Ухвала суду № 73013009, 20.03.2018, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 353/1056/14-к

Провадження № 11-кп/779/71/2018

Категорія ч.1 ст.190 КК України

Головуючий у 1 інстанції Струтинський Р. Р.

Суддя-доповідач Гандзюк

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2018 року м. Івано-Франківськ

Апеляційний суд Івано-Франківської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ і:

головуючого-судді: Гандзюка В.П.,

суддів: Васильєв О.П., Повзла В.В.,

з участю:

секретарів с/з ОСОБА_1, ОСОБА_2,

прокурора Богусевича І.М.,

обвинуваченої ОСОБА_3,

захисника ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою прокурора Тлумацького відділу Тисменицької місцевої прокуратури Івано-Франківської області ОСОБА_5 на вирок Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 07 грудня 2017 року щодо ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка та жителька с. Прибилів, вул. Каштанова, 18, Тлумацького району, Івано-Франківської області, одружена, на утриманні двоє неповнолітніх дітей, не працює, українка, громадянка України, раніше не судима, обвинуваченої у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.190 КК України,-

в с т а н о в и в :

Зміст судового рішення суду першої інстанції.

Вироком Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 07 грудня 2017 року ОСОБА_3, визнана невинуватою у пред'явленому обвинуваченні за ч.1 ст. 190 КК України. Ухвалено виправдати ОСОБА_3 через недоведеність вчинення нею кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України.

Зміст апеляційної скарги.

Не погоджуючись з вироком суду першої інстанції, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій посилається на його необґрунтованість, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, та порушення норм матеріального і процесуального права.

Так, судом безпідставно не взято до уваги норми ст.3 Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям» та п.2 Постанови КМУ від 24.02.2003 №250 «Про затвердження Порядку призначення виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям», згідно яких право на таку допомогу мають малозабезпечені сім'ї, які постійно проживають на території України, і той факт, що один із членів сім'ї перебував на сезонних роботах за кордоном, а саме ОСОБА_6, який є чоловіком обвинуваченої, та мав здійснювати догляд за перестарілою ОСОБА_7, вказує на неправомірність отримання обвинуваченою такої допомоги.

Також, прокурор вважає, що суд першої інстанції, в порушення вимог ст. ст. 28, 358 КПК України поверхнево дослідив та не надав юридичну оцінку письмовим доказам, наданим стороною обвинувачення, та безпідставно визнано недопустимими ряд письмових доказів.

Крім того, прокурор вказує на ряд процесуальних порушень, під час розгляду справи. Зокрема не роз'яснення учасникам судового провадження право заявляти відводи, не приведення до присяги свідків ОСОБА_8, та ОСОБА_9, відсутність на технічному носії інформації факту оголошення суддею ухвали від 28.09.2016 року про призначення справи до розгляду.

З цих підстав, вирок суду першої інстанції, прокурор просив скасувати, та ухвалити новий, яким визнати ОСОБА_3 винуватою у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст.190 КК України, та призначити покарання в межах санкції статті у вигляді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто 850 грн.

Обставини обвинувачення ОСОБА_3

Відповідно до обвинувального акту, затвердженого 29.08.2014 року, ОСОБА_3 маючи прямий умисел на заволодіння державними коштами без законних на те підстав безпідставно 12.01.2012 року, 04.07.2012 року та 02.07.2013 року звернулася із заявою до управління соціального захисту населення та вказавши завідомо неправдиві відомості про малозабезпеченість її сім'ї шахрайським способом заволоділа соціальною допомогою в розмірі 32187.74 грн.

На думку органів слідства та обвинувачення, обман ОСОБА_3 полягав в тому, що вона достовірно знаючи про те, що її чоловік ОСОБА_6 перебував за межами України та незаконно отримував допомогу по догляду за перестарілою особою представила фіктивні декларації про доходи та майновий стан.

