Рішення № 73005152, 23.03.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23 березня 2018 року Справа № 808/4181/17 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого – судді Татаринова Д.В., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 (71660, Запорізька область, Василівський район, с. Орлянське, вул. Леніна, буд.230, податковий номер НОМЕР_1)

до Управління соціального захисту населення Василівської районної державної адміністрації Запорізької області (71600, Запорізька область, Василівський район, м. Василівка, вул. Чекістів, буд.6, код ЄДРПОУ 03193117)

про визнання протиправними дій та зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

28 грудня 2017 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Управління соціального захисту населення Василівської районної державної адміністрації Запорізької області (далі – відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Василівської районної державної адміністрації Запорізької області щодо недоплати мені щорічної грошової допомоги до 05 травня за 2017 рік відповідно до положень статті 12 Закону України “Про статус ветеранів, гарантії їх соціального захисту”;

- зобов'язати Управління соціального захисту населення Василівської районної державної адміністрації Запорізької області здійснити перерахунок та виплату мені неоплаченої суми щорічної грошової допомоги до 05 травня за 2017 рік в сумі 5360,00 грн.

Ухвалою від 22 січня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено перше судове засідання на 21 лютого 2018 року.

Згідно з частиною 1 статті 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 4 статті 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з частиною 5 статті 250 КАС України, датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач має статус учасника бойових дій та має право на пільги встановленні чинним законодавством України, зокрема статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту», відповідно до якої щорічно до 5 травня особам які мають статус учасника бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п’яти мінімальних пенсій за віком. Проте, відповідач у 2017 році неправомірно виплатив йому таку грошову допомогу в меншому розмірі, ніж визначено цим Законом. Також вказує, що він у грудні 2017 року самостійно звертався до відповідача щодо доплати належної йому грошової допомоги, проте, отримав відмову.

ОСОБА_1 подано 16 лютого 2018 року клопотання про розгляд справи без його участі.

Представник Управління соціального захисту населення Василівської районної державної адміністрації Запорізької області 30 січня 2018 року подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що відповідач під час здійснення виплат ОСОБА_1, як учаснику бойових дій, діяв у відповідності вимог чинного законодавства України. Зазначає, що чинним на момент виникнення спірних відносин законодавством було врегульовано, що учасники бойових дій мають право на отримання до 05 травня грошової допомоги в розмірі 1200 гривень, яка була у повному обсязі нарахована та виплачена позивачу. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представником відповідача також подано 19 лютого 2018 року клопотання про розгляд справи без його участі.

За таких обставин та керуючись частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з’явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на викладене, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.

На підставі частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд з’ясував наступне.

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1І.) є учасником бойових дій – посвідчення серії УБД №088612 від 25 січня 2016 року.

19 грудня 2017 року позивач звернувся з заявою до відповідача, в якій ОСОБА_1 вказував на те, що йому було виплачено до 05 травня за 2017 рік грошову допомогу в розмірі 1200,00 грн., що є менше ніж встановлено чинним законодавством України, у зв’язку з чим просив здійснити доплату.

Позивачу листом від 20 грудня 2017 року №01-09/7527 відмовлено у здійсненні доплати, з посиланням на те, що грошова допомога позивачу виплачена у повному обсязі, а саме в розмірі 1200,00 грн.

Не погодившись з вказаними діями відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Згідно частини 2 статті 2 КАС України У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд зазначає, що Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них (далі – Закон №3551-XII).

Виплата разової щорічної грошової допомоги учасникам бойових дій урегульована статтею 12 Закону №3551-XII, відповідно до якої щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п’яти мінімальних пенсій за віком.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» частину 5 статті 12 Закону №3551-XII викладено в новій редакції, відповідно до якої щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 наведені зміни були визнані неконституційними.

Таким чином, починаючи з 22 травня 2008 року, відновлено дію частини 5 статті 12 Закону №3551-XII, відповідно до якої розмір грошової допомоги особам, які мають статус учасника бойових дій, мав становити п’ять мінімальних пенсій за віком.

