Постанова № 73011460, 28.03.2018, Апеляційний суд Сумської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2018 року

м.Суми

Справа №592/13117/17

Провадження № 22-ц/788/406/18

Апеляційний суд Сумської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого Біляєвої О.М. (суддя-доповідач),

суддів: Кононенко О.Ю., Криворотенка В.І.,

сторони:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Публічне акціонерне товариство «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання»,

розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми в складі судді Князєва В.Б. від 21 грудня 2017 року, ухвалене в м. Суми,

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до пункту 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402 VIII «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Пунктом 8 частини першої розділу ХIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України, в редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року, також визначено, що утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 пред'явила даний позов до Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання», в обґрунтування якого посилалась на те, що з 15 серпня 2000 року перебуває в трудових відносинах з відповідачем, у тому числі з 02 лютого 2015 року займає посаду провідного інженера-лаборанта п'ятого розряду в центральній заводській лабораторії.

За період з червня по вересень 2017 року відповідач не виплатив нараховану заробітну плату, компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з затримкою термінів виплати, суми індексації заробітної плати.

Позивач з урахуванням уточнення позовних вимог просила стягнути з Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» на її користь нараховану, але не виплачену заробітну плату за липень - вересень 2017 року в сумі 8019 грн 00 коп. (ас. 2-4, 26).

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 21 грудня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволений.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» на користь ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену заробітну плату за липень - вересень 2017 року в сумі 8019 грн 00 коп.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» на користь ОСОБА_1 понесені витрати на правову допомогу в сумі 640 грн 00 коп.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині виплати заробітної плати в межах суми платежу за один місяць.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення мотивовано тим, що відповідач порушив законне право позивача на оплату праці, яке підлягає судовому захисту шляхом стягнення з Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» заборгованості у визначеному ОСОБА_1 розмірі.

У січні 2018 року Публічне акціонерне товариство «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» звернулось з апеляційною скаргою до Апеляційного суду Сумської області, у якій посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду в частині стягнення з відповідача заборгованості за липень в сумі 1648 грн, за серпень 2017 року в сумі 1594 грн 50 коп., а також витрат на правову допомогу і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд задовольнив позовні вимоги повністю, проте на час ухвалення рішення ОСОБА_1 була виплачена заборгованість із заробітної плати за липень 2017 року та частково за серпень 2017 року. Щодо стягнення з підприємства на користь позивача судових витрат на правничу допомогу, то відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з допомогою фахівця в галузі права, який не є адвокатом, не відшкодовуються.

ОСОБА_1 не подала відзив на апеляційну скаргу.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої-третьої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Суд першої інстанції встановив, що позивач ОСОБА_1 працює на посаді провідного інженера-лаборанта Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» (ас. 8).

Позивач на підтвердження заборгованості з нарахованої, але невиплаченої заробітної плати за липень 2017 року у розмірі 1648 грн 00 коп., за серпень 2017 року - 3189 грн 00 коп., за вересень 2017 року - 3182 грн 00 коп. надала розрахункові листи, виписку по операціях Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (ас.11, 18, 27).

Згідно зі статтею 43 Конституції України, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Частиною 1 статті 21 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Відповідно до вимог статті 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Установивши, що підприємство на порушення наведених норм не виплатило позивачеві нараховану заробітну плату за спірний період, суд дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог і стягнення сум у розмірі, визначеному працівником.

Відповідно до вимог частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частини перша-третя статті 12, частина перша статті 81 ЦПК України).

За змістом положень чинного трудового законодавства обов'язок ведення кадрової та бухгалтерської документації покладено саме на роботодавця і саме він у розумінні статей 12, 76-81 ЦПК України зобов'язаний довести відсутність заборгованості за нарахованою заробітною платою у розмірі, визначеному позивачем, надавши відповідні документи в якості доказів у справі.

Проте на порушення вимог статей 12, 76-81 ЦПК України Публічне акціонерне товариство «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» не надало суду першої інстанції належних, достовірних і достатніх доказів на підтвердження наявності або відсутності заборгованості перед працівником за нарахованою, але не виплаченою заробітною платою.

Не надано таких доказів, у тому числі щодо виплати частини заробітної плати за липень 2017 року в сумі 1648 грн та за серпень 2017 року в сумі 1594 грн 50 коп., чим обґрунтована апеляційна скарга, і суду апеляційної інстанції.

З урахуванням наведеного суд апеляційної інстанції відхиляє довід апеляційної скарги про недоведеність ОСОБА_1 позовних вимог і неправильне визначення судом розміру заборгованості.

Щодо стягнення витрат на правову допомогу, слід зазначити наступне.

З огляду на матеріали справи, 11 листопада 2017 року ОСОБА_1 уклала договір про надання юридичних послуг з метою захисту її трудових прав з фізичною особою-підприємцем Калмиковою І.В., яка є фахівцем у галузі права, а 15 листопада 2017 року пред'явила до суду даний позов.

Згідно з роз'ясненнями, що надані Пленумом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пункті 47 постанови «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17 жовтня 2014 року № 10, витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 42, 56 ЦПК України, в редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року).

На підтвердження витрат на правову допомогу позивач надала договір про надання юридичних послуг від 11 листопада 2017 року, витяг з реєстру платників єдиного податку, рахунок від 20 грудня 2017 року, квитанцію від 20 грудня 2017 року до прибуткового касового ордеру про сплату 700 грн і акт про надання юридичних послуг.

Частково компенсуючи позивачеві з відповідача понесені і документально підтверджені витрати на правову допомогу, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що дії на виконання договору про надання правової допомоги були вчинені фахівцем у галузі права до 15 грудня 2017 року, тобто до набрання Цивільним процесуальним кодексом України в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-УШ законної сили, а тому позивач має право на відшкодування понесених витрат.

Отже, довід апеляційної скарги про безпідставність відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану фахівцем у галузі права, суд апеляційної інстанції відхиляє.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального й процесуального права.

Установивши, що висновки суду про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог зроблені вірно, а доводи апеляційної скарги, які направлені на переоцінку доказів, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом попередньої інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного рішення, суд апеляційної інстанції залишає судове рішення без змін, а скаргу

без задоволення.

У зв'язку з цим слід відновити дію рішення, яка була зупинена ухвалою суду апеляційної інстанції про відкриття провадження у справі.

Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 382 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» залишити без задоволення.

Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 21 грудня 2017 року залишити без змін.

Відновити дію рішення у даній справі.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий О.М.Біляєва

Судді: О.Ю.Кононенко

В.І.Криворотенко