Рішення № 73005541, 27.03.2018, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/25144/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.03.2018 року

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого Бар’яка А.С.,

за участі секретаря Максимчука Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 3 Вінницького міського суду Вінницької області за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці про визнання неправомірними дій щодо припинення виплати пенсії за віком з 01.06.2015 року, та про зобов’язання вчинити дії щодо виплати пенсії за віком з 01.06.2015 року і до втрати права на отримання такого виду пенсії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити дії, зазначивши, що з 23.02.2011 року перебуває на обліку в відповідача як одержувач пенсії за віком відповідно до норм Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», однак, з квітня місяця 2015 року відповідач, у зв’язку із змінами в законодавстві, припинив виплачувати позивачу відповідну пенсію, при цьому, позивач зазначає, що починаючи з 01.06.2015 року скасовані норми про пенсійне забезпечення осіб, пенсії яким призначенні згідно норм спеціальних законів, а тому позивач вважає, що саме з 01.06.2015 року повинна отримувати пенсію по віку, в силу чого звернулась до суду з даним позовом та просить суд визнати неправомірними дії відповідача щодо припинення виплати позивачу пенсії за віком з 01.06.2015 року та зобов’язати виплати позивачу пенсію за віком з 01.06.2015 року і до втрати права на отримання такого виду пенсії.

Зміст поданого відповідачем відзиву вказує на те, що відповідач підтверджує та визнає обставини призначення позивачу пенсії за віком з 23.02.2011 року відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Зазначає, що з 23.12.2016 року позивачу призначено довічне грошове утриманні судді у відставці. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що законодавець вніс зміни до ст. 47 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», в наслідок чого, тимчасово у період з 01.04.2015 року по 31.12.2015 року у період роботи особи на посадах, які дають право на призначення пенсії або довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених, зокрема, Законом України «Про судоустрій і статус суддів», пенсії, призначені відповідно до Закону №1058 – не виплачуються. Зазначає, що аналогічна дія зазначених положень була продовжена на 2016 рік та на 2017 рік відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.201 року №911-VІІІ та Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 року №1774-УІІІ. Також зазначає, що позивач не відноситься до кола осіб, на яких не розповсюджується дія норми щодо припинення пенсійних виплат на період роботи на спеціальних посадах, у зв’язку з чим, вважає, що поновити виплату пенсії позивачу немає законних підстав.

23.11.2017 року ухвалою суду було відкрито провадження в частині позовних вимог, що стосуються періоду часу з 21.05.2017 року (а.с. 21).

23.11.2017 року суд постановив ухвалу про залишення без розгляду позовну заяву в частині позовних вимог, що охоплюється періодом з 01.06.2015 року по 21.05.2017 року, яка постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20.12.2017 року була скасована (а.с. 19, 37,38).

14.02.2018 року суд, згідно постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20.12.2017 року, відкрив провадження в частині позовних вимог, що охоплюється періодом з 01.06.2015 року по 21.05.2017 року, з визначенням про подальший розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи (у письмовому провадженні) на підставі матеріалів справи (а.с. 56).

27.03.2018 року суд постановив ухвалу про відмову в задоволенні клопотання відповідача про проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Дослідивши матеріали справи, взявши до уваги позицію сторін, суд визначив, встановив та дослідив слідуючі докази, обставини та відповідні правовідносини:

Копія паспорта громадянина України серія АЮ № 071189, виданого 26.03.2008 року Ленінським РВУМВС України у Вінницькій області, вказує на те, що ОСОБА_1 народилась 03.10.1952 року (а.с. 4).

Копія трудової книжки, виписаної на ім’я ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, містить відомості про трудову діяльність ОСОБА_1, згідно якої остання в період з 19.10.1998 року по 22.12.2016 року працювала, зокрема, народним суддею, членом Вінницького обласного суду, суддею апеляційного суду Вінницької області, головою апеляційного суду Вінницької області та 22.12.2016 року була виведена зі штату суддів, звільнена у зв’язку з поданням заяви про відставку (а.с. 6, 7).

Згідно копії пенсійного посвідчення серія ААЖ № 871243, ОСОБА_1 є пенсіонером за віком, термін дії: довічно, дата видачі: 11.07.2012 року (а.с. 15).

Зміст копії посвідчення судді у відставці № 02484 вказує, що ОСОБА_1 є суддею у відставці Апеляційного суду Вінницької області (а.с. 14).