Разом з тим, 01 січня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28 грудня 2014 року №79-VІІІ (далі Закон №79-VІІІ), яким розділ VI Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, згідно із яким норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону №3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Визначаючи питання пріоритетності закону, який необхідно застосовувати до спірних правовідносин, суд виходить із Рішення Конституційного Суду України від 03.10.97 №4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України, де зазначено, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є і те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

Закон №79-VІІІ був прийнятий пізніше за Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та не визнавався Конституційним Судом України таким, що не відповідає Конституції України.

Отже, виходячи з наведеного, до спірних правовідносин необхідно застосовувати норми Закону №79-VІІІ.

Постановою Кабінету Міністрів України від 5 квітня 2017 року №223 «ОСОБА_2 питання виплати у 2017 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» (далі – Постанова №223) передбачено, що у 2017 році виплату разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» (далі - грошова допомога), здійснює Міністерство соціальної політики шляхом перерахування коштів на зазначені цілі структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської державних адміністрацій, які розподіляють їх між структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у місті (у разі їх утворення) рад (далі - районні органи соціального захисту населення).

Районні органи соціального захисту населення перераховують кошти через відділення зв’язку або установи банків на особові рахунки громадян за місцем отримання пенсії (особам, які не є пенсіонерами, за місцем їх проживання) у таких розмірах: учасникам бойових дій та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув’язнення не виповнилося 18 років) в’язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися у зазначених місцях примусового тримання їх батьків, - 1200 гривень.

Щодо доводів позивача про те, що конституційні права та свободи людини не можуть бути обмежені, крім випадків передбачених Конституцією України, суд зазначає наступне.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року №20-рп/2011 передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.

Зміна механізму нарахування соціальних виплат та допомоги повинна відбуватися відповідно до критеріїв пропорційності та справедливості і є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів власне сутність змісту права на соціальний захист.

Така позиція узгоджується з правовою позицією Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 9 жовтня 1979 року у справі «Ейрі проти Ірландії» констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі «Кйартан Асмундсон проти Ісландії» від 12 жовтня 2004 року.

У рішенні Конституційного суду України від 25 січня 2012 року №3-рп (у справі за конституційним поданням правління Пенсійного фонду України щодо офіційного тлумачення положень статті 1, частин першої, другої, третьої статті 95, частини другої статті 96, пунктів 2, 3, 6 статті 116, частини другої статті 124, частини першої статті 129 Конституції України, пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України, пункту 2 частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України в системному зв’язку з окремими положеннями Конституції України) вказано, що надання Верховною Радою України права Кабінету Міністрів України встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, пов’язується з його функціями, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України.

З наведеного виходить, що Кабінет Міністрів України наділений правом регулювати порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.

В аспекті конституційного подання положення частини другої статті 95, частини другої статті 124, частини першої статті 129 Конституції України, пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України та пункту 2 частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України в системному зв’язку з положеннями статті 6, частини другої статті 19, частини першої статті 117 Конституції України треба розуміти так, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності.

Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції, на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.

Статтею 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно вимог статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є не доведеними, не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 2, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволені позовної заяви ОСОБА_1 (71660, Запорізька область, Василівський район, с. Орлянське, вул. Леніна, буд.230, РНОКПП НОМЕР_1) до Управління соціального захисту населення Василівської районної державної адміністрації Запорізької області (71600, Запорізька область, Василівський район, м. Василівка, вул. Чекістів, буд.6, код ЄДРПОУ 03193117) про визнання протиправними дій та зобов’язання вчинити певні дії – відмовити в повному обсязі.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень КАС України ухвала про повернення позовної заяви може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Рішення у повному обсязі виготовлено 23 березня 2018 року

Суддя /підпис/ ОСОБА_2

Рішення не набрало законної сили

Суддя Д. В. Татаринов