Рішення № 73004844, 23.03.2018, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

23 березня 2018 року м. Ужгород№ 807/37/18 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Луцович М.М.

при секретарі судових засідань - ОСОБА_1

та осіб, що беруть участь у справі:

позивач - не з'явився;

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_3 Юлієвної до Виноградівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України про зобов’язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 Юлієвна звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Виноградівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України згідно якої просила суд зобов'язати Виноградівське об'єднане управління Пенсійного фонду України (код ЄДРПОУ 20449630) зарахувати до стажу роботи ОСОБА_3 Юлієвни (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) період роботи у Вилокській взуттєвій фабриці з 01.01.1984 року по 08.07.1991 року та призначити пенсію за віком з врахуванням цього стажу з часу звернення з заявою про призначення пенсії.

Свої позовні вимоги позивач мотивувала тим, що у вересні місяці 2017 року позивач звернулася до Виноградівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком. Однак отримала від місцевого підрозділу ПФ України відмову, яка мотивована відсутністю необхідного стажу роботи. У своїй позовній заяві позивач зазначає, що Виноградівське об'єднане управління ПФ України не зарахувало до її трудового стажу період роботи у Вилоцькому філіалі Виноградівського взуттєвого об'єднання з 1984 по 1991 роки. Підставою вказується відсутність відповідної інформації в архівних матеріалах, а саме - в особових рахунках. Вказані дії відповідача позивач вважає протиправними, а тому звернулася за захистом свого порушеного права до суду.

Представник позивача в судове засідання не з’явися, хоча належним чином повідомлявся судом про дату, час та місце судового розгляду даної адміністративної справи, однак у прохальній частині позовної заяви просив суд проводити розгляд даної адміністративної справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику осіб у справі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення даного адміністративного позову заперечила з мотивів викладених у письмових запереченнях проти позову, при цьому пояснивши, що відповідач діяв в межах та спосіб встановлений чинним законодавством, оскільки по особовій справі позивача відсутня відповідна інформація в архівних матеріалах, а саме - в особових рахунках за спірний період роботи на Вилокській взуттєвій фабриці з 01.01.1984 року по 08.07.1991 року.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Як встановлено судом в ході судового розгляду та вбачається із матеріалів даної адміністративної справи, згідно виписки з протоколу №72 від 29.09.2017 року позивачу ОСОБА_3 Юлієвній відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до п.26 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» у зв’язку із відсутністю необхідного стажу роботи (а.с. 17).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.

Виноградівське об'єднане управління ПФ України не зарахувало до трудового стажу позивача період роботи у Вилоцькому філіалі Виноградівського взуттєвого об'єднання з 1984 по 1991 роки. Підставою вказується відсутність відповідної інформації в архівних матеріалах, а саме - в особових рахунках.

Позивач ОСОБА_3 Юлієвна безперервно працювала у Вилоцькій взуттєвій фабриці у період з 08.10.1980 р. по 08.07.1991 р., що підтверджується записами у трудовій книжці за №№1-3 (розділ відомості про роботу) та записами №№1-2 (розділ відомості про нагородження). Інформація з трудової книжки щодо нагородження ОСОБА_3 в період роботи на Вилокській взуттєвій фабриці також підтверджується почесними грамотами на її ім'я (а.с .13-16).

Відповідно до ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Однак вирішити порушене позивачем питання згідно «Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 р. №637, не є можливим, оскільки всі необхідні записи в трудовій книжці ОСОБА_3 наявні та є коректними.

Юридична особа ВАТ «Вилоцька взуттєва фабрика» припинена згідно постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 15.07.2014 р. у справі № 807/2217/14. Матеріали архівного відділу Виноградівської райдержадміністрації не містять повної інформації. У свою чергу згідно положень ч. 1 ст.101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Позивач зверталася до Виноградівського районного суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення (перебування у трудових відносинах), однак ухвалою від 09.01.2018 р. у справі №299/38/18 у відкритті провадження у справі було відмовлено з підстав неможливості розгляду справи у порядку цивільного судочинства, ухвала не оскаржувалася (а.с. 18).

Відповідно до пункту 1.7 «Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 р. № 22-1, днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

Відповідно до ст. 3 Конституції України чітко передбачено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав свобод людини є головним обов'язком держави.

Відповідно до ст. 22 Конституції України, конституційні права і свободи ґрунтуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Визначення принципу верховенство права закріплене в ст.6 КАС України, якою передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Матеріалами справи підтверджено та позивачем по справі не заперечується той факт, що позивач у спірний період з з 01.01.1984 року по 08.07.1991 року працювала у ВАТ «Вилоцька взуттєві фабрика». В наданій трудовій книжці, заповненій 14.10.1980 року на ім'я позивача, містяться відповідні записи (а.с. 11-12).

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений як Конституцією так і Законами України.

В своїх запереченнях на позовну заяву представником відповідача визначено підставу, яка унеможливлює здійснити перерахунок позивачу пенсії, у зв’язку із відсутністю необхідного стажу роботи.

Водночас, вказані доводи судом вважаються необґрунтованими та не можуть бути прийняті до уваги з наступних підстав.

Суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.

Відповідно до ст.64 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» територіальні органи Пенсійного фонду мають право отримувати від підприємств, установ та організацій відомості, необхідні для виконання ними функцій, передбачених цим Законом та перевіряти їх.

