Постанова № 73005688, 27.03.2018, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 166/11/18 Головуючий у 1 інстанції: Лях В.І. Провадження № 22-ц/773/281/18 Категорія: 81 Доповідач: Бовчалюк З. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 березня 2018 року місто Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Бовчалюк З.А.,

суддів Здрилюк О.І., Карпук А.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за скаргою Волинського обласного управління АТ «Ощадбанк» ПАТ «Державний ощадний банк України» на постанову державного виконавця Ратнівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області про повернення виконавчого документа стягувачу за апеляційною скаргою Ратнівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області на ухвалу Ратнівського районного суду Волинської області від 15 січня 2018 року,

ВСТАНОВИВ

Банк звернувся до суду з скаргою на дії державного виконавця Ратнівського ДВС ГТУЮ у Волинській області, щодо винесення постанови про повернення виконавчого документу стягувачу.

Покликається на те, що в провадженні Ратнівського відділу ДВС ГТУЮ у Волинській області перебував на примусовому виконанні виконавчий лист Ратнівського районного суду про стягнення з ОСОБА_1 в користь АТ «Ощадбанк» заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави.

06 грудня 2017 року державним виконавцем Ратнівського РВ ДВС Токарським Е.С. винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу. Зі змісту даної постанови вбачається, що при примусовому виконанні рішення суду державним виконавцем Токарським Е.С. було встановлено, що в результаті вжитих державним виконавцем заходів примусового виконання рішення, майно на яке вказано звернути стягнення (косілку марки «Class disko-2650», 2008 року випуску, картоплекомбайн марки «КПК-2», 2003 року випуску, гноєрозкидач марки «ПРТ-12», 2004 року випуску) не виявлено.

Під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадженням були відсутні будь-які документи, які підтверджували б проведення державним виконавцем дій щодо примусового розшуку заставного майна.

Просить суд визнати дії державного виконавця неправомірними та скасувати постанову державного виконавця Ратнівського районного відділу ВДВС ГТУЮ у Волинській області про повернення виконавчого документа стягувачу від 06 грудня 2017 року ВП №54459769.

Ухвалою Ратнівського районного суду Волинської області від 15 січня 2018 року скаргу в даній справі задоволено.

Постанову головного державного виконавця Ратнівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області Токарського Е.С. про повернення виконавчого документа стягувачу Волинському обласному управлінню АТ «Ощадбанк» ПАТ "Державний ощадний банк України" від 06.12.2018 року, ВП «54459769 скасовано.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, Ратнівський районний відділ ДВС ГТУЮ у Волинській області подав апеляційну скаргу, в якій покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин справи, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, порушення і неправильне застосування норм матеріального і процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову ухвалу, якою в задоволені скарги відмовити.

В письмовому відзиві на апеляційну скаргу ПАТ «Ощадний банк України» просить апеляційну скаргу відділу ДВС залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.

В судове засідання учасники справи не з'явилися. Беручи до уваги вимоги ч. 2 ст. 372 ЦПК України суд вважає за можливе проводити розгляд справи у відсутності сторін та їх представників.

Враховуючи неявку всіх осіб, що беруть участь у справі їх представників та вимоги ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Постановляючи ухвалу, про скасування постанови державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу, суд першої інстанції виходив з того, що державним виконавцем не вжито заходів, щодо розшуку заставного майна, як того вимагає ЗУ «Про виконавче провадження», а тому постанова державного виконавця про повернення виконавчого документа - є незаконною.

Такі висновки суду є правильними і ґрунтуються на встановлених судом обставинах справи та нормах матеріального права.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. У п. 9 ч.3 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню ( ст.1 ЗУ «Про виконавче провадження»).

Відповідно до ч 1 та п. 1 ч. 2 ст. 18 ЗУ Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 36 ЗУ «Про виконавче провадження» розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Ратнівського районного суду Волинської області від 20.10.2010 року в рахунок погашення заборгованості, у розмірі 46488 грн. 98 коп., за кредитним договором №994 від 24.04.2008 року укладеним між Банком та ОСОБА_3 звернено стягнення на предмети застави, шляхом їх реалізації: - вантажний автомобіль марки «КАМАЗ 5352», 2002 року випуску, шасі НОМЕР_2, р/н НОМЕР_1, що відповідно до договору застави від 24.04.2008 року знаходиться в смт. Любешів вул. Шолохова, 15 Любешівського району Волинської області та належить на праві власності ОСОБА_4; - косілку марки «Class disko-2650», 2008 року випуску, картоплекомбайн марки «КПК-2», 2003 року випуску, гноєрозкидач марки «ПРТ-12», 2004 року випуску, що відповідно до договору застави від 24.04.2008 року знаходиться в с. Видраниця Ратнівського району Волинської області та належить на праві власності ОСОБА_1.

