Рішення № 73010670, 28.03.2018, Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

279/5346/17 провадження №2-а/279/81/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" березня 2018 р. м.Коростень Житомирської області

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області у складі головуючого судді Волкової Н.Я., з секретарем Прокопчук І.В., за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3, розглянувши термінову адміністративну справу №279/5346/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 митниці Державної фіскальної служби України про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся з позовом про скасування винесеної відповідачем 30.11.2017 року постанови про накладення на нього стягнення у виді штрафу у розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 гривень, за те, що ним 04.06.2017 року в митному режимі «транзит» було ввезено на територію України транспортний засіб марки VW GOLF кузов WVWZZZ1JZWP054149 р.н. LT JTS837, який потягом 10 діб не доставив до митного органу та не вивіз за межі України, чим порушив вимоги ст.95, 470 ч.3 Митного кодексу України.

В постановою він не згоден, оскільки ніякого транспортного засобу на територію України не ввозив, за кордон взагалі не виїздив. Звернувся з заявою до Коростенського ВП ГУНП у Житомирській області про притягнення до відповідальності винних осіб, до компетентних органів щодо отримання інформації про перетин ним державного кордону особою під його іменем. Хоча в оскаржуваній постанові вказано його дані, однак вона його не стосується, номер його паспорта вказано невірно. Він не міг перетинати кордон у вказаний в постанові час, оскільки працює, не мав посвідчення водія.

Просив постанову від 30.11.2017 року №0580/10100/17 скасувати, провадження у справі закрити.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали. Представник пояснив, що 07.12.2018 року його довіритель отримав копію постанови від 13.11.2017 року. У вказаний в постанові час ОСОБА_1 нікуди не виїздив, ніякий автомобіль на територію України не ввозив. З матеріалів справи видно, що виїзд за межі України та в’їзд на територію України було здійснено за 10 хвилин, хоча довіреність на транспортний засіб посвідчена в Латвії, датована 04.06.2017 р. (день в’їзду), підпис на ній не позивача. Позивач на митному посту не був, не знає, хто використав його документи. З цього приводу він звернувся до поліції. В день, коли він нібито перетинав кордон, він знаходився у м.Коростень. В липні 2017 року в нього зник паспорт, який йому повернула наглядно знайома особа, до правоохоронних органів він не звертався.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав та пояснив, що митним постом було зареєстровано виїзд та в’їзд позивача на митну територію. Ці факти реєстрували різні інспектори митної служби. Відповідно до центральної бази даних митного посту Виступовичі позивач 04.06.2017 року ввіз на територю України в режимі «транзит» транспортний засіб, який мав вивезти через 10 днів. Транспортний засіб було ввезено в режимі «Зелений коридор», інспектору було надано необхідні документи: доручення, свідоцтво про реєстрацію, паспорт особи, які було перевірено та дозволено пропуск. Коли транспортний засіб у встановлений термін не було вивезено, то митний орган розпочав пошук позивача, 16.06.2017 року направив йому лист, який той отримав 04.07.2017 року, однак до митного органу не прибув. Направлений на адресу позивача протокол не був ним отриманий. Позивач отримав повідомлення про розгляд справи 30.11.2017 року, однак на розгляд справи не прибув, пояснень не надав.

Судом встановлено, що позивачем оскаржено правомірність притягнення його до адміністративної відповідальності. Розгляд такої справи проведено згідно положень ст.286 КАС України.

Відповідно до ст.77 ч.2 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатись на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Згідно частини 4 вказаної норми закону, суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулось порушення його прав, свобод чи інтересів.

Порядок притягнення до адміністративної відповідальності за порушення митних правил та відповідальність за них, порядок провадження у справах про порушення митних правил, регулюються Митним кодексом України – розділи 18-19 (далі: МКУ)

Згідно ст.24 МКУ кожна особа має право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів доходів і зборів, їх посадових осіб та інших працівників, якщо вважає, що цими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси. Рішення, дії або бездіяльність органів доходів і зборів або їх посадових осіб можуть бути оскаржені безпосередньо до суду в порядку, визначеному законом (ст.29 ч.1 МКУ).

Поняття транзиту визначено ст.90 ч.1 МКУ. Згідно ст.95 ч.1 п.1 МКУ для автомобільного транспорту встановлено строк транзитного перевезення 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб). Митний режим транзиту завершується вивезенням товарів, транспортних засобів комерційного призначення, поміщених у цей митний режим, за межі митної території України. Таке вивезення здійснюється під контролем органу доходів і зборів призначення (ст.102 МКУ).

