Ухвала суду № 73009544, 22.03.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/774/692/18 Справа № 176/1325/17 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Кононенко О.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 березня 2018 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Кононенко О.М.

суддів Коваленко В.Д., Кондакова Г.В.

секретаря судового засідання Пінчук Е.С.

за участю прокурора Пістун М.С.

обвинуваченого ОСОБА_2

розглянувши 22 березня 2018 року у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро кримінальне провадження № 12012040220000321 за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на вирок Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 31 жовтня 2017 року, щодо:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше судимого,

- 29 липня 2008 року Жовтоводським міським судом Дніпропетровської області за ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185, ст. 70 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України,

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою ІНФОРМАЦІЯ_5, неодноразово судимого,

- 12 червня 2014 року П’ятихатським районним судом Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 309, ч. 2 ст. 307, ст. 70 КК України до 5 років позбавлення волі ,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України.

В апеляції:

- обвинувачений просить вирок суду першої інстанції пом'якшити.

В обґрунтування апеляційної скарги, зазначає, що з вироком суду не згоден, вважає його занадто суворим. В своїх доповненнях вказав, що суд першої інстанції при ухваленні вироку не врахував пом'якшуючі обставини, а саме необхідність надання належного догляду зі сторони обвинуваченого за його мамою похилого віку. По місцю свого проживання обвинувачений характеризується задовільно, без зауважень зі сторони сусідів та правоохоронних органів, має соціальні зв'язки з родичами та сестрою. Крім того, ОСОБА_2 вказав, що визнав свою вину, допомагав слідству. Судом, також, було порушено його право на захист, оскільки не залучили захисника за його клопотанням, яке було задоволено. Не було застосовано ч. 5 ст. 72 КК України та не перераховано строк відбування під вартою в строк відбування покарання з розрахунку один день за два відповідно.

Цим вироком дії ОСОБА_2 кваліфіковані за ч. 2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно та за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України, як закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, групою осіб та призначено покарання: за ч. 2 ст. 185 КК України у виді 3 (трьох) років позбавлення волі; за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України у виді 2 (двох) років позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено ОСОБА_2 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

Стягнуто із ОСОБА_2О, на користь ПАТ «Укртелеком» відшкодування матеріальної шкоди суму у розмірі 6726 гривень 20 копійок.

Питання речових доказів та судових витрат вирішено у відповідності до закону.

Вирок відносно ОСОБА_3 не оскаржується.

Цим вироком ОСОБА_2 визнано винним та засуджено за вчинення злочину за таких обставин.

29 лютого 2012 року, приблизно об 11 годині 25 хвилин, ОСОБА_2 прибув до будинку №45 по вулиці Петровського (бульвар Свободи) в місті Жовті Води Дніпропетровської області, спустився до підвального приміщення та таємно, повторно викрав 115 метрів телефонного кабелю, що належить ПАТ «Укртелеком», загальною вартістю 3076 гривень 25 копійок.

02 березня 2012 року, приблизно о 01 годині 55 хвилин, ОСОБА_2 прибув до третього під'їзду за тією ж самою адресою, повторно викрав 125 метрів телефонного кабелю, що належить ПАТ «Укртелеком», загальною вартістю 1500 гривень.

05 березня 2012 року, приблизно о 18 годині 20 хвилин, ОСОБА_2, прибув до будинку №16 по вулиці 50-річчя Комсомолу (вулиця ОСОБА_4) в місті Жовті Води Дніпропетровської області, спустився до підвалу, де, таємно, повторно викрав телефоні кабелі, які належать ПАТ «Укрателеком» та ОСОБА_5, заподіявши ПАТ «Укртелеком» та потерпілому ОСОБА_5 матеріальний збиток на загальну суму 2149 гривень 95 копійок та 558 гривень відповідно.

Крім того, 03 червня 2017 року, приблизно о 18 годині 30 хвилин, точного часу не встановлено, ОСОБА_2 спільно з ОСОБА_3 проходячи повз колодязь зв'язку №3-480, що встановлений на зеленій зоні напроти будинку №55 по вулиці Маяковського в місті Жовті Води Дніпропетровської області, ОСОБА_2 за попередньою змовою групою осіб, а саме спільно з ОСОБА_3, з вказаного колодязя витягли відрізок кабелю марки, довжиною 23 м., вартість якого складає 438 гривень 84 копійки, який вони почали тягнути по вулиці, але були помічені свідком ОСОБА_6 та не змогли довести свій злочинний умисел до кінця за обставин, що не залежали від їх волі, після чого покинули кабель та з місця вчинення кримінального правопорушення зникли.

Заслухавши обвинуваченого, який підтримав вимоги апеляційної скарги, просив скаргу задовольнити, пом’якшивши покарання та перерахувавши йому день за два строк попереднього ув’язнення, думку прокурора, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого, проаналізувавши доводи, які викладені в апеляції і співставивши їх з матеріалами кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягає з наступних підстав.