Згідно копії відповідей Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці від 08.11.2017 року № 250/С-1 щодо виплати пенсі та від 18.04.2016 вих. 125/С-1, вбачається, що позивачу було повідомлено про те, що з 23.02.2011 року було призначено пенсію за віком згідно Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», а з 23.12.2016 року було призначено довічне грошове утримання судді у відставці та з цієї дати поновлено виплату пенсії, а для поновлення виплати пенсії за період з 01.04.2015 року по 22.12.2016 року відсутні правові підстави (а.с. 8, 9, 51, 52).

Зміст копій довідок відповідача від 26.10.2017 року № 8314 та № 8313 вказують, що ОСОБА_1 знаходиться на обліку в Управлінні ПФУ в м. Вінниці № 1 і отримує щомісячне довічне грошове утримання суддів, при цьому, в період з 01.04.2015 року по 30.11.2016 року, відповідні грошові кошти – не виплачувались (а.с. 10, 11).

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Норма абзацу 2, абзацу 3 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (станом на 01.06.2015 року – дата, що охоплюється предметом позову) була викладена в редакції Закону № 213-VIII від 02.03.2015 та визначала, що тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року у період роботи особи (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України "Про статус народного депутата України", "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються.

Згодом, норма абзацу 2, абзацу 3 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» була викладена в редакції Закону № 911-VIII від 24.12.2015 та визначала, що тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються.

Після чого, норма абзацу 2, абзацу 3 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» була викладена в редакції Закону № 1774-VIII від 06.12.2016 та визначала, що тимчасово, по 31 грудня 2017 року особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), які займають посади державної служби, визначені Законом України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII "Про державну службу", а також працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються.

В послідуючому, в ст. 47 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» були внесені зміни згідно Закону № 2148-VIII від 03.10.2017, в силу чого, починаючи з 01.10.2017 року та на даний час, норма абзацу 2, абзацу 3 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» визначає, що тимчасово, по 30 вересня 2017 року особам (крім осіб з інвалідністю I та II груп, осіб з інвалідністю внаслідок війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), які займають посади державної служби, визначені Законом України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII "Про державну службу", а також працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються.

Разом з тим, п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIIІ (надалі по тексту Закон № 213-VIIІ) передбачено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до вищезазначених законів.

Суд звертає увагу на те, що Закон № 213-VIIІ не скасовано, його положення не визнано неконституційними, при цьому, до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, прийнято не було, а відтак, з вказаної дати скасовано норми пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії (довічне грошове утримання) призначаються відповідно до спеціальних законів, зокрема, Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 2453-VI, проте, починаючи з вказаної дати, а саме: з 01.06.2015 року, відповідні особи не позбавляються права на отримання іншого виду пенсії, зокрема, пенсії за віком, призначеної таким особам згідно Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», а тому, позиція відповідача щодо відсутності правових підстав для виплати позивачу пенсії за віком у відповідний період – є помилковою.

За встановлених в судовому засіданні обставин, враховуючи, що позивач, в розумінні вимог ст. 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», досяг пенсійного віку і йому було призначено 23.02.2011 року пенсію за віком, яка призначається довічно, враховуючи, що з 01.06.2015 року особи, яким пенсії (довічне грошове утримання) призначаються, зокрема, згідно з Законом № 2453-VI, втратили право на пенсійне забезпечення відповідно до вказаного Закону, при цьому, до 01.06.2015 року не було прийнято закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, то суд приходить до висновку, що саме з 01.06.2015 року позивачу повинна була бути відновлена виплата пенсії за віком, призначена відповідно до Закону № 1058-IV, в силу чого, суд вважає, що позовні вимоги є обгрунтованими та повністю підтвердились в судовому засіданні, а відтак позов підлягає до задоволення.

Судові витрати підлягають розподілу згідно вимог ст. 139 КАС України, стягнувши за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці на користь позивача 2240 грн. 00 коп., що становить суму коштів за сплату судового збору (а.с. 1, 25).

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 73-77, 90, 139, 241 – 246, 263 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці щодо припинення виплати ОСОБА_1 пенсії за віком з 01.06.2015 року.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці поновити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком з 01.06.2015 року і до втрати права на отримання такого виду пенсії.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці на користь ОСОБА_1 2240 грн. 00 коп., що становить суму коштів за сплату судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відомості, які зазначаються згідно п. 4 ч. 5 ст. 246 КАС України:

- ОСОБА_1, РНОКПП: НОМЕР_1, АДРЕСА_1;

- Управління Пенсійного фонду України в місці Вінниці, код ЄДРПОУ: 37979905, вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця.

Повне рішення суду складено 27.03.2018 року.

Суддя