Рішення № 73006417, 26.03.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №813/546/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2018 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого cудді - Сакалоша В.М.,

за участю секретаря судового засідання - Сільник Н.Є.,

представник позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про визнання протиправними дій, -

в с т а н о в и в :

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2, позивач) до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області (далі - ГУ Держгеокадастру уЛьвівській області, відповідач), в якій позивач просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Львівській області щодо відмови ОСОБА_2 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га у власність для ведення особистого селянського господарства на території Сілецької сільської ради Кам'янка-Бузького району Львівської області оформлену листом від 14.12.2017 року №Д-14469/0-8955/6-17;

- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Львівській області надати ОСОБА_2 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га у власність для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Сілецької сільської ради Кам'янка-Бузького району Львівської області за межами населеного пункту.

Ухвалою судді від 23.02.2018 року відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі. Ухвалою суду від 26.03.2018 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що рішення Головного управління Держгеокадастру у Львівській області містить підставу для відмови, яка не передбачена статтею 118 Земельного кодексу України (далі - ЗК України). Позивач наголосив, що відповідач відмовив позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, покликаючись лише на постанову Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 року № 413 "Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними" та на відсутність бажаної до відведення земельної ділянки у переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які можуть бути передані у власність громадянам в межах норм безоплатної приватизації на території Львівської області у ІІІ кварталі 2017 року. Позивач наголосив, що законодавством передбачено вичерпні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Зважаючи на те, що відмова відповідача прийнята ним з порушенням вимог ч. 7 ст. 118 ЗК України, позивач вважає дії відповідача щодо прийняття такої відмови протиправними. Тому, просить позовні вимоги задовольнити повністю.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві та просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судове засідання не прибув. Причин неявки та відношення до позовних вимог суду не надав. Належним чином повідомлявся про дату, час та місце проведення засідання у справі, що підтверджується повідомленням про вручення судової кореспонденції.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши і дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини і відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 10.11.2017 року ОСОБА_2 звернулася до ГУ Держгеокадастру у Львівській області із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення позивачу земельної ділянки площею 2,0 га у власність для ведення особистого селянського господарства на території Сілецької сільської ради Кам'янка-Бузького району Львівської області, розташованої за межами населеного пункту.

До зазначеної заяви було долучено копії таких документів: копія паспорта громадянина України, копія довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, графічний матеріал місця розташування земельної ділянки.

14.12.2017 року ГУ Держгеокадастру у Львівській області надало позивачу відповідь за №Д - 14469/0-8955/6-17, згідно якої позивачу відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га на території Сілецької сільської ради Кам'янка-Бузького району Львівської області за межами населеного пункту, покликаючи на відсутність на офіційному веб - сайті пропонованої позивачем земельної ділянки в переліку земельних ділянок, які можуть бути передані у власність. У вказаному листі також зазначалося про те, що вирішення даного питання стане можливим після внесення відображеної на картографічних матеріалах земельної ділянки, поданої у клопотанні до переліку та розміщення її на сайті.

Не погоджуючись із такими діями відповідача, позивач оскаржила їх до суду.

Відповідно до ст. 14 Конституції України закріплено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

У відповідності до вимог ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно положень Земельного кодексу України, кожному гарантується право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки, зокрема для ведення особистого селянського господарства у розмірі не більше 2,00 гектара.

Статтею 3 ЗК України встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч.2 ст.22 ЗК України, до земель сільськогосподарського призначення належать:

а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);

б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

При цьому, п."а" ч.3 ст.22 ЗК України визначає те, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Таким чином, ч. 3 ст.22 ЗК України надає право громадянам набувати у власність земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, до яких належать сільськогосподарські та несільськогосподарські угіддя.

Відповідно до п. "б" ч.1 ст.81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Відповідно до ч.1 ст.116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених вказиним Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно п.6 ч.1 ст.121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства в розмірі - не більше 2,0 гектара.

Згідно ч.6 ст.118 ЗК України встановлено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Відповідно до п.7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 вказаного Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Крім того, ч.4 ст.122 ЗК України визначено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 15 від 14.01.2015 року, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності та земельних відносин, а також у сфері Державного земельного кадастру.

Згідно з пп. 31, 50 п. 4 цього Положення Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи; погоджує в межах повноважень, передбачених законом, документацію із землеустрою.

Пунктом 7 вказаного Положення передбачено, що Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Оскільки спірна земельна ділянка належить до категорії земель сільськогосподарського призначення, саме до компетенції управління Держгеокадастру у Львівській області відноситься розгляд питання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства.

Суд наголошує, що законодавцем передбачено вичерпні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Такими підстава, як уже зазначалося можуть бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

З метою перевірки місця розташування земельної ділянки на відповідність затвердженого генерального плану населеного пункту та іншій містобудівній і землевпорядній документації розробленій на місцевому рівні, якими обґрунтовуються довгострокові стратегії планування та забудови території населеного пункту і розвитку відповідної територіальної громади та щодо висловлення позиції щодо можливості надання дозволу на передачу ділянки у приватну власність, ГУ Держгеокадастру у Львівській області звернулося до голови Сілецької сільської ради Кам'янка - Бузького району Львівської області із листом № 18-13-0.3-15223/2-17 від 30.11.2017 року.