В чому саме виразилася недостовірність інформації та які розміри дійсного матеріального становища сім'ї ОСОБА_3 органами досудового слідства не досліджувалися, не встановлені і в обвинувачення не поставлені. Ці важливі для розгляду провадження дані та докази на їх підтвердження державним обвинуваченням в судових засіданнях не наводилися.

Так само, твердження слідства про незаконне отримання виплат чоловіка обвинуваченої, яка правдиво вказала про розміри цих виплат, жодним чином не містить логічного зв’язку з обвинуваченням в « зменшенні» ОСОБА_3 відомостей про сукупний сімейний дохід, розмір якого і складає підставу для отримання соціальної допомоги.

Слідством також висунуто твердження про те, що один факт перебування ОСОБА_6 за межами України доводить належний рівень матеріального забезпечення сім'ї. Жодних даних про працевлаштування за кордоном та отримання доходу ОСОБА_6 обвинуваченням не надано.

Обставини у кримінальному провадженні встановлені судом першої інстанції.

Кримінальне провадження неодноразово розглядалося в судах першої та апеляційної інстанцій.

Вироком Тисменицького районного суду ОСОБА_3 визнано невинуватою та виправдано через недоведеність вчинення нею кримінального правопорушення.

Суд першої інстанції встановив такі обставини, які стали підставою для зазначеного судового рішення.

Право ОСОБА_3 на отримання соціальної допомоги суд підтвердив такими даними:

Правове регулювання державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім’ям, її призначення та виплата регулюється Законом України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям» та деталізоване іншими підзаконними актами. Ці нормативні акти підтверджують право на отримання допомоги у випадку, коли сім'ї, що постійно проживають на території України, мають середньомісячний сукупний дохід, нижчий від прожиткового мінімуму.

ОСОБА_3 у встановленому порядку звернулась із відповідною заявою до Управління праці та соціального захисту населення Тлумацької райдержадміністрації. У поданих та підписаних заявах та доданих до них довідки про склад сім'ї, декларації про доходи та майно було правдиво зазначено дійсні відомості, в тому числі і доходи її чоловіка у вигляді плати 82.80 грн., 83,10 грн. та 83,10 грн. як особи, яка доглядає перестарілу особу.

Вказані суми про дохід підтверджені компетентними державними органами праці та соціального захисту населення. Поряд з цим, за висновком суду першої інстанції органами обвинуваченнями не надано жодних даних про те, що член сім'ї ОСОБА_6 працював за межами України та отримав певний дохід. На переконання суду, сам по собі факт, якщо і доведений, про перебування за кордоном держави не підтверджує наявність в нього доходу, а є лише припущенням, що не може бути основою обвинувачення.

Тобто, жодних даних про те, що майновий стан сім'ї став вищим прожиткового не тільки не знайшли свого підтвердження, але й не доводилися обвинуваченням.

Суд першої інстанції зазначив про визначальність принципу змагальності та європейських стандартів критеріїв доказування «поза розумним сумнівом».

Позиції учасників судового провадження.

В суді апеляційної інстанції, прокурор доводи апеляційної скарги підтримав, та просив про її задоволення.

Обвинувачена, та її захисник, проти задоволення апеляційної скарги заперечили, вирок суду першої інстанції вважають законним та обґрунтованим, а тому, просили залишити його без зміни.

Обставини у кримінальному провадженні, встановлені апеляційним судом.

Виходячи зі змісту обвинувачення ОСОБА_3 з метою шахрайського заволодіння державними коштами у вигляді соціальної допомоги ввела в оману компетентний орган, що здійснює призначення , нарахування та виплату цих коштів надала завідомо неправдиву інформацію якою занизила сукупний дохід її сім'ї та незаконно заволоділа коштами.

Так, в обвинувачення ОСОБА_3 ставиться неповідомлення відповідні органи про факт перебування її чоловіка за кордоном, що на переконання сторони обвинувачення вказує на зміну майнового стану сім'ї ОСОБА_3 та підвищення прожиткового мінімуму в сім'ї. І як наслідок безпідставне заволодіння ОСОБА_3 обманним шляхом бюджетних коштів.

