Постанова № 73004111, 13.12.2017, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2017 р. Справа № 804/7612/17 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Турлакової Н. В. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Державного підприємства "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" до Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Державного підприємства "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" до Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби із вимогами про визнання протиправним та скасування рішення №0003034608 від 10.05.2017р.

В обґрунтування позову позивач посилається на неправомірність оскаржуваного рішення, оскільки під час винесення рішення податковим органом не враховано що, у відповідності до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" необхідною умовою для сплати єдиного соціального внеску є виплата заробітної плати (доходу). Враховуючи, що у позивача існувала заборгованість із виплати заробітної плати за періоди, за які нараховані штрафні санкції та пеня, у позивача відсутній обов'язок щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за вказаний період. Отже, оскільки виплата заробітної плати є пріоритетом над сплатою єдиного внеску, рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0003034608 від 10.05.2017р. є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідачем подані заперечення проти адміністративного позову, в яких зазначає, що оскаржуване рішення є правомірним у зв'язку з тим, що пунктом 8 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" передбачено обов'язок позивача сплачувати єдиний внесок нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця у зв'язку з чим позивач зобов'язаний був сплатити єдиний внесок в період за вересень 2016 року, тоді як підприємством сплата єдиного внеску за вказаний період здійсненна із затримкою на 158 днів. Також зазначено, що згідно п.12 ст.9 Закону єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника та у разі несвоєчасної сплати єдиних внесків до платника застосовуються фінансові санкції за нормами ст. 9 Закону.

Представник позивача в судове засідання не з'явився про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Про причини неявки в судове засідання не повідомив.

Представник відповідача проти розгляду справи в порядку письмового провадження не заперечував.

Ухвалою суду від 13 грудня 2017 року, у зв'язку з неявкою представника позивача розгляд справи продовжено в порядку письмового провадження.

Дослідивши чинне законодавство та матеріали справи, суд доходить наступних висновків.

Судом встановлено, Дніпропетровським управлінням Офісу великих платників податків ДФС на підставі розрахунку фінансової санкції, складеного за даними інформаційної системи фіскального органу (даних ІКП) по підприємству позивача (код за ЄДРПОУ 14308368) винесено рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за сплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в період за вересень 2016 року, від 10.05.2017 №0003034608 на загальну суму 5 530 271,17 грн., складене на підставі ч.10 та п.2 ч.11 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та пп. 2 п. 2, п. 4 розділу VII Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 28.03.2016 №393.

Так, позивачем в період за вересень 2016 року по терміну сплати відповідно 21.10.2016 року не перераховано єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в період за вересень 2016 року у розмірі 781 156,87 грн., яка остаточно погашена в період з 21.10.2016 по 27.03.2017, тобто із затримкою на 158 календарних днів.

18.05.17р. позивач звернувся до Державної фіскальної служби зі скаргою на оскаржуване рішення №0003034608 від 10.05.2017р. Дніпропетровського управлінням Офісу великих платників податків ДФС, рішенням Державної фіскальної служби України від 19.06.17р. №13099/6/99-99-11-02-02-25 скаргу ДП "ВО Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" залишено без задоволення, а рішення - без змін.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (надалі - Закон № 2464) платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до частини 2 статті 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону № 2464 єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), 2, 3, 6, 7 і 8 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Частинами 2, 3 ст.9 Закону № 2464 передбачено, що обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках,передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Відповідно до частини 8 статті 9 Закону № 2464 платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця.

При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.

Згідно ч.ч. 11, 12 ст.9 Закону України № 2464-VI у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу).

Відповідно п.2 ч.11 ст.25 Закону України № 2464-VI орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

З аналізу наведених положень Закону України № 2464-VI зазначено, що у разі порушення строків сплати єдиного внеску, встановлених ч.8 ст.9 Закону України №2464-VI, передбачене накладення штрафних санкцій та нарахування пені.

Судом встановлено, що згідно розрахунку штрафних (фінансових) санкцій та пені за несвоєчасну сплату ЄСВ в період за вересень 2016 року у розмірі 781 156,87 грн., терміном сплати до 21.10.2016 року , фактична сплата почалась з 08.02.2017 року.

Тобто, Державним підприємством "Виробниче об'єднання "Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова" в період за вересень 2016 року по терміну сплати відповідно 20.10.2016 року не перераховано єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 781 156,87 грн., яка остаточно погашена в період з 08.02.2016 року по 27.03.2017 року, тобто з затримкою на 158 календарних днів.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, а позивачем фактично не заперечується порушення законодавства в частині несвоєчасної сплати узгодженої суми збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в період за вересень 2016 року із затримкою.

Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" не містить заборони для платника сплачувати єдиний внесок або звільнення від виконання обов'язку зі сплати єдиного внеску у разі наявності заборгованості із заробітної плати. Навпаки, Закон України №2464-VІ чітко визначає обов'язковість, порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, відповідальність за порушення норм Закону.

З урахуванням викладеного, суд прийшов до висновку, що відповідач мав законні підстави для прийняття оскаржуваного рішення про застосування до позивача штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві, є будь-які фактичні дані, на підставі яких, суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

За викладених вище обставин та відповідних доказів, суд вважає, що відповідач при винесенні оскаржуваного рішення, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, правомірність своїх дій ним доведена.

На підставі наведеного, суд приходить до висновку в необхідності відмови в задоволенні поданого адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Державного підприємства "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" до Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст.186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Н.В. Турлакова