Рішення № 73006497, 20.03.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №813/4883/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2018 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Хоми О.П.,

з участю секретаря судового засідання Павлішевського М.В.,

з участю позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Юрків Р.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Львівській області), в якому, з урахуванням заяви про часткову зміну позову, просить:

- визнати протиправними дії ГУ Держгеокадастру у Львівській області щодо відмови у задоволенні клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2 га із земель запасу сільськогосподарського призначення (ріллі), розташованих за межами населених пунктів Соколянської сільської ради поблизу с. Грабова Буського району Львівської області.

- зобов'язати ГУ Держгеокадастру у Львівській області за результатами розгляду клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2 га із земель запасу сільськогосподарського призначення (ріллі), розташованих за межами населених пунктів Соколянської сільської ради поблизу с. Грабова Буського району Львівської області прийняти законне рішення, про зміст якого письмово та обґрунтовано повідомити ОСОБА_1 у місячний строк з дня набрання законної сили рішення суду.

В обґрунтування позовних вимог вказує на невідповідність відмови відповідача, оформленої листом від 12.06.2017 №Д-6305/0-4669/6-17, вимогам частини 7 статті 118 Земельного кодексу України. Вважає безпідставною відмову відповідача з посиланням на відсутність містобудівної документації, схеми землеустрою та техніко-економічних обґрунтувань використання і охорони земель адміністративно-територіальної одиниці та проекту землеустрою щодо впорядкування території Соколянської сільської ради, оскільки він просив про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою відносно земельної ділянки, розташованої за межами населеного пункту.

Ухвалою суду від 21.12.2017 відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 16.01.2018.

Ухвалою суду від 01.03.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 20.03.2018.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, відповіді на відзив та відповіді на відзив відповідача на заяву про часткову зміну позову. Просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача Юрків Р.Р. в судовому засіданні проти позову заперечила повністю з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та відзиві на заяву про часткову зміну предмета позову. Суть заперечень полягає у наступному. Відмова ГУ Держгеокадастру у Львівській області у наданні ОСОБА_1 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність зумовлена тим, що відповідно до наданої відділом у Буському районі ГУ Держгеокадастру у Львівській області інформації містобудівна документація, схеми землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальної одиниці, проект землеустрою щодо впорядкування території на території даної сільської ради не розроблявся. Вважає відмову від 12.06.2017 №Д-6305/0-4669/6-17 законною. Просила відмовити у задоволенні позову.

Суд, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

12.05.2017 ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держгеокадастру у Львівській області із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, орієнтовною площею 2,0 га із земель запасу сільськогосподарського призначення (ріллі), що розташована за межами населеного пункту на території Соколянської сільської ради, с. Габова, Буського району, Львівської області для ведення особистого селянського господарства.

До заяви долучено копії таких документів: графічний матеріал місця розташування земельної ділянки, копія паспорта громадянина України, копія довідки про присвоєння ідентифікаційного номера.

Листом від 12.06.2017 №Д-6305/0-4669/6-17 ГУ Держгеокадастру у Львівській області відмовило ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність з посиланням на частину 7 ст. 118 Земельного кодексу України.

Відмова мотивована тим, що відповідно до інформації, наданої відділом у Буському районі ГУ Держгеокадастру у Львівській області, містобудівна документація, схеми землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальної одиниці, проект землеустрою щодо впорядкування території на території даної сільської ради не розроблялась.

Не погоджуючись із таким рішенням відповідача, ОСОБА_1 оскаржив його в судовому порядку.

При вирішення даного спору суд керувався наступним.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 14 Конституції України закріплено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до частини 1 статті 116 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно до пункту б частини 1 статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства в розмірі - не більше 2,0 гектара.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами встановлений статтею 118 ЗК України, у відповідності до частини шостої якої громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Згідно з частиною 7 статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Згідно до визначених статтею 122 ЗК України повноважень органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Суд звертає увагу на те, що вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки міститься у частині 7 статті 118 ЗК України.