Суд першої інстанції детально проаналізував сутність самого звинувачення, співставив дії обвинуваченої з нормативним врегулюванням підстав та порядку отримання соціальної допомоги малозабезпеченими сім’ями та обґрунтовано прийшов до переконання про те, що обвинуваченням недоведено факту недостовірності даних , які були підписані ОСОБА_3, а також відсутності правових підстав для отримання такої допомоги.

Крім цього, суд першої інстанції дотримався приписів національного та міжнародного права про суворе дотримання прав людини, принципів змагальності в кримінальному процесі та практики Європейського суду. При цьому суд вірно зазначив що обвинувачення в основному ґрунтується на певних припущеннях при абсолютній відсутності дослідження дійсного матеріального становища сім'ї, а в окремих звинуваченнях явно виходять за логіку протиправної діяльності обвинуваченої, що характеризує злочин, передбачений ст. 190 КК України (наведений факт перебування чоловіка обвинуваченої за межами України та отримання ним коштів по догляду за перестарілою особою).

Наведені у вироку докази є достатніми для висновків суду.

Мотиви суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Згідно ч.1 ст. 373 КПК виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено: що вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Поряд з цим, зазначені в апеляційній скарзі прокурора покликання на процесуальні порушення, серед яких необґрунтоване визнання окремих доказів недопустимими, відсутність технічної фіксації оголошення суддею ухвали про призначення провадження до розгляду та відсутність на звукозапису судового засідання присяги свідка ОСОБА_8 та ОСОБА_9, на думку апеляційного суду, не є такими, що вплинули на правильність висновків суду. Зокрема, визнаючи недопустимими доказами документів, суд правильно вказав на те, що останні отримані в поза процесуальний спосіб. Крім цього, зазначені документи жодним чином не спростовують чи ставлять під сумнів висновки суду. Дані , які містяться в цих документах ніким не заперечувалися і фактично у випадку визнання їх допустимими підтвердили факти, що визнані судом доведені.

Що стосується невизнання допустимим доказом довідки головного державного інспектора Іванцюк М.М., яка вказала про безпідставність нарахування соціальної допомоги, то суд першої інстанції правильно зауважив, що така довідка фактично підміняла висновки спеціаліста чи експерта без проведення у встановленому порядку інспектування та суперечить «Положенню про Державну фінансову інспекцію». Крім цього, колегія суддів вважає, що наявність чи відсутність такої довідки не містить об’єктивних даних, які би за встановлених обставин слугували доказом доведеності вини обвинуваченої.

Покликання прокурора про те, що суд допустився певних порушень при оголошенні ухвали про призначення провадження до розгляду, а також не прослуховуються присяги свідків є недостатніми для скасування вироку. При апеляційному перегляді прокурор, який брав участь в суді першої інстанції не поставив під сумнів достовірність показань свідків, який особисто допитував в суді, а також не навів мотивів про те, яким чином відсутність оголошення підготовчої ухвали суду вплинули на законні права та інтереси учасників судового розгляду та сам судовий розгляд взагалі.

Більше того, оскаржуючи виправдувальний вирок суду прокурор вдався до аналізу тих обставин, які не зазначалися раніше та вказав про обставини, які не зазначені в обвинуваченні. При цьому більша частина апеляційної скарги стверджує про неправомірні дії ОСОБА_6- особи, яка не є обвинуваченою в цьому провадженні, фактично звинувачує у злочинах. Серед доводів апеляційної скарги є видумані обставини, а саме твердження, що сім'я ОСОБА_6 не мають статусу такої, що постійно проживають на території України.