Відповідальність за ст.470 ч.3 МКУ настає за перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб, а так само втрата цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу органу доходів і зборів.

Відповідно до ст.458 МКУ порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред’явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Згідно ст.460 МКУ не тягне за собою адміністративної відповідальності, передбаченої цим Кодексом, вчинення порушень митних правил, передбачених ст.470 цього Кодексу, внаслідок аварії, дії обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб, що підтверджується відповідними документами, а також допущення у митній декларації помилок, які не призвели до неправомірного звільнення від сплати митних платежів або зменшення їх розміру, до незабезпечення дотримання заходів тарифного та/або нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, якщо такі помилки не допускаються систематично (стаття 268 цього Кодексу).

Строки накладення адміністративних стягнень у справах про порушення митних правил визначено ст.487 МКУ - адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше, ніж через шість місяців з дня вчинення правопорушення, а у разі розгляду органами доходів і зборів справ про триваючі порушення митних правил, ніж через шість місяців з дня виявлення цих правопорушень. Провадження у справі про порушення митних правил вважається розпочатим з моменту складення протоколу про порушення митних правил (ст.488 МКУ).

Обставинами, що підлягають з’ясуванню при розгляді справи про порушення митних правил, відповідно до ст.489 МКУ, є наступні: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються: 1) протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; 2) поясненнями свідків; 3) поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; 4) висновком експерта; 5) іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами - безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України. Посадова особа органу доходів і зборів, яка здійснює провадження у справі про порушення митних правил, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю (ст.495 МКУ).

Справи про порушення митних правил, перебачені ст.470 МКУ, розглядаються органами доходів і зборів, уповноваженими ними особами (ст.522,523 МКУ). Місцем розгляду справи є місцезнаходженням органу доходів і зборів, посадові особи якого здійснювали провадження у цій справі (ст.524 МКУ)

Процедура повідомлення особи про час та місце розгляду справи визначена ст.526 МКУ, частиною четвертою якої визначено, що справа про порушення митних правил може бути розглянута за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про перенесення розгляду справи.

Одним з видів постанов у справі про порушення митних правил, є постанова про накладення адміністративного стягнення (ст.527 МКУ).

Підставами для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил є: 1) відсутність у діях особи, яка притягується до відповідальності, ознак порушення митних правил; 2) необ’єктивність або неповнота провадження у справі або необ’єктивність її розгляду; 3) невідповідність викладених у постанові висновків фактичним обставинам справи; 4) винесення постанови неправомочною особою, безпідставне недопущення до участі в розгляді справи особи, притягнутої до відповідальності, або її представника, а також інше обмеження прав учасників провадження у справі про порушення митних правил та її розгляду; 5) неправильна або неповна кваліфікація вчиненого правопорушення; 6) накладення стягнення, не передбаченого цим Кодексом. Підставами для скасування чи зміни постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил можуть бути визнані й інші визначені законами обставини (ст.531 МКУ).

Відомості про такі обставини мають існувати на час розгляду справи про адміністративне правопорушення і уповноважена на прийняття рішення особа має бути повідомлена про їх існування.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши подані ними письмові докази, судом встановлено:

04.06.2017 року о 21.39.39 через пункт пропуску №101120000 на територію України в режимі «транзит» канал «зелений коридор» особою з даними ОСОБА_1 для власного користування було ввезено автомобіль марки VW GOLF кузов WVWZZZ1JZWP054149 р.н. LT JTS837. На підтвердження даних про ввізника було надано копію паспорту на ім’я ОСОБА_1 серія ВМ 726844, виданого 13.04.1999 р., свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії Н249951, довіреність на право користування транспортним засобом від 04.06.2017 року.

По закінченню 10-денного строку можливого перебування транзитного транспортного засобу на території України та відсутності даних про його вивезення за межі України уповноваженою особою відповідача 16.06.2017 року на адресу позивача було направлено вимогу №1594/Б/70-20 про вивезення транспортного засобу та повідомлено про необхідність прибуття до ОСОБА_4 митниці ДФС 27.06.2017 року для надання пояснень, повідомлено про можливість притягнення до адміністративної відповідальності.

Вказаний лист позивачем було отримано 04.07.2017 року, що ним в судовому засіданні не оспорено.