З наданої відділом у Буському районі ГУ Держгеокадастру у Львівській області інформації, яка є додатком до листа від 30.05.2017 №0-13-0.20-493/102-17 видно, що містобудівна документація, схеми землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальної одиниці, проект землеустрою щодо впорядкування території Соколянської сільської ради не розроблялась.

Судом встановлено, що саме відсутність вказаної документації зумовила відмову відповідача на підставі частини 7 статті 118 ЗК України.

Суд вважає таку відмову протиправною, оскільки фактично відповідач підмінив поняття «невідповідність місця розташування об'єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів» та «відсутність генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів».

Частиною 7 статті 118 ЗК України не передбачено такої підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою як «відсутність» генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів.

Гарантоване Конституцією України та ЗК України право громадян України на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства не може ставитися в залежність від невиконання органом місцевого самоврядування своїх обов'язків щодо розроблення відповідної документації щодо розвитку, планування, забудови, впорядкування тощо території населених пунктів.

Відповідно до вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не подано належних доказів правомірності відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, орієнтовною площею 2,0 га, що розташована за межами населеного пункту на території Соколянської сільської ради, с. Габова, Буського району, Львівської області для ведення особистого селянського господарства.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Даючи оцінку рішенню відповідача про відмову у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, оформленому листом від 12.06.2017 №Д-6305/0-4669/6-17, суд дійшов висновку що воно не відповідає критеріям, встановленим частиною другою статті 2 КАС України та вимогам Конституції України та Земельного кодексу України, тому його слід визнати незаконним та скасувати.

Стосовно позовної вимоги щодо зобов'язання відповідача за результатами розгляду клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2 га із земель запасу сільськогосподарського призначення (ріллі), розташованих за межами населених пунктів Соколянської сільської ради поблизу с. Грабова Буського району Львівської області прийняти законне рішення, про зміст якого письмово та обґрунтовано повідомити ОСОБА_1 у місячний строк з дня набрання законної сили рішення суду, суд зазначає наступне.

Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд вважає, що позивачем неправильно обрано спосіб захисту порушеного свого права шляхом пред'явлення вимоги щодо зобов'язання відповідача прийняти законне рішення за результатами розгляду клопотання ОСОБА_1, про зміст якого письмово та обґрунтовано повідомити його у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.

Водночас, відповідно до положень пункту 10 частини 2 статті 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Такі повноваження суду узгоджуються із закріпленим у частині 2 статті 9 КАС України принципом офіційного з'ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Виходячи із наданих суду повноважень при розгляді справи, суд дійшов висновку, що ефективним захистом прав позивача буде зобов'язання ГУ Держгеокадастру у Львівській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2 га із земель запасу сільськогосподарського призначення (ріллі), розташованих за межами населених пунктів Соколянської сільської ради поблизу с. Грабова Буського району Львівської області, оскільки це не пов'язано із здійсненням відповідачем владних повноважень під час адміністративних процедур.

Оцінюючи зібрані по справі докази в сукупності, суд дійшов переконання про обґрунтованість позовних вимог, тому позов підлягає до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань ГУ Держгеокадастру у Львівській області судові витрати у вигляді судового збору в сумі 1 280 грн, сплаченого позивачем за квитанцією №14551739 від 12 грудня 2017 року.

Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 132, 159, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в :

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Львівській області щодо відмови у задоволенні клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2 га із земель запасу сільськогосподарського призначення (ріллі), розташованих за межами населених пунктів Соколянської сільської ради поблизу с. Грабова Буського району Львівської області.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Львівській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2 га із земель запасу сільськогосподарського призначення (ріллі), розташованих за межами населених пунктів Соколянської сільської ради поблизу с. Грабова Буського району Львівської області.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань в користь ОСОБА_1 1 280 (одна тисяча двісті вісімдесят) грн судових витрат.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 28 березня 2018 року.

Суддя О.П. Хома