Ухвала суду № 73008839, 28.03.2018, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/2833/17

1-кп/214/222/18

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2018 року колегія суддів Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Гриня Н.Г., суддів Чернової Н.В., Євтушенка О.І.,

за участю секретаря судового ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі кримінальне провадження внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12015040230000343 від 25.02.2017 року відносно ОСОБА_2, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115КК України,

сторони кримінального провадження та інші та учасники судового провадження: прокурор Денисенко О.В., обвинувачений ОСОБА_2, захисник ОСОБА_3, потерпілого ОСОБА_4,

встановила:

Прокурор заявив клопотання про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_2на шістдесят днів, оскільки він обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого злочину, може ухилитись від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення.

Потерпілий підтримав думку прокурора, просив суд продовжити дію запобіжного заходу тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_2

Обвинувачений та його захисник, заперечували проти задоволення клопотання прокурора та вважають що ризики, перелічені прокурором є недоведеними. Крім того, захисник у письмовому клопотанні вказав, що його підзахисний має міцні соціальні зв’язки – мати та брата, з якими спільно проживав, малолітнього сина, офіційно працював охоронцем в готелі «Дружба», є учасником бойових дій та раніше не судимий. При цьому захисник зазначив, що тяжкість злочину в якому обвинувачується ОСОБА_2 та тяжкість покарання, що загрожує останньому в разі визнання його винуватим, не є підставою для продовження тримання під вартою останнього. Посилаючись на зазначене, захисник просив змінити обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжний захід на домашній арешт за місцем реєстрації, із застосуванням засобів електронного контролю.

Вислухавши думки учасників судового процесу, колегія суддів приходить до висновку про необхідність та доцільність продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_2 строком на шістдесят днів, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 331 КПК України, вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Аналізуючи вимоги норм викладених в ст. 199 КПК України, суд приходить до висновку, що вирішуючи питання про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою на стадії судового розгляду кримінального провадження прокурор повинен довести суду, на який безпосередньо покладено обов’язок вирішення цього питання, що заявлений раніше ризик не зменшився або з’явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, при цьому навести обставини, які перешкоджають завершенню судового розгляду до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. При не доведенні прокурором вказаних обставин суд зобов’язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою.

Ухвалою суду від 08 лютого 2017 року продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного ОСОБА_2, обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115КК України, строком на шістдесят днів до 08 квітня 2018 року.

При цьому встановлено, що складність справи, враховуючи стадію судового розгляду даного кримінального провадження, не дають можливості закінчити його розгляд на час вирішення питання про доцільність продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_2 під вартою.

В свою чергу встановлено, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, покарання за якою передбачено позбавлення волі на строк від семи до п’ятнадцяти років.

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура, що визначено ст. 2 КПК України.

Із метою досягнення завдань кримінального провадження та для належного здійснення правосуддя у справах про вчинення кримінального правопорушення законодавець визначив у КПК України види заходів забезпечення кримінального провадження, до яких належать запобіжні заходи, включаючи тримання під вартою, який є винятковим запобіжним заходом, оскільки є найбільш суворим та застосовується виключно у разі, якщо жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Отже, враховуючи всі встановлені вище обставини, а також положення норм закону, колегія суддів вважає, що заявлені раніше прокурором та встановлені судом ризики,передбачені ст. 177 КПК України, а саме, можливість вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення та можливість незаконного впливу на свідків, та можливість переховуватись від суду не зменшилися.

Виходячи із встановлених обставин, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав вважати, що більш м’який запобіжний захід, крім тримання під вартою, буде недостатнім для запобігання спробам обвинуваченого ОСОБА_2 переховуватися від суду та вчиняти інші кримінальні правопорушення.

Виходячи з вище наведеного, суд вважає, що прокурором доведені обставини, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою, а отже наявні підстави та доцільність продовження терміну тримання обвинуваченого ОСОБА_2 під вартою строком на шістдесят днів.

Також, колегія суддів бере до уваги рішення Європейського суду з прав людини у справі «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 року, про те, що тримання під вартою є виправданим у тому випадку, якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи.

Слід також врахувати, що відповідно до правової позиції, викладеної у п. 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Марченко проти України», при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.

Разом з тим, приймаючи вказане вище рішення, хоча колегією суддів і враховані посилання захисника ОСОБА_5 та обвинуваченого ОСОБА_2 про наявність у останнього постійного місця проживання, соціальних зв’язків та позитивної репутації, однак вони не спростовують наявності ризиків за встановлених вище обставин.

Керуючись ст.ст. 110, 331, 369, 371 КПК України, суд, -

ухвалила:

Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно ОСОБА_2, 24.07.1977 року, строком на шістдесят днів, тобто до 26 травня 2018 року включно.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Н.Г. Гринь

судді

ОСОБА_6

ОСОБА_7