17.07.2017 року уповноваженою особою відповідача у відсутність позивача було складено протокол №0580/10100/17 про порушення митних правил, передбачених ст.470 ч.3 МКУ. Підставою складання протоколу став факт не вивезення у встановлений ст.95 МКУ строк за межі митної території України ОСОБА_1 автомобіля марки VW GOLF кузов WVWZZZ1JZWP054149 р.н. LT JTS837, зазначено, що розгляд справи відбудеться 06.09.2017 року о 10.00 год.. Копія вказаного протоколу була направлена позивачеві рекомендованим листом 18.07.2017 року, роз’яснено наслідки неприбуття на розгляд справи без поважних причин (лист №1891/Б/06-70-20 від 18.07.2017 року),

В подальшому через неприбуття позивача розгляд справи переносився на 16.10.2017 року, на 30.11.2017 року, про що позивача було повідомлено (лист №2634/Б/06-70-20 від 12.09.2017 року, лист №3378/Б/06-70-20 від 23.10.2017 року). Повідомлення про розгляд справи 30.11.2017 року позивачем було отримано 01.11.2017 року. Вказана обставина позивачем також не оспорена.

Головним доводом позивача щодо незаконності прийнятого відповідачем рішення є той факт, що він правопорушення не вчиняв і відповідач мав бути обізнаним про те, що позивач не був учасником митного оформлення в’їзду транспортного засобу або піддати сумніву достовірність наданих під час такого оформлення його особистих документів, підписів на документах. Тобто, відповідач мав знати або на підставі наявних в нього документів дізнатись, що позивач правопорушення не вчиняв.

В той же час, позивач не надав жодних доказів, того, що він не був обізнаним про розгляд відповідачем справи про порушення митних правил, не отримував повідомлень відповідача або, що він повідомляв відповідача (усно або письмово) про свою непричетність до їх порушення.

Всі заходи щодо доведення своєї можливої непричетності до порушення позивачем вживались вже після того, як йому стало відомо про прийняте рішення. В позовній заяві вказано, що він звернувся до правоохоронного органу, однак доказів прийняття такої заяви та проведення за нею розслідування не представлено.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що позивач належним чином повідомлявся як про складання відносно нього протоколу про порушення митних правил, так і про час та місце його розгляду. Однак, до уповноваженого на розгляд справи органу відповідача не прибув, будь-яких пояснень чи заперечень не надав, правами, наданими ст.498 МКУ щодо подачі доказів, заявлення клопотань, допомоги захисника не скористався.

За таких обставин, відповідач не мав підстав піддавати сумніву докази, що свідчили про ввезення саме позивачем на митну територію України в режимі «транзит» транспортного засобу та не дотримання ним вимог ст.95 МКУ щодо його вивезення.

Предметом даного судового розгляду є оцінка дотримання відповідачем вимог законодавства, яке регулює порядок притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Обставини, які мають перевірятись судом у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, визначені статтею 2 ч.2 КАС України.

Порушень законодавства, яке регулює порядок притягнення до відповідальності за порушення митних правил не встановлено.

Суд дійшов висновку про те, що оскаржуване рішення було прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений Митним кодексом України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотримання принципу рівності перед законом, пропорційно; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно.

Представлена ж позивачем інформація з Державної прикордонної служби України не є достатньою для висновку про відсутність в діянні позивача складу правопорушення, передбаченого ст.470 МКУ, до того ж сам документ не посвідчений належним чином.

Оскільки відповідачем доведено, що його уповноважена особа діяла відповідно до наданих їй повноважень та у передбачений законом спосіб, вжила всіх можливих заходів для перевірки обставин вчиненого порушення, а відповідачем не доведено, що при прийнятті рішення про притягнення його до адміністративної відповідальності не були дотримані положення МКУ, які регулюють порядок притягнення особи до відповідальності за порушення митних правил, позовні вимоги є необґрунтованими, тому задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.243-246,286 КАС України, ст.24,26,95, 458-467, 470, 486-498, 522-528 Митного кодексу України,

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог про скасування постанови №0580/10100/17 від 30.11.2017 року відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в 10-денний строк з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а в разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не було скасовано .

Сторони:

Позивач ОСОБА_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1.

Відповідач ОСОБА_4 митниця Державної фіскальної служби України, місце знаходження: м.Житомир, вул.Перемоги, 25, ЄДРПОУ 39421140.

Суддя Волкова Н.Я.

копія згідно оригіналу