Відповідно до п.17 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України» від 25.11.2005 р. №22-1 (яка діяла на момент видачі позивачеві) встановлено, що довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або державними архівними установами. У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.

Аналогічна норма міститься у п. 2.10 (норма діє на момент звернення за перерахунком пенсії) Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України» від 25.11.2005 р. №22-1, (зі змінами внесеними постановою правління Пенсійного фонду України №13-1 від 07.07.2014 р.) відповідно до якої довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.

Таким чином, єдиною підставою для проведення розрахунку пенсії на підставі заробітної плати є первинні документи про нарахування такої заробітної плати. Видача довідок про заробітну плату проводиться підприємством, відповідно до первинних документів за нормативними документами, які дійсні на момент видачі довідки.

Пунктом 2.1 Порядку надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, за бажанням пенсіонера у період до 01.01.2016 року ним може подаватися довідка про заробітну плату до 01.07.2000 року із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.

Відповідно до ч.1 ст. 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

З аналізу вищенаведених норм нормативно-правових актів, суд приходить до висновку, що правом вимагати додаткових документів від підприємств, організацій і окремих осіб наділені лише органи, що призначають пенсії, а не особи, яким призначається пенсія. Отже у разі сумніву в розмірі заробітної платні, яка враховується при обчисленні пенсії, відповідач мав право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Проте це є правом, а не обов'язком відповідача.

В даному випадку відповідач з формальних підстав, у зв'язку з тим, що підприємство, яке ліквідовано, не вжив жодних заходів спрямованих на повне, всебічне з'ясування спірного питання та відмовив у призначенні пенсії.

Право особо на призначення пенсії, яке гарантоване чинним законодавством, також підпадає під дії та захист гарантованим прав, визначених ст. 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (1950 р.).

Суд не може розцінювати факт не підтвердження даних трудової книжки іншими первинними документами та факт відсутності інформації в архівних матеріалах, як рівнозначні обставини, що позбавляють права позивача на призначення пенсії, з урахуванням принципів здійснення адміністративного судочинства.

Таким чином, суд вважає, що надана позивачем довідка №Ф-01-27/866 від 12.09.2017 року видана архівним відділом Виноградівської РДА про нараховану заробітну плату відповідає вищезазначеним вимогам ст.40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а тому повинна прийматись до розрахунку (перерахунку) пенсії з врахуванням спірного періоду.

Також суд зазначає, що відповідно до ч. 5 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 1058-ІVврегульовано Порядком надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії, затвердженим постановою правління ПФУ від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок). За змістом підпункту «в» пункту 7 Порядку заробітна плата для призначення пенсії за період роботи до 1 липня 2000 року підтверджується довідкою підприємства, установи, організації (форма і зміст довідки визначено в додатку 1 Порядку).

Аналіз наведених норм свідчить, що обчислення страхового стажу за спірні періоди роботи позивача, має проводитись в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії визначається статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Згідно зі статтею 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Зазначеній нормі відповідає пункт 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року N 637 (далі - Порядок № 637).

Відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. N637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Суд зазначає, що трудова книжка позивача містить записи, що підтверджують період виконуваної роботи, її характер. В трудовій книжці йдеться посилання на відповідні накази як на підставу внесення записів, вони завірені підписом повноважної особи та печаткою, не містять виправлень, підчисток, тобто оформлені належним чином, що не викликає у суду сумніву.

Оригінал трудової книжки було оглянуто судом в судовому засіданні 12.02.2018 року(а.с. 28).

Відповідач не надав суду достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування свого відзиву проти позову.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з ч. 1, 2 ст.72 та ч.1 ст.73 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до вимог законодавства, суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Суд зазначає, що в даному випадку позивач не може бути позбавлений свого права, що стосується предмету позову, з тих підстав, що підприємство, на якому працював позивач, ліквідовано згідно відповідного рішення суду.

У зв'язку з викладеним, суд вважає, що рішення Виноградівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України, щодо відмови у призначенні пенсії позивачу ОСОБА_3 Юлієвній є протиправним та підлягає скасуванню.

Суд вважає за необхідне зобов’язати Виноградівське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати до стажу роботи ОСОБА_3 Юлієвної період роботи у Вилокській взуттєвій фабриці з 01.01.1984 року по 08.07.1991 року та призначити пенсію за віком з врахуванням цього стажу з часу звернення із заявою про призначення пенсії, з огляду на наявність відповідного запису щодо даного стажу в трудовій книжці позивача.

Згідно пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 2, ст. 8-15, ст.19-21, ст. 72-78, ст. 90, ст. 139, ст. 199-228, ст. 241-255, ст. 293, ст. 295, ст. 361 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний поозов ОСОБА_3 Юлієвної до Виноградівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України про зобов’язання вчинити дії - задовольнити повністю.

Зобов'язати Виноградівське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати до стажу роботи ОСОБА_3 Юлієвної період роботи у Вилокській взуттєвій фабриці з 01.01.1984 року по 08.07.1991 року та призначити пенсію за віком з врахуванням цього стажу з часу звернення із заявою про призначення пенсії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України).

Повний текст рішення виготовлено та підписано 28.03.2018 року.

СуддяОСОБА_4