У відповідь на вказаний лист до ГУ Держгеокадастру у Львівській області надійшла Інформація щодо земельної ділянки, яка розташована в межах 4622185600:16:000, що надається Державним кадастровим реєстратором і територіальним органом нижчого рівня територіальному органу.

Відповідно до вказаної інформації та викопіювання з кадастрової карти (плану) земельна ділянка щодо якої надійшло звернення позивача з проханням надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га у власність для ведення особистого селянського господарства, належить до земель сільськогосподарського призначення, цільове призначення - 01.03. ведення особистого селянського господарства. У вказаній довідці також зазначено, що вказана ділянка не перебуває в користуванні третіх осіб.

Жодної інформації, яка б вказувала не неможливість надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га зазначено не було.

Виходячи з наведеного, жодних підстав, які визначені ч.7 ст.118 ЗК України для відмови у наданні дозволу позивачу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не було.

Водночас, як вбачається з листа № Д-14469/0-8955/6-17 від 14.12.2017 року, відмова відповідача ґрунтується на відсутності на офіційному веб - сайті ГУ Держгеокадастру у Львівській області опублікованої інформації про перелік земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які можуть бути передані у власність громадянам в межах норм безоплатної приватизації на території Львівської області у ІІІ кварталі 2017 року.

Аналізуючи наведене, суд наголошує, що відмова ГУ Держгеокадастру у Львівській області у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ґрунтується на підставах, що не передбачені законодавством.

Щодо покликання відповідача у листі - відмові на положення постанови Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 року № 413 "Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними", суд зазначає наступне.

Вказаною постановою затверджено стратегію удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними.

Дана стратегія визначає механізм передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення Держгеокадастром та його територіальними органами у власність громадянам в межах норм безоплатної приватизації.

Метою стратегії є раціональне та ефективне функціонування сільськогосподарських регіонів з урахуванням потреб розвитку населених пунктів, запобігання деградації земель, необхідності забезпечення продовольчої безпеки держави, а також забезпечення захисту інтересів суспільства (насамперед учасників антитерористичних операцій), територіальних громад та держави.

Відповідно до вказаної постанови Кабінету Міністрів України, система організації процесу виконання Стратегії передбачає формування переліку земельних ділянок та визначення площі земельних ділянок, які можуть надаватися в межах норм безоплатної приватизації та території відповідної області, за формулою, відповідно до якої у власність передається не більше 25 % від розміру земельних ділянок, право оренди на які продано на конкурентних засадах (торгах) за попередній квартал.

Отже, відповідач відмовив позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту у зв'язку з відсутністю на офіційному веб - сайті ГУ Держгеокадастру у Львівській області опублікованої інформації про перелік земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які можуть бути передані у власність громадянам в межах норм безоплатної приватизації на території Львівської області у ІІІ кварталі 2017 року.

Суд зазначає, що покликання відповідача у своїй відмові на положення постанови Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 року № 413 є помилковим, оскільки перелік законних підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки визначені ч.7 ст. 118 ЗК України. Такі підстави є вичерпними та розширеному тлумаченню не підлягають.

Вказаного висновку також дійшов Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 19.05.2016 року у справі №802/816/15-а.

Тому, перевіривши оскаржені позивачем дії відповідача щодо відмови у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Сілецької сільської ради Кам'янка-Бузького району Львівської області за межами населеного пункту, суд дійшов висновку, що такі дії вчинені відповідачем без урахування вимог Земельного кодексу України.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не подано належних доказів правомірності відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтованою площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, які розташована на території Сілецької сільської ради Кам'янка Бузького району Львівської області за межами населеного пункту.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Даючи оцінку дій відповідача, які полягали у відмові позивачу надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, оформлену листом від 14.12.2017 року № Д-14469/0-8955/6-17, суд дійшов висновку що вони не відповідають критеріям, встановленим ч. 2 ст. 2 КАС України та вимогам Земельного кодексу України, тому їх слід визнати незаконними.

Враховуючи висновок суду про протиправність дій відповідача, виходячи із положень пункту 10.3. Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України Про судове рішення в адміністративній справі від 20.05.2013 року № 7 та наданих суду повноважень, що визначені ст. 245 КАС України, суд вважає за можливе зобов'язати відповідача надати ОСОБА_2 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення, які розташовані на території Сілецької сільської ради Кам'янка - Бузького району Львівської області за межами населеного пункту, оскільки це не пов'язано із здійсненням відповідачем владних повноважень під час адміністративних процедур.

Оцінюючи зібрані по справі докази в сукупності, суд дійшов переконання про обґрунтованість позовних вимог, тому позов підлягає до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, усі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень вказаного Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 139, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Львівській області щодо відмови ОСОБА_2 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га у власність для ведення особистого селянського господарства на території Сілецької сільської ради Кам'янка-Бузького району Львівської області оформлені листом від 14.12.2017 року №Д-14469/0-8955/6-17.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Львівській області надати ОСОБА_2 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га у власність для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Сілецької сільської ради Кам'янка-Бузького району Львівської області за межами населеного пункту.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Львівській області (код ЄДРПОУ 39769942, місцезнаходження: 79019, м. Львів, пр - т Чорновола, 4) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місцезнаходження: АДРЕСА_1 1409 (одна тисяча чотириста дев'ять) грн. 60 коп. сплаченого судового збору.

Згідно ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили у порядку та строки згідно ст. 255 КАС України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 28 березня 2018 року.

Суддя В.М. Сакалош