У відповідності до ст. 404 КПК України, вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.

Оскільки висновки суду першої інстанції стосовно фактичних обставин вчиненого кримінального правопорушення та доведеності вини ОСОБА_2 у вчиненні ним кримінальних правопорушень, та правильність правової кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України в апеляційній скарзі обвинуваченого не оспорюються, інші учасники кримінального провадження апеляційних скарг не подавали, то вказані обставини судом апеляційної інстанції не перевіряються.

Доводи апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_2 з приводу того, що призначене покарання є занадто суворим, а також те що суд першої інстанції при ухваленні вироку не врахував пом'якшуючі обставини, необхідність надання належного догляду зі сторони обвинуваченого за його мамою похилого віку, задовільна характеристика по місцю проживання, наявність соціальних зв'язків з родичами та сестрою, колегія суддів, вважає необґрунтованими.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, яка передбачає загальні засади призначення покарання і через які реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, суд, призначаючи покарання у кожному конкретному випадку має дотримуватися вимог кримінального закону й зобов’язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом’якшують і обтяжують покарання. Призначене покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Матеріалами справи підтверджено, що призначений судом вид і розмір покарання обвинуваченому ОСОБА_2 в межах санкції інкримінованих йому злочинів є мінімальним, і в повному обсязі відповідає зазначеним вище вимогам закону.

При обранні такої міри і розміру покарання суд першої інстанції, як вбачається з вироку, врахував ступінь тяжкості вчинених обвинуваченим ОСОБА_2 злочинів, які відносяться до злочинів середньої тяжкості, особу обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий, не працює, на обліку в центрі зайнятості не перебуває, одружений, утриманців не має, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває. Крім того, було враховано досудову доповідь стосовно обвинуваченого, де орган з питань пробації, беручи до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого, його спосіб життя, історію правопорушень, а також середню ймовірність вчинення ним повторного правопорушення, вважає, що виправлення обвинуваченого не можливе без ізоляції від суспільства та він може становити високу небезпеку для суспільства, у тому числі і для окремих осіб. До пом’якшуючих обставин, суд відніс щире каяття обвинуваченого, на яке посилався і обвинувачений в своїй апеляції. Обставин, що обтяжують покарання встановлено не було.

Таким чином, суд в повній мірі врахував всі вище зазначені обставини, у тому числі і ті на які посилається в апеляції обвинувачений, а тому на переконання колегії суддів, покарання призначене ОСОБА_2 при зазначеному є справедливим, необхідним та достатнім для його виправлення і попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Підстав для застосування положень ст.ст. 69, 75 КК України, колегія не вбачає.

Ствердження обвинуваченого ОСОБА_2 в апеляції на порушення судом першої інстанції його права на захист не знайшли свого підтвердження. Перевіркою матеріалів справи встановлено, що ніякого відповідного клопотання від обвинуваченого ОСОБА_2 не надходило. Згідно журналу судового засідання від 22.08.2017 року та 05.09.2017 року і відповідно технічного запису обвинувачений на запитання суду відповів, що свої інтереси буде захищати самостійно, добровільно дав згоду на розгляд справи у порядку положень ч. 3 ст. 349 КПК України, наслідки якого йому судом було належним чином роз’яснено, свою вину у пред’явленому обвинуваченні за обставин, викладених в обвинувальному акті визнав повністю, щиро каявся. В апеляційній інстанції обвинувачений ОСОБА_2 проти зазначеного не заперечував. Будь-яких інших обмежень і порушень щодо права на захист обвинуваченого ОСОБА_2 апеляційним судом не виявлено.

Стосовно вимог обвинуваченого про зарахування йому день за два строку попереднього ув’язнення в строк покарання на дату прийняття апеляційним судом свого рішення, враховуючи внесення змін до ч. 5 ст. 72 КК України відповідно до Закону України № 2046-VIII від 18.05.2017 року, який набрав чинності з 21 червня 2017 року, і яким вже не передбачено з цієї дати зарахування попереднього ув’язнення в строк покарання день за два, колегія суддів перевіривши дані доводи, не знайшла підстав для їх задоволення.

За вказаних вище встановлених обставин, колегія суддів не знаходить підстав для пом’якшення покарання, з тих мотивів, які наведені в апеляційній скарзі обвинуваченого ОСОБА_2, оскільки судом призначене покарання є правомірним, з дотриманням вимог кримінального закону та на підставі об’єктивно з’ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог закону, з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав.

З огляду на викладене, колегія суддів, вважає необхідним апеляційну скаргу обвинуваченого залишити без задоволення, а вирок суду без змін.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – залишити без задоволення.

Вирок Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 31 жовтня 2017 року, щодо ОСОБА_2 обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженому який тримається під вартою в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Судді:

ОСОБА_7 ОСОБА_8 ОСОБА_9