З метою виконання рішення Ратнівського районного суду від 20 жовтня 2010 року судом було видано виконавчий лист, який був пред'явлений до Ратнівського районного відділу ДВС для виконання.

Державним виконавцем було відкрито виконавче провадження в даній справі.

Під час примусового виконання рішення, державним виконавцем було встановлено, що косілка марки «Class disko-2650», 2008 року випуску, картоплекомбайн марки «КПК-2», 2003 року випуску, гноєрозкидач марки «ПРТ-12», 2004 року випуску були відсутні у боржника, про що державний виконавець склав акт та відібрав пояснення у боржника.

На підставі складеного акту та відповідно до п. 2 ч.1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження», державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.

Виносячи постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, поза увагою державного виконавця залишились вимоги ЗУ «Про виконавче провадження», які зобов'язують виконавця вжити всіх необхідних дій з метою щонайшвидшого виконання рішення суду, які передбачені даним законом.

Як вбачається з пояснень боржника, які були відібрані державним виконавцем під час виконання рішення суду, заставне майно на даний час належить ОСОБА_5 оскільки останній забрав його з подвір'я боржника.

Відповідно до ст. 53 ЗУ «Про виконавче провадження», виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб. Зазначені особи зобов'язані подати на запит виконавця у визначений ним строк відомості про належне боржнику майно, що перебуває у них, та майно чи кошти, які вони повинні передати боржнику. 2. Після надходження відомостей про наявність майна боржника виконавець проводить опис такого майна, накладає на нього арешт, вилучає його і реалізує в установленому цим Законом порядку. Якщо особа, в якої перебуває майно боржника, перешкоджає виконавцю у вилученні такого майна, воно вилучається виконавцем у примусовому порядку. 3. Готівка та майно, що належать боржнику від інших осіб, вилучаються виконавцем у таких осіб у присутності понятих.

Отже державний виконавець повинен був перевірити факт перебування заставного майна саме у ОСОБА_5, як вказував боржник, надіславши відповідні запити, та у разі встановлення перебування такого майна у третіх осіб провести опис такого майна, накласти на нього арешт, вилучити його, однак державним виконавцем цього зроблено не було.

Крім того, державним виконавцем не було направлено запит відповідно до ч. 2 ст. 36 ЗУ «Про виконавче провадження» до Державної інспекції сільського господарства з приводу реєстрації даного майна чи зняття з реєстрації.

Державним виконавцем не було враховано той факт, що дане майно передавалось в заставу Банку відповідно до договору застави, а тому заставодавець в даному випадку боржник зобов'язується належним чином зберігати заставне майно та без дозволу заставодержателя не мав право його відчужувати.

Державним виконавцем жодним чином не було з'ясовано, яким чином вибуло заставне майно з володіння ОСОБА_1.

З врахування викладеного, суд першої інстанції обґрунтовано констатував, що державним виконавцем не було вчинено жодних дій з приводу розшуку майна на яке звернуто стягнення, а тому постанова державного виконавця про повернення виконавчого документу стягувачу є незаконною та такою, що підлягає до скасування.

Доводи апеляційної скарги містять лише цитування норм ЗУ «Про виконавче провадження», та вказівки апелянта про відсутність у боржника майна на яке звернуто стягнення рішенням суду, що виконується.

Апеляційна скарга не містить обґрунтування, щодо виконання державним виконавцем приписів ст. 53 ЗУ «Про виконавче провадження» та спростування висновків суду щодо виконання даних положень закону.

Оскаржувана ухвала суду постановлена з додержанням вимог закону, а тому підстав для її скасування колегія суддів не вбачає. Доводи ж апеляційної скарги, поданої боржником, не спростовують правильних висновків суду та не впливають на законність даної ухвали.

Керуючись ст.ст. 372, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Ратнівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області залишити без задоволення, а ухвалу Ратнівського районного суду Волинської області від 15 січня 2018 року в даній справі - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Головуючий

Судді