З'ясовуючи наявність або відсутність у ОСОБА_3 права на отримання державної соціальної допомоги як малозабезпеченій сім'ї та обману з її боку як способу заволодіння державними коштами, суд виходить з того, що відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям» № 1768-111 із змінами та доповненнями, державна соціальна допомога не призначається у випадках, коли працездатні члени малозабезпеченої сім'ї не працюють, не служать, не вчаться за денною формою навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних, вищих навчальних закладах I-IV рівнів акредитації протягом трьох місяців, що передують місяцю звернення за призначенням державної соціальної допомоги.

Жодних з цих пересторог органами слідства не встановлено та не зазначено.

Відповідно до ч. 3 ст. 7 вищевказаного закону якщо сім'єю навмисно подано недостовірні відомості чи приховано відомості, що вплинули або могли вплинути на встановлення права на державну соціальну допомогу та на визначення її розміру, виплата призначеної державної соціальної допомоги припиняється з місяця, в якому виявлено порушення. На наступний строк державна соціальна допомога може бути призначена не раніше ніж через шість місяців починаючи з першого числа місяця виявлення порушення.

Крім того відповідно до п. 28 Постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2003 року № 250 « Про затвердження Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям», якщо сім'єю приховано або навмисно подано недостовірні дані про її доходи та майновий стан, що вплинуло на встановлення права на призначення соціальної допомоги та визначення її розміру, внаслідок чого були надміру виплачені кошти, органи праці та соціального захисту населення:

- визначають обсяг надміру виплачених коштів та встановлюють строки їх повернення залежно від матеріального стану сім,ї;

- повідомляють уповноваженого представника малозабезпеченої сім,ї про обсяг надміру виплачених коштів та строки їх повернення;

- уразі врахування надміру виплачених коштів при виплаті соціальної допомоги у наступні періоди провадять щомісячні відрахування на підставі своїх рішень у розмірі не більш як 20 відсотків суми, що підлягає виплаті;

- у разі неповернення надміру виплачених коштів добровільно в установлені строки вирішують питання про їх стягнення у судовому порядку.

Тобто, з наведеного вище вбачається, що за приховання або навмисне подання недостовірних даних про доходи та майновий стан , що вплинуло на встановлення права на призначення соціальної допомоги та визначення її розміру, внаслідок чого були виплачені надміру виплачені кошти настає цивільно - правова відповідальність.

Обвинувачуючи ОСОБА_3 в поданні недостовірних даних про доходи та майновий стан слідство та державне обвинувачення жодним чином не вказало про розмір надмірно сплачених коштів,застосування законного порядку визначення та повернення зайво отриманих коштів, що має визначальне значення для кримінальної оцінки діяння.

Такі мотиви апеляційного суду повністю співпадають з результатами судового розгляду провадження у суді першої інстанції.

Апеляційний суд також враховує те, що кримінальне провадження триває більше трьох років ( тричі слухалося в суді першої інстанції та апеляційній інстанції), має ознаки порушення європейського принципу дотримання розумних строків судового розгляду та тягне за собою порушення прав людини на справедливий суд. За таких умов судове рішення є законним та справедливим.

Щодо результатів розгляду апеляційної скарги.

Встановлені та доведені обставини цього кримінального провадження, зазначені приписи законів, суб'єктивна та об'єктивна сторони шахрайства як злочину, стала судова практика, свідчать, що вчинене ОСОБА_3 діяння не є шахрайством в розумінні ст.190 КК України.

Доводи апеляційної скарги, висновків суду першої інстанції не спростовують, а відтак, вирок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим і підстави для його скасування чи зміни відсутні.

Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,-

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу прокурора Тлумацького відділу Тисменицької місцевої прокуратури Івано-Франківської області ОСОБА_5 - залишити без задоволення.

Вирок Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 07 грудня 2017 року щодо ОСОБА_3 обвинуваченої у вчиненні злочину, передбачених ч.1 ст.190 КК України – залишити без зміни.

Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Головуючий В.П. Гандзюк

Судді О.П. Васильєв

ОСОБА_10

Згідно з оригіналом

Суддя В.П. Гандзюк