Ухвала суду № 73007981, 28.03.2018, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/4455/17

Провадження № 1-кп/496/54/18

У Х В А Л А

28 березня 2018 року м. Біляївка

Біляївський районний суд Одеської області в складі:

головуючого – судді Горяєва І.М.,

за участю секретаря – Полубок Н.А.,

прокурора – Богомолова Г.Ю.,

потерпілих – ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

представників потерпілих – ОСОБА_4, ОСОБА_5,

захисників обвинуваченого – ОСОБА_6, ОСОБА_7,

обвинуваченого – ОСОБА_8,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Біляївка матеріали кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч.3 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Біляївського районного суду Одеської області перебуває зазначене вище кримінальне провадження.

В судовому засіданні від прокурора відділу прокуратури Одеської області надійшло клопотання про застосування до обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в Одеській УВП-21 УДПтС України в Одеській області строком на 60 днів, при цьому прокурор посилалася на обставини викладені у письмовому клопотанні про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Потерпіла ОСОБА_9 у судове засідання не з’явилася, при цьому надала заяву про проведення засідання без її участі, її інтереси представляє представник ОСОБА_5

Потерпілі та їх представники в судовому засіданні підтримали клопотання прокурора та просили його задовольнити.

Обвинувачений та його захисники у судовому засіданні заперечували проти вказаного клопотання прокурора, при цьому посилалися на письмове заперечення, також заявили клопотання про зміну запобіжного заходу ОСОБА_8 з тримання під вартою на домашній арешт із забороною залишати житло в нічний час.

У судовому засіданні прокурор, потерпілі та їх представники заперечували проти клопотання про зміну запобіжного заходу ОСОБА_8 з тримання під вартою на домашній арешт, при цьому зазначили, що належних та допустимих доказів з приводу неможливості тримання під вартою обвинуваченого за станом здоров’я суду надано не було.

Заслухавши думку прокурора, потерпілих, а також їх представників, обвинуваченого та його захисників, дослідивши матеріали кримінального провадження та надані докази, суд дійшов до наступного.

Відповідно до ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_7 України, є частиною національного законодавства України.

За Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод на державу покладається обов'язок вжити заходи до забезпечення прав людини, яка тримається під вартою.

Відповідно до ст.17 Закону України № 3477-IV від 23.02.2006 року «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини, а також українські суди мають застосовувати при розгляді справ практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Згідно із ч. 2 ст. 8 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Окрім цього, відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Крім того, суд враховує положення ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

А також суд приймає до уваги прецедентне право Конвенції щодо чотири базових прийнятних підстави для відмови у звільненні особи з під варти. Доцільність залишення під вартою особи, яка підозрюється в скоєнні тяжкого злочину, має оцінюватись в кожному випадку окремо у відповідності з її особливими характеристиками.

Продовжене тримання під вартою може бути виправдано в тому випадку, якщо існують конкретні ознаки того, що це дійсно вимагається виходячи з інтересів суспільства, які, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважують правило поваги особистої свободи /дело W. против Switzerland, судебное решение от 26 января 1993 года § 30/.

Перевіряючи обґрунтованість обвинувачення, суд виходить з практики Європейського суду з прав людини, а саме: рішення «Нечипорук і Йонкало проти України», п. 175; «Cebotari v. Moldova», п. 48; «Fox, Campbell and Hartley v. the UK», n. 32.

Згідно зі ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим злочину, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання її винною у злочині, вік та стан здоров'я, міцність соціальних зв'язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родин й утриманців, наявність постійного місця роботи та репутацію обвинуваченого, його майновий стан та наявність судимостей, дотримання умов попередньо застосованих запобіжних заходів, розмір майнової шкоди та інше.

Приймаючи до уваги принцип презумпції невинуватості, правил поваги свободи особи, враховуючи те, що інші характеризуючи данні ніж зібрані досудовим розслідуванням, що можуть мати значення, стороною захисту не надані, а також те, що обраний ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою – спливає 08.04.2018 р., а до вказаного терміну судове провадження не може бути завершено, також суд приймає до уваги особу обвинуваченого ОСОБА_8, його вік, стан здоров'я, міцність соціальних зв'язків, а також звертає увагу на те, що в силу ст. 89 КК України являється не судимим, також суд враховує тяжкість інкримінованого йому злочину, останній обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за вчинення якого передбачено покарання тільки у вигляді позбавлення волі, а також скоєння злочину у стані алкогольного сп’яніння, що призвело до загибелі чотирьох осіб, суд приходить до висновку про необхідність відступу від правил поваги свободи особи, а також вважає, що застосування до обвинуваченого ОСОБА_8 більш м'якого запобіжного заходу неможливе, враховує те, що він у судовому засіданні ще не був допитаний, вину визнав частково, а також з метою уникнення ризиків того, що він, перебуваючи на свободі, може переховуватися від суду, вчинить інше кримінальне правопорушення, а також з метою недопущення незаконно впливати на свідків та потерпілих.

Щодо клопотання захисника ОСОБА_7, який діє в інтересах ОСОБА_8, а також доводів останнього, про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, суд дійшов наступного висновку.

Суд не може погодиться з доводами захисників та обвинуваченого про те, що враховуючи стан здоров’я ОСОБА_8, останньому необхідно змінити тримання під вартою на домашній арешт, оскільки суду не було надано належних та допустимих доказів з цього приводу. Крім того, суд не приймає до уваги копію довідки ООВОЗ ООД МОЗ України від 14.03.2018 р., оскільки оригіналу вказаної довідки суду надано не було, попри цього зі змісту вказаної довідки не вбачається, що є загроза життю та здоров`ю ОСОБА_8, в рекомендаціях довідки лише зазначено, що останньому необхідно дієтичне харчування. Доказів того, що в умовах ОСІ обвинуваченому відмовили у дієтичному харчуванні суду надано не було.

Таким чином, ризики передбачені ст. 177 КПК України, що були підставою для застосування щодо ОСОБА_8 такого запобіжного заходу як тримання під вартою, не зменшилися та не перестали існувати, підстав для застосування стосовно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу - не має.

Метою продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому є забезпечення виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов'язків, а також запобігання здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що обвинувачений може переховуватись від суду та вчиняти тиск на свідків та потерпілих у даному кримінальному провадженні.

На підставі вищевикладеного, суд вважає за доцільне застосувати до обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів.

Застосовуючи такий вид запобіжного заходу, суд враховує підстави та обставини, передбачені ст.ст. 177, 178 КПК України, а також приймає до уваги ту обставину, що підстави, за яких судом було обрано обвинуваченому запобіжний захід у виді взяття під варту, не відпали.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 331 КПК України, суд –

У Х В А Л И В:

Продовжити ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто з 28.03.2018 р. до 26.05.2018 року включно в Одеському УВП-21 УДПтС України в Одеській області.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та направити уповноваженій службовій особі місця ув'язнення - начальнику Одеського УВП-21 УДПтС України в Одеській області.

Ухвала оскарженню не підлягає (заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на вирок суду).

Суддя Біляївського районного суду

Одеської області ОСОБА_10