою користь з відповідача вказану загальну суму заборгованості, а також понесені судові витрати по оплаті судових витрат в сумі 1600.00 грн.

Будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, позивач свого представника у судове засідання не направив, натомість надіслав заяву, якою просить розглянути справу у відсутності свого представника, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та не заперечує проти заочного розгляду справи на разі неявки відповідача.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, натомість надіслав до суду заяву, якою позов не визнав та просив застосувати до спірних правовідносин строк позовної давності.

За викладеного та зі згоди позивача суд ухвалює рішення у відсутності сторін спору на підставі наявних доказів, що відповідає положенням ч. 2 ст. 211 ЦПК України в тім, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили усі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до вимог частини другої статті 247 вказаного Кодексу не здійснюється.

Дослідивши надані суду позивачем письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до положень п. 9 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03.10.2017 справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно положень до ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке вона може здійснити шляхом звернення до суду у визначеному ЦПК України порядку (ст. 4 ЦПК України) і що також гарантовано ст.124 Конституції України.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Судом встановлено, що 27.06.2008 між банком та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір шляхом підписання заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг відповідно до умов якого на ім'я відповідача було відкрито кредитний картковий рахунок про надання кредитного ліміту у розмірі 4000.00 грн..

Також відповідачем було підписано довідку про умови кредитування з використанням кредитки "Універсальна" 30 днів пільгового періоду, відповідно до змісту якої сторони домовилися про порядок погашення кредиту та умови кредитування - розмір відсотків за користування кредитом, штрафних санкцій та комісії банку. Так, розмір останніх, на який погодився відповідач при укладенні кредитного договору, становив: розмір відсотків - 36.00% на рік; розмір пені = пеня 1 +пеня 2, де пеня 1 = (базова процентна ставка до договору) / 30 нараховується за кожний день прострочки кредиту; пеня 2 = 1% від заборгованості, але не менше 10 грн. на місяць, нараховується 1 раз на місяць при наявності прострочки по кредиту або процентами 5 та більше днів при виникненні прострочки на суму більше 50 грн., розмір штрафу 500.00 грн. + 5% від суми позову.

Відповідач взяті на себе зобовязання по договору не виконує у зв'язку з чим станом на 31.07.2017 за ним рахується заборгованість на загальну суму 80410.01 грн., з якої: тіло кредиту - 3888.07 грн., заборгованість по відсотках за користування кредитом - 68158.00 грн., заборгованість за пенею та комісією - 4296.80 грн., штраф (фіксована частина) - 250.00 грн., штраф (процентна складова) - 3817.14 грн.

За змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Разом з тим, попри викладене, що вказує на порушення прав позивача, які підлягають судовому захисту, суд не вбачає підстав для задоволення позову, виходячи із наступного.

Відповідно до вимог ст. ст. 256, 257 ЦК України загальна позовна давність - це строк у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до статті 81 ЦПК кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу.

Згідно ст. 83 ЦК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч.6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Вирішуючи спір по суті суд враховує правову позицію що міститься в постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 8 листопада 2017 р. у справі № 6-2891цс16).

За змістом частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Тобто позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права особи.

Відповідно до частин першої, третьої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку; після переривання перебіг позовної давності починається заново.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть з урахуванням конкретних обставин справи належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

При цьому якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Вчинення боржником дій з виконання зобов'язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності лише за умови, якщо такі дії здійснено самим боржником або за його згодою чи дорученням уповноваженою на це особою.

Не можуть вважатися добровільним погашенням боргу, що перериває перебіг позовної давності, будь-які дії кредитора, спрямовані на погашення заборгованості, зокрема списання коштів з рахунків боржника без волевиявлення останнього, або без його схвалення.

Використовуючи практику ЄСПЛ з приводу вирішення вказаного питання судом, слід зазначити наступне.

Право на доступ до суду не є абсолютним і може бути обмежено рішеннями суду (Golder v. the United Kingdom, § 38; Stanev v. Bulgaria (Станєв проти Болгарії) [ВП], §§ 230). Однак, застосовані обмеження не можуть обмежувати чи зменшувати право доступу до суду таким чином або до такої міри, що порушується сама сутність права. Більш того, обмеження не входить у сферу застосування статті 6 § 1, якщо не переслідує «законну мету» і якщо відсутнє «пропорційне співвідношення між використаними засобами та переслідуваною метою» (Ashingdane v. the United Kingdom (Ашинґдейн проти Сполученого Королівства), § 57; Fayed v. the United Kingdom (Файєд проти Сполученого Королівства), § 65; Markovic and Others v. Italy (Марковіч та інші проти Італії) [ВП], § 99).

Право на доступ до суду, за деяких обставин, також може бути предметом правомірних обмежень, таких як встановлені законом обмежені терміни позовної давності (Stubbings and Others v. the United Kingdom (Стаббінґс та інші проти Сполученого Королівства), §§ 51-52), забезпечення судових витрат (Tolstoy Miloslavsky v. the United Kingdom (Толстой-Милославський проти Сполученого Королівства), §§ 62-67).

Якщо доступ до суду обмежений законом чи практикою суду, Суд досліджує чи впливає таке обмеження на сутність права, а саме, чи переслідує обмеження законну мету і чи забезпечується при цьому належне пропорційне співвідношення між використаними засобами та переслідуваною метою: Ashingdane v. the United Kingdom (Ашинґдейн проти Сполученого Королівства), § 57.

Аналізуюи викладене, суд доходить висновку про те, що позивачем не доведено добровільність вчинення відповідачем дій щодо погашення заборгованості (чи за його дорученням уповноважена ним особа), а саме: внесення ним 20.01.2015 платежу у сумі 10.90 грн., та внесення ним 21.01.2015 платіжу в сумі 5.45 грн. При тому, як матеріали справи, зокрема, виписка по рахунку відповідача, надана позивачем (а.с.59) вказує на протилежне - про автоматичне погашення позивачем простроченої заборгованості у вказаних више розмірах, що виключає переривання строку позовної давності.

Таким чином, звертаючись 06.09.2017 до суду із позовом позивач пропустив встановлений законом трирічний строк позовної давності.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

За викладеного суд приходить до висновку, що передбачені ст. 257 ЦК України строк звернення до суду за захистом порушених прав позивач пропустив без поважних причин, підстави для поновлення останнього відсутні, що є самостійною підставою для відмови у позові і таке обмеження його права на переконання суду переслідує законну мету і при цьому є забезпеченим належне пропорційне співвідношення між використаними засобами та переслідуваною метою.

У відповідності до ч.1 ст. 141 ЦПК України понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору у разі відмови в позові відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини, ст.ст. 15, 16, 253, 256, 257, 258, 261, 264, 266, 267, 526, 530, 611, 612, 625, 631, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 13, 19, 76-83, 263-265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Литвин

Рішення набуло законної сили "_